Талант, шахрайство, відданість справі: дуалістичний геній Марті Райсмана
"Я – частина тієї сили, що вічно хоче зла і вічно робить благо". Йоганн Вольфганг Гете.
Можливо, епіграф із "Фауста" – це занадто епічно, але мова йтиме про людину, яка справді лавірувала між двома полюсами особистості. На одному – талант і захоплення грою, на іншому – бажання обійти правила та заробити додаткові кошти іншим шляхом.
У спорті більшість фанатіє від лідерів, рекордсменів і переможців. Іноді ж захоплення публіки викликають "лиходії", фріки, люди поза системою. Гравець у настільний теніс Марті Райсман поєднав у собі кожне з попередніх визначень.
"Чемпіон" дослідить його постать детальніше, адже фільм "Марті Неймовірний. Геній комбінацій" з одним із найпопулярніших акторів сучасності Тімоті Шаламе, де Райсман став прототипом головного героя, отримав велику кількість схвальних рецензій і претендує цього року на "Оскар".
До слова, Шаламі за цю роль два дні тому удостоївся нагороди "Найкращий актор у мюзиклі чи комедії" на "Золотому Глобусі".
Бідне дитинство і нервовий зрив, який змінив усе
Наш герой народився у 1930 році в Нью-Йорку в єврейській родині. Виріс у складних умовах.
Матір'ю Марті Райсмана була Сара (Саллі Немороскі) – єврейка-ашкеназі, яка емігрувала з Радянського Союзу. Жінка працювала офіціанткою й на швейній фабриці. Морріс Райсман був водієм таксі. Через постійну зайнятість батьки мали небагато вільного часу, тож значну частину дитинства майбутній одіозний спортсмен проводив разом зі старшим братом Девідом.
Окремою проблемою тата були азартні ігри. Він заробляв небагато, а значну частину доходу регулярно програвав на ставках.
У дев'ятирічного Райсмана стався нервовий зрив. Згодом він познайомився з настільним тенісом. Ця гра, що вимагала максимальної концентрації, заспокоювала його, тож увесь вільний час він присвячував саме їй. Приблизно у той же час батьки розлучилися.
До 14 років Марті жив із матір'ю, але згодом переїхав до батька, який усіляко заохочував сина. На той момент Райсман уже встиг стати чемпіоном міста серед юніорів, хоча серед суперників були й значно старші хлопці.
Яблуко від яблуні…
Азарт і жага до наживи передалися підлітку від батька. Досить курйозний епізод стався з ним у 15-річному віці. Тоді Марті зробив ставку на самого себе в розмірі 500 доларів із чоловіком, якого вважав букмекером.
"Ставлю 500 доларів на Райсмана. У чотирьох сетах", – згадував Марті у своїй автобіографії "The Money Player".
Втім, "букмекер" виявився президентом Асоціації настільного тенісу США. Звісно, після цього Райсмана негайно виключили з турніру. Причому зробили це під супровід поліції, але з огляду на юний вік вирішили обмежитися попередженням і не відсторонювати його від асоціації на тривалий термін.
Худорлява статура принесла тенісисту прізвисько "Голка". А його вчинки ще як пробивали сіру буденність!
"Шахрайство було просто вплетене в його ДНК", – сказав Лео Лі, режисер документального фільму про Райсмана "Факт чи вигадка: життя та часи шахрая, який грає в пінг-понг".
Протягом усієї кар'єри Райсман продовжував робити ставки на себе, заробляючи достатньо, щоб тричі стати мільйонером, і водночас програючи достатньо, щоб тричі цим мільйонером перестати бути. Що казати – висоту сітки перед грою він міг вимірювати… 100-доларовою купюрою.
Тривалий період життя спортсмен мешкав у різних готелях. І навіть там знаходив способи обдурити всіх завдяки акторській грі.
"Я пам'ятаю, як Райсман розповідав мені, що коли він хотів поїсти, то чекав, поки в готелі буде весілля, одягав свій найкращий костюм, просто прослизав усередину, сідав і їв ці величезні, розкішні страви. А потім був готовий до вечірніх матчів у настільний теніс", – додавав Лі.
Такі витівки й сама гра рятували його від панічних атак і нападів невпевненості.
