Тут сяє Забарний: великі таланти в обороні, тренер — легенда Більбао і найменший стадіон АПЛ

Зручно прогресувати, коли поруч грають навіть більші таланти.

Ілля Забарний не мав цього в Динамо, але отримав у Борнмуті.

Його напарника Діна Гюйсена Реал вперше запросив ще 5 років тому. По крові він голландець. Батько Діна Донні бігав за Аякс, та легендарний сезон-1994/95 провів в оренді, розчарувався і поїхав до Іспанії робити бізнес. Син виріс вже там, і своє перше інтерв'ю дав 12-річним у Малазі.

"Я хочу зіграти за збірну Нідерландів, бо за неї не грав тато. Я хочу його перевершити", – Дін говорив щиро, але... іспанською.

Все його життя було там, він продукт піренейської школи, але з голландською антропометрією – чим не мрія скаутів? До всього у Малазі Дін був найкращим бомбардиром завдяки видатній грі головою, але й на дриблінгу возив теж.

Потім він показав це в Італії – Фрозіноне став пам'ятною жертвою, бо Гюйсен пограв за Юве, тоді Рому.

Вже минулого літа Борнмут виграв боротьбу за Діна в Штутгарта, Вольфсбурга, Монако й Астон Вілли – ось як швидко він прогресував. А от зі збірними все заплутано – встиг пограти за Нідерланди U17 та U19, а далі перейшов до Іспанії U21. Попереду в хлопця складний вибір.

Одночасно на лівому фланзі оборони Борнмута ніколи не зупиняється Мілош Керкез, один з очевидних плодів футбольної експансії Віктора Орбана.

Грай і володарюй: як Віктор Орбан побудував футбольну імперію в центральній Європі

Керкез народився в сербській Воєводині, ріс в містечку Врбас, слухає сербську музику, а його мама готує йому сербські страви, проте грає Мілош за збірну Угорщини.

Свій стиль він добре описує сам: "Люди звертають увагу на те, як я біжу вперед, але найперше я добре вмію захищатися один в один. Все решта – бонус, якщо в мене є на це сили. Моє головне вміння – блокувати вінгерів".

Як і Гюйсен, Керкез рано зацікавив скаутів. Віденський Рапід забрав його до себе у 11 років, а Мілан – у 17. Вже у 2022-му він грав за основу АЗ, де виділявся разом із Тіджані Рейндерсом, якого одного разу вразив підкатом... головою:

"Він кричав мені: "Ні!", але іншого способу не було. Мені треба було щось зробити. В підсумку по м'ячу я не влучив, а Мусаба вдарив мені в спину. Непогано вийшло!"

Мілошу лише 21, Діну – 19, Іллі – 22. Вони з одної генерації, на одній хвилі.

Якщо вірити ЗМІ, рубака Керкез на олівці у Ліверпуля, технар Гюйсен – знов у Реала, а Забарний, який усіх страхує, цікавий Ньюкаслу. Вони максимально різні стилістично і тому класно доповнюють один одного. Фактично кожен допомагає робити кар'єру двом іншим, і всі вони вкупі пишуть історію Борнмута.

***

Ще важливіший компонент прогресу – сильний тренер.

Андоні Іраола в Країні Басків більша зірка, ніж Емері чи Артета.

Пам'ятаєте естетичний Атлетик Марсело Б'єлси у фіналі Ліги Європи? Так-от він був його капітаном, 508 матчів за Більбао.

"Мені пощастило грати в Б'єлси. По-моєму, в нього унікальне розуміння гри. Я використовую те, що тоді побачив – особливо в роботі з м'ячем", – каже Іраола, що дружить з Хабі Алонсо, а кар'єру закінчував у Нью-Йорку в компанії Вільї, Лемпарда й Пірло.

Це дивовижно, та в Андоні нема жодної слабкої роботи на посту тренера.

Він почав з АЕК Ларнаки – і вивів кіпріотів в групу ЛЄ.

