Конспекти Лобановського для найменших: як у школі Динамо виховують нових Шевченків
У дитячій школі київського Динамо працюють за своєю версією "конспектів Лобановського"
Зважаючи на чималий читацький інтерес до післяноворічної публікації "Чемпіона" про "конспекти Лобановського", ми вирішили продовжити тему. Чи існує подібний кодекс для юних динамівців – тих, хто поки лише марить досягненнями Шевченка, Ярмоленка чи Буяльського? Наскільки витримана в ньому спадкоємність щодо заповітів Валерія Васильовича? Чим, узагалі, живе сьогодні футбольна школа уславленого клубу, яка носить ім'я Метра?
Маленьким футболістам важливо якомога частіше зустрічатися з м'ячем
"Звісно ж, наша стратегія вибудувана насамперед на традиціях київського Динамо, – розповів у ексклюзивному інтерв'ю директор ДЮФШ Олександр Іщенко. – Це стосується не лише принципів ведення й організації гри, але й усієї системи виховання. Без жодних побоювань бути звинуваченим у пафосності зазначу: прагнемо випускати на велику спортивну орбіту якісних, кваліфікованих футболістів, котрі б і на полі, й у побуті гідно тримали динамівську марку. Девіз школи – "Вір у себе – рухайся вгору і вперед!" – адресований усім, від шестирічного "першачка" до вашого покірного слуги".
Як бачимо, дитячий футбол значно помолодшав. Саме з шести років нині можна починати втілювати спортивні мрії. Для новачків динамівської школи – жодних конкурсів і вимог. Окрім, власне, бажання. Не дати йому випаруватися впродовж перших тижнів – завдання наставників. А вже вони мають відповідати низці вельми жорстких критеріїв, подеколи не прописаних у фаховому дипломі.
"На початковому етапі конче важливі педагогічні якості тренерів, їхня здатність до комунікації з дітлахами, – продовжує О.Іщенко. – Так, уміння пояснити й обов'язково показати вправу – цінне. Але найперше треба прищепити малятам розуміння дисципліни та колективізму, "запалити" підопічних справжнім інтересом до гри. Саме до гри, адже навчання футболу починається дещо пізніше. Як і вихід на передній план командних пріоритетів. Попервах малеча повинна "приватизувати" м'яч – не віддам, нікому й нізащо! Ці навички формуються в протистояннях "сам на сам", "два на два", "три на три", коли гравці якомога частіше мають м'яч у ногах. А вже згодом із "броунівського руху" починають виникати зародки тактики..."
Як свідчить практика, не кожен навіть найзаслуженіший майстер у змозі передавати свій досвід дітям. За словами Іщенка, в чиєму тренерському активі 30-річний стаж роботи з дорослими колективами від виробничої команди до національної молодіжної збірної, йому знадобився певний час на адаптацію до нових умов. Поїздив Європою, вивчаючи досвід провідних футбольних академій і беручи майстер-класи, штудіював передові методики. Аби, як сам каже, не почути від юних вихованців щось на кшталт: "Коуч, ви не в тренді!"
Який улюблений фінт у Лужного?
"З іншого боку, мені на посаді директора школи легше розуміти вимоги колег, для яких готуємо поповнення, – посміхається Олександр Олексійович. – Сам свого часу неодноразово апелював до підопічних, уже гравців команд майстрів: "Ну хто тебе навчав?!" Відповідно до цього вибудовуємо контакт із тренерами головних команд Динамо – першої та U19. Завдання – добитися синергії зусиль.
Заради цього інколи доводиться вступати в творчі суперечки, навіть у своєму тренерському колективі. Як це, наприклад, було під час запрошення до школи іспанських спеціалістів. Справжні трудоголіки, вони, однак, на мою думку, не враховували деяких особливостей. Аж до фізіології, адже не секрет, що, скажімо, еластичність м'язів українських дітей відмінна від показників їхніх однолітків із латинської Європи, з її більш м'яким і сонячним кліматом. Траплялися й розбіжності іншого характеру. Чомусь дуже мало уваги приділялося відпрацюванню ударів здалеку, грі головою, розіграшам стандартів".
Пан Іщенко нагадав, що навіть у Валерія Лобановського зірки найвищого рівня не гребували можливістю відшліфувати ті чи інші технічні елементи, після тренувань інколи впродовж години працюючи над штрафними та кутовими. Що вже казати про користь циклічних повторень для юних спортсменів, на етапі набуття "середньої футбольної освіти".
Її академічна частина починається для учнів у 12 років. Саме тоді вони переходять до "дорослого" формату на повні розміри поля. Тоді ж індивідуальні козирі "вплітаються" в тактичні малюнки, з достатньою чіткістю окреслюються майбутні амплуа, стартує повноцінна робота над тактикою, особливого змісту набуває поняття ігрової дисципліни, "активуються" модельні характеристики – еталони, до яких треба тягнутися.
"Візьмемо, наприклад, крайнього захисника Динамо часів Валерія Лобановського, – пропонує Олександр Іщенко невеличкий історичний екскурс. – Упродовж тайму лівий або правий оборонець мав здійснити чотири-шість ривків від свого карного майданчика до чужого, завершивши маневр прострілом або подачею. В підсумку він на максимальній швидкості долав за 90 хвилин близько кілометра. А стеля вимог була – 1,4-1,6 км!
