Українці у Бундеслізі: як друзі підставили Бєланова та за що Коноплянка назвав тренера боягузом
Незабаром Юхим Конопля, який нещодавно відновився після травми, може провести дебютний поєдинок у Бундеслізі. У неділю, 11 жовтня, його Боруссія Менхенгладбах проведе виїзний матч проти Кельна.
З цього приводу "Чемпіон" вирішив згадати українських футболістів, які залишили найпомітніший слід у головному німецькому дивізіоні.
Ігор Бєланов
Клуб: Боруссія Менхенгладбах (1989-1990)
Статистика: 24 матчі, 4 голи, 3 асисти
За неофіційною інформацією, трансфер володаря "Золотого м'яча"-1986 з київського Динамо до менхенгладбахської Боруссії потягнув під 2 млн марок. Вельми солідна сума на ті часи. І, само собою, у німецькому клубі на Бєланова покладали дуже великі надії. Швидкість, удар, ігрове мислення, вміння працювати на команду – все було, так би мовити, при ньому. Та й регалії з трофеями говорили самі за себе.
Але, як і більшості наших легіонерів часів розпаду СРСР, Бєланову не вдалося блиснути в закордонному чемпіонаті. Спочатку наче все складалося. 28 листопада 1989-го, у своєму третьому матчі за Боруссію, він вразив ворота Кайзерслаутерна, ще через тур забив шикарний гол Баєру, виконавши удар у падінні через себе, а одразу після новорічних канікул оформив дубль у матчі з Вердером. Але далі – мов заклинило.
Що сталося? Та все досить просто. Емоції на тлі трансферу до топчемпіонату закінчилися, а німецькі будні виявилися не такими, як він собі уявляв. Футболіста, який звик боротися за найвищі місця, пригнічувало те, що його нова команда бовтається в нижній частині турнірної таблиці. Йому явно бракувало передач, які роздавали партнери по київському Динамо та збірній СРСР...
А тут ще й конфлікт із тренером, який, на думку Бєланова, був абсолютним бездаром:
"Про тактику, про психологічну підготовку взагалі не мав жодного уявлення! Навіть не вірилося, що таке можливо в Бундеслізі..."
Ну й не виключено, що ключову роль відіграла гучна історія з крадіжкою з магазину, у якій були замішані друзі сім'ї, що приїхали в гості. Преса тоді добряче пройшлася по Бєланову, керуючись принципом "скажи мені, хто твій друг, і я скажу, хто ти". Звісно, ця ситуація його сильно підкосила...
Навесні він уже не забивав. А в сезоні-1990/91 гра й зовсім не пішла. Бєланов, якому вже виповнилося 30, взяв участь у 10 матчах, переважно виходячи на заміну, і записав до свого активу лише дві гольові передачі. Узимку він вирушив на пониження – до Айнтрахта Брауншвейг із другої Бундесліги, з яким через півтора року перекочував до третього німецького дивізіону. А одне з провідних спортивних видань Німеччини через роки назвало трансфер Бєланова до Боруссії найневдалішим в історії Бундесліги.
Володимир Лютий
Клуби: Дуйсбург (1991/92), Бохум (1992)
Статистика: 39 матчів, 6 голов, 5 асистів
Єдиний дворазовий чемпіон СРСР у складі Дніпра та олімпійський чемпіон Сеула починав німецький етап кар'єри у другому дивізіоні – у Шальке-04, який влітку 1989-го виклав за 27-річного цетрфорварда 1,1 млн. марок.
У Гельзенкірхені Лютий проявив себе непогано. Особливо вдалим вийшов другий сезон: забивши 7 м'ячів у 24 матчах, українець допоміг Шальке-04 повернутися до Бундесліги, ну а сам перейшов до Дуйсбурга. Річ у тім, що в німецькому чемпіонаті тоді існував ліміт на легіонерів (не більше двох на полі одночасно), а в Шальке-04 прийшов тренер Александар Ристич із Югославії, який привів із собою співвітчизника-гравця.
Цікаво, що тоді ж у Лютого виник варіант оренди до Баварії, але він побоявся, що зависне у резервістах, тому віддав перевагу варіанту простішому та вигіднішому з фінансової точки зору. Через роки, звісно, дуже шкодував. Тільки потяг, як то кажуть, пішов.
У Дуйсбурзі Лютий був на провідних ролях – забив за сезон 6 голів (один з них – у переможній грі з Шальке 04) і зробив 5 гольових передач. Але цього виявилося недостатньо, щоб зберегти прописку в Бундеслізі. Потім було короткострокове відрядження до турецького Бурсаспора, де у кращих традиціях 1990-х його кинули на гроші, і повернення до Бундесліги – до Бохума, де Лютий не затримався через конфлікт із тренером, зігравши лише три матчі. Ну а далі – довгий список команд нижчих німецьких ліг, аж до аматорських. Лютий, до речі, і зараз живе в Німеччині – останнім часом працював асистентом головного тренера юнацької команди Ганзи з Ростока.
