Талібов: Я завжди їду за найвищою нагородою
Чемпіон Всесвітніх ігор 2025 Різван Талібов був однією з головних надій збірної України на медаль найвищого ґатунку Прем'єр-ліги з карате у китайському місті Лешань, проте обмежився третім щабелем п'єдесталу.
В ексклюзивному інтерв'ю "Чемпіону" 28-річний український каратист відверто оцінив свій виступ, розповів про непростий період без нагород, пояснив причини поразки в півфіналі та поділився висновками, які допомогли йому здобути бронзову медаль.
– Ти завжди прагнеш до ідеалу і до найвищих нагород – цього разу бронза. Як ти оціниш свій виступ і чи задоволений цією нагородою?
– Я завжди їду за найвищою нагородою. Цього разу, я по-особливому був налаштований, ще більше, ніж завжди хотів здобути золото, однак... Зараз я вчусь балансувати те, наскільки сильно я хочу завоювати золото, і те, наскільки сильно я хочу продемонструвати рівень, на якому я є. Тобто, можна бути на високому рівні, але не могти його продемонструвати й показати гарний перформанс. Одна з моїх головних цілей зараз – це стабільно показувати цей перформанс і бути стабільним. Щоб не було так, що один день в мене все добре, а на інший – я не показую результат. Хочу дійти до того рівня, щоб мій результат не залежав від того, як я почуваюся, втомлений я чи ні, у формі чи ні. Я завжди роблю все для високого результату, але не завжди вдається показувати той результат, який я хочу. Хочу досягти рівня, коли я повністю себе вивчу. Думаю, це неможливо, але я продовжую це робити. Хочу розуміти, що я свідомо роблю цей результат, свідомо працюю, свідомо бʼюсь і розумію, як це робити на 100%.
– Це перша медаль на міжнародній арені після Всесвітніх Ігор. Тривалий час був без нагород. Розкажи про цей період і свою роботу на шляху до цієї нагороди.
– Це перша медаль на міжнародній арені після Всесвітніх ігор. Черга поразок на турнірах Премʼєр-ліги минула, і слава Богу, що цей період позаду. Було багато помилок, я багато забивав, вигравав, але при цьому я й багато пропускав. На Премʼєр-лігах мені постійно чогось не вистачало. Кожного разу я виходив з групи, але не міг дійти до поєдинків за медаль. Нарешті я закрив це питання, але зараз головне – звертати увагу не тільки на медаль. Так, я дуже радий, що її здобув, але при цьому медаль може "замилити" очі. Тобто, іноді буває таке, що ти погано виступив, але став першим і думаєш, що в тебе все добре. Я вчусь дивитись холодно на свої поєдинки, аби аналізувати все правильно. Я розумію, що в мене ще багато помилок, незважаючи на те, що зараз я з медалю.
– Ти ідеально провів бої у групі, вийшов з першого місця, далі пройшов японця і, на жаль, поступився чилійцю, який врешті став першим. Чи зустрічався з ним раніше, і якщо так, то який рахунок за особистими зустрічами?
– Я вийшов із групи, далі здолав японця і потім програв чилійцю, який вийшов у фінал і став першим. Це був вже пʼятий поєдинок проти чилійця, і за особистими зустрічами у нас 3-2 на мою користь. Утім, останні поєдинки я програю йому: я програв йому на чемпіонаті світу, і тепер поступився у Премʼєр-лізі. Він дуже досвідчений, мабуть, найстарший у нашій ваговій категорії. Але це, звісно, не виправдання, бо поєдинок проти нього проходив дуже добре, і якби я зміг себе проконтролювати й не піти в емоції та імпульсивні рішення, то все було б добре. Я відіграв з ним перший бал, створював гарні моменти, але потім зробив дитячі помилки й пропустив бали, які не мав пропускати. Це технічні помилки, які треба виправляти. Я знаю, що я міг і повинен був його впевнено пройти, тож я думаю, що наступного разу я точно переможу.
– У бронзовому фіналі ти добряче змусив переживати за тебе. Як тобі вдалося врешті зібратися, не перегоріти і вирвати бронзу?
– Коли я програв у півфіналі, то зідзвонився із тренерами – ми поспілкувалися. Я зараз намагаюсь дуже швидко аналізувати всі свої помилки – як на тренуваннях, так і на змаганнях, аби швидко їх виправити. Я не хотів допустити тих помилок, що були в півфіналі, у фіналі за бронзу, і мені це вдалося. Я не пішов в емоції, хоч програвав із ще більшим рахунком, ніж у півфіналі, але я себе опанував. Дуже вдячний всім своїм тренерам і тренеру збірної України за ті слова, які вони мені сказали, аби налаштувати мене на це протистояння. Я почав бачити те, чого я не бачив у півфіналі: коли суперник "вибухає", бачив його помилки. Після цього бою я говорив із Анітою Серьогіною, моїм тренером, і вона сказала, що я продемонстрував той рівень, до якого ми йдемо.
– Цікаво, що цей успіх стався одразу після твоєї перемоги на Horuna Cup. Цей турнір допоміг тобі налаштуватися?
– На Horuna Cup я відчув особливу енергетику в поєдинках. Як сказав мій тренер Ігнат Юрійович, я був навіть занадто сміливим у рішеннях, йшов вперед, робив атаки. Цей турнір став чудовим івентом для мене, де можна було спробувати нові речі. Там не було обмежень у часі, і я зробив дуже багато гарних висновків. Мені дуже сподобалося моє налаштування на цих змаганнях, і ця енергетика дуже відчувалася. Навіть коли я передивлявся відео з цих змагань, то мене до мурашок пробирало від того, який у мене там погляд і як сильно я хочу перемогти. Тому я дуже вдячний Станіславу Горуні за цей турнір.
– Далі чемпіонат Європи. Як будеш готуватися морально і які цілі ставиш перед собою?
– Весь фокус буде спрямований на цьому турнірі. Треба бути в найкращій формі там, а ціль – найвища – перше місце. Поки що в мене ще немає золота чемпіонату Європи, тож зараз я буду балансувати між тим, наскільки сильно я хочу перемогти, і наскільки я буду готовим до цих змагань, в тому числі ментально. Треба виправити помилки, які я робив раніше, а мої навички й інстинкти мають стати автоматизованими для будь-яких ситуацій, які можуть там скластися. Я знаю всіх сильних суперників, які там можуть вийти проти мене, тому буду готуватись до них, але в першу чергу треба бути самому готовим до будь-якого сценарію.
