10 найпам'ятніших миттєвостей в українському спорті за часів незалежності
Сьогодні, 23 серпня, українці традиційно святкують День державного прапора — одного з головних символів незалежності та суверенітету України.
З цієї нагоди редакція Чемпіона підготувала для вас добірку з десяти найпам'ятніших миттєвостей в українському спорті за 33 роки нашої незалежності.
Оксана Баюл виграла для України першу в історії золоту олімпійську медаль
У 1992 році, після розпаду СРСР, на Іграх у Барселоні українські олімпійці виступили у складі зведеної збірної СНД. Тоді наші земляки виграли аж 16 золотих нагород. Але через те, що Україна як окрема держава вперше була представлена на зимовій Олімпіаді-1994 в Ліллегаммері, своє ім'я в історію, перш за все, вписала фігуристка Оксана Баюл. Її життєвий шлях ще в підлітковому віці був сповнений важких випробувань: коли Оксані було 13, її мама померла від раку, а батько залишив сім'ю ще за 10 років до того. Через місяць після смерті мами не стало й бабусі, яка в неповних чотири роки відвела Баюл на ковзанку.
Перший час для дівчини "віддушиною", яка допомагала хоч тимчасово заглушити біль та страждання через життєві випробування, був спорт. Наполеглива праця на ковзанці принесла дивовижні результати: в 1993-му вона стала чемпіонкою світу та віцечемпіонкою Європи. Аби оцінити її фінансове положення на той момент, достатньо знати що Баюл пропустила церемонію відкриття Олімпійських ігор через відсутність теплих штанів і ризик застуди.
На Іграх, які стали для неї першими й останніми в кар'єрі, Оксана Баюл виконала одну з найкращих коротких програм в історії фігурного катання, але в той момент судді оцінили її виступ інакше, поставивши оцінки нижчі, ніж в американки Керріган. А наступного дня українка травмувалася на тренуванні, зіткнувшись на льоду з німецькою фігуристкою Танею Шевченко. У результаті українській спортсменці наклали декілька швів, і через два дні, застосувавши знеболювальний препарат, вона все ж вийшла на завершальну довільну програму.
У вирішальній програмі Баюл впевнено виконала всі елементи й вже збиралася завершувати виступ потрійним стрибком, коли крізь шум глядачів почула пораду від тренерів, які, відчуваючи, що Оксана все ще поступається американці, кричали: "Тобі потрібна комбінація!". Баюл за 15 секунд до кінця змінила програму і з останньою нотою виконала каскад подвійний аксель — подвійний тулуп. Утім, навіть його виконання не позбавило інтриги: четверо з дев'яти суддів віддали перемогу Керріган, а ще четверо — Баюл. Все вирішив німецький арбітр, колишній чемпіон світу Ян Гоффманн, який поставив Оксані кращі оцінки за артистизм і цим вивів на перше місце.
Підняття українського прапора на церемонії нагородження довелося чекати майже годину, оскільки в організаторів не виявилося гімну України, бо ніхто не очікував на перемогу наших спортсменів. Організатори запропонували поставити замість нього або гімн СРСР, або гімн Росії, або олімпійський гімн, але українська делегація відмовилась. На щастя, в керівниці української делегації фігуристів Людмили Михайловської була в готелі касета з українським гімном, тож того дня все ж пролунав гімн України на Олімпійських іграх.
Динамо Київ — півфіналіст Ліги чемпіонів 1998/99
Зараз у це складно повірити, але 25 років тому українська команда грала в півфіналі Ліги чемпіонів УЄФА. І не просто грала, а на рівних протистояла грізній мюнхенській Баварії. Навряд чи хтось після вольового проходу чеської Спарти у кваліфікації, коли кияни перемогли суперника лише в серії пенальті, міг сподіватися на щось історичне, однак підопічним Валерія Лобановського вдалося втілити в життя омріяну казку.
