Кортіна, Санкт-Моріц та інші. 10 легендарних трамплінів, які більше не приймають топових змагань
Цього вікенду Кубок світу з лижного двоборства завітав у німецький Обергоф, який у більшості фанатів зимових видів спорту асоціюється, перш за все, із біатлоном. Проте свого часу місцевий трамплінний комплекс "Канцельсгрунд" був культовою локацією і для стрибунів та двоборців. Але після 2010 року Обергоф випав із календарів чоловічих Кубків світу зі стрибків та двоборства, і лише зараз, після 16-річної перерви, повертається на карту змагань елітного рівня.
Трамплінів, які свого часу вважалися культовими аренами та регулярно приймали змагання найвищого рівня, проте давно випали з календаря Кубку світу, є чимало. Одні досі функціонують, просто не приймають топові турніри, інші закриті, від деяких не залишилося і сліду. Сьогодні ми поговоримо про знамениті трампліни, які з різних причин уже протягом багатьох років не приймають змагань стрибунів і двоборців елітного рівня.
Кортіна д'Ампеццо (Італія)
Перша у нашому списку – Кортіна д'Ампеццо. І навіть не тому, що менш ніж за місяць цей знаменитий гірськолижний курорт прийматиме змагання зимової Олімпіади-2026. Справа в тому, що саме тут 27 грудня 1979 року відбувся перший в історії старт Кубку світу зі стрибків з трампліна.
Втім, славетна історія цієї арени розпочалася значно раніше. Трамплін був побудований ще у 1923 році, а вже через чотири роки, у 1927-му, прийняв третій в історії чемпіонат світу з лижних видів спорту. Лижний мундіаль повернувся в Кортіну вже за 14 років, у 1941-му, проте в той час Європу вже охопив вогонь Другої світової війни, і далеко не всі збірні змогли відправити в Італію своїх представників. Через це у 1946 році Міжнародна лижна федерація (FIS) постфактум позбавила турнір 1941 року офіційного статусу чемпіонату світу.
Втім, незабаром на трамплін у Кортіні чекав ще престижніший світовий форум – Оліміпада 1956 року. Перед нею, як і перед невизнаним ЧС-1941, трамплін пройшов через кардинальну реконструкцію зі зносом гори розгону та побудовою нової: в ті часи техніка виконання стрибків змінювалася швидко і кардинально, тому і технічні вимоги до трамплінів постійно оновлювалися.
Після проведення першого в історії старту Кубку світу в 1979 році "Трамполіно Олімпіко Італія" на кілька років закріпив за собою статус арени відкриття сезону в Кубку світу, хоча у сезоні-1980/81 змагання не вдалося провести через нестачу снігу. В 1983 році Кортіна втратила право приймати відкриття сезону, а ще через два роки назавжди випала з календаря.
Реконструкція 1955 року так і залишилася останньою на цьому трампліні, і з передового творіння спортивної архітектури арена поступово перетворювалася на архаїчну. Фінансування на оновлення трампліну знайти не вдавалося, і в 1990 році "Трамполіно Олімпіко Італія" втратив сертифікат FIS і право проводити офіційні змагання.
Здобуття Італією права на проведення Олімпіади-2026 не допомогло вдихнути нове життя в арену. Італійці вирішили по максимуму задіяти вже існуючі споруди, а не вкладати кошти в побудову нових чи генеральну реконструкцію застарілих. "Трамполіно Олімпіко Італія" досі не зруйнований, проте вже багато років не діє, очікуючи, що колись таки наступить той день, коли культову арену з багатющою історією вирішать відновити.
Тандер Бей (Канада)
У 1980-х канадські стрибки з трампліна переживали золоті часи. Хорст Булау був одним із найкращих стрибунів епохи, сумарно здобувши 13 перемог на Кубку світу та тричі поспіль фінішувавши у топ-3 загального заліку. Тому не дивно, що в ті часи канадський Тандер Бей мав своє місце в календарі Кубку світу. Більше того: в 1983 році саме ця локація в провінції Онтаріо перехопила у Кортіни право проводити відкриття Кубку світу, та втримувала його аж до 1990 року.
Трамплін цей з'явився у 1963 році завдяки ентузіазму двох вихідців із Норвегії, Кнута та Торе Хансенів. В 1974 році трамплінний комплекс тут був повністю оновлений, що і дозволило Тандер Бею протягом багатьох років щорічно приймати змагання найвищого рівня – як на великому, 120-метровому, так і на нормальному, 90-метровому трамплінах.