Віктор Скрипник
Клуб: Вердер (1996–2004)
Статистика: 138 матчів, 7 голів, 9 асистів
До Бремена він перебрався за протекцією Бернда Штанге, у якого грав у Дніпрі. 26-річний футболіст одразу пробився до основи, закріпивши за собою позицію лівого захисника. Ну і, взагалі, кар'єра у Вердері Скрипнику вдалася. Щоправда, пара сезонів вийшли змазаними через травми, але у Томаса Шаафа українець завжди був на гарному рахунку.
Бременська публіка любила самовідданого захисника. Показовий приклад: в одному з останніх матчів сезону-2003/2004, коли Вердер заробив пенальті, трибуни почали скандувати прізвище українця, очикуючи, що до позначки вирушить саме він. Хоча на той час Віктор до стартового складу потрапляв рідко, здебільшого виходив на заміну. Ну і всі вже розуміли, що він завершує кар'єру.
Загалом, Скрипник зробив чималий внесок в успіхи того Вердера, ну й сам серйозними трофеями розжився, ставши дворазовим володарем Кубка Німеччини (1999, 2004) та чемпіоном Бундесліги (2004). А про те, що українець був реально важливою фігурою серед "Бременських музикантів", свідчить ще й той факт, що після завершення кар'єри гравця він отримав пропозицію залишитися в системі клубу вже як тренер. До речі, якщо хто не в курсі: Віктор Анатолійович – перший український фахівець, який очолив клуб топчемпіонату. Тренерський місток головної команди Вердера він обіймав з 2014 по 2016 роки (10-те і 13-те місця в чемпіонаті, півфінал Кубка Німеччини-2015/16).
Юрій Максимов
Клуб: Вердер (1997-2001)
Статистика: 69 матчів, 9 голів, 6 асистів
Кажуть, що Валерій Лобановський не хотів відпускати Максимова з Динамо, але 29-річний півзахисник був налаштований категорично. Він мріяв пограти в одному з найсильніших чемпіонатів – і не прогадав.
Підтягнувшись до Бремена наприкінці 1997 року (ціна трансферу – 750 тис. євро), Максимов досить швидко адаптувався на новому місці. Звісно, не без допомоги Скрипника. Ну і на полі все пішло як треба. Буквально відразу Юрій видав суперсерію з п'яти матчів із результативними діями. А всього у своєму першому сезоні він провів 12 матчів, забивши три переможні голи та зробивши чотири гольові передачі.
У принципі, Максимов має бути задоволений тим, як у нього склалося в Бремені. Упродовж майже трьох років Юрій був однією з ключових фігур на полі в складі Вердера. Поки не побив горшки з Шаафом (там ще травма позначилася) і не пішов до друголігового Вальдгофа.
А особливо яскраво він проявив себе у тріумфальному для Вердера Кубку Німеччини-1999. У тому розіграші він забив чотири м'ячі, один із яких – у фінальному протистоянні з Баварією (1:1, пен. 5:4). Такі голи дорого коштують.
Андрій Воронін
Клуби: Боруссія Менхенгладбах (2000), Кельн (2003/2004), Баєр (2004–2007), Герта (2008/2009), Фортуна (2012/13)
Статистика: 155 матчів, 48 голів, 23 асисти
Він виїхав до Німеччини 15-річним юніором, а вже у 18 дебютував у Бундеслізі. Щоправда, закріпитися у складі гладбахської Боруссії Андрію не вдалося, і довелося робити рестарт – одесит перебрався до Майнца, у складі якого став найкращим бомбардиром другої Бундесліги (20 м'ячів у сезоні-2002/2003). Ну а далі – кар'єра пішла круто вгору.
За підсумками чемпіонату Бундесліги-2003/2004 одна з німецьких газет назвала його ледь не єдиним справжнім футболістом Кельна. Це при тому, що його команда фінішувала на останньому місці, а українець чи не пів сезону пропустив через травму.
Він дуже чудово виглядав у Баєрі, де складав яскравий атакувальний дует із Димитаром Бербатовим. Особливо вдався Андрію сезон-2004/2005, коли він забив 15 м'ячів у чемпіонаті, а у Лізі чемпіонів двічі оформив "гол+пас" у поєдинках проти київського Динамо.
Ну і, звісно, окрема історія – блискучий сезон-2008/2009 у Герті, яка орендувала одесита у Ліверпуля. Адже це багато в чому завдяки лідерським якостям і бомбардирським здібностям Андрія берлінська команда увірвалася до групи лідерів чемпіонату Німеччини. Більше того: у лютому, сенсаційно обігравши Баварію, Герта на кілька турів навіть очолила турнірну таблицю. Воронін тоді видав феєричний відрізок: дубль у ворота Баварії, голи Боруссії М та Байєру, хет-трик у матчі з Енергі...