Причому тоді для виходу в плейоф потрібно було вигравати свій квартет, або ж ставати однією з двох найкращих команд серед тих, хто посів друге місце на груповому етапі. "Біло-сині", за яких тоді зокрема грали Андрій Шевченко, Сергій Ребров та Олександр Шовковський, залишили за бортом турніру французький Ланс, англійський Арсенал та грецький Панатінаїкос, а у чвертьфіналі здолали у двоматчевому протистоянні мадридський Реал — 1:1, 2:0.
У Києві по ходу першого півфінального поєдинку з Баварією команда Лобановського вела в рахунку 3:1 і навіть могла довести різницю у рахунку до трьох м'ячів, але Віталій Косовський не зміг реалізувати вихід сам на сам з Олівером Каном.
А далі спрацювало відоме футбольне правило "не забиваєш ти — забивають тобі": Баварії наприкінці другого тайму вдалося вирвати результативну нічию.
У матчі-відповіді в Мюнхені динамівці мали чимало гольових моментів, не поступалися за грою, проте все вирішив один-єдиний феноменальний гол Маріо Баслера.
Баварія здобула мінімальну перемогу (1:0), а разом із нею квиток до фіналу. У багатьох вболівальників досі залишається неприємний осад від того протистояння, але як же круто це було!
Андрій Шевченко виграв Золотий м'яч
Коли заходить мова про найкращого футболіста в історії України, абсолютна більшість поціновувачів гри мільйонів без довгих роздумів назвуть Андрія Шевченка. І це не дивно, адже він — єдиний, хто за часів незалежності виграв найпрестижнішу індивідуальну нагороду у світовому футболі — Золотий м'яч.
За рік до того, у 2003-му Шевченко допоміг Мілану виграти Лігу чемпіонів та Суперкубок УЄФА, а у 2004-му в складі "россонері" став найкращим бомбардиром Серії А та чемпіоном Італії. Крім того, Андрій зробив хет-трик у матчі за Суперкубок країни, що змусило експертів зробити вибір у визначенні найкращого гравця у європейському футболі на користь українця.
Назвати цей успіх випадковим язик не повернеться, адже він постійно був серед претендентів на це звання: у 1999 та 2000 роках потрапляв у трійку найкращих, а у 2003-му посів четвертий рядок, тож все вийшло цілком закономірно й заслужено.
Україна вийшла в 1/4 фіналу чемпіонату світу з футболу
Чемпіонат світу 2006 року став для збірної України з футболу першим в історії великим міжнародним турніром, оскільки до того "синьо-жовті" не долали бар'єр кваліфікації навіть до чемпіонатів Європи, щоразу зазнаючи фіаско за крок від мети — у відбірковому плейофові. Цього ж разу вдалося пройти до фінальної частини напряму, з першого місця.
Жереб звів підопічних Олега Блохіна на груповому етапі з командами Іспанії, Тунісу та Саудівської Аравії. Після розгромної поразки від іспанців (0:4) на старті турніру зберігати оптимізм було досить складно, однак перемоги над саудитами (4:0) та тунісцями (1:0) дозволили посісти друге місце в групі й вийти в стадію матчів на вибування.
В 1/8 фіналу українській збірній протистояла Швейцарія — непростий суперник, але водночас команда, з якою можна було грати на рівних. Глядачі не дочекалися забитих м'ячів ані за 90, ані за 120 хвилин, але від того менш цікавим це протистояння не стало. А серія пенальті, яка визначила переможця, була справжньою вишенькою на торті.
Перший удар, виконаний зірковим Андрієм Шевченком, голкіпер суперників відбив, що насторожило чи не всіх. Виключенням точно став Олександр Шовковський, який провів один із найкращих поєдинків у кар'єрі. Два удари воротар "синьо-жовтих" відбив, ще один м'яч взяла на себе поперечка. Як підсумок — 3:0 у післяматчевій серії завдяки голам Артема Мілевського, Сергія Реброва та Олега Гусєва.
Золото українських шаблісток на Іграх у Пекіні-2008
Ольга Жовнір, Ольга Харлан, Галина Пундик та Олена Хомрова
У 2008-му 17-річна українська фехтувальниця Ольга Харлан поїхала до Пекіна на дебютні для себе Олімпійські ігри. Партнерки Ольги по команді Олена Хомрова, Ольга Жовнір і Галина Пундик були більш досвідченими, однак вже тоді Харлан виділялася на фоні інших. Українки пройшли збірну Росії у чвертьфіналі, а в 1/2 розібралися з американками.