Проте наприкінці 1980-х стрибковий бум у Канаді зійшов нанівець. В 1990 році Тандер Бей втратив право проведення відкриття Кубку світу, ще через рік – взагалі випав із календаря. Щоправда, ненадовго. Тандер Бей здобув право проведення чемпіонату світу 1995 року, і за рік до цього найкращі стрибуни та двоборці планети повернулися в Онтаріо для проби сил на арені майбутнього мундіалю.
Сам ЧС-1995 став водночас і вищою точкою, і лебединою піснею цієї арени. У тому ж році місцева влада вирішила, що утримування арени обходиться бюджету занадто дорого, і трамплін закрили. У березні 2010 року, одразу після Олімпіади у Ванкувері, група місцевих жителів направила лист до місцевого уряду, в якому закликала відновити функціонування трампліну, проте ніякого результату ця затія не дала.
29 стартів Кубку світу зі стрибків у період з 1980 до 1994 року, чемпіонат світу-1995 – у "Біг Тандер" славна історія, проте нові її сторінки не пишуться вже більш ніж 30 років. І немає ніяких підстав вважати, шо в найближчому майбутньому на місцевий лижний центр чекає відродження.
Гштаад (Швейцарія)
У минулому десятиріччі Кубок світу зі стрибків з трампліна охопила ідея створення міні-багатоденок. До традиційних Турне чотирьох трамплінів і Raw Air додавалися міні-турніри в Планіці, Віллінгені та інших локаціях. І далеко не всі розуміють, що це було не новою ідеєю, а поверненням до витоків. На зорі свого існування Кубок світу будувався саме навколо Турне чотирьох трамплінів і кількох інших багатоденок.
Однією з них було Швейцарське турне, яке було проведено 25 разів у період із 1951 до 1992 року. Спершу, як і Турне чотирьох трамплінів, воно складалося з 4 етапів, хоча, на відміну від австро-німецького турніру, локації та час проведення не були сталими.
До моменту появи Кубку світу Швейцарське турне скоротилося до 3 (деколи – 2) етапів. І якщо Енгельберг і досі залишається щорічним місцем проведення Кубку світу, то Гштаад і Санкт-Моріц змагань елітного рівня вже давно не приймають.
"Маттеншанце" у Гштааді було відкрито ще у 1916 році, чотири рази арена проходила реконструкцію – в 1932, 1959, 1966 і 1972 роках. В програмі Швейцарського турне місцева арена вперше з'явилася лише в 1967 році. В рамках Кубку світу тут сумарно було проведено 6 стартів у період з 1980 до 1990 року, ще один старт, який мав відбутися в сезоні-1984/85, був скасований через несприятливі погодні умови.
Ну а далі була традиційна історія занепаду споруди. Остання реконструкція, як уже повідомлялося вище, була проведена ще у 1972 році, поступово трамплін ставав застарілим. У 1992 році його закрили, а в 2008 році – взагалі зруйнували, похоронивши будь-які сподівання на відродження арени.
Санкт-Моріц (Швейцарія)
Ще більш знаменитим є (був?) інший швейцарський трамплін – "Олімпіяшанце" у Санкт-Моріці. Він був побудований у 1926 році до зимової Олімпіади-1928. У 1947 році була проведена реконструкція арени, яка була пов'язана з тим, що у 1948 році Санкт-Моріц вдруге в своїй історії проводив Олімпіаду. І місцевий трамплін став першим у історії, який приймав змагання двох різних Оліміпад.
У 1951 році, як уже було сказано вище, було створене Швейцарське турне. Його програма та географія були не настільки сталими, як на Турне чотирьох трамплінів. Проте Санкт-Моріц був єдиною константою Швейцарського турне – ця арена була присутня в кожному з 25 видань цієї багатоденки.
В рамках Кубку світу Санкт-Моріц прийняв 9 стартів. Проте із закриттям Швейцарського турне "Олімпіяшанце", як і Гштаад, із календаря випав назавжди. Проте, якщо "Маттеншанце" після цього був закритий, то трамплін у Санкт-Моріці продовжував функціонувати до 2006 року. Там проводився чемпіонат світу-1998 серед юніорів, етапи Континентального кубку та Кубку FIS. Останнім міжнародним стартом, який був проведений на "Олімпіяшанце", став етап Континентального кубку 26 грудня 2005 року. Виграв його нинішній "суддя на світлофорі" Кубку світу, Борек Седлак.