А всього у 27 матчах за Герту у тому чемпіонаті він забив 11 голів і віддав 4 гольові, Так, ближче до фінішу столична команда трохи здала позиції. Але й 4-те підсумкове місце стало для неї великим успіхом.
Загалом, для повноти картини Вороніну в Німеччині не вистачило тільки якогось трофея.
Євген Коноплянка
Клуб: Шальке-04 (2016-2019)
Статистика: 57 матчів, 6 голів, 7 асистів
У Німеччині у нашого найкращого лівого вінгера часів незалежності вийшло приблизно так само, як до цього в Іспанії, де він грав за Севілью. Євген, якого Шальке-04 в останні дні літа 2016-го орендував на рік із зобов'язанням викупу, то видавав яскраві відрізки, то розчинявся на полі. Іншими словами, бракувало стабільності.
Усьому є свої пояснення. Коноплянці потрібен був тренер, який готовий був би підлаштовуватися під талановитого гравця. Як це робив Мирон Маркевич у Дніпрі, звільняючи улюбленця публіки від чорнової роботи. Адже ні для кого не було таємницею, що у відборі від Коноплянки користі небагато, але зате він здатен багато чого вирішувати в атаці. Тільки у клубах топчемпіонатів такий особливий статус гравця – рідкість. А ламати себе Коноплянка не хотів або не міг.
Отже, поки Шальке-04 очолював Маркус Вайнцирль, який віддавав перевагу максимально обережному футболу, українець скоріше мучився, а не грав. Та й на поле виходив нерегулярно – за весь сезон-2016/17 набігло трохи більше 600 хвилин. Пригадується, після завершення чемпіонату футболіст навіть не стримався і публічно розкритикував наставника. І не лише через ігровий стиль. А ще з тієї причини, що той явно постарався уникнути пояснень із гравцем, трансфер якого, до речі, коштував 15 млн. євро.
"Це боягузтво! Він – боягуз, і я не приховуватиму цього. Я бажаю, щоб Вайнцирль не затримався в цій команді, інакше вона з таким тренером гратиме у другій лізі", – заявив Коноплянка.
А от за Доменіко Тедеско, який надав йому трохи більше свободи на полі, Євген видав пристойний сезон-2017/18, як, власне, і весь Шальке-04. Гельзенкірхенський клуб тоді посів друге місце, українець забив 4 голи та зробив 5 асистів у 27 матчах. Особливо преса хвалила його після квітневої перемоги над Боруссією Дортмунд, коли українець забив вирішальний м'яч.
Але на цьому й усе. Старт сезону-2018/19 Шальке-04 провалив: навесні замість Тедеско прийшов Хуб Стевенс, Коно знову грав дуже мало, а під фініш чемпіонату ще й травму отримав. Фактично з цього й розпочався захід його кар'єри. Праймового Коноплянку ми вже не бачили.
Андрій Ярмоленко
Клуб: Боруссія Дортмунд (2017/18)
Статистика: 18 матчів, 3 голи, 5 асистів
Наприкінці серпня 2017 року Боруссія заплатила за лідера київського Динамо 25 млн. євро. У Дортмунді давно спостерігали за українським вінгером і були впевнені, що 27-річний футболіст впишеться у гру команди і стане гідною заміною Усману Дембеле, який за астрономічні 105 млн. євро перейшов у Барселону.
Ярмоленко починав переконливо. Перший вихід у старті відзначив голом у лігочемпіонському протистоянні з Тоттенгемом, через три дні оформив два асисти у матчі з Кельном, слідом ще один – у грі з Гамбургом, а 30 вересня у поєдинку з Аугсбургом зробив "гол+пас".
Але от біда – спочатку спад у грі команди (вісім матчів без перемог) і зміна тренера (замість Петера Боша заступив Петер Штегер), а у січні – травма, через яку Ярмоленко вибув на два місяці. Той сезон Боруссія завершила на 4-му місці. А влітку в Дортмунді оголосили про продаж українця до Вест Гема, що виглядало не дуже логічно, враховуючи ККД Андрія, який був одним із найкращих у команді за більшістю показників (участь в гольових атаках, удари, гострі передачі, дриблинг).
Спортдир Боруссії Михаель Цорк пояснив рішення про трансфер Ярмоленка таким чином: після невдалого сезону клуб проводить реорганізацію, на позицію правого вінгера є молодший Маріус Вольф, а тут – цікава у фінансовому плані пропозиція від Вест Гема. Причому цікава, до речі, не тільки для клубу, а й для самого гравця, чия зарплата з переїздом до Англії зросла приблизно на 50 відсотків.
Що ж, німецький період кар'єри в Андрія вийшов менш тривалим, ніж очікувалося. Але те, що він у Дортмунді залишив помітний слід, сумнівів не викликає. Минулої зими, наприклад, Боруссія виклала в клубних соцмережах відео ефектного гола Ярмоленка у ворота Тоттенгема. Дійсно, є що згадати!