Костянтин Сімчук: Останні 5 років ми бачимо динаміку зростання як самої гри збірної, так і результату
Збірна України з хокею вперше з 2007 року буде грати в еліті світового хокею.
"Чемпіон" звернувся до Костянтина Сімчука, щоб дізнатися його думки про успішний виступ "синьо-жовтих" на льоду в польському місті Сосновець.
Колишній основний голкіпер національної команди зазначив, що збірна прогресує уже тривалий період часу, але не варто розслаблятися, а, навпаки, працювати ще старанніше.
– Як вам матчі збірної України на чемпіонаті світу, що в діях команди сподобалося найбільше?
– Я не бачу сенсу зараз розбирати якісь окремі матчі. Є спільний результат – і це головне, це вже історія. Тепер треба перевернути сторінку й сконцентруватися на підготовці до наступного чемпіонату світу.
Вважаю, що протягом останніх п’яти років збірна показує стабільний результат, і ми всі бачимо динаміку зростання як самої гри команди, так і результатів. Важливо, що свою найкращу гру показали лідери команди, молодь, ну і воротар, звичайно!
– Поразка проти поляків у першому турі, мінімальна перемога над Литвою в другому. Це відсутність спарингів перед ЧС чи те що не було товариських поєдинків не можна вважати якимось критичним фактором?
– Звичайно, хотілося б, щоб було більше товариських ігор. Але, знову ж таки, ніхто не може сказати, як би команда пройшла весь чемпіонат за інших умов. На мій погляд, відсутність товариських матчів дала змогу нашій збірній краще підготуватися фізично, ніж решті команд. Що й позначилося наприкінці турніру.
– Збірна програла Казахстану за булітами. Торік була поразка за булітами Великій Британії. От широкій аудиторії розкажіть, що для воротаря найскладніше в серії булітів?
– Для мене завжди було важливо, щоб наприкінці матчу залишалися фізичні сили, тому що буліти – це перш за все дуель між воротарем і польовим гравцем. Ну і, звичайно, дуже важливо, щоб хлопці забивали свої буліти – тоді й воротарю легше (посміхається – прим.).
– Богдан Дьяченко зіграв весь турнір. Наскільки знаю, воротар втрачає кілька кілограмів за гру. Так от, наскільки складно фізично та морально теж відіграти 5 матчів за 7 днів для голкіпера?
– Якщо я не помиляюся, у моїй практиці був лише один чемпіонат світу, де я зіграв усі матчі. Це було в Австрії у 2005 році – той чемпіонат, де ми зіграли 1:1 зі США і програли 1:2 Канаді. Звичайно, це дуже важко фізично. Деякі мікротравми, які з’явилися після того чемпіонату світу, я відчуваю навіть сьогодні.
Але можу сказати, що для воротаря краще, коли він знає, що тренерський штаб і гравці йому довіряють. Це теж дуже важливо. Тоді воротар знаходить у собі такі приховані фізичні й моральні сили, які він ніколи не відчував.
Якщо говорити про гру Богдана Дьяченка, то, по-перше, він – професіонал. Він багато працює над собою як фізично, так і ментально, постійно прогресує. Звичайно, це найкращий чемпіонат світу в його кар’єрі. Він довго йшов до цього результату, хоча Богдан стабільно грає вже протягом останніх п’яти років. І слава Богу, що в нашій збірній є воротар, на якого завжди можна розраховувати. Це дуже важливо.
– Цей чемпіонат дуже вдало провели Данило Трахт та Ігор Мережко, але майже половина команди була з чемпіонату України. Як вам виступ гравців Сокола та Кременчука?
– Мені здається, можу помилятися, але ще не було жодного чемпіонату світу за участю збірної України, де б Мережко не був не був кращим гравцем команди і кращим захисником чемпіонату.
Що стосується Данила Трахта, то ми знаємо, що в нього був не надто вдалий клубний сезон. Думаю, це також його мотивувало – показати себе саме на цьому чемпіонаті світу. І він це зробив. Данило проявив себе й допоміг збірній вийти до еліти.
Щодо гравців чемпіонату України – вважаю, що всі зіграли на 100% своїх можливостей і, як бачите, своєю грою допомогли збірній повернутися до еліти світового хокею.
Тому зараз не варто акцентувати на тому, хто як зіграв. Потрібно навести лад у нашому хокейному світі в Україні, створити умови для підготовки збірної до наступного року й рухатися далі всім разом.