В 2006 році термін дії сертифікату FIS для трампліну в Санкт-Моріці завершився, і трамплін припинив своє функціонування як арена для офіційних змагань. В 2013 році відродження трампліну постало на порядку денному. На референдумі 24 листопада 2013 року 55% жителів Санкт-Моріца проголосували за виділення коштів на реконструкцію трампліну, після чого арена знову претендувала б на проведення змагань Кубку світу.
Проте влітку 2015 року роботи були припинені через те, що вартість робіт значно перевищувала початково запланований бюджет. За виділення додаткових коштів місцеві мешканці не проголосували, тому вже понад 10 років трамплін у Санкт-Моріці перебуває у підвішеному стані. Залишається лише сподіватися, що в майбутньому питання реконструкції арени знову з'явиться на порядку денному.
Штрбске Плесо (Словаччина)
Трамплінний комплекс "MS 1970" був побудований у 1968-1969 роках до чемпіонату світу 1970 року. Власне, сама абревіатура "MS " розшифровується як Majstrovstva Sveta: по-словацьки – чемпіонат світу. Проте стрибкова історія у Штрбске Плесо значно давніша.
Перший трамплін "Яролімек" тут був побудований ще у 1920 році та приймав чемпіонат світу 1935 року. Проте у 1962 році старий трамплін К 72 було знесено, а на його місці побудували новий комплекс із нормального та великого трамплінів, той самий "MS 1970".
У 1980 – 1987 роках він прийняв сумарно 8 стартів Кубку світу (в тому числі фінал першого в історії сезону Кубку світу-1979/80), після чого ще один – у 1991 році. А ось змагання Кубку світу з двоборства ця арена приймала аж до 2001 року. Втім, зникнення цієї арени з календарів Кубків світу не означало припинення її функціонування.
У 2009 році Штрбске Плесо втретє (після 1990 та 2000 років) приймало юніорський чемпіонат світу, а в 2015 році – змагання зимової Універсіади. У ХХІ столітті "MS 1970" також регулярно приймав старти Кубку FIS – третього за силою дивізіону світових стрибків. Зокрема, в 2011 році тут переміг українець Віталій Шумбарець.
Втім, після Універсіади-2015 ситуація з легендарним трамплінним комплексом у Татрах почала погіршуватися. Коштів на підтримку функціонування арени ставало дедалі менше. Згодом було ухвалене рішення закрити 120-метровий трамплін, який більше не функціонує. 90-метровий трамплін досі підтримують у робочому стані, він, хоч і не приймає міжнародних змагань уже понад 10 років, залишається головним тренувальним центром для словацьких стрибунів.
Зараз у Словаччини вперше за багато років з'явився конкурентоздатний на рівні Кубку світу стрибун – Хектор Капустік, який минулого тижня в Закопане набрав свої перші в кар'єрі очки на елітному рівні. 18-річний спортсмен вважається дуже талановитим, і його поява була би неможливою без функціонування бодай 90-метрового трампліну в Штрбске Плесо. Хтозна, можливо, подальший прогрес і успіхи Капустіка стануть рушійною силою для відновлення функціонування 120-метрового трампліну та повернення Штрбского Плеса в календар міжнародних стрибкових і двоборських змагань.
Айронвуд (США)
Більшість фанатів стрибків з трампліна звикли до того, що польотних трамплінів у світі лише чотири: Оберстдорф, Вікерсунд, Бад Міттерндорф і Планіца. Вболівальники зі стажем пам'ятають ще гігантський трамплін у Гаррахові, про який ми ще поговоримо. І лише дуже незначна частка фанатів стрибків пам'ятають, що колись функціонував ще один польотний трамплін – "Коппер Пік" у Айронвуді (штат Мічиган, США).
Ця споруда була побудована в 1969 році, а вже наступного року прийняла перші міжнародні змагання – етап Тижня польотів на лижах, який проводився як окрема багатоденка ще до появи Кубку світу та існував ще кілька років після його створення.
Втім, у календарі самого Кубку світу Айронвуд з'явився лише раз – у сезоні-1980/1981. Тоді були заплановані три старти, один із яких скасували через складні погодні умови. Обидва проведених турніри виграв майбутній головний тренер збірної Австрії з трагічною долею, Алоїс Ліпбургер.
