Футбольна святиня імені Кройфа. Куди перейшов Олександр Зінченко
Чутки, які ходили більшу частину січневого трансферного вікна, підтвердилися. Олександр Зінченко став гравцем Аякса.
Що сказати: нашому герою не відмовиш у смаку. По ходу європейської кар'єри він пограє за 36-разового (Аякс) і 26-разового (ПСВ) чемпіонів Нідерландів – а раніше були 10-разовий (Манчестер Сіті), 13-разовий (Арсенал) та одноразовий (Ноттінгем) чемпіони Англії. Арсенал і Ман Сіті посідають 3-4 місця за кількістю перемог у чемпіонаті Англії, а Аякс і ПСВ у Нідерландах найуспішніші.
Або можна зайти з іншого боку: чотири клуби з п'яти, за які грав Олександр, вигравали Кубок чемпіонів. Аякс чотири рази, Ноттінгем Форест двічі, ПСВ і Ман Сіті по разу – тільки Арсенал поки що без "капловухого", але він один із фаворитів поточного сезону. Жоден інший наш легіонер і близько не збирав таку колекцію команд-легенд: навіть у випадку з Андрієм Шевченком Челсі виграв ЛЧ вже після його відходу.
Нерукотворний пам'ятник Кройфу і Міхелсу
Аякс, чесно кажучи, виділяється навіть на тлі грандів. Це клуб-святиня, клуб-пам'ятка, клуб, який змінив саму гру. Свого часу він показав світові, що можна вигравати не тільки через експлуатацію фізичних кондицій, а й завдяки переміщенням гравців по полю – і не лише через "контрольні закупівлі", а й завдяки вихованню гравців у систему.
Коли 1965 року Аякс посів найгірше у своїй історії, 13-те місце, керівництво клубу вирішило зробити ставку на молодь і молодого тренера. Рінус Міхелс – легенда Аякса минулої епохи, але як тренер дебютант – вирішив зробити ставку на талановитого юніора, на якого ще в дублі сварилися, що він чомусь не перебуває в одній зоні, а бігає по всьому полю. Зрозуміло, що Міхелс вірив у хлопця – але навряд чи сам міг припускати, до якого ефекту це призведе.
Кройф став найкращим бомбардиром кожного з семи наступних сезонів Аякса. Не вражає? А якщо сказати, що Аякс за цей час виграв п'ять чемпіонств? Все одно нічого особливого? А якщо додати, що Йохан за цей час отримав два Золотих м'ячі? Все одно не дивує? А якщо я скажу, що за цей час "євреї" ще й два Кубки чемпіонів узяли? Все одно в рамках уявного?
А якщо доповнити, що складена на основі того Аякса збірна, яка ніколи раніше не брала участі на ЧС, не просто почала виходити на них, а добиратися до фіналів? І що вплив Аякса був настільки великим, що змінив культуру навіть зовсім іншого клубу, з країни, що не межує з Нідерландами?
Кройф і Міхелс змінили історію футболу. Рінус дбайливо підтягував із дубля нових і нових талантів: Рууда Крола, Йохана Неескенса, Арі Хана, Джонні Репа. Усі вони стали легендами, героями футбольного пантеону – і стали прикладом для всього світу, не кажучи про Нідерланди.
Країна, і близько не футбольна (дебют на ЧС тільки в 1974-му), отримала знайомий усім нам статус: світовий гранд. Нікого давно не дивують ні голландські тренери, ні, тим більше, голландські гравці в топклубах, топлігах. А Міхелс і Кройф разом потім блиснули ще й у Барселоні, яка від силового футболу перейшла до ставки на техніку й академію, напевно, назавжди.
Аякс сам залишився нерукотворним пам'ятником певних ідей. Хейтери називають це сектою, шанувальники – орденом, з урахуванням стилю навіть лицарським. Академія Аякса "Де Тукомст" стала знаком якості: Луї ван Гал зміг узяти Лігу чемпіонів у 1995-му, інтегрувавши в основу нових вихованців. Тренерів з Амстердама раді бачити найрізноманітніші топклуби: Барселона – ван Гала, Інтер – де Бура, МЮ – тен Гага.
Кулуарна війна, відмова від принципів – і падіння
Ось тільки клуб, куди приїжджає Зінченко, з тією іконою має зі спільного тільки стадіон, тренувальні поля та портрети в коридорах.
Нинішній Аякс – клуб-руїна, глибоко кризовий і конфліктний. Поточний сезон, уже цілком очевидно, стане четвертим поспіль, який "євреї" закінчать без чемпіонства. Триваліша посуха в Аякса була тільки в нульові (6 років), коли клуб пішов неправильним шляхом, зрадив своїм принципам. Тоді "євреї" стали набирати легіонерів, витрачати багато (18 мільйонів за Міралема Сулеймані були для того часу просто божевільною переплатою) – і отримали епоху сірого лихоліття.
