Я не вважаю їх ворогами, – Лаврухін пояснив, чому переїхав з України в Білорусь
Старший тренер збірної України зі спортивної гімнастики В'ячеслав Лаврухін, який виїхав до Білорусі та почав працювати в країні-агресорі, розповів Чемпіону про мотивацію свого рішення.
За словами Лаврухіна, він не вважає білорусів ворогами, тому обрав саме їхню пропозицію. А Україну вирішив покинути через двох людей – Олега Верняєва та Геннадія Сартинського.
– Чому саме Білорусь?
– Було кілька пропозицій, але зупинились на Білорусі. Для мене це ближче по менталітету, не потрібно вивчати нові мови. Люди тут мене знають, поважають і давно кликали.
– Вас не зупиняла підтримка білоруським режимом війни в Україні?
– Я скажу так: люди, з якими я тут спілкуюсь, різні, і дуже багато з них не люблять Росію, а певною мірою і ненавидять. Це звичайно може бути пов'язано з побутовими історіями. Раніше, як казали, всі закупались у Західній Європі, а тепер закупаються тут в Білорусі. Тому ціни підскочили на нерухомість і так далі.
Загалом і відношення до місцевого режиму різне, дуже багато різних думок. Я не вважаю їх ворогами, можливо в інших якесь інше ставлення. Я вже давно живу в цьому світі й багато знаю. От раніше всі дружили, а потім раптом стали ворогами. Ніхто не задавався питанням, як це сталось, що змінилось в людях?
– Щонайменше те, що з Білорусі летять ракети та шахеди по українських містах.
– Не знаю чи летять вони з Білорусі, думаю навряд. Але Білорусь і Росія це союзні держави.
– То чому ви вирішили поїхати?
– Пропозицій у мене було багато – і Єгипет, і В'єтнам, і Китай. Але повторюсь – мова, менталітет, природні умови – ці фактори були ключовими у моєму виборі. Все ж мені вже за 60 років. Для України я зробив усе що міг, нехай хтось інший спробує повторити той шлях і успіх, що був у мене.
– Але яка причина такого рішення?
– Причиною став Верняєв (Олег, гімнаст – прим.), який підняв це питання, йому, мабуть, подобається це лайно місити. І також Сартинський (Геннадій, колишній тренер збірної України, – прим.) – це дві людини, через яких я поїхав.
У нас є такий Пантелей Колодій, американець, в нього є паспорт США. Він відкрито заявив президентці федерації Ірині Дерюгіній, що поки Сартинський при владі, його в Україні не буде. Всіляко його вмовляли повернутися, але який ідіот з Америки повернеться. Він зараз отримає дозвіл і буде представляти збірну США.
Далі, є такий гімнаст Ващенко Роман, він живе в Канаді – категоричний щодо Верняєва та Сартинського. Є ще Петро Пахнюк, він зараз працює в Німеччині – також не сприймає присутність Верняєва та Сартинського. Та ж історія і з Радомиром Стельмахом.
Просто ви не знаєте з середини всього, що там відбувається. Хороша та добра людина Верняєв, але це все його рук справа.
Олег Верняєв
– І які їхні дії вплинули на вас?
– Знаєте як кажуть, жінка на кораблі – до біди. Колись у нас з'явилась така собі Ірина Надюк. З'явилась зі своїми вихованцями, молодіжка тоді була. Сартинський її гнобив, а я захищав – дурень. А потім щось сталось і він зрадив наші з ним стосунки заради неї, він мене просто кинув.
Надюк влізла в нашу кухню. І ось весь результат роботи, коли хлопчики понабирали маленькі суми балів на чемпіонаті України й вона почала їх відразу поливати лайном – лайно людина. Окрім того, вона дуже багато прибрала людей. Досі в чоловічій збірній України немає лікаря – вона його зжерла, масажист був, вона його зжерла і мене теж.
Колись у 2021 році був конкурс на посаду головного тренера, там був я і Козін, який зараз обіймає цю посаду. І нас просто викинули. Вони знайшли спільну мову з тодішнім міністром молоді та спорту Гутцайтом. Коли нас кинули, до збірної прийшли Сартинський, Надюк і вони привели ще Попова, людину без жодного досвіду і звань.
Попова поставили старшим тренером, просто, щоб не було в команді мене. А мене просто помножили на нуль. Просто зжерли, ще у 2021-му. Вас хвилює питання чому в Білорусь, а мене – чому втікають зі спортивної гімнастики в Україні.
Гімнастику просто вбили. У 2015 році я вмовляв Сартинського стати головним тренером, мені пропонували теж цю посаду, але я відповідав, що ми домовились – він стане головним, а я старшим. Я ж не думав, що між нами може щось статися, душа в душу були, поки не з'явилась Надюк.
А щодо Верняєва. Ви можете собі уявити, що з людиною моїх заслуг, стільки медалей і досягнень, не вітались діти 11-17 років. Та навіть тренери боялись зі мною привітатись, щоб не потрапити в немилість до пана Сартинського. А хто це зробив? Вони обидва.
– Це ж явно не почалося вчора. Чому вирішили поїхати саме зараз?
– Річ у тім, що у 2024 році був конкурс, нам від федерації надійшла пропозиція очолити чоловічу та жіночу збірні. Ми підготували справжню команду тренерів, яка задовольняла міністерство, і йшли перемагати.
Але прийшов пан Гутцайт, закинув ніжку на ніжку і вирішив усі питання. А як не відстояти Сартинського, споріднені ж душі. І відстояв!
Ігор Радівілов мав стати головним тренером обох збірних, я б став старшим тренером чоловічої, а інші хлопці вже доєднались би до жіночої. Тоді ще можна було змінити ситуацію. Радівілова хлопчаки поважають, а Верняєва ненавидять. Але все залишилось, як і було, єдине, що Ігор очолив жіночу збірну. А мене знову кинули.
Щоправда, пішли на поступки й за прохання міністра спорту Матвія Бідного призначили виконувачем обов'язків старшого тренера, але до мене боялись хлопці йти. З усім цим як я міг залишитись і допомагати збірній? Мені краще почати з новими.
– Ви переїхали самі, чи з родиною?
– Щодо сім'ї, то я з Донецька, там мій будинок, квартира. У Донецьку мій син, невістка з онуком. У Білорусь я переїхав з дружиною, ми були змушені продати все тут. Наголошу, що змушені.
Тут мене поважають, цінують та люблять – починаючи від міністра і закінчуючи спортсменами. І справа не у грошах, а тут зарплата, звісно, більша. В Україні я був ніким і об мене витирали ноги.
Так, нинішній тренер збірної України Євгеній Козін хотів, щоб ми разом працювали, але це були б скандали й протистояння. Я б просто заважав розвитку української гімнастики.
– Коли саме ви переїхали та ким зараз працюєте в Білорусі?
– Я виїхав з Києва 6 січня і вже 7 січня приїхав сюди, а наступного дня почав працювати, підписавши контракт. Наразі я старший тренер національної збірної Білорусі.