Останні міжнародні змагання на "Коппер Піку" були проведені в січні 1994 року, коли тут відбувся етап Континентального кубку. Саме тоді й були встановлені останні рекорди трампліну, які становлять 158 метрів. Спершу таку дистанцію подолав австрієць Маттіас Валльнер, а наступного дня – його партнер по команді та в майбутньому знаменитий тренер Вернер Шустер. Що цікаво, той же Шустер у 1989 році стрибнув тут на 159 метрів, проте впав на приземленні, тому рекорд не був зафіксований.
В 1994 році "Коппер Пік" закрили на реконструкцію. Спершу прогнозувалося, що вона триватиме всього рік, проте процес спершу затягнувся, а потім – взагалі заглох. Трамплін в Айронвуді поступово занепадав, і лише в 2015 році з подачі директора стрибкового Кубку світу Вальтера Хофера з'явилася ідея його відродити.
Планувалося, що Айронвуд прийматиме фінал Літнього Гран-Прі зі стрибків, зимові змагання Континентального кубку та змагання з двоборства вже в 2017 і 2018 роках. Проте з реалізацією ідеї виникли проблеми – фіанансові та бюрократичні. Вся ця тяганина перетворилася на "Санта-Барбару", в хепі-енд якої вже ніхто не вірив.
Проте в березні 2022 року влада штату Мічиган таки виділила 20 мільйонів євро на реконструкцію трампліну. Після проведення тендеру в травні 2025 року роботи таки розпочалися. Планується, що реконструкція трампліну завершиться в грудні поточного року, після чого "Коппер пік" повернеться в календарі міжнародних змагань.
Оновлена споруда обіцяє стати унікальною в плані своєї потужності: вона буде чимось середнім між великим і польотним трампліном. К-поїнт буде розташований на позначці в 161 метр, хілл-сайз – 180 метрів. На горі приземлення встановлять штучне покриття, яке дозволить приймати змагання в літній період.
Новий директор Кубку світу зі стрибків Сандро Пертіле, як і його попередник, планує проводити в Айронвуді фінал Літнього Гран-Прі. В календарі світових стрибків незабаром може з'явитися стара-нова локація та трамплін з унікальними технічними характеристиками.
Рупольдинг (Німеччина)
Як і Обергоф, із якого починалася наша розмова, Рупольдинг у фанатів зимових видів спорту асоціюється, перш за все, із біатлоном, а не зі стрибками і двоборством. Тим більше, що з усіх трамплінів у нашому списку місцевий "Цірмберг Шанце" є одним із найскромніших у плані історичного багажу міжнародних змагань елітного рівня.
Проте обійти боком споруду, розташовану в такому культовому місці, ми просто не могли. Тим більше, що трамплінний комплекс розташований не просто в тому ж містечку, що й легендарна біатлонна траса, а буквально поруч із нею, в кількох десятках метрів праворуч від стрільбища.
Лижні трампліни в Рупольдингу існували ще з 1920-х років, сам же "Цірмберг Шанце" був побудований у 1961-1962 роках. Вже наступного року нова арена прийняла чемпіонат Німеччини. Кубок світу зі стрибків завітав у Рупольдинг лише одного разу в історії – 13 грудня 1992 року. Тоді перемогу здобув швейцарець Штефан Цюнд, а 56 місце посів 15-річний Янне Ахонен, для якого то був дебютний старт на Кубку світу.
Після цього "Цірмберг Шанце" приймав стрибкові змагання нижчих дивізіонів – Континентального кубку та Кубку FIS. У 2005 – 2007 роках арена використовувалася на Кубку світу з лижного двоборства, при чому, змагання проводилися в перед- і післяноворічні дні. Гоночна частина програми, звісно ж, проходила на легендарній біатлонній трасі.
На жаль, ця традиція новорічних змагань у Рупольдингу протрималася недовго, і уже майже 20 років трамплін не приймає жодних міжнародних змагань. Що не заважає йому повноцінно функціонувати як одному з великих тренувальних центрів. "Цірмберг Шанце" – це комплекс із 5 трамплінів різної потужності, який дозволяє стрибати спортсменам різних вікових категорій та рівня майстерності. Не дивно, що такий комплекс продукує сильних вихованців, найвідоміший із яких – дворазовий олімпійський чемпіон Андреас Веллінгер.
Ліберец (Чехія)
Окрім Швейцарського турне та Тижня польотів на лижах на зорі Кубку світу існувала ще одна багатоденка – Богемське турне. Вона сумарно була проведена 31 раз у період з 1960 до 1996 року, в тому числі 7 разів (у 1981, 1983, 1984, 1986, 1989, 1990 і 1994 роках) – в рамках Кубку світу. Проводилася вона на чеських трамплінах у Лібереці та Гаррахові.
