Динамо виграло достроковий фінал, Шахтар не готовий до великих матчів. Підсумки 1/8 Кубка України
Кубок України, що називається, відгримів. У ньому було все: і матчі з великою кількістю голів, і битви нервів, коли в стик були готові піти навіть воротарі, і синтез цих двох варіантів.
Лише три представники УПЛ будуть у чвертьфіналі, але це не означає, що далі буде нецікаво: "еліти" було замало і в 1/8.
Чемпіон спробував якось підсумувати враження.
28 жовтня
Чернігів – Лісове 1:1 (за пен. 4:3)
Буковина – Нива Т 2:1
Локомотив – Нива В 1:0
29 жовтня
Вікторія – Інгулець 0:1
ЛНЗ – Рух 1:0
Динамо – Шахтар 2:1
30 жовтня
Металіст 1925 – Агробізнес 4:3
Агротех – Фенікс-Маріуполь 1:1 (за пен. 7:8)
Перший тайм "класичного" – за Динамо
Саме тайм, тому що вже в неділю ці ж команди зіграють у чемпіонаті, і в разі програшу Динамо ніхто цей кубковий успіх не згадає.
Кияни були близькі до невдачі і в середу: Шахтар не залишив жодного шансу в першому таймі, коли повністю обмежив біля своїх воріт і створив достатньо, щоб забити хоча б раз. На початку другого тайму, коли Мейреліш замкнув подачу Педрінью, це виглядало закономірною реалізацією класу і кроком "гірників" до перемоги.
Утім, це виявилося не більше, ніж останнім сплеском перед "зміною влади". Уже вихід Бражка дозволив киянам вирівняти гру. Опорник, по-перше, допоміг виграти центр поля, а по-друге, тільки дивом не забив. Тричі після кутових він вигравав боротьбу і завдавав ударів – і після третього удару Герреро добив м'яч у сітку.
Герреро і сам забив як "джокер", але перед цим Динамо встигло зрівняти рахунок – і зробило це зусиллями людини, яка має грати завжди, поки хоче. Ярмоленко весь жовтень майже не грав із незрозумілих причин, давав привід говорити про конфлікт із тренером – але повернувся просто по-королівськи.
Дуже багато передач Андрія могли стати гольовими або передгольовими, якби партнери були майстернішими. Так не склалося, але в підсумку сам Ярмоленко на пару з Кабаєвим прекрасно зловили Шахтар на помилці, розігравши м'яч до вірного.
Динамо виграло матч замінами? Якби ми дивилися "класичне" вперше в житті, то можна було б обмежитися таким, сухим висновком. Але ми-то знаємо, що зустрічі Динамо і Шахтаря – це завжди гра ще й про емоції. Не кажучи про те, що набагато швидший, різкіший та інші синоніми слова "класний" Ярмоленко на піку кар'єри так проти Шахтаря не відзначався.
"Гірники", зробивши виняткові трансфери не тільки за якістю (восьмизначні суми в євро зараз на всю лігу готові платити тільки вони), а й за кількістю (37 гравців у заявці на сезон – жодна інша команда ліги не має навіть тридцяти!), не змогли виразно відреагувати на кілька вельми передбачуваних замін суперника.
Багато в чому, до речі, це може бути пов'язано саме з шаленою довжиною складу: навіть Марлон Гомес, Матвієнко, Конопля можуть почати найважливіший матч чемпіонату в запасі. Мабуть, у всій команді зараз тільки Різник і Бондар можуть упевнено назвати себе основними. І це проблема: конкуренція конкуренцією, але лідери теж потрібні.
По-друге, Матвієнко і грає зараз так, що на лавці б опинявся за абсолютно будь-яких минулих заслуг, керівництва, конкуренції, суперників, графіка тощо. Можна, звісно, довго просторікувати про філософію і вектори розвитку, але такі матчі виграються і програються в епізодах. І потрібні епізоди Динамо подарував саме капітан Шахтаря: спочатку вибив м'яч ідеально на хід Ярмоленку і Кабаєву, а потім не встиг заблокувати добивання Герреро.
Дуже невчасно Микола втратив форму – мабуть, у найважливіший за всі 10 років його перебування в Шахтарі момент. Навіть капітанські пов'язки (саме пов'язкИ, оскільки він і в збірній став капітаном за відсутності Ярмоленка) Матвієнко отримав, які зараз виглядають на його біцепсі просто безглуздо, він отримав як досвідчений гравець, навколо якого передбачалося будувати команду.
Але він деградує з кожним місяцем: і минулий сезон був слабким, а зараз у половини команд ліги є сильніші захисники. Пів біди, коли з тобою справляється Ярмоленко – але Проспер Матвієнка просто не помічав. І, до речі, просто так у запас його не прибереш: без капітана Шахтар дуже погано просуває м'яч.
Але є ще одна причина, яка може бути навіть головною. "Класичне", яке складалося для Шахтаря на рідкість добре, команда віддала виключно безвольно. У тренера, який славиться бурхливими емоціями на брівці, підопічні не змогли навіть нав'язати боротьбу.