Побачивши лідерські якості в 17-річній дівчині, тренери саме їй довірили фехтувати в завершальній, найвідповідальнішій стадії поєдинку з китаянками, які, фехтуючи на рідній землі, впевнено прямували до золотих нагород. Однак це був день Харлан: спочатку Ольга відіграла сім уколів у другому двобої, а потім наздогнала китаянок в останній сутичці й вирвала перемогу в один вирішальний укол — 45:44. Харлан здобула 22 очки із 45 командних і заявила про себе на весь світ.
Через 16 років Харлан зробила схожий подвиг на Олімпіаді-2024 у Парижі, чим зробила себе не лише найтитулованішою українською спортсменкою в історії, а й справжньою легендою вітчизняного спорту.
Брати Клички зібрали всі найпрестижніші титули хевівейту
Віталій (зліва) та Володимир Клички
На відміну від Олександра Усика, жоден із братів Кличків так і не став абсолютним чемпіоном світу. Володимир та Віталій колись пообіцяли своїй матері, що ніколи в житті не боксуватимуть у ринзі один проти одного — і дотрималися свого слова, попри багатомільйонні контракти, які пропонували промоутери за потенційний бій.
Утім, у 2011 році Кличкам вдалося встановити на той час феноменальне досягнення. На двох вони зібрали всі чемпіонські пояси надважкого дивізіону: старший володів паском WBC, а молодшому належала решта — WBA, WBO та IBF.
2 липня, у міжнародний день спортивної преси, Володимир відібрав чемпіонський пасок WBA, якого Кличкам не вистачало для абсолютного домінування у хевівейті, в британця Девіда Хея, перемігши одноголосним рішенням суддів.
Олімпійське золото українських біатлоністок у Сочі-2014
Юлія Джима, Олена Підгрушна, Валентина Семеренко, Віта Семеренко
21 лютого 2014 року, коли в Україні завершувалася Революція Гідності, а Росія перейшла до активних дій щодо анексії Криму, хороших новин було обмаль. В той час Олімпійські ігри 2014, що проходили в російському Сочі, підходили до свого завершення, а останніми дисциплінами в біатлонних змаганнях були естафети. Українські біатлоністки Юлія Джима, сестри Віта та Валя Семеренко, а також Олена Підгрушна вважалися одними з головних фавориток, однак нагороди, а тим паче вищої проби, нікому не були гарантовані.
Перші п'ять вогневих рубежів були пройдені на відмінно: лише один додатковий патрон, використаний Вітою Семеренко, чудова швидкість на дистанції, тож на стрільбу стоячи на третьому етапі Валентина приходила лідеркою, зі зручним гандикапом над переслідувачками. Однак одразу три неточні постріли загрожували штрафними колами, які б дозволили опонентам перейняти пальму першості.
На щастя, молодша з сестер-близнючок (Валя народилася на 15 хвилин пізніше) змогла впоратися з нервами й добила незакриті мішені запасними патронами, передавши естафету Олені Підгрушній першою. А капітан команди не дозволила суперницям наблизитись до себе й довела естафету до першого і поки єдиного в історії України олімпійського золота в біатлоні. Гонка, яка назавжди закарбувалася у пам'яті кожного, хто її дивився.
Тріумф Юрія Чебана у Ріо-2016
На Олімпійські ігри 2016 Юрій Чебан їхав у статусі чемпіона Лондона-2012 та бронзового призера Пекіна-2008. У той же час, друга золота олімпійська нагорода одесита — зовсім не безхмарна історія про успіх, адже його кар'єра цілком могла завершитись на мінорній ноті.
На чемпіонаті світу 2015 року, який слугував кваліфікацією до Олімпіади-2016, Чебан виступив провально, посівши лише 9-те місце в коронній каное-одиночці на 200 метрів. Цей результат не дозволяв відібратися на Ігри, але Юрій все ж отримав право виступити на головних змаганнях чотириріччя — допомогла відмова від виступу спортсмена з Океанії.