Десь таким шляхом Аякс йде і зараз. Він більше купує і менше ростить: влітку 2023-го заплатив гроші за 11 (!) футболістів, минулого літа ще за шістьох. Він став більше робити ставку на досвід і менше на молодість: зараз у ростері є 34-річний Стевен Бергейс, 33-річний Воут Вегхорст і 32-річний Деві Клаасен, причому всіх трьох Аякс і підписував уже в серйозному віці. У минулому сезоні Аякс брав в оренду 30-річного Даніеле Ругані – вічного запасного з Юве.
Аякс пішов навіть на дію, яка, з урахуванням усього контексту, тягне на зраду: він підбирає за іншими топклубами молодь. Максиміліан Ібрагімович, звичайно, продовжить традиції сімейства в Амстердамі, але зараз він – звичайний юніор. Злі язики кажуть, що навіть молодіжку Мілана той не тягнув, і Златан Ібрагімович змусив піти тренера молодіжки "россонері" (це, до речі, легенда клубу Іньяціо Абате), щоб його син усе-таки грав.
Але тепер Максиміліан, якому навіть ім'я не допомогло грати в Аллегрі, в Аяксі. Що сказати – в принципі, якщо грати тільки в колишніх клубах тата, то вистачить на дуже, дуже насичену кар'єру. Ще Аякс орендував (і не просто орендував, а півтора мільйона євро заплатив) молодого півзахисника Ліверпуля Джеймса Макконнелла – та й Вітезлав Ярош, нехай йому вже 24 роки, проходить за категорією "проспекти".
Це колишній третій воротар "червоних", який через обставини зіграв кілька ігор в основі – і ось, він теж в Амстердамі. Презентація великого, кройфівського Аякса відбулася саме в грі з Ліверпулем, коли "євреї" в Кубку чемпіонів-1966/67 винесли англійців 5:1 – і ось, 60 років по тому вони підбирають відвертий неліквід з Енфілда.
У тому числі, до речі, і на пост тренера: Джонні Гейтінга допомагав Слоту в чемпіонський сезон, але сезон-2025/26 починав як головний тренер Аякса. І звідки така любов до Ліверпуля – навіть Слота, адже Слот феєнордовий...
Результати? У чемпіонаті Аякс іде третім, але від лідера в особі ПСВ відстає вже на 16 (!) очок. Неймеген, якщо виграє матч у запасі, змістить "євреїв" на четверте місце. Але набагато краще клас голландців демонструє 32-ге місце в Лізі чемпіонів. Нижче за Пафос і Юніон, а довго аяксиди йшли взагалі на останньому місці. Відставка Гейтінги, програші Утреху з Ексельсіором і лише десять перемог у 20 матчах Ередивізії – схоже на сезон-2023/24, який "євреї" закінчили п'ятими.
Стратегічною помилкою зараз виглядає прощання з Франческо Фаріолі. Один із наймолодших і найперспективніших тренерів сучасності дуже швидко перетворив команду і, здавалося б, привів її до чемпіонства у 2025-му. Втратили рекордний відрив: не маючи жодного топсуперника, в останніх п'яти турах набрали лише п'ять очок. Досвіду забракло, причому тренерського: Фаріолі, якому і зараз лише 36 років, після закінчення сезону просто ридав.
Фаріолі хотів додатковий персонал у клуб, щоб поліпшити роботу з гравцями. Персонал, навпаки, скоротили, і вкупі з таким драматичним програшем титулу це стало приводом прощатися. Зараз Фаріолі фактично вбив чемпіонську інтригу в Португалії (18 перемог і 1 нічия в 19 матчах з Порту), а Аякс, м'яко кажучи, лихоманить.
Велика історія – не тільки щастя, а й прокляття Аякса. Легенди борються за владу – як безпосередньо, так і опосередковано. Десятиліттями учасником цієї боротьби був Кройф, зараз велику роль відіграє "директор з футболу", призначений за порадою ван Гала. Зараз, в останні місяці зі своїми посадами попрощалися технічний директор (він пішов одночасно з Гейтінгою) і головний скаут (він попрощався на початку 2026-го). А новим техдиром став... Кройф.
Жорді Кройф – син футбольного бога Голлландії, колишній гравець Барси, МЮ і донецького Металурга, якому судилося витягнути клуб з болота. Про його зв'язок з "євреями" говорити безглуздо, настільки він очевидний – але крім абстрактних генів, з Аяксом він не мав зв'язку після 14-річчя, коли батько перевіз його в Барселону.