До вирішальної стадії сезону – коли і в єврокубках тур за туром, і матч у чемпіонаті ніхто не скасовував – Шахтар виглядає не готовим. Домашній розгром від ЛНЗ – річ, яка раніше здавалася просто немислимою, але вона сталася.
ЛНЗ у топ-3 ще й Кубка
Будь-які інші матчі поступаються "класичному" в статусі просто на порядки, але саме тому зустріч ЛНЗ і Руху була особливо важливою. Навіть до стартового свистка було зрозуміло: у переможця гри на жеребкуванні чвертьфіналу буде максимум два (!) можливих суперники з УПЛ, решта представлятимуть нижчі ліги – і, звісно, це шанс зайти далеко.
Перші ж кадри гри показали, що серйозно до гри ставляться і клуби – і я навіть не про оптимальність складів. Обидва президенти прибули на матч і спостерігали за ним із найкращих місць.
Вивіска, звісно, була з відривом другої на стадії (причому з відривом як від першого, так і від третього місця), але в підсумку найочікуваніший розклад виявився вірним. ЛНЗ своїм пресингом Шахтар знищив – що він, із Рухом не впорається?
У вирішальний момент під тиском здригнулися два гравці львів'ян одночасно: Копина віддав дуже неакуратну передачу назад, а Притула так спробував відпасувати воротаря, що Ассінор і Проспер розіграли м'яч до вірного.
А оборона у ЛНЗ міцніша і міцніша, з кожним туром. Рух мало що створив біля воріт суперника, а у вирішальний момент Паламарчук взяв м'яч намертво. Він, до речі, виграв конкуренцію у Ледвія зовсім безальтернативно: на початку сезону виходив тільки в Кубку, з шостого туру почав грати в чемпіонаті – і ось, тепер грає скрізь.
Зустріли старих друзів
Чернігів дивним чином дістався чвертьфіналу, не показуючи нічого особливого. В 1/8 команда програла Кривбасу – пощастило, що суперник порушив ліміт на легіонерів – тут же дотягнули до серії пенальті з аматорською командою.
Утім, у цих аматорів пара гравців зіграли в єврокубках і за збірну більше матчів, ніж увесь Чернігів, разом узятий. Сергій Рибалка і Денис Гармаш зараз грають за Лісове – і обидва реалізували пенальті в серії, а Сергій забив ще й в основний час.
Тут би порадіти за ветеранів, які тримають рівень, але... Обом динамівським легендам лише по 35 років. Навіть якщо не згадувати канонічні приклади Модрича, Маттеуса і компанії – той же Ярмоленко, старше всього на рік, заслужив вважатися найкращим гравцем усієї стадії Кубка. Гармаш, до речі, вже й рівень Лісового не до кінця тягне (вийшов на заміну), Рибалка, окрім голу, відзначився тільки неточними ударами та скидкою на дуже небезпечний удар супернику.
Кунг-фу Інгульця виявилося сильнішим за вікторійське
Я раніше неодноразово згадував про Вікторію як про команду, яка регулярно б'є сильніших у Кубку (з представників вищої ліги в останні три роки – ЛНЗ та Минай, та й Ворскла з Лівим Берегом цього сезону набагато статусніші), але неймовірний статус єдиної команди першої ліги, яка грала у фіналі Кубка, носить не вона.
Її носить "Інгулець", який і в чвертьфінал пробився красиво, на нервах. Коли на початку гри Вікторія заробила пенальті, подумалося: ну все, ще один скальп для сумчан. Але Руслан Паламар пробив із "точки" вище воріт, а в другому таймі Інгулець заштовхав переможний гол.
Гол стадії
Третім учасником Кубка від УПЛ став Металіст 1925, який ефектно переграв Агробізнес. Окрасою матчу став гол Івана Калюжного. Опорник, за всіх своїх численних переваг, забиває нечасто (за весь час після початку повномасштабного вторгнення лише тричі) – і його м'яч, напевно, таким і має бути.
Калюжний спочатку відібрав м'яч, а потім гарматним ударом встромив його в дальню дев'ятку.
Все інше: казка Локомотива триває, казка Агротеху добігла кінця
Жовтень закінчується, ниви пора прибирати. Легендарні представники Тернополя і Вінниці попрощалися з турніром одночасно – і якщо в першому випадку "Буковина" заявляє про амбіції (Дахновський, Кожушко, Підлепенець, Груша, тренер Шищенко – це точно перша ліга?), то київський "Локомотив" підніс чергову сенсацію.
Після "Колоса" і "Вереса" суперник із Вінниці виглядав уже андердогом – але не після того, як "Локомотив" залишився в меншості. Утім, кияни пройшли і так: завдяки точному удару зі штрафного на останніх хвилинах.
Нарешті, представник Маріуполя вибив аматорів з Агротеху. У тривалій серії пенальті вирішальним став промах Павла Бовтуненка.