Трамплінний комплекс "Єштед" у Лібереці був збудований у 1966 році. Перший крупний міжнародний турнір тут було проведено в 1976 році – йдеться про чемпіонат Європи серед юніорів, який виграв легендарний австрієць Тоні Іннауер.
Після створення Кубку світу Ліберец став регулярним гостем у календарі елітного стрибкового циклу як частина Богемського турне. Проте після того, як ця багатоденка припинила своє існування, "Єштед" почав з'являтися в календарі Кубку світу дедалі рідше. Більш ніж 6-річна перерва мала завершитися в грудні 2000 року, проте етап був скасований через нестачу снігу. В перший місяць зими-2000/01 в Європі панували аномально теплі температури, через які були також скасовані етапи в Рамзау та Енгельбергу.
Міжнародні змагання повернулися в Ліберец 21-22 грудня 2002 року, коли там відбувся етап Континентального кубку. На ньому переможний дубль оформила 16-річна майбутня легенда стрибків, Томас Моргенштерн, на рахунку якого тоді не було ще жодного старту на Кубку світу.
Дубль в Лібереці дозволив "Моргі" відібратися до складу збірної Австрії на Турне чотирьох трамплінів, а уже менш ніж за місяць, 11 січня 2003 року, до Лібереца приїхав уже Кубок світу, і Томас на щасливому для себе трампліні здобув свою першу перемогу на елітному рівні.
Моргенштерн ще раз переміг у Лібереці в лютому 2008 року, коли Кубок світу повернувся на "Єштед" після чотирирічної перерви. Цей камбек був пов'язаний з тим, що у 2009 році Ліберец повинен був приймати чемпіонат світу з лижних видів спорту, під який відбулася остання реконструкція трампліну. В процесі цієї модернізації були знесені менші трампліни К14 і К50 – залишилися лише 90 і 120-метрові споруди.
Той турнір став найяскравішою подією в історії арени, після якої "Єштед" випав з календаря стрибкових змагань елітного рівня. Виключенням став лише етап Літнього Гран-Прі 2010 року. Проте інші міжнародні змагання тут проводилися й надалі: етапи Континентального кубку, Кубку FIS, зимовий Юнацький олімпійський фестиваль-2011 і чемпіонат світу серед юніорів 2013 року.
Після цього для чеських стрибків з трампліна наступили важкі часи через недостатнє фінансування. Ні, трамплінний комплекс у Лібереці досі функціонує, в тому числі влітку, та слугує головною тренувальною базою для чеських стрибків. Проте змагання топового міжнародного рівня на "Єштеді" не проводилися вже більше 10 років, максимум – Альпійський кубок.
Ліберец увійшов у календар Літнього Гран-Прі-2018, проте змагання довелося скасувати саме через брак коштів у місцевого оргкомітету. Влітку 2019 року місцева влада оголосила про плани повернутися в календар Кубку світу вже через рік, проте все це досі залишається на рівні розмов.
Гаррахов (Чехія)
Історія трамплінів у Гаррахові ще багатша, а поточний стан значно гірший. Якщо Ліберец сумарно прийняв 11 стартів Кубку світу, то трамплінний комплекс "Чертак", який складається з нормального 90-метрового, великого 120-метрового та гігантського трампліна К185 – сумарно 30. Окрім цього, гігантський трамплін 4 рази (в 1983, 1992, 2002 і 2014 роках) приймав польотні чемпіонати світу.
Двічі на польотному трампліні в Гаррахові встановлювалися світові рекорди в польотах на лижах. В 1980 році австрієць Армін Коглер стрибнув тут на 176 метрів, в 1983 році Павел Плоц – на 181 метр. Наразі рекорд гігантського трампліну становить 214,5 метра – стільки пролетіли фін Матті Хаутамякі в 2002 році та Моргенштерн у 2008.
До слова, Коглер світовий рекорд встановив у перших же міжнародних змаганнях на гігантському "Чертаку": польотний трамплін був збудований лише у 1979 році. Що стосується менших трамплінів, то вони з'явилися ще у 1920-х роках. Польотний "Чертак" завжди мав неприємну славу небезпечного трампліна: траєкторія польоту тут завжди була дуже високою, а часто несприятливі погодні умови призводили до небезпечних і травматичних падінь. При чому, часто страждали стрибуни екстра-класу: вже згадані вище Булау та Плоц, Єнс Вайссфлог, Андреас Гольдбергер.