Навіть як футболіст, Жорді був радше вихованцем Ла Масії, ніж Де Тукомст. Його кар'єра – це, в першу чергу, гра за Барсу; в другу – за МЮ; в третю – за Алавес, з яким він дійшов до фіналу Кубку УЄФА (батько навіть приїхав на нагородження фіналу, але через Ліверпуль нагороджував срібною медаллю); у четверту – менеджерство в Барсі, яку він покинув разом із Хаві; у п'яту – у збірній Індонезії, якій він зовсім недавно допомагав шукати гравців... у 125-у Металург – і тільки після всього цього Аякс, з яким він ніяк не був пов'язаний із 1988-го по 2025 рік.
Що сказати: Аякс у складний момент закликає представника династії, яка має сакральну роль для клубу. У Жорді великий менеджерський досвід, тиск на нього на "Йохан Кройф Арена" буде меншим, ніж на будь-якого іншого жителя планети Земля – і, може, клубу це й треба.
Що б там не було написано на трибунах Камп Ноу, не Барселона, а саме Аякс – більше, ніж клуб. Це соціокультурний феномен, який зобов'язаний і перемагати, і грати красиво, і виховувати геніїв, і все це під величезним тиском. Впоратися з таким клубом складніше, можливо, за будь-яке інше завдання.
Тут і зараз: тимчасовий тренер, пробоїни в стартовому складі, великі надії на Зінченка
Коли Аякс вигравав ЛЧ-1994/95, за широкою спиною Едвіна ван дер Сара сидів Фред Грім. Легенда, в першу чергу, все-таки Камбюра, де виграв багато титулів як запасний воротар, потім працював тренером воротарів в Аяксі, помічником тренера там же, головним тренером у дуже скромних командах – і відставку Хейтінга застав в Еммені.
Він працює з осені, але як "виконувач обов'язків" – і це усвідомлене рішення. Аякс вирішив спочатку призначити техдира, а потім визначитися з тренером – тож Кройф-молодший наприкінці сезону ухвалить рішення і щодо нього.
Яку схему сповідує тренер Аякса, безглуздо навіть питати: тут грають тільки 4-3-3. Грім прийшов у команду, яка отримувала 0:4 від Марселя і 1:5 від Челсі в ЛЧ, зміг навіть здобути пару перемог у єврокубку, але... Шлях у Кубку закінчився поразкою 0:6 від АЗ, Утреху з Ексельсіором програвав теж уже Грім. Усе, загалом, погано. Напевно, ставка на тренера, який до 60 років головним тренером працював тільки в дуже слабких клубах, до іншого призвести й не могла.
Олександр Зінченко
Питання, на позицію лефт-бека або опорника приходить Зінченко, теж зайве. Грім може і до кінця сезону не допрацювати – якщо, наприклад, на вихідних вдруге програє Ексельсіору. У Аякса залишилося 14 матчів у сезоні, календар м'якший, ніж в УПЛ – і на цій дистанції "євреям" потрібен досвідчений і водночас не старий гравець, який у змозі загострювати. Дефіцит на лівій бровці в клубу вищий, і почне Саша швидше там – але під час сезону може знадобитися глибоко хворій команді і як центральний півзахисник.
Важливіше пам'ятати інше. За весь минулий сезон Зінченко зіграв на клубному рівні 802 хвилини – тобто все одно що 9 матчів. У цьому сезоні набралося 713 до лютого – і якби Саша залишився в Ноттінгемі, десь 802 хвилини за сезон би й набігло. Без шансів програна конкуренція у двох клубах поспіль призвела до необхідності рятувати кар'єру. Два роки без практики можуть вбити кар'єру кому завгодно, і Зінченку треба грати. Хавбека, лефтбека, воротаря – але грати.
Коли когось називають "барселонським" гравцем, мають на увазі насправді аяксівську формацію. Гвардіола, який зробив Зінченка зіркою футболу, ніколи не приховував колосальний вплив Йохана Кройфа на свою кар'єру і світогляд. Зінченко – як і Марсело, як і Роберто Карлос, як і Жорді Альба, як і мільйон інших лівих захисників топклубів – отримав право підключатися до атаки, тому що в шістдесяті так став робити соратник Кройфа Рууд Крол.
Зараз, у складний момент і для себе, і для Аякса, Зінченко переходить у місце, яке створив учитель його вчителя. Це не просто можливість перезапустити кар'єру – це величезна відповідальність. Давайте сподіватися, що у нього вийде: сильний Аякс потрібен усім.
