Не змогли. Завершення олімпійської футбольної історії
Збірна України з футболу завершила свої виступи в Парижі, на Олімпійських іграх-2024. "Синьо-жовті" поступилися у 3 турі групового етапу збірній Аргентині (0:2), що не дозволило пробитися у чвертьфінал.
На контрастах
Їдучи потягом з Парижа на вирішальний матч нашої команди до Ліона, зауважив присутність у потязі певного числа осіб у футболках збірної Аргентини. Їх було небагато, але все ж у мої попередні візити сюди пасажирів у футболках Іраку та Марокко я не зустрічав.
Однак все у житті пізнається на контрастах. А вони були красномовними перед уже знайомим українцям стадіоном ліонського «Олімпіка». Якщо 24 липня тут сновигало чимало груп іракських вболівальників, то цього разу парами по 2-3 ходили люди з аргентинським та українськими прапорами. Вряди-годи їх могло бути п’ятеро, але дуже рідко. Про матч з Марокко, взагалі, нічого говорити: тоді й майдан перед ареною, і весь стадіон був окупований арабськими "тіффозі".
Тренування "Олімпіка"
Одним словом, якби ви хотіли знайти ілюстрацію відсутності аншлагу, то знайшли б її саме на Stade de Lyon. А чого дивуватися, коли грають місцевий «Олімпік» у цей час саме здійснював пробіжку полем на клубних полях, що розташовані якраз навпроти арени. От грав би місцевий клуб, атмосфера була б зовсім іншою. На матч Україна – Аргентина було продано лише 13 тисяч квитків (місткість стадіону – мало не 60 тисяч). От вам і сухі цифри.
Руслан Ротань виставив на гру той же склад, що й розпочинав тут наш виступ на турнірі матчем проти Іраку. Власне, дискваліфікація Салюка, якого вилучили у грі проти Марокко, не давала якоїсь варіативності, до того ж Таловєров дуже впевнено увійшов у попередню гру.
Аргентинці з м’ячем
М’яч у центрі поля розіграли аргентинці, але гра почалася якось аж надто спокійно. Перші три хвилини південноамериканці без поспіху катали м’яч полем. Під кінець четвертої хвилини наші вперше порушили правила у центрі поля, однак Селесьйон продовжувала тримати м’яч у себе. Біло-блакитні робили чимало передач упоперек поля, але українці чітко перекривали зони, тож, крім кількох силових прострілів, з якими синьо-жовті давали собі раду, чинні чемпіони світу (не забуваймо, що в олімпійській команді Аргентини таких чотири) нічим у стартові хвилини не запам’яталися.
Пожвавлення гри
А от на 11-й хв в Аргентини пройшла перша дуже небезпечна атака: Отаменді довгим пасом з глибини знайшов Сімеоне, той відкинув на Альвареса, котрий цілив у верхню дев’ятку, але пробив трохи вище. Після цього нашим вдалося перехопити м’яч та організувати першу осмислену контратаку: починаючи з 14-ї хвилини українці почали діяти швидко й гостро, не лише відбиваючись від атак грізних суперників.
На 16-й хвилині ми знову, як і у матчі з Іраком, побачили напрацьовану комбінацію синьо-жовтих: Криськів зі штрафного віддав пас на Батагова, який набігав у карну зону, однак удар оборонця низом заблокували його колеги по амплуа із протилежного боку. На жаль, як і у матчі з арабами, реалізувати задум не вдалося.
Послідовники Марадони
Знову проскочила контрастна аналогія з марокканським матчем: у загальній тиші стадіоні час від часу виділялася активністю аргентинська трибуна за воротами Геронімо Руллі. Хлопці у біло-блакитних футболках або й без них весь час співали пісень та скандували, а на фронті у їхньої групи гордо майоріли банери із зображенням ідола футболу – Марадони.
У другій половині тайму показав, що вміє обігрувати й аргентинців Максим Брагару, котрий пройшовши свого візаві, навіси на лівий край штрафного, однак Максим Хлань, який вже не вперше на цьому турнірі демонструє вміння високо стрибати, не дотягнувся до високої подачі. Аргентинці одразу ж дійшли до нашого штофного і навіть увійшли у нього: силовий простріл українці винесли на кутовий.
Водопій через спеку
На 30-й хвилині рефері призначив перерву на водопій: здивувався, чому не посеред тайму, може забув? Насправді сьогодні у Ліоні вкрай спекотно (+38) і задуха, тож хлопці, певно, були вдячні за цю зупинку. Поки синьо-жовті пили воду, Руслан Ротань активно показував і розповідав підопічним, що слід робити у завершальні 15 хвилин тайму.
