Матвій Бідний: "Нейтральність" росіян – це максимум, якого можна досягти сьогодні
9 листопада 2023 року Матвій Бідний став виконувачем обов’язків Міністра молоді та спорту України, замінивши на посаді Вадима Гутцайта. За місяць після цього Міжнародний олімпійський комітет (МОК) оприлюднив заяву, в якій допустив російських і білоруських спортсменів до Ігор у Парижі.
В Україні водночас розпочали розробляти закон про мобілізацію, а Кабмін розробив критерії, відповідно до яких частина футбольних клубів отримали статус об’єктів критичної інфраструктури. До списку в підсумку потрапили не всі команди Прем’єр-ліги.
Віталій Ткачук зідзвонився з Матвієм Бідним, щоб дізнатися, на якому етапі знаходиться питання допуску до міжнародних змагань росіян і білорусів, наскільки актуальним є питання бойкоту Олімпіади, чи зможе Георгій Судаков перетнути кордон у разі трансферу і в яких відносинах в.о. міністра перебуває з президентом Національного олімпійського комітету (НОК) Вадимом Гутцайтом.
"Нейтральність" росіян – це максимум, якого можна досягти сьогодні"
— До Олімпійських ігор залишилося менш як сто днів. На вашу думку, чи може змінитися ситуація з допуском до змагань “нейтральних” білорусів і росіян?
— Ми сьогодні констатуємо, що збірних Росії й Білорусі не буде на Олімпійських іграх. У Парижі будуть якісь люди в сірому одязі зі штампами під білим прапором. Їм буде заборонено навіть говорити про те, звідки вони прибули. Водночас навіть їхня “нейтральність” для нас є неприпустимою, адже кожен з них – це агент гібридного впливу Росії у світі.
Сьогодні ми бачимо, що Міжнародний олімпійський Комітет приймає доволі жорсткі рішення щодо росіян і білорусів, ставлячи їх у незручні умови. Наприклад, варто згадати ситуацію, коли від змагань відсторонили російського борця Садулаєва. Це доводить, що МОК прислухається до нас і робить правильні висновки. Ситуація не має погіршитися в майбутньому.
— “Нейтральність” росіян і білорусів – це максимум, якого сьогодні може досягнути Україна на спортивній арені?
— Так. Ми бачимо чітку позицію МОК стосовно цього. Варто розуміти, що ця організація є доволі консервативною. Хоч вони й декларують, що перебувають “поза політикою”, але не можуть не звертати уваги на ті процеси, які відбуваються у світі. МОК достатньо чітко відреагував на дії олімпійського комітету Росії, який включив до свого складу осередки тимчасово окупованих територій України. Ми бачимо, що зараз на рівні деяких федерацій усувають від процесів прийняття рішень одіозних російських агентів впливу. Росія дискредитувала себе всюди, тому навіть МОК не може це ігнорувати, але “нейтральність” зараз – це максимум.
— Наскільки реально перенести питання допуску росіян і білорусів у політичне поле? Чи реальним є сценарій, за якого їм не дозволять заїхати на територію Франції?
— Це був би найпростіший варіант. Такої опції, на жаль, немає. Ми пам’ятаємо інциденти, коли на початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну деякі країни ухвалювали такі рішення, але потім втратили право на проведення змагань. Жоден уряд сьогодні на таке не піде. Країни намагаються балансувати а таких питаннях. На противагу зазначу, що точково це працює. Румунія, наприклад, не пустила до себе Садулаєва.
"Інцидент із Котляр вичерпано. Вона розгубилася в ситуації"
— Одним з аргументів МОК щодо допустку росіян і білорусів до Олімпіади було те, що українські й російські тенісисти грають між собою без проблем. Чи справді це так?
— Теніс – це окрема історія. Не варто апелювати такими випадками. Більшість російських тенісистів живуть за кордоном. Частина з них вивезла туди свої сім’ї. Єдине російське у них – це паспорт, який також іноді змінюють. Так, вони залюбки поїдуть на Олімпіаду під нейтральним прапором. Росія не може вплинути на них. Щобільше, росіяни фактично вважають їх зрадниками. На мою думку, на змагання поїдуть ті спортсмени, які вирішать взагалі не повертатися до Росії. Чи достатньо нам цього? Ні! Ми наполягаємо на тому, щоб вони змінили спортивне громадянство. Частина з них так і робить.
— Чим завершилася історія з тенісисткою Єлизаветою Котляр, яка потисла руку росіянці під час змагань? Чи може Мінмолодьспорту якимось чином врегулювати питання рукостискань?
— Ми вважаємо, що цей прикрий інцидент вичерпано. Котляр – це юна дівчина, яка розгубилася в ситуації. Я говорив щодо цього з її батьком. Вона машинально виконала рутинний ритуал у тенісі, не усвідомлюючи, хто знаходиться по той бік сітки. Російська пропаганда ж миттєво використала це у власних цілях. Думаю, і вона, і всі інші зробили для себе висновки. Після цього Котляр брала участь у низці змагань, вийшла до фіналу престижного італійського турніру. Зараз вона знаходиться на третій сходинці рейтингу юніорок від міжнародної федерації тенісу. Віримо, що вона прославлятиме Україну в майбутньому.
