Як Україна поступилася Іраку: матч та його залаштунки очима Олександра Гливинського
На історичний перший матч олімпійська збірна України з футболу виїжджала, дивлячись поєдинок опонентів — Марокко та Аргентини, які якраз завершували своє протистояння. Коли тренери та гравці вийшли у хол готелю, йшла 85-та хвилина й Марокко сенсаційно вело 2:1. А потім усі зі здивуванням побачили, що, виявляється у футболі можна компенсувати навіть 15 хвилин. Трохи подивившись у своїх смартфонах доданий час згаданого матчу та побачивши, як на 106-й (!!! ) хвилині аргентинці зрівняли рахунок з офсайду, наші хлопці пішли до автобуса. Тоді вони ще не знали, що матч можна догравати після його завершення, як і гол скасовувати після фінального свистка. Але Олімпіада дивує нас з першого дня.
Цікава деталь: перед входом в автобус у збірників перевіряли не акредитацію, як, скажімо, у Німеччині, а наплічники: офіцер безпеки з металошукачем у руках уважно зазирав у кожен рюкзак тренера, гравця чи масажиста. Щось новеньке…
Стадіон ліонського Олімпіка вражає уже на під’їзді, стоячи грандіозною спорудою посеред поля. Емблему клубу видно здалеку, але нині вона у кілька разів менша за олімпійські кільця та напис Paris2024 — арену декорували в стилі актуальних змагань. Одразу видно, що аншлагу немає: за годину до початку гри до входів тягнуться не натовпи, а невеликі групки вболівальників, і майже усі – з прапорами Іраку. Окремі з них жваво скандують "Ірак, Ірак", розмахуючи національними стягами, інші роблять селфі на фоні стадіону: для них це такий же, як і для нас історичний перший матч на Олімпіаді. Жодних черг біля пунктів харчування чи сувенірних лавок (загалом була інформація, що на матч продано 18 000 квитків при місткості стадіону — 59 186 глядачів). До слова, середній маскот Фрігі коштує 20 євро, менший – 15, а кепка з офіційним лого – 30 євро.
Порожнеча доволі великої зони для роботи медіа зовсім не асоціюється із залами, які бачив на попередніх Іграх — лише один колега з ліонської газети, крім мене. На медіа-трибуні близько 10 журналістів, у тому числі колега з України… Красномовне підтвердження відсутності інтересу до групових матчів футбольного турніру.
Команди розминаються під гучні скандування двох центральних трибун, на яких вряди-годи вибухають емоціями іракські фани. Ледь знаходжу одинокий український прапор за воротами: сьогодні ми у разючій меншості. Зрештою, це лише підтвердження раніше баченого перед стадіоном.
На церемонію перед початком матчу українці виходять традиційно – з українським синьо-жовтим на плечах. Спочатку гімн співають іракці – на трибунах їх вистачає, тож співають гучно. Але коли славень виконують наші хлопці, то співають також потужно, на повні груди: ми, хоч у меншості, але тримаємося гідно.
Перед стартовим свистком синьо-жовті збираються в енергетичне коло чекають капітана Сікана, коли той розіграє право вибору з колегою з іншої команди. Сікан підбігає, кладе руку у центр кола, усі хлопці доєднують свої долоні й щось гучно вигукують: хоч медіа-трибуна надто далеко й нічого не чути, вгадується "Слава Україні!".
Після історичного для нас стартового свистка, Ірак першим розігрує м’яч, але ми невдовзі відбираємо його й проводимо першу атаку. Зрештою, іракці освоїлися й теж провели кілька атак. Якщо коротко про перший тайм — ми грали краще й створили кілька дуже класних моментів, жоден з яких не зуміли реалізувати. Найбільш реальний момент був у Максима Хланя, коли він не влучив у порожній кут після класного дриблінгу та пасу тезки Брагару на 36-й хвилині. Взагалі, обидва цих гравці виділялися в атаці: Хлань віддавав багато тонких і гострих передач, в одному з моментів ледь не закинувши м’яча "за комірець" голкіперу, б’ючи з правого краю. Наші взяли м’яч під свій контроль і це дало впевненість. Правий оборонець Крупський на ходу обіграв опонента, увійшов у штрафний майданчик, але пробив просто в руки воротареві. В іншому епізоді Хлань відпасував на Крупського, а той віддавав на Криськіва: іракець м’яч пустив між ногами й рикошетом той влучив у ногу Дмитра, який був не готовий до такого відскоку і м’яч відлетів за межі поля.
А ще у першому таймі рефері мав всі підстави призначати пенальті у ворота Іраку: захисник азійської команди влучив собі в руку, вибиваючи м’яч: хіба це не привід до пенальті. Як виявиться пізніше, у судді з Судану – свій погляд на призначення одинадцятиметрових.
Другий тайм наші почали активно і вже на 51-й хвилині мали забивати. Пройшла "домашня заготовка": Криськів зі штрафного віддав точно на Сікана, набігання якого у штрафний ніхто з опонентів не чекав. На жаль, капітан пробив вище воріт. Однак вже після наступної атаки, яка знову призвела до штрафного, Криськів навісив, удар Батагова головою голкіпер відбив, але Рубчинський — перший на добиванні — це 1:0! Перший, історичний гол України на Олімпійських Іграх.
Те, що сталося далі, на жаль, зіпсувало нам радість від такого очікуваного моменту. Вже через 2 хвилини навіс у штрафний призвів до падіння Аймена Гуссейна, яке рефері трактував, як порушення. Повтор показав, що Максим Таловєров ледь торкнувся спини опонента. Одразу згадалося, як у першому таймі Криськів падав у карній зоні в епізоді, який були всі підстави кваліфікувати, як зіткнення, але тоді свисток мовчав… Однак, заради справедливості слід сказати, що Максим дав ці підстави рефері. Як наслідок, Таловєров отримав жовту, а Гуссейн чітко реалізував пенальті — 1:1.
Далі гра йшла рівно, хоч наші намагалися знайти щастя в атаках, які, щоправда, не завершувалися так гостро, як у першому таймі. На 72-й хвилині Руслан Ротань зробив подвійну заміну, випустивши Салюка й Сича замість Таловєрова та Брагару. На жаль, ефект вийшов зворотним від очікуваного. Сімка Іраку Алі Ясім на замахові обіграв Рубчинського, а Сич, замість того, щоби блокувати удар іракця, пересувався паралельно з ним. Сильний удар Ясіма з-під ноги Сича влучив у нижній кут: на 75-й хвилині рахунок став 1:2.
До кінця матчу, до якого рефері додав цілих 12 хвилин, наші намагалися відігратися, йшли вперед. Інколи пропускаючи небезпечні контратаки, але змінити ситуацію не вдалося…
Дуже прикро, адже грали добре, особливо у першому таймі. Однак у футболі є правило: якщо не забиваєш ти… Продовження вам відоме. Україна поступилася в історичному першому матчі на Олімпіаді. Дуже хочеться, щоби симпатична команда Руслана Ротаня зуміла виправити критичне становище, в яке потрапляє після цієї поразки. Але далі буде лише важче…
Олександр Гливинський з Ліона, ексклюзивно для Чемпіона