Ця пристрасть змушувала Марті підвищувати ставки, заганяти себе в кут, а потім тріумфувати – і за столом, і біля віконця букмекера.
За свідченнями сучасників і спортивних журналістів:
- він навмисно міг програвати перші партії, щоб підвищити коефіцієнт на себе
- тонко відчував психологію суперника
- умів вигравати ключові очки під максимальним тиском
Саме це зробило його іконою "вуличного" настільного тенісу – подібно до того, як деякі боксери чи шахісти ставали легендами поза офіційними аренами.
Настільний теніс був сакральним видом спорту в Азії, надзвичайно популярним і шанованим у Європі. У США ж лише Нью-Йорк можна було вважати справжньою Меккою цього виду спорту – в інших штатах до пінг-понгу ставилися байдуже, як до розваги в гаражі або елементу проведення часу з друзями. Та попри це, Марті Райсмана регулярно цитували в американській спортивній пресі. Він говорив те, чого інші боялися, був різким, зухвалим і непередбачуваним. Повна відповідність його характеру власній грі.
Саме це й зробило його культовою фігурою. Зазвичай спорт робить атлета впізнаваним. Тут же все було навпаки – особистість зробила впізнаваним сам спорт.
Девід Копперфілд у світі пінг-понгу. (Практично) вірний сім'янин
Фільм "Марті Неймовірний" – це не біографія. Головний герой стрічки Марті Маузер – персонаж-прототип. Водночас в екранізації присутні й правдиві епізоди з життя Райсмана. Зокрема, показано, як Марті разом зі своїм колегою Дагом Картлендом (у фільмі з Белом Клецкі, вигаданим героєм, за основу якого брався тенісист Алоїз Ерліз) виступав на розігріві у шоу команди Harlem Globetrotters. Вони виконували пісню "Mary Had a Little Lamb", відбиваючи м'яч… сковорідками або підошвами кросівок, грали кількома м'ячиками чи навіть з тваринами з цирку.
Справжні овації на трибунах викликали його удари з-під ноги. З огляду на швидкість гри це був надзвичайно ризикований прийом, але Райсман застосовував його часто, а головне – ефектно й ефективно.
Ще один фокус: посперечатися з кимось, що він зможе розламати сигарету на столі навпіл ударом м'яча – і він успішно робив це. Зокрема, у "The Tonight Show with Johnny Carson" у 1975 році та в "Late Show with David Letterman" у 2008-му.
Футболіст Роналдінью – володар м'яча. Снукерист Ронні О'Салліван – Да Вінчі сукна. Баскетболіст Ірвін Джонсон грав так, що прізвисько "Меджик" повністю замінило йому ім'я. Райсман у своїй стихії був таким самим чарівником, художником і творцем.
Вирізнявся він і стилем одягу. Побачивши Райсмана, навряд чи можна було одразу сказати, що перед тобою гравець у пінг-понг. Швидше він скидався на голлівудську зірку, а завершував образ незмінний капелюх на голові.
Здавалося б, перед нами – жиголо й розкрадач сердець. Можливо, в молоді роки так і було, але справжнє кохання він відчув лише двічі.
Першою його обраницею стала Джері Фальк. У 1958 році Марті одружився з нею, а 9 березня 1960 року в пари народилася донька Дебора.
З появою дитини тенісист навіть почав шукати додаткову роботу. Зокрема, він влаштувався до місцевого універмагу. Щоправда, його вистачило лише на чотири тижні.
Майже через десять років після народження доньки пара розлучилася. Символічно, що самому Райсману було майже стільки ж років, скільки було Деборі, коли розійшлися його власні батьки.
Наприкінці 1970-х він розпочав стосунки з моделлю на ім'я Йошіко. У 1982 році вони стали чоловіком і дружиною. Дітей не мали, натомість багато часу приділяли своїм котам.
Хоча Йошіко воліла залишатися поза увагою публіки, вона постійно була присутня на матчах Марті.
"Вона підтримувала мене весь час. Моя ігрова кар'єра – вона була щиро захоплена моєю грою та тим, що я робив", – згадував він у документальному фільмі про себе "Факти чи вигадки".