— У своїх минулих інтерв’ю ви не виключали можливість бойкоту Україною Олімпіади. Чи змінилася ваша думка, чи має це сенс у нинішніх умовах?
— Ми усвідомлюємо, наскільки Україні важливо виступити на Олімпіаді. Ми повинні продемонструвати світові свою силу і вкотре нагадати про себе, як про невіддільну частину міжнародної спільноти. Паралельно з тим, ми чітко розуміємо, що за певних умов українські спортсмени можуть відмовитися від змагань проти росіян. У всьому має бути межа. Людина, чиїх близьких убили росіяни, не погодиться виходити на одну арену з прихильниками війни. У цій ситуації неможливо змагатися за правилами чесної боротьби. У спорті найвищих досягнень невідʼємною частиною є моральний стан. Як почуватиметься людина, якій доведеться боротися з тими, хто підтримує війну, фактично підтримує вбивства українців? Це може закінчитися трагічно, тому ми й відсікаємо російських адептів війни.
"Нам доводиться допомагати деяким федераціям із перекладом листів"
— Для ефективної точкової боротьби проти росіян нам необхідно мати своїх представників у міжнародних федераціях. Ви зауважували, що в України фактично немає міжнародних спортивних функціонерів. Чому?
— Я припускаю, що це радянська спадщина. Нам нав’язували те, що ми частина “великої” країни. Ця містечковість передалася деяким функціонерам наших федерацій. Сьогодні ми зіштовхуємося з тим, що нам доводиться допомагати деяким федераціям перекладати офіційні листи на англійську мову. Про який інституційний розвиток може йти мова у цій ситуації? Зараз ми працюємо над створенням програм навчання і розвитку федерацій. Крім того, консультуємо наші федерації у питанні входження окремих членів до міжнародних спортивних організацій. Ми маємо брати участь у формуванні порядку денного, а не лише реагувати на наслідки рішень, які знаходяться поза нашим впливом.
— Як ви оцінюєте рівень амбасадорства українських спортсменів на міжнародній арені? Чому дехто активно просуває український порядок денний, а дехто - ні?
— У контексті подій ми розраховуємо на їхню відповідальність. Варто розуміти, що гарний спортсмен – це не завжди якісний спікер. Людина зазвичай сконцентрована на тому, чим займається. З розвитком соціальних мереж вони змінюються і комунікують зі своєю аудиторією, доносять важливі меседжі. Сьогодні ми розуміємо, що пост відомого спортсмена в соціальних мережах може мати більший вплив, ніж заява політика. Крім того, варто зауважити, що заяви спортсменів спрямовані на аудиторію, яка переважно не цікавиться політикою. Ми спілкуємося з нашими спортсменами, закликаємо їх активно вести соцмережі й постійно говорити про війну. Коли про ситуацію говорить спортсмен, який має власну історію, який постраждав від нападу Росії, то це дає необхідний результат.
— Чи можете ви виокремити українського спортсмена, якого можна вважати еталоном у питанні розповсюдження важливих для України меседжів?
— Не виділятиму когось окремо, але зазначу, що кожен повинен орієнтуватися на найкращі приклади комунікації.
"Між мною і Вадимом Гутцайтом немає недосказаності. Кожен хоче зробити більше"
— На якому рівні у вас зараз комунікація з Вадимом Гутцайтом? Після вашого призначення на посаду здалося, що між вами є недосказаність. Наскільки хибною є ця думка?
— (Сміється - ред.) Між нами немає недосказаності. Спорт – це сфера амбітних людей. Кожен на своєму місці хоче зробити більше і показати, що він кращий. У нас абсолютно дружні стосунки. Крім того, ми плідно працювали разом. Так, я не скажу, що наша співпраця була без розбіжностей, але це цілком нормально у здоровій взаємодії. Сьогодні ми діємо злагоджено в боротьбі з росіянами. Разом кожен досягне більшого. Я не намагаюся видати бажане за дійсне, моя відповідь абсолютно щира.
— Чи узгоджуєте ви між собою певні дії, спрямовані на міжнародну спортивну спільноту?
— Так, ми радимося, ділимося інформацією. Зараз доводиться працювати на високому дипломатичному рівні, тому варто зважувати кожне своє слово. Щось на рівні урядів підіймає Мінмолодьспорту, щось – НОК на рівні олімпійського руху. Ми єдині у своїх бажаннях і діях.
"Не всі футбольні клуби визнані критично важливими підприємствами, з огляду на критерії Кабміну"
— З вашим призначенням на посаду загострилося питання мобілізації. Чи є у вас чіткі відповіді на рахунок можливої мобілізації спортсменів, персоналу тощо?
