Новіков: Якщо я змінив громадянство, це не означає, що я не українець
Колишній український борець, який представляє Болгарію, Семен Новіков здобув золоту медаль Олімпійських ігор у Парижі.
У фіналі 26-річний Новіков впевнено переміг 22-річного представника ІрануАліреза Мохмадіпіані – 7:0.
Після виступу він поспілкувався з українськими журналістами у міксзоні.
— Хочемо вас привітати. Чи були у вас думки, коли вже бачили турнірну сітку, що може бути прекрасний україно-болгарський фінал на цій Олімпіаді?
— Дякую. Те, що ми будемо із Жаном Беленюком у різних сітках, було зрозуміло ще три місяці тому. Я уявляв, що це може трапитися і мріяв, мабуть.
— Засмутилися після півфіналу, коли Жан програв?
— Ні, тому що моя зустріч була наступною. Не було часу засмучуватися, а після того, як я потрапив у фінал, тим паче не засмучувався, чому б мені це робити? Це індивідуальний вид спорту.
— Як ви зараз відчуваєте свій зв’язок з Україною, чи відчуваєте себе українцем?
— Я народився в Україні, я відчуваю себе українцем. Якщо я змінив громадянство, це не означає, що я через це не українець. Моя сім’я живе в Україні, мої друзі живуть та захищають Україну, я як можу, так і допомагаю їм.
— Ви сам з Харкова, ваші рідні там?
— Ні, вони живуть у селищі біля Харкова. У самому місті зараз небезпечно.
— Вони не хочуть виїхати?
— Їм краще там, це Батьківщина, вони не можуть, вже не той вік.
— Якими були перші думки, коли ви перемогли? У вас були такі різні емоції.
— Я зараз не можу повірити, що це Олімпійські ігри, можливо, зранку все зрозумію.
— Сьогодні ви виграли золоту медаль, могло бути для України, Володимир Шацьких казав, що після Токіо пропонували вам виступати за Україну, чому ви вирішили не прийняти пропозицію?
— Я не хочу коментувати, що і хто мені пропонував, але не все це правда, що говорять про мене. Коли я травмувався, всі забули про мене, ну не всі, а мої спонсори, які були поруч, не забули. І я їм сказав, що хочу так і так зробити, і хто що мені скаже, якщо це моє життя? А збірна України — це інше питання.
— Але це не лише збірна, це ж країна, не шкодуєте?
— Я розумію, я не хочу нікого ображати, обговорювати, але не треба слухати інших людей. Не завжди, те, що говорять — правда.