Мареска, Егбалі, Росеньйор: три правди, що стоять за кризою Челсі

Челсі серед тижня звільнив Енцо Мареску, хоча АПЛ визнала того найкращим тренером листопада.

Скандал!

Але також – парадокс! – і єдиний можливий вихід із ситуації, що склалася. Клуб не може успішно функціонувати, якщо тренер та директорат радикально по-різному бачать його розвиток.

Озброївшись фантазією та інсайдами європейських ЗМІ, Чемпіон пояснює, що ж відбувалося коридорах "Стемфорда" "від перших лиць."

***

Мареска

Будь-якому терпінню колись настає кінець.

Я – головний тренер, але в Челсі я таким був хіба що в титрах.

Ці американці, що ні дня не грали футбол, вважають, що розбираються краще. У них стратегії, асистенти, комп'ютери. Вони точно знають, хто отримає травму, а хто ні.

Це вони, а не я, визначали стартовий склад Челсі.

Ще влітку мені сказали, що я не можу ставити Ріса Джеймса, Педру Нету й Веслі Фофана, коли захочу, через високий ризик пошкоджень. Навпроти кожного визначена ботанами кількість доступних хвилин – можете уявити таке за Моурінью? А в Ман Юнайтед за Фергюсона?

А в мене – ніякого простору для маневру.

Поставив Джеймса в трьох матчах поспіль – так вони одразу прибігли і змінили програму тренувань на тиждень вперед. 

Коли ж звернувся до керівництва, то почув, що медичний штаб працює автономно, і його рішення обов'язкові до виконання.

Так чого тоді за результат не відповідає медичний штаб?

Ну, або ті розумники, що понапривозили дітей у дорослу Прем'єр-лігу... Цілих п'ять директорів відповідають за трансфери – Пол Вінстенлі, Лоуренс Стюарт, Дейв Феллоус, Джо Шилдс та Сем Джуелл. Плюс з ними постійно на контакті співвласник Бехдад Егбалі. І кого привезли?

19-річний Йоррел Хато з Аякса за 37 млн, 21-річний Джеймі Гіттенс з Боруссії за 56 млн, 22-річний Ліам Ділеп за 35 млн з Іпсвіча, 21-річний Андрей Сантос зі Страсбура.

Та в мене і без них повен ростер підлітків!

А досвідчених можна? Челсі взагалі-то десятиліттями гарантували результат Дрогба, Лемпард, Террі, Баллак, Ессьєн, Макелеле – справжні мужики. 

Ба більше, коли влітку надовго вибув центрбек Леві Колвілл, я попросив купити заміну. І що я почув? Став Ачімпонга. Але ж сирий ваш Ачімпонг, неготовий!

І ще прикро, що ніякої подяки за успіхи.

Я взагалі-то прийняв Челсі в 2024-му, коли він на дні лежав. Маурісіо Почеттіно закликав команду показати, що вони не "масовка навколо Палмера" – і та програла Арсеналу 0:5.

А я повернув Челсі до ЛЧ, виграв Лігу конференцій, а тоді й клубний чемпіонат світу.

Весь світ дивився, як ми трощимо ПСЖ. 

Натомість коли я сказав, що Андрей Сантос не може замінити Кайседо – на мене образилися. Коли бідкався на брак досвіду – шепотілися за спинами.

Але хіба це не так? Ми грали краще за Ньюкасл та Астон Віллу, але нестача досвіду не дозволила довести почате до перемог. 23,4 року – найнижчий середній вік в АПЛ. Натомість в Арсенала – 25,3, у Вілли – 27,4.

А Егбалі весь час над головою – каже, став молодих. Йому, бачте, сподобався навар на Нонні Мадуеке.

Отакий безлад.

При тому гравці й фани звинувачують в безкінечних ротаціях не лікарів чи Егбалі, а мене.