На жаль, на початку 2000-х його обраниця серйозно захворіла. Відтоді більшу частину свого часу Марті присвячував догляду за нею. Хоча він не розкривав подробиць хвороби, Райсман описував Йошіко як "практично приковану до ліжка", пояснюючи, що вона могла лише трохи пересуватися по будинку.
Багатогранність в усьому
У настільному тенісі потрібно мати концентрацію, швидкість рук і прийняття рішень, уміння опонувати під пресингом. Задіяне тіло – фізично і розумово. І, звичайно, Марті довів, що і в повсякденному житті він був ще тим багатогранним персонажем.
В автобіографічній книзі Марті розповідав не лише про себе, а й про гру. Це була не просто інструкція чи поради, які повторювалися роками. Райсман значно більше говорив про тактику, підхід до вивчення суперника, про те, як чинити тиск правильно і як не потрапляти під маніпуляції опонента.
Загалом Райсман любив висміювати стандартизований тренувальний підхід. І завжди щиро радів, коли перемагав суперника, який не проявляв жодного "творчого підходу" за столом і під час підготовки.
Титули. Досягнення. Переконання
Протягом своєї 56-річної кар'єри "Голка" виграв 22 великі фінали з настільного тенісу, включаючи п'ять бронзових медалей на чемпіонаті світу з настільного тенісу. Першим великим успіхом можна вважати тріумф на British Open–1949. У фіналі він переграв Дьєзе Брауна, який після еміграції з Угорщини до Англії наприкінці 1930-х став відомий як Віктор Барна. Барні тоді було 38.
Етнічний єврей був парашутистом-десантником в армії Великої Британії під час Другої світової війни, але за кар'єру мав 22 (двадцять дві!) золоті медалі чемпіонатів світу, якщо додати всі види – одиночний розряд, парний, мікст і командні змагання, що й донині є рекордним показником. Для порівняння, той же Райсман здобув на світових першостях 5 медалей – усі бронзові і лише одну в індивідуальному розряді.
Згодом Марті керував клубом настільного тенісу Riverside у Верхньому Вест-Сайді, який відвідували кілька відомих гостей, зокрема актор Дастін Гоффман та письменник Курт Воннегут.
У 1952 році відбулася його легендарна дуель з японцем Хіроджі Сато (у фільмі – Кото Ендо). Представник Японії здивував усіх, коли замість hardbat – класичної ракетки з шипами – використав губчасту поверхню для покриття. Це робило його удари "тихими", що виглядало вкрай незвично. До речі, роль Кото Ендо дісталася японцю Кото Кавагучі – бронзовому призеру Дефлімпійських ігор–2022.
Він не єдиний представник спорту у стрічці. Любителі НБА обов'язково впізнають легенду Шарлотт Хорнетс Кембу Вокера, зірку баскетболу 2000-х Трейсі Макгрейді, як одного з учасників Harlem Globetrotters, а власника клубу з настільного тенісу Лоуренса зіграв Джордж Гервін – лідер Чикго Буллз до приходу Майкла Джордана.
І хоч на той момент це був справжній прорив у технологічному аспекті, сам Марті залишився вірним своїм уподобанням. Він активно виступав за традиційний hardbat-стиль навіть тоді, коли сучасні губчасті накладки змінювали гру назавжди. Райсман вважав, що нові технології знеособили сутність настільного тенісу, і до кінця життя відстоював ідею повернення класичних ракеток.
Райсман вигравав професійні турніри у підлітковому віці, у 20+ років, у 30+, 40+, 50+, а вершиною кар'єри стала перемога на U.S. National Hardbat Championship-1997. Якщо раптом призабулося, нагадаємо – він народився у 1930 році. Так-так, спортсмену на той момент було 67 років, що робить його найстаршим гравцем, який коли-небудь перемагав у відкритому національному чемпіонаті з ракеткового спорту.
Свій останній титул легенда виграв узагалі у 2002 році. Звичайно, і після цього він не зупинявся, але і вік уже давався взнаки, і здоров'я дружини не дозволяло серйозно приділяти час улюбленій грі.
Епатажного й непередбачуваного Марті не стало у 2012 році. І чудово, що фільми – хай і не справжні байопіки, а лише шаржі – повертають або ж відроджують увагу до персон, які дійсно заслуговують на пам'ять і визнання.
