Дідівщина, суворий графік і головні скандали: інший світ професійного сумо
Зовсім скоро, 8 березня, розпочнеться другий гранд-турнір сумо 2026 року Haru Basho. Подія відбудеться в місті Осака.
Український сумоїст Данило Аонішікі Явгусишин в разі тріумфу зможе стати першим європейським йокозуною.
Оскільки цікавість до цього спорту в Україні стрімко зростає, ми розповімо вам про графік життя та ієрархію в стайнях (школах – прим.).
Новий скандал у світі сумо
24 лютого Ісегахама-ояката (тренер Ісегахама, колишній йокозуна Терунофуджі) відвідав Рьогоку Кокугікан (арену сумо в Токіо) разом із сумоїстом Хакунофуджі. Хоча вони мали бути разом з усіма в Осаці – де їхня стайня перебуває перед березневим турніром.
26 лютого з'явилася інформація, що тренер подав заяву до Асоціації сумо щодо своєї неналежної поведінки та прояву жорстокості стосовно свого підопічного – Хакунофуджі.
Асоціація розпочала розслідування та допитала Ісегахаму, Хакунофуджі та Нішікіфуджі, який був очевидцем події. За даними джерел, ситуація сталася перед виїздом до Осаки під час вечірки з бійцями. Під час розпивання саке Хакунофуджі розізлив тренера словами на тему, не пов'язану із сумо. У відповідь той або просто замахнувся, або вдарив учня пляшкою саке.
Наразі Терунофуджі повернувся до тренувань із командою, а Хакунофуджі до занять не повертався. Це може бути пов'язано як із конфліктом, так і з травмою ступні, отриманою на минулому турнірі. Він її отримав якраз у поєдинку з Аонішікі.
Поза духовністю, традиціями та взаємоповагою в сумо, не на показ залишається зовсім інший світ – рутина, конфлікти, поневіряння та всі інші складові життя простого сумоторі. Розгляньмо, як побудована система в сумо-стайнях.
Як це – жити в стейблі?
Клуб, стайня, стейбл або хея (部屋 – Heya) – це невід'ємна частина життя кожного професійного сумоїста. Це тренувальний майданчик, гуртожиток, дім, ресторан та сім'я.
Очолює стейбл ояката (親方) – колишній борець, який отримав право тренувати. В Японії існує близько 45 активних стейблів, кожен зі своєю репутацією та стилем тренувань.
Розпорядок жорстко регламентований і практично не змінювався десятиліттями:
- ~5:30–6:00 – підйом без будильників. Молодші встають першими. Вони прибирають і готують тренувальне дохйо.
- 6:00–11:00 – тренування без сніданку.
- 11:30–12:00 – перший прийом їжі.
- 12:00–15:00 – обов'язковий сон (для набору ваги).
- Вечір – навчання, особисті справи, другий прийом їжі.
- ~21:00–22:00 – відбій.
Ієрархія
Ранг у сумо визначає місце кожного рікіші в цій системі. Він визначає, де ти сидиш за столом і коли їси, коли купаєшся, що робиш у побуті.
Йокозуни та озекі можуть мати окрему кімнату й кількох особистих помічників. Інші рікіші також можуть мати цукебіто – особистого помічника – жити поза стайнею та мати сім'ю.
Обов'язки включають:
- прибирання кімнати старшого
- прання та догляд за маваші
- приготування їжі та подачу страв
- супровід на турнірах, носіння речей
- масаж після тренувань
Для молодого борця це вважається честю і школою – ти вчишся у кращого. Але на практиці межа між навчанням і експлуатацією дуже тонка.
Сім'я
Кілька днів тому маегашира Томоказе розповів, що вже три роки одружений, виховує дворічного сина та невдовзі очікує народження ще однієї дитини. На запитання журналістів, чому він ніколи про це не розповідав, відповів просто: ви ж ніколи не запитували.
Сімейне життя сумоїстів зазвичай непублічне. Більшість часу вони все одно проводять у стайнях – тренуються, їздять у різні тури та змагаються.
Проте формальної заборони на сім'ю немає. Найбільша проблема – гроші, адже дозволити собі утримувати родину можуть лише бійці з вищих дивізіонів.
Борці третього дивізіону й нижче не мають зарплати, а стипендії (500–1000 доларів) вистачає лише на базові побутові витрати. Тому й мови не може бути про оренду окремої квартири чи відвідування ресторанів замість харчування в стайні.
Ура – ще один активний боєць – зізнавався, що постійно бореться з вагою й мусить багато їсти, аби залишатися на нинішньому рівні. За його словами, дружина стала б на заваді його стилю життя, а отже – й успіхам у сумо на цьому етапі.