Якось Васильович, зібравши тренерів, ошелешив запитанням про улюблений фінт Лужного. На кілька секунд зависла тиша. "Так, – посміхається, – я зрозумів. Фінт дуже простий. Кидає Олег м'яч праворуч і – помчав! Але! Помчав як на першій хвилині, так і на 120-й!" Сучасним нашим вінгерам такі показники й не сняться. Красномовна цифра: за середньою швидкістю у зоні атаки українські команди – десь у другому десятку в Європі..."
Кілька повних складів випускників ДЮФШ грають у клубах Прем'єр-ліги
Так, спогадів для ностальгічного футбольного суму ми з вами маємо достатньо. Як і приводів ремствувати на результати провідних команд. Утім, здається, пояснювати глобальні проблеми неналежною підготовкою резерву – то кривити душею. Із азами, вочевидь, не все так погано, якщо у провідних європейських лігах не без успіху репрезентують Динамо та Україну гравці штибу Циганкова та Миколенка, Ваната і Забарного.
Вони пройшли всі щаблі підготовки столичної ДЮФШ, засвоївши та втіливши наріжні пункти її концепції – фактично ті самі "конспекти", хіба що більш прості й концентровані.
Постулати, що їх кожен бажаючий може знайти на офіційному сайті ФК Динамо, наполягають на фундаментальній фізичній готовності; високій командній швидкості; компактності в усіх лініях; пресингу та колективному відборі; швидкому переході від оборони до атаки й у зворотному напрямку; контролі м'яча та швидкій зміні напряму атаки за рахунок коротких і середніх передач, діагоналей; участі в завершальній стадії атаки щонайменше 4-5 гравців.
На практичне засвоєння скрижалі спрямований комплекс із понад 500 вправ. За цією програмою навчалися й вище згадані легіонери, й більшість сьогоднішніх підопічних Ігоря Костюка, а також найближчий резерв – виконавці 2008-2009 років народження, залучені до роботи з "основою" на зборах у Туреччині.
"Гадаю, відсоток власних вихованців у ігровій обоймі "біло-синіх", як і той факт, що близько 60 наших випускників сьогодні виступають у клубах вітчизняної Прем'єр-ліги, дає можливість переконатися в дієвості принципів ДЮФШ Динамо, – каже О.Іщенко. – Проте, звісно, ніхто не збирається спочивати на лаврах. Керівництво клубу, забезпечуючи школі режим найбільшого сприяння, справедливо жорстко вимагає ефективності. Одне з її втілень – це баланс між результатами юнацьких колективів (у нас вони 12 вікових категорій) і кількістю гравців, котрі реально посилюють основний склад, беруть безпосередню участь у здобутті очок і трофеїв".
Сто голів за сезон. І Мессі позаздрив би!
Попри стале уявлення багатьох уболівальників, що в Україні ефективно працюють лише академії Динамо та Шахтаря, ця мережа значно ширша. Прогресують групи підготовки Полісся, Руху, Колоса, Металіста-1925, осередки в Чернівцях, Івано-Франківську, Вінниці тощо.
"Тож іноді запрошення талановитого хлопця перетворюється на цілий "квест", – розповідає Олександр Олексійович. – Треба не просто запропонувати перспективу та умови, а ще й випередити конкурентів. Та проводити селекцію в таких умовах навіть цікавіше. Сприймаємо це за стимул, а вся ситуація, без сумніву, піде на користь вітчизняному футболу.
Приємно констатувати, що динамівський ромб залишається брендом і для юних українців, і для організаторів міжнародних турнірів. Там нам дають можливість, з одного боку, перевірити сили на серйозному рівні, з іншого – довести, що навіть у воєнних реаліях футбол у країні живе.
Приємно, що на тлі повномасштабної війни вдалося зберегти переважну більшість учнів, яких на сьогодні в структурі ДЮФШ – 268. Із хлопцями, котрі після російського вторгнення залишилися за кордоном, підтримуємо зв'язок. Вихованці Динамо наразі виступають у чемпіонатах Італії, Іспанії, Німеччини та інших футбольних держав, отримують схвальні відгуки. Сподіваємося на їхнє повернення з часом. Утім, і вдома маємо зірочок. Як от, скажімо, дев'ятирічний Артем Ільченко, найменший у цілій дитячій футбольній династії. Природжений форвард – по-спортивному злий, наполегливий, нестримний, у тогорічних турнірах забив понад 100 м'ячів!.."
Щодо селекції, її в динамівській школі ведуть і серед дитячих наставників. Нещодавно коло тренерів поповнив Віталій Сидоренко – засновник найбільшої в Україні академії воротарів, відомої далеко за межами столиці. Практично кожні вихідні я маю можливість спостерігати в Гідропарку за тим, як працюють на тренуваннях майбутні Шовковські та Трубіни. Для юнацького департаменту Динамо, де віднедавна з голкіперами, від 10-річного віку, займаються окремі тренери, цей "трансфер" – однозначне потужне підсилення. Й він, вочевидь, також – результат системної цілеспрямованої роботи. Під девізом: "Вір у себе – рухайся вгору і вперед!"