Чиновники ФГУ відкрито погрожували журналісту на Євро-2024
Коли тебе довгий час булить президент Федерації гандболу України Андрій Мельник, якого пов’язують із кримінальним світом – відчуття не з приємних. Не з приємних, проте очікуваних.
Відкритий тиск, блокування професійної діяльності під час чемпіонату світу в Данії, прямі образи у Києві на мою адресу під час "пресконференції", на якій я не був присутнім. Нісенітниці, плутання фактів, але більшою частиною – тотальна брехня і відкритий наклеп в мій бік.
Андрій Мельник, президент Федерації гандболу України
Але те, що сталося кілька днів тому в австрійському Інсбруку під час гандбольного Євро-2024, шокує і завдає мені подвійного болю.
Наприкінці першого матчу Німеччина – Україна я у мікс-зоні чекав на запрошеного до інтерв’ю гравця нашої збірної – Ольги Макаренко, яка в цьому матчі відсвяткувала дебют у збірній та відзначилась першими голами.
В цей час до мене підійшов високого росту чоловік і без жодних вступних слів – вітання чи представлення – почав дуже агресивно і з погрозами зі мною розмовляти:
"Шо ти здєсь дєлаєш? Єдь отсюда і нє дьоргай дівчат. Ти шо нє понял? Ти хочеш, штоб я тєбя вишвирнул?".
Цією не самою ввічливою і вихованою людиною у світі виявився генеральний секретар Федерації гандболу України, Олександр Гладун.
Олександр Гладун, генеральний секретар Федерації гандболу України
Той самий Саша, з яким в мене склалися дуже теплі стосунки під час Євро-2014 в Угорщині, коли він вперше приїхав у збірну України в ролі чиновника. Я вже тоді довгий час працював із командою журналістом, тоді як Саша лише знайомився із колективом, який тренував легендарний Леонід Ратнер. Наче це було вчора пам’ятаю, що з непідкупною цікавістю питався в мене про багаторічних лідерів: "Хто ця гравчиня? А – ця?".
Варто додати, що дівчата Гладуна прийняли дуже добре. Як і мене у свій час, багато років до цього. Без схвалення досвідчених гравців (особливо у жіночому колективі) й тренера – успіх на якісну взаємодію приречений.
У професійному середовищі – я виражено позиціював себе як неконфліктну людину. Чи вдалося/вдається – краще питати колег по ту сторону диктофона. Звісно, і з Сашею ми швидко потоваришували. Навіть можна сміливо казати – дуже добре потоваришували.
З часом наші погляди на гандбол розійшлися у протилежних напрямках. Дії Федерації гандболу України, з якими я категорично не згодний і відкрито критикую, позначились на наших стосунках відносно нетурбулентно. З 2014 року ми більше не бачились, а контакт на професійних рейках завершився після двох невдалих спроб.
Той теплий бекграунд я тримав під час скандалів із чоловічою молодіжкою, який запалював Гладун під час провального чоловічого Євро-2022. Тоді "на горіхи" від мене на вебшпальтах діставалося головному тренеру німцю Біглєру. Але не Саші. Адже він був не тільки на лавці перекладачем, але взяв на себе відповідальність тренера. Ніколи про це не говорив відкрито, але сьогодні можна: Біглєр відповідав за захист, а Гладун – за напад. (Журналісти частіше "внутряки" залишають у колективі чи говорять про них згодом.) Яку частину відповідальності взяв на себе Саша? Ніяку.
Нагадаю результат останнього довоєнного Євро: три матчі – три поразки (23:31, 23:36, 25:38). До цього часу чоловіча збірна так і не оговталась, а промінь надії з’явився лише кілька тижнів тому, у листопаді. Після вдалих перемовин між гравцями та ФГУ вдалося дійти згоди, що Мельник (він і дав згоду) не втручається у збірну, а досвідчені хлопці самотужки спробують востаннє повернути українську збірну під європейський спотлайт. Як результат: чоловіки вже однією ногою на Євро-2026 після двох матчів!