Не обійшлося без драми й безпосередньо на Олімпійських іграх. У півфінальному заїзді Чебан фінішував третім, тоді як за регламентом фіналістами ставали перші два місця кожного з двох запливів, а також двоє найкращих спортсменів серед тих, хто посів третє місце.
І спершу система відправила Юрія у втішний фінал, тим самим позбавивши його шансу позмагатися за медаль. В іншому півфіналі спортсмен, який посів четверте місце, показав кращий часовий результат. Однак після протесту ця помилка була виправлена й українець отримав останню перепустку до фіналу.
Здавалося б, після такого сподіватися на медаль, а тим паче золоту — марна справа, але Чебан навіть на секунду не засумнівався у власних силах. Протягом усієї дистанції він боровся за перемогу й лише завдяки завершальному ривку, через який навіть випав із човна, в останній момент вирвав неймовірну перемогу, подарувавши мільйонам українців позитивні спогади на все життя.
Перемога України над Швецією на шляху до 1/4 фіналу Євро-2020
Збірна України з футболу під керівництвом головного тренера Андрія Шевченка у 2021 році досягла свого головного успіху в історії чемпіонатів Європи, дійшовши до стадії 1/4 фіналу. Заради істини варто пам'ятати, що той турнір цілком міг вийти невдалим, адже поразки від Нідерландів (2:3) та Австрії (0:1) на груповому раунді дозволяли розраховувати на вихід до плей-оф лише за рейтингом третіх місць. На щастя, трьох очок, набраних у грі з Північною Македонією (2:1) у другому турі, виявилося достатньо для того, аби отримати останню путівку до стадії 1/8 фіналу.
Протистояла "синьо-жовтим" на шляху до чвертьфіналу Швеція, яка виграла групу з Іспанією, Польщею та Словаччиною, а тому справедливо вважалася фаворитом. Однак підопічним Шевченка в компенсований до другого екстратайму час вдалося забити переможний м'яч: Артем Довбик, який тоді ще не був зіркою навіть у національній команді й досить несподівано вийшов на заміну, головою спрямував м'яч у ворота, встановивши на табло такі приємні цифри — 2:1 на користь збірної України.
Абсолютне чемпіонство Олександра Усика в хевівейті
Коли українець Олександр Усик виграв Всесвітню боксерську суперсерію, зібравши всі пояси в крузервейті, він заявив про готовність підкорювати хевівейт, на що більшість експертів відреагували сміхом та скептицизмом. Мовляв, українець надто маленький для надважкої ваги, де в той час панували Ентоні Джошуа, Деонтей Вайлдер та Тайсон Ф'юрі.
На зло хейтерам, Усику вдалося перемогти кількох суперників у королівському дивізіоні та отримати омріяний бій з Джошуа. І хоча британця всі вважали фаворитом, Олександр зміг без особливих проблем здолати кривдника Володимира Кличка й повернути в Україну титули WBA, WBO, IBF, IBO, а потім захистити їх у досить непростому реванші. До статусу абсолютного чемпіона залишалося лише забрати останній пояс, який належав Тайсону Ф'юрі.
"Циганський король" довгий час уникав поєдинку з українцем, однак, отримавши космічний гонорар від саудівських шейхів, він все ж таки погодився на "бій століття".
У першій половині сутички Усик поступався за очками, проте наприкінці дев'ятого раунду він відправив Тайсона в нокдаун, а далі забрав чемпіонські раунди й переміг роздільним рішенням суддів. Олександр став першим в історії абсолютним чемпіоном світу в надважкій вазі в епоху чотирьох головних поясів.
P.S: Також розглядалися, але не були включені до десятки: перемога збірної України з футболу над Росією у кваліфікації Євро-2000, бій Віталія Кличка з Ленноксом Льюїсом, перемога донецького Шахтаря у Кубку УЄФА, світові рекорди Інеси Кравець та Ярослави Магучіх, а також фінал Ліги Європи УЄФА за участю Дніпра.
Денис Шаховець, Чемпіон