Після Аталанти якось стало геть кепсько і подумалось: "А, до біса!" Вийшов до преси і сказав, як є. Це й справді були дурні 48 годин. Пора зав'язувати. 

Преса написала, що Ман Сіті бачить в мені наступника Гвардіоли? Ні, я не скажу, що мені це не цікаво.

І чутка про інтерес Ювентуса теж досить заманлива, я ж там колись грав.

Нехай звільняють! У мене досить козирів на руках.

Це я, Мареска, забив за Севілью 2 голи у фіналі Ліги Європи. Це я очолив Сіті U23, де підтягнув до дорослого футболу Гіттенса, Ділепа, Лавію, Санчо й інших. Це я з першої спроби повернув Лестер до АПЛ.

У мене філософія Гвардіоли, методи Гвардіоли і навіть лисина, як в Гвардіоли.

І хто б що не казав, я виграв з Челсі 59,7% матчів. Навіть якщо Аморім з МЮ переможуть 30 разів поспіль, то все одно не наздоженуть.

Егбалі

Зізнатися, і мені усе це набридло теж.

Я – людина-успіх, хоча й народився в сім'ї біженців від Ісламської революції та аятоли Хомейні.

Я зробив себе сам, і зараз у мене 4,4 млрд власного капіталу, а мій фонд Clearlake Capital управляє ще 90 млрд різних людей та організацій.

І, повірте, я досить розумний та амбітний, щоб підкорити футбол. 

З 2022 року ми з компаньйоном Тоддом Боелі купили Челсі гравців на 1,45 млрд фунтів.

Ну так, бували невдачі, як з Мудриком і його допінгом, але Палмер, Кайседо, Енцо, Джеймс – це кістяк майбутньої суперкоманди. Кожен тренер у Європі хотів би таких виконавців.

Авжеж, вони ще молоді, але така тенденція. Ви ж бачили, що зробили паризькі юнаки із підстаркуватим Інтером у фіналі ЛЧ?

От і я бачив.

Моя стратегія в тому, щоб зібрати в Челсі найбільші таланти з усього світу. Якщо не вміщаються або надто сирі – відправляти до Страсбура, який ми купили в 2023-му і перетворили на фарм-клуб. Там тренує Ліам Росеньйор, і в нього все добре.

А от з Марескою постійно якісь проблеми.

Взяти Джеймса – з нашими рекомендаціями він відбігав рік без травм, після чого Енцо дав йому 270 хвилин за тиждень, і коліно накрилося. Ну і нащо? 

А його коники з покупками, коли він назвав сина "новим центрбеком" перед ЗМІ? У тебе більше гравців, ніж у 99% тренерів світу, а тобі мало?

І ні, мій Челсі не купуватиме 30-річних, тому що наша стратегія інша.

Часи менеджерів, як Фергюсон, у минулому. Зараз кожен має виконувати свою роботу. Я відповідаю за курс, скаути – за новачків, тренер – за якість гри.

Якщо чесно, я б навіть терпів Мареску далі, бо результати загалом непогані. Перемоги над Ліверпулем і Барселоною дуже сподобалися, як і нічия з Арсеналом. Вони підтвердили, що в нас є якості, аби на рівних тягатися з елітою.

На остаточну руїну нашу співпрацю перетворив грудень.

1 перемога в 7 матчах, 15 очок відставання від Арсенала, а він ще й пресі жаліється! 

У Марески вже був схожий період минулої зими, і тоді клуб підтримав його попри серію із 7 поразок при 7 перемогах. Ми чекали прогресу, і на КЧС навіть здалося, що не даремно чекали.

Зараз, втім, Челсі має у АПЛ на 5 очок менше, ніж у аналогічну дату 2025 року.

Ми не просто не додали – ми падаємо.

Згадайте, якою грізною силою був Коул Палмер – і погляньте, ким він є зараз.

Я наймав Мареску, бо Енцо мав репутацію відкривача талантів у системі Сіті. Проте я бачу, що він втратив нюх. Впіймав зірку.