Останнім крупним турніром на "Чертаку" став польотний чемпіонат світу 2014 року. Після цього для чеських стрибків наступили дуже непрості з точки зору фінансування часи. Якщо в Лібереці це призвело просто до випадання місцевого трампліну за календарів елітних змагань, то у Гаррахові не знайшлося навіть коштів для підтримання споруд у робочому стані.
В 2018 році з експлуатації був виведений 90-метровий трамплін, 120-метровий і польотний ця доля спіткала ще раніше. Розруха тривала більше 4 років. В 2022 році розпочалися ремонтні роботи на 90-метровому трампліні, і він отримав сертифікат FIS, чинний до 2030 року. Вже у 2023 і 2024 роках тут відбулися змагання Альпійського кубку з лижного двоборства.
Влітку 2025 року міська влада Гаррахова придбала (лише формально – за зміну права власності не було сплачено ні копійки) трамплінний комплекс у Національного спортивного центру, після чого почалася реконструкція 120-метрового трампліна. Його потужність планувалося збільшити, хілл-сайз мав становити 162 метри.
Втім, уже менш ніж за місяць роботи були припинені. Виявилося, що Лижна асоціація Гаррахова та місцевий лижний клуб нічого не знали про передачу права власності. Суд видав тимчасову заборону на проведення будь-яких робіт на об'єкті, і вона досі не знята. Трамплінний комплекс залишається і підвішеному стані, та виглядає занедбано.
Куопіо (Фінляндія)
Перші змагання зі стрибків з трампліна в Куопіо датовані ще 1886 роком, проте перший повноцінний трамплін тут було збудовано лише у 1901 році. Що стосується трамплінного комплексу "Пуйо", про який іде мова, то він був збудований у 1911 році.
Поступово комплект розвивався: в ньому з'являлися все нові трампліни різної потужності, у 1970-х на спорудах було встановлене штучне покриття, яке дозволяло стрибати впродовж цілого року. Попри те, що Куопіо перетворився в один із головних стрибкових центрів Фінляндії, перші міжнародні змагання тут були проведені лише в 1983 році – йдеться про чемпіонат світу серед юніорів.
Втім, першої появи на Кубку світу довелося чекати аж до 1995 року, після чого Куопіо на багато років став щорічним гостем календаря елітного циклу світових стрибків. Варто зазначити, ще у перші два роки старти Кубку світу в Куопіо відбувалися на 90-метровому трампліні.
А все тому, що великий, 120-метровий трамплін, був збудований лише у 1996 році, після чого змагання найчастіше проводилися саме на ньому. В 1999 – 2001 роках Куопіо приймав відкриття Кубку світу зі стрибків.
У сезоні 2002/03 "Пуйо" вперше з моменту появи на Кубку світу випав із його календаря, щоправда, лише на рік. В сезоні-2003/04 Куопіо в Кубок світу повернувся. Щоправда, право проведення відкриття сезону на багато років наперед перехопила інша фінська локація, Рука. Куопіо ж перенесли на березневий часовий слот, зробивши його другим етапом скандинавської багатоденки Північне турне.
У 2010 році цей турнір припинив своє існування, а Куопіо втратив свій стабільний березневий часовий слот у Кубку світу. В сезоні-2011/12 "Пуйо" взагалі не знайшлося місця в календарі, проте вже наступного року ця локація в програму змагань елітного стрибкового циклу повернулася.
Втім, ненадовго. Востаннє етап Кубку світу в Куопіо було проведено в 2016 році. Фінські стрибки з трампліна вже багато років перебувають у глибокій кризі, рівень інтересу до цього спорту в країні падає, і втрата одного з трьох етапів у Кубку світу стала закономірним підсумком цих процесів.
Трамплінний комплекс у Куопіо більше не приймає змагань міжнародного рівня, проте залишається одним із головних тренувальних центрів у країні. Він складається з 4 трамплінів: К28, К65, К90 і К120. Втім, у 2024 році 90-метровий трамплін було визнано застарілим, а тренування на ньому заборонили.
90-метрову споруду було ухвалено рішення розібрати в 2026 році, зі сподіваннями в майбутньому побудувати на її місці новий, сучасний трамплін. Утім, із нинішніми проблемами стрибків у Фінляндії важко повірити в те, що найближчим часом вдасться знайти гроші на будівництво нової арени. А поки що, попри всі проблеми, Куопіо продовжує дарувати Фінляндії стрибунів і дворборців високого рівня, найвідоміший із яких – Ілкка Херола.