Очевидно спека впливала на дії футболістів: упродовж наступних 7 хвилин високих швидкостей годі було очікувати. Але завершальна п’ятихвилинка тайму, яка потім перетворилася на десятихвилинку після доданих рефері хвилин вийшла доволі ударною.
Ударне завершення тайму
Спочатку Сікан зняв м’яча з голови Отаменді після навісу справа. Одразу за тим Сімеоне обіграв Таловєрова й Батагов, змістився й бив у кут (дуже схожий епізод за виконанням, коли нам забивав іракець. Однак цього разу не так у кут і Фісюн дотягнуся. Щоправда, за мить з’ясувалося, що був офсайд.
На 42-й ледь не забив Альварес, якого вивели на ударну позицію, але Мартинюк не відставав і завадив форварду "Манчестер Сіті" пробити точно. А найреальніший гольовий момент аргентинці створили на 44-й хвилині, коли Гонду, зігравши у стінку з Альваресом, вискочив сам на Фісюна: Кирило врятував у своїх найкращих традиціях.
Забити у роздягальню? Могли
І тут, як і у матчі з Марокко, відбившись, українці отримали шанс на гол. І не на один, а на цілих два. Спочатку Михайленко, отримавши пас від Криськів, обіграв опонента й вийшов на ударну позицію у межах карної зони, але його постріл заблокували.
У цьому матчі аргентинці показували хороші зразки захисного футболу, коли це було потрібно, чітко страхуючи партнерів, які помилялися.
У додані 5 хвилин до часу першого тайму українці знову створили гольовий шанс: цього разу вищезгадані виконавці змінилися місцями: Михайленко обіграв оборонця та віддав на Криськів і той, наче зіграв холоднокровно, на замаху прибравши одного аргентинця, але троє інших частоколом ніг перекрили траєкторію польоту м’яча. Перед самим свистком на перерву Рубчинський класно пробив, цілячи у верхній кут – Руллі потягнув.
0:0 – статистика першого тайму відзначала 5 ударів Аргентини (два у площину) проти 6 наших (один у площину), володіння м’яча 43 на 57 відсотків на користь команди Маскерано. Цілком рівна гра.
Шок після перерви
Однак рівність може бути поняттям дуже хитким. Початок другого тайму одразу ж ускладнив українцям завдання – Аргентина забила і зробила це видовищно. На 47-й хвилині Тьяго Альмала, розігнавшись з середини поля, фінтом уникнув зустрічі з Таловєровим і пробив на виконання у верхній правий кут. Виконав майже ідеально, у Фісюна шансів практично не було. 0:1 і треба забивати двічі (Марокко після першого тайму громило Ірак 3:0).
Ротань, не довго чекаючи, за уже звичною тактикою майже одразу робить потрійну заміну. На 59-й хвилині замість Михайленка, Брагару та Сікана виходять Очеретько, Федор та Краспопір. Свіжі гравці додали динаміки й на 68 хвилині Криськів спробував повторити трюк аргентинця, але м’яч не летів аж так у кут і воротар цей удар дістав.
Розв’язка
На 74-й хвилині, можливо, найкращий шанс за увесь матч був у Краснопіра: форвард був з м’ячем у центрі штрафного майданчика й уже бив повз воротаря, але Руллі підстрахував оборонець.
У грі з таким опонентом, як Аргентина шанс, якщо і є, то лише на мить. Це красномовно довели два епізоди, що були в Олега Очеретька. На 79-й хвилині Олег міг пробивати з меж штрафного і розстрілювати Руллі, але "дідусь" Отаменді заблокував удар, поки наш півзахисник підбирав ногу. А на 95-й хвилини Очеретько уже бив метрів з 11, однак пробив неточно. У проміжку між цими ударами аргентинці зняли усі можливі питання щодо переможця у грі: Зенон потужно пробив, Фісюн відбив, але Ечевері чітко зіграв на добиванні.
Чи були шанси?
Дорікати хлопцям Ротаня не повертається язик, бо вони викладалися на усі 100 відсотків, а то й більше, однак чи можна самовіддачею пересилити клас, який повсякчас відчувався в Аргентини? Навіть коли нашим хлопцям вдавалося прорвати перший редут оборони, за ним виростав другий і третій. Аргентинці – дуже сильні й, об’єктивно, важко сказати внаслідок чого ми могли їх перемогти.
Аналогії з Євро виникають мимоволі: місце у плей-оф було втрачено у першому матчі. І, мабуть, шансів в України було більше, якби до Франції поїхала бодай частина з тих, хто був у стартовому складі на молодіжному Євро-2023. Але це питання не до тих, хто бився сьогодні й у двох попередніх іграх на Олімпіаді. Ці хлопці були справжніми бійцями, які гідно протистояли кожному із суперників. За це їм треба сказати дякую! Ви хотіли більшого? Для цього треба було підсилити склад.