Челсі треба той, хто стоїть на обох ногах і готовий працювати в чітко окресленій системі. Самодіяльності серед вимог нема – лише робота з матеріалом, який буде справно підвозитися кожного трансферного вікна. 

Моя система утопічна? Час покаже.

В будь-якому разі, це мій клуб, і тут я вирішую, як воно має працювати.

Росеньйор

По правді, ще з літа ходили чутки, що в Челсі не все гладко.

Вони-то виграли КЧС, але не всі гравці розуміли Мареску, його тактичні настанови, ротацію. До мене у Страсбур приходили в оренду хлопці, які дещо розповідали.

Хто я?

Як і Егбалі, син біженця, але зі Сьєрра-Леоне.

Великої кар'єри не мав, дотягнувся до Англії U21, а тренував хіба що Халл Сіті, де мене номінували на Тренера сезону, але приз не дали, ще й фани знищили – мовляв, я відрижка BLM.

Але Страсбур показав, що тренер Вієйра більше плід BLM, ніж я! 

У нього в Ельзасі не було ні гри, ні результатів, ні розвитку. Натомість у мене команда з першої спроби вийшла у Лігу конференцій, розкрутивши трьох крутих молодих.

Ми продали Ділана Баква до Ноттінгема за 35 млн, Хабіба Діарра – до Сандерленда за 31 млн, а Мамаду Сарра віддали Челсі... нехай УЄФА вважає, що за гроші.

Більше того, літні зміни не вдарили по команді, і ми й досі 7-мі в Лізі 1.

У нас є хлопець, Хоакін Панічеллі – у нього вже 9 голів. Вважаю, він кращий за Ділепа.

І все це я здобув у складних умовах, коли фани щодня знищують нас за статус "фарма". В Ельзасі, бачте, помішані на самобутності. Президент Марк Келлер підняв клуб з аматорів 10 років тому, а зараз в кожному інтерв'ю наголошує, що залишається самостійним.

Всі знають, що це туфта. 

Якщо Челсі треба Андрей Сантос – він його бере.

У мене наймолодший склад у лізі – лише 21,1 року – бо така стратегія у BlueCo, що володіє нами обома.

І я ставлю капітаном Еммануеля Емега, бо він цінний актив корпорації. Фани невдоволені, бо нідерландець новачок. Ба більше, він недавно ляпнув, що вважав Страсбур Німеччиною, що ледь не викликало повстання в місті. Але я все загладив.

Словом, робота непроста, та я притерся, освоївся.

І от мене кличуть в Челсі.

Я знаю, що для ельзасців це вирок. Команду-бо збирав докупи я. L'Equipe написала, що Егбалі начхати на місце Страсбура – схоже, так воно і є. Не вийде у Келлера більше грати самостійника.

І ще пишуть, що Сеск Фабрагес та Андоні Іраола відмовилися від пропозицій Челсі. Найімовірніше, це теж правда. Ці двоє надто знамениті, щоб отак встрявати у важкий проєкт серед сезону. Такі, як вони, чекають літа, щоб обрати з купи варіантів.

А от такі, як я, – ні.

Нема у мене ні імені, ні слави, аби перебирати грандами.

Якщо Челсі запросить – я піду й виконаю усе, що попросить керівництво, як робив у Страсбурі.

Проблема хіба з досвідом – у моїй шафі одна медаль переможця Трофея футбольної ліги-2003 у складі Брістоль Сіті. Інших перемог ніколи не мав.

Між тим, ви ж бачите, який зараз Арсенал? Та й Сіті поступово набирає форму, і Астон Вілла Емері чудова.

Дуже схоже, що мене викличуть на пів року, та все одно – треба спробувати. Коли ще випаде такий шанс? Може, я і є той новий Ді Маттео, якому посміхнеться удача.

Телеграм-канал автора: Футбольні історії