— Питання мобілізації загострилося з початку повномасштабного вторгнення Росії. Частина спортсменів і тренерів пішли захищати Україну добровольцями, не чекаючи повісток. Дехто, на жаль, загинув. Варто для себе окреслити, що чоловіки повинні захищати Україну, щоб у нас було майбутнє, спортивне зокрема. Мова не тільки про чоловіків, адже на фронті також воюють жінки. У спортивному колі ми не бачимо, щоб хтось ховався від мобілізації. Прийде повістка – кожен піде виконувати свій обов’язок. Неважливо, чи ти спортсмен, вчитель, інженер, адже кожен – це син своєї країни.
— Частину футбольних клубів визнали критично важливими об’єктами, тому футболісти цих команд не підлягають мобілізації. На вашу думку, наскільки футбол є критично важливим для України в умовах війни?
— До цього питання варто підійти з холодною головою. Чи важливо, щоб в Україні залишився футбол? Якщо не зберегти його, то ми втратимо наші футбольні клуби. Якщо такі команди, як “Динамо”, “Шахтар” й інші, припинять своє існування, то ми не надолужимо цього впродовж десятків років. Кабінетом Міністрів розроблена процедура, відповідно до якої підприємства й установи визнаються критично важливими. Мова про певні критерії, зокрема кількість сплачених податків. Ми діємо в межах цієї процедури. Перед нами стоїть завдання зберегти спорт, зокрема футбол. Якщо взяти абсолютне значення, то кількість заброньованих футболістів – це невелика частина. Крім того, не всі клуби визнані критично важливими підприємствами з огляду на рішення Кабміну.
— Усе залежить від того, скільки податків платить футбольний клуб?
— Якщо грубо, то можна так сказати. Щобільше, частина футболістів — це чоловіки до 25 років, тому вони взагалі зараз не є мобілізаційним ресурсом. Не можна сказати, що від бронювання частини футболістів погіршиться мобілізаційна ситуація в Україні.
— Ще одна тема стосується легального перетину кордону українськими футболістами. З останнього — поява Мудрика в списку тих, хто порушив термін перебування за кордоном. Чи зможе, наприклад, Судаков легально поїхати з України в разі його трансферу до іншої команди?
— Варто розуміти, що Мудрик був у списку людей, які прострочили термін перебування за кордоном. Ми не ведемо офіційний реєстр людей, які ухиляються від обов’язку захищати країну. Міністерство, як орган державної влади, веде контрольний облік людей, які поїхали й прострочили терміни свого перебування за кордоном – ось і все. Служба безпеки України звернулася до нас з пропозицією оприлюднити цей список. Ми побачили, що ця ситуація спричинила суспільний резонанс. З іншого боку увімкнулася російська пропаганда. Мудрик свого часу виїхав як футболіст “Шахтаря”, а потім уклав контракт із “Челсі”. Наявність у цьому списку не означає, що людина щось порушила. Він створений, щоб Мінмолодьспорту могло слідкувати за кожним окремим випадком. Ми переформатуємо його і пояснимо, які категорії спортсменів там є. У нашому розумінні гравці команд з найкращих чемпіонатів Європи мають право на перетин кордону. Відповідно до Постанови (КМУ - прим. ред.) — гравці рейтингових ліг (зокрема і європейських) з ігрових видів спорту, мають право на перетин кордону із дотриманням, звісно, інших умов, встановлених державою. У підсумку ми отримаємо ще одного амбасадора України у світі.
— На одній з останніх пресконференцій президент Зеленський говорив про можливу реорганізацію у Кабміні. Чи стосується це зокрема Міністерства молоді та спорту?
— Рішення про реорганізацію ухвалюватиме Верховна Рада України, президент України. На нашу думку, спорт потребує змін. Зараз ми готуємо законопроєкт, спрямований на реформування галузі. Перед тим було здійснено велику аналітичну роботу на рахунок ситуації з нашими національними федераціями, на рахунок моделей спорту, які домінують у світі. У нас є напрацьований план трансформації нашої галузі, адже ми повинні наслідувати найкращі світові практики.
Перш за все, мова про масовий спорт, який формує здорову націю. Наш спорт нагадує рослину, у якої згнило коріння. На верхівках у нас ще є ознаки життя, а знизу – все погано. У нас немає спортивних клубів, які б продукували спортивні таланти для верхівки, і, крім того, підіймали загальну залученість до спорту. У країнах Європи відсоток людей, які займаються систематичною руховою активністю, складає 38 відсотків населення. У нас, відповідно до нашого нещодавнього опитування, цей відсоток складає 15,6. Це дуже поганий індикатор, адже він показує те, що люди більше вкладають у лікування.
Є дослідження, яке показує, що кожна гривня, вкладена у спорт, береже 8 гривень, які можна було б витратити на лікування. Саме тому варто боротися не з наслідками, а з причинами. Вкрай важливо, щоб спорт також відігравав свою роль у питанні реабілітації наших ветеранів. Спорт повинен грати ключову роль у соціалізації наших захисників. У цілому, думаю, що в держави багато років не доходили руки до реформування спорту. Попереду багато роботи.
Фото: Міністерство молоді та спорту
Віталій Ткачук, Чемпіон
Олександр Красюк: "Українські боксери мають позбутися синдрому Роккі Бальбоа"