Паризькі шрами Арсенала: як розбилась мрія "канонірів" про тріумф у Лізі чемпіонів
У суботу, 30 травня, футбольна спільнота зі всього світу буде стежити за фіналом Ліги чемпіонів. Він відбудеться в Будапешті на "Пушкаш Арені".
За трофей боротимуться чинний переможець цього турніру ПСЖ та Арсенал. Лондонці ще ніколи не вигравали його, хоча одного разу були дуже близькими.
"Чемпіон" згадує той шлях "канонірів" за тріумфом у Лізі чемпіонів. Вони були буквально у 15 хвилинах від здійснення мрії, яка розбилась рівно 20 років тому... в Парижі, що тільки додає символізму майбутньому протистоянню.
Тоді травнева злива на "Стад де Франс" змила надії найелегантнішої команди початку 2000-х. Це була ніч, коли Арсенал Арсена Венгера перебував за крок від доторку до вічності, але залишив натомість лише шрами, які в багатьох фанатів не затягнулися й досі.
Рекорд, який залишається неперевершеним
До фіналу ЛЧ-2005/06 "каноніри" підходили у статусі команди, яка суперечила власній природі. Французького тренера завжди критикували за те, що його атакувальний футбол страждав у Європі через слабкість ззаду.
Але в цій кампанії, після того, як клуб залишив капітан Патрік Вієйра, а захисників переслідували травми, Венгер змушений був експериментувати. Він виставляв екстремально юну лінію оборони з Еммануеля Ебуе, Філіппа Сендероса, Коло Туре та Матьє Фламіні, який взагалі був номінальним півзахисником.
І ця конструкція створила аномалію. Арсенал пройшов усіх суперників у раунді плейоф, не пропустивши жодного гола.
Вони зупинили мадридський Реал із Зінедіном Зіданом і Роналдо (1:0, 0:0), вибили грізний Ювентус Фабіо Капелло (2:0, 0:0), а у фінал вигризли путівку в Хуана Рікельме та його Вільярреала (1:0, 0:0). Це був апогей непробивного захисту "канонірів", коли легендарний Єнс Леманн відбив пенальті від аргентинця на 89-й хвилині.
Загалом лондонці видали космічну серію у 995 хвилин без пропущених м'ячів у Лізі чемпіонів, що досі залишається рекордом цього турніру. Німецький воротар видавав фантастичні перформанси, а Тьєррі Анрі та Робер Пірес збирались тріумфувати на рідній землі, демонструючи чудову форму.
Париж був готовий коронувати зірок своєї збірної під керівництвом французького тренера. Проте тієї ночі героєм стала зовсім інша людина...
Епізод, що змінив хід зустрічі
На вирішальний поєдинок проти Барселони Франка Райкарда до складу "канонірів" нарешті повернулися досвідчені лідери – Ешлі Коул та Сол Кемпбелл. Вони замінили Матьє Фламіні та Філіппа Сендероса, які внесли суттєвий вклад в успіх команди.
Старт гри підтвердив, що лондонці не боялися грізного суперника. Тьєррі Анрі вже на перших хвилинах двічі гостро перевірив Віктора Вальдеса, але на 18-й трапився історичний епізод – перше вилучення у фіналах Ліги чемпіонів.
Роналдінью геніальним пасом розрізав оборону лондонців, вивівши Сумюеля Ето'о віч-на-віч із воротарем Арсенала. Той проштовхнув м'яч повз Єнса Леманна, і німецький голкіпер збив форварда за межами штрафного майданчика.
М'яч відкотився до Людовика Жулі, який закотив його вже в порожні ворота. Проте норвезький арбітр Тер'є Хауге не зарахував цей гол, адже дав свисток раніше, після чого показав воротарю червону картку та призначив штрафний.
Багато років по тому Леманн згадуватиме, що вважав це рішення рефері жахливим, адже воно просто зіпсувало гру. Решту матчу він провів на самоті у роздягальні "Стад де Франс" під глухий шум трибун, що долинав крізь стіни, і без жодної можливості допомогти своїй команді.
Арсену Венгеру довелося знімати з поля Робера Піреса, для якого цей поєдинок врешті-решт став останнім за клуб, щоб випустити резервного голкіпера Мануеля Альмунію. Арсенал залишився вдесятьох проти найкращої атакувальної команди світу на наступні 70 хвилин...
Геройство вдесятьох та упущені шанси Анрі
Те, що відбувалося далі, було чистим героїзмом. Замість того, щоб закритися та відбиватися, лондонці самі забили.
На 37-й хвилині Тьєррі Анрі ідеально навісив зі штрафного, і Сол Кемпбелл головою вколотив м'яч у сітку, вивівши свою команду вперед.
Під паризькою зливою десятка "канонірів" оборонялася так, ніби від цього залежало їхнє життя. Коло Туре й Ешлі Коул випалювали газон, а центральні півзахисники перекривали кисень Роналдінью.
У другому таймі Арсенал мав шанс ховати каталонців. Спочатку Тьєррі Анрі виривався на оперативний простір, але пробив точно в руки Віктору Вальдесу, а згодом, виснажений не зміг переграти іспанського голкіпера під час чистого виходу віч-на-віч.
Джокер Барселони, який став геймченджером
На 61-й хвилині Франк Райкард зробив заміну, яка виявилася ключовою в матчі. На поле вийшов 34-річний шведський ветеран Генрік Ларссон, для якого це був прощальний поєдинок за каталонців перед поверненням на батьківщину.
Він став справжнім джокером, який зробив різницю. Виснажені гравці Арсенала почали притискатися до власних воріт, а досвідчений нападник увімкнув режим елітного плеймейкера.
На 76-й хвилині швед в один дотик тонко скинув м'яч у штрафний майданчик на хід Ето'о. Камерунець зблизився з Альмунією та вдарив у ближній кут, зрівнявши рахунок у зустрічі.
А на 81-й Ларссон віддав результативний пас на Беллетті. Бразилець пробив щосили, і м'яч поміж ніг Альмунії опинився в сітці – 2:1.
За короткий проміжок часу казка Арсенала перетворилася на попіл. "Каноніри" не спромоглися на фінальний штурм – вони були дуже близькими до тріумфу, проте довелось задовольнятись "сріблом".
Кінець епохи
Того вечора в Парижі завершився не просто матч – там закінчився великий Арсенал Арсена Венгера. За рік Тьєррі Анрі перейде саме в цю Барселону, щоб таки взяти свій омріяний кубок Ліги чемпіонів.
Клуб зануриться в епоху будівництва нового стадіону, жорсткої економії та втрати лідерів. Довгі роки він не тільки не матиме успіху в найпрестижнішому європейському турнірі, а й не знатиме солодкого смаку чемпіонства в Англійській Прем'єр-лізі.
Цього сезону чорна смуга в національному чемпіонаті нарешті перервалась. Тепер, через 20 років, нове покоління "канонірів" спробує переписати й міжнародну історію в Будапешті проти команди з того самого Парижу, де Арсен Венгер зі своєю симпатичною командою міг виграти найбільший трофей у своїй кар'єрі.