...Я намагався стисло розкрити своє щире ставлення до Саші. То ж мій подвійний біль полягає не стільки у хамській і неетичній поведінці держслужбовця на очах в оргкомітету, а в розчаруванні в Людині. Людині, яка спочатку, власне, і зачарувала.
Після бурхливого монологу Гладуна у журналістській зоні я мовчки покликав організаторів, які стояли в кількох метрах і бачили, що сталося. Не володіючи німецькою (Саша вільно говорить), я зрозумів тільки його загальні аргументи: мовляв, я не журналіст, а провокатор, і взагалі, Федерація гандболу України заборонила мені працювати.
Судячи з усього, організаторська команда не погодилась з цим і після кількахвилинного діалогу Гладун зовнішньо розлючений побіг у роздягальню нашої збірної. По дорозі кинувши в мій бік не менш грубе: "Тепер готуйся...".
Підійшла Макаренко, яка бачила кінець інциденту, перед якою я перепросив за неможливість поставити п’ять швидких питань.
Після скандальної витівки Гладуна я за порадою оргкомітету Євро-2024 проінформував голову Асоціації спортивних журналістів Україні, який є представником AIPS в Україні, а також голову медіакомунікацій ЄГФ, з яким мав телефонну розмову, а згодом і особисту зустріч.
На останок хочу зазначити, що, маючи багаторічний досвід роботи журналістом і маючи ідентичність у гандбольній спільноті повинен зазначити.
Ситуація, коли ОФІЦІЙНА ОСОБА ПОГРОЖУЄ ЖУРНАЛІСТУ, особливо в зоні для роботи преси та у присутності міжнародної спільноти, має серйозні наслідки як для моєї власної репутації, так і для держави, яку вона представляє.
Я сприймаю це так:
1. Порушення свободи слова. Така поведінка сигналізує про відсутність поваги до журналістики як інституту, що є основою демократичного суспільства. У демократичних країнах свобода слова та безпека журналістів є неодмінним складником правової держави.
2. Репутаційний удар по державі. Оскільки офіційна особа діє від імені держави, її агресія може бути сприйнята як показник загального ставлення влади до прав людини, свободи медіа та верховенства права.
3. Підрив довіри до автора. Якщо агресивна поведінка не отримує належної реакції, то це може бути сприйнято як мовчазна згода. ЧС-2023, вищезгадувана "пресконференція" та Євро-2024 – це лише верхівка айсберга, того, що коїться в українському гандболі.
Звертаюсь до державних структур із вимогою публічної оцінки поведінки посадовця. Це допоможе не тільки захистити права журналіста, але й нагадати державі, що її міжнародний імідж залежить від дотримання правових та етичних норм.
Прошу всіх, хто має відношення до мене, гандболу чи піклується про тонкі інституції, які не завжди працюють в країні – привернути увагу до інциденту.
Доповнено
Міжнародна асоціація спортивної преси (AIPS) відреагувала на погрози чиновників ФГУ, заявивши, що абсолютно підтримують Ігоря Грачова.
"Ми отримали листа від президента Асоціації спортивної преси України Олександра Гливинського і дуже стурбовані, тому що, те що трапилось, чітко демонструє, що керівництво Федерації гандболу України взагалі не дотримується свободи журналістської діяльності для висвітлення реальної ситуації у спорті.
Критика – це не злочин, і в цьому випадку наш колега лише описав ситуацію в команді. Ми не можемо погодитися з тим, що президент і генеральний секретар цієї федерації погрожували нашому колезі, і ми дуже рішуче протестуємо проти такого поганого ставлення, яке не має місця у спорті. Ми на боці Ігоря Грачова, який чесно виконав свою роботу", – йдеться в заяві.
Ігор Грачов, Чемпіон