Також Данило говорив, що наразі зосереджений на досягненнях у сумо. Обоє, звісно, дещо лукавлять, адже в інших інтерв'ю зізнавалися, що не проти знайти собі пару.
У будь-якому разі така розкіш, як сім'я, у сумо доступна лише кільком десяткам обраних, які стабільно виступають у двох топдивізіонах.
Темний бік системи
Звичайно, у такій системі виникає безліч випадків перевищення меж дозволеного та подекуди фізичних інцидентів. Різні утиски тривалий час були майже системними:
– Фізичні покарання під час тренувань – удари тренувальною лопаткою, стусани, ляпаси від старших борців і навіть ояката. Довгий час це вважалося нормою "загартування духу".
– Позбавлення їжі або відсторонення від столу як покарання.
– Психологічний тиск – нові борці не мають права висловлювати невдоволення, скаржитися або відмовлятися від завдань.
– Ізоляція – особливо для іноземних борців, адже мовний бар'єр посилює вразливість.
Резонансні справи
2007 рік – смерть Токітайзана Такаші (17 років, стейбл Токіцуказе). Юнак загинув після побиття пляшками з-під пива та кийками під час "тренування". Трьох борців і ояката було засуджено.
Це був перший випадок кримінального переслідування за насильство в стейблі. Справу супроводжувало небажання втручатися у внутрішні справи сумо – зокрема, спершу навіть не було проведено судово-медичної експертизи. Проте батько померлого наполіг на справедливому розслідуванні, і справа набула розголосу на всю Японію.
Частково саме через цю трагедію японський парламент у 2012 році ухвалив закон, що сприяє розслідуванню причин смерті. У 2013-му окремий закон надав місцевій поліції повноваження дозволяти розтин навіть у випадках без явних ознак злочину. Ця смерть фактично вплинула на зміну законодавства Японії.
2008 рік. Скандал змусив JSA (Japan Suma Association) провести масштабне розслідування. Асоціація розіслала анкету в усі 53 тренувальні стейбли, і понад 90 % повідомили, що використовують бейсбольні бити або подібні знаряддя для покарання борців, а близько третини визнали факти знущань під час тренувань.
2011 рік – скандал із договірними боями. Під час розслідування незаконних ставок на бейсбол було виявлено переписку між борцями щодо купівлі перемог. Серед перехоплених повідомлень було наступне: "За ще 20 тисяч (тисяч – прим.) я здамся. Після турніру мені потрібно заробити щонайменше 50, інакше я в серйозних проблемах".
Фінансові труднощі одних і потреба інших у переможному матчі створювали сприятливий ґрунт для підкупів.
У підсумку 23 борців визнали винними в договірних боях і виключили з JSA. Березневий турнір 2011 року в Осаці було скасовано – вперше з 1946 року. Травневий турнір пройшов без спонсорства, без прямої трансляції на каналі NHK і без церемонії вручення призів – його назвали "Технічним екзаменаційним турніром" із вільним входом.
2017 рік – Харумафуджі (йокозуна) побив молодшого борця Таканоіву під час застілля. Під час зустрічі з іншими монгольськими йокозунами Харумафуджі розізлило те, що молодший колега часто дивився в телефон, навіть коли з ним розмовляли. Йокозуна вдарив його по голові пляшкою з-під пива та завдав ще 20-30 ударів. Таканоіву госпіталізували з травмою черепа, а згодом скандал призвів до відставки йокозуни.
Чому система зберігається?
Причини живучості дідовщини – структурні:
- Закритість – стейбл майже повністю ізольований від зовнішнього світу.
- Конфуціанська ієрархія – молодший апріорі не може суперечити старшому.
- Фінансова залежність – ояката контролює і тренування, і побут, і витрати.
- Страх відрахування – виключення зі стейблу фактично означає кінець кар'єри.
- Культура мовчання (gaman – терпіння як чеснота).
Після скандалів JSA запровадила:
- гарячу лінію для анонімних скарг;
- обов'язкові медогляди після тренувань;
- заборону на певні види фізичних покарань.
Проте реформи критикують як косметичні – система у своїй основі залишається закритою та ієрархічною.
В інтерв'ю Аонішікі запитали, чи правдиво серіал "Sanctuary", що нещодавно вийшов на Netflix, показав глядачам залаштунки сумо. На це Данило відповів, що наразі такого жорсткого ставлення вже немає, і останнім часом, за словами його старших колег, ситуація покращилася.
До речі, у Данила також є кілька цукебіто. Найвідоміший із них – Каіюма зі стайні Асакаяма. Його стайня належить до того самого ічімона, що й Аджігава. Це об'єднання клубів, які мають тісніші зв'язки між собою, ніж з іншими.
Він завжди допомагає Данилу до і після матчу та підтримує його впродовж турніру.