Далі Мірандес – і цих малюків, що ніколи не грали в еліті, Іраола дотягнув до півфіналу Кубка короля-2020, вибивши Сельту, Севілью й Вільярреал. Ніколас Джексон з Челсі, Дані Вівіан з Більбао – його хлопці.

За тим був Райо Вальєкано – злиденний лівацький клуб з околиці Мадрида, де дах стадіону протікає, нема wi-fi, а діти в академії часто сплять на підлозі. Коли Іраола прийшов – Райо логічно плівся на дні Сегунди, та Андоні негайно їх реанімував, виграв плей-оф за місце в Прімері і двічі поспіль фінішував там в середині таблиці без трансферів бодай за 2 млн.

Успіхи Вишень з МЮ та Ман Сіті не дивують тих, хто бачив Райо з Реалом і Барсою, бо футбол Іраоли той самий – схема 4-2-3-1, відмова від довгих володінь м'яча, максимальний пресинг по всьому полю, дуже вертикальні атаки, мінімум ризику біля своїх воріт.

Єдина зміна – в АПЛ баск став ще прискіпливішим до фізики, ще підняв темп.

Борнмут настільки інтенсивний, що цього сезону набігав найбільше в АПЛ і є лідером за відбираннями на всіх третинах поля. Вишні дозволяють суперникам зробити лише 10,6 пасу, а тоді забирають м'яч. Також у них гігантська кількість спринтів.

Як тільки основа втомлюється – одразу сильні заміни. Виходи Еванілсона й Сміта врятували нічию з Астон Віллою, а Сіністерра й Уаттара здолали Евертон – і таких прикладів в Іраоли безліч.

Молодь росте, але він також поклався на ветерана клубу Адама Сміта, що збалансовує недосвідчений захист; нереальні цифри за поверненнями м'яча видає шотландський середняк Раян Крісті; з'явилася впевненість у вічно невпевненого Кепи; вперше в житті намагається грати по-дорослому Джастін Клюйверт.

Ще минулого сезону Вишні побили клубний рекорд і набрали 49 очок. Цього року, якщо не втратять темп, матимуть 60, а це вже боротьба за єврокубки. Головне – щоб вистачило легень.

Забарному казково пощастило. Він бо підписувався боротися за виживання, а що тепер? Іраола показав світу найсильніші якості Іллі – як він підчищає за партнерами, контролює простір за спинами, віддає дальні й середні паси; прибрав з його гри "дир-дир", що підводив Забарного в Києві. Як наслідок – тепер українець цікавий топам, чого б не сталося в слабшого тренера, бо Ілля, як і його партнери, поки що не Ван Дейк.

***

Та й чи можуть вони бути ідеальними в такому місці?

Сама атмосфера Борнмуту не про великі перемоги. Футбол придумали на півночі Англії, де промислові міста, і він негайно прижився в Лондоні. Борнмут же – місто туристів, пенсіонерів і туристів-пенсіонерів. Тут не звикли квапитися.

"Коли я вперше приїхав сюди, то одразу запропонував пустити автобуси, які б возили фанів. Але коли я побачив натовп, що прийшов, то зрозумів – тут треба не автобуси, а швидкі", – сміється ексдиректор Джефф Мостін.

За його словами, Вишні тоді не мали популярності в місті, і навіть мер ходив у шарфі Саутгемптона.

В кінці сезону-2008/09 все повисло на волосині – або перемога над Грімсбі, або ліквідація клубу за борги:

"Ще з 1997-го ми були неплатоспроможні і юрист Тревор Воткінс почав кампанію зі збору грошей, просто зі скринькою по вулиці ходили. Ми повільно досягали дна".

На щастя, вони тоді перемогли Грімсбі.

Ну, а далі Борнмуту пощастило з новосілом – це росіянин Максім Дьомін захотів маєток на березі Ла-Манша, найняв підрядника Едді Мітчелла, а той виявився власником злиденного клубу, про якого й розповів інвестору.

Неповний мільйон фунтів – от і вся ціна.

А потім ще прийшов Едді Гау в крісло тренера, десяток-другий новачків – і за 4 роки, у 2015-му, Борнмут уперше в історії зіграв в АПЛ.

У нинішньому складі лише Адам Сміт пам'ятає, як 60 тисяч жителів вийшли на вулиці та співали, святкуючи історичну подію.

Чимало змінилося відтоді, ще б пак. Нема вже в клубі ні Гау, ні Дьоміна, що пішов з АПЛ в 2022-му слідом за Абрамовичем. Разом з тим статус малюків досі тут. Дін Корт, де грають Вишні – найменша арена, де коли-небудь проводили матчі АПЛ. Тут лише 11,464 місця, що має і особливий шарм, і вплив на матчі, бо гравці поруч з маленькими трибунами і все чують.

Кріс Міллар, лідер групи вболівальників Cherries, стає сентиментальним, коли згадує минуле. Каже, вперше батько взяв його на Дін Корт в 4 роки, і він десятиліттями їздив до Гартлпула та Колчестера, Карлайла й Рочдейла:

"Раніше я казав, що ненавиджу Прем'єр-лігу, бо вона була занадто великою, у ній забагато дурних грошей. А що зараз? Борнмут теж тут, і вона вже мені подобається".

Ось для кого грає Забарний – місцеві не розбалувані перемогами, не вимагають усього й зразу. Вони готові терпіти і чекати.

Ілля змінюється, ростуть його партнери, Іраола задає всьому ритм, а тим часом самі вулиці навколо теж трансформуються. Відколи в Борнмуті АПЛ, тут побудували два нові готелі, кілька дорогих ресторанів, заклади швидкого харчування для фанів, серед туристів дедалі більше молоді.

"Раніше сюди їхали помирати, а тепер – творити. Приморське місто наносить себе на мапу", – пише The Guardian. "Не лише футбол на це вплинув, але саме завдяку футболу це помітили в Лондоні". 

***

В таких умовах від Забарного вимагається не напортачити і вчитися. Він так і робить.

Ілля перетворив себе на фізичного монстра, який здатен грати більше, ніж усі його партнери.

Він фанат здорового способу життя, що подобається не лише підписникам в соцмережах, а й тренеру.

"Я вважаю Іллю особливим. Погляньте, скільки матчів він уже провів за клуби й збірну проти топових суперників", – нахвалює Іраола. "Він неймовірно витривалий, грає кожну хвилину. В його віці це не так просто, як здається. А ще він постійно прагне вдосконалюватися".

До речі про соцмережі – Забарний недавно завів тікток і загалом явно працює над іміджем.

В коментарях ЗМІ він завжди коректний, поважний; говорить непоганою англійською те, що точно сподобається:

"Секретів у Борнмута немає, нам додали впевненості наші перемоги. Команда виконала величезну роботу. Ми разом будували те, що бачать уболівальники. Ми мали прогрес минулого сезону, і я розумів, що команда додаватиме. Прогнозів робити не стану. Ми всі знаємо, що таке грати в найсильнішому чемпіонаті".

Іраола також відзначає – Забарний рідко бере слово в роздягальні, але завжди каже важливі речі. Це гарна риса для центрбека з амбіцією колись стати капітаном.

Очевидно підняла авторитет Іллі і відмова ПСЖ, куди він нібито не перейшов через наявність у складі росіянина Сафонова. Репутація одна, і тому цінніша за гроші.

Ну, а загалом історія Забарного – і реклама, і приклад для українських талантів, яким безпечніше починати в топлігах із низів. Саме в таких місцях здобуваються знання, досвід, статус; часто пліч-о-пліч з хлопцями, що згодом пишуть історію. Канте й Марез відкрили АПЛ в Лестері – не забули? Ось як буває. Це суворий, але й чесний трамплін, що піднімає кожного на висоту його здібностей і прикладених зусиль. І це точно краще, ніж культурний шок від переходу в гранд, де місця в роздягальні – і то не вистачає.