Гусєв, Сікан, Шовковський та інші. Відомі українські футболісти, які пропускали чемпіонат Європи
Чемпіонат Європи з футболу — відповідальний турнір для кожної країни. Тренери збірних беруть найсильніших гравців країни, але не завжди обставини дозволяють запросити всіх. Збірна України вчетверте виступатиме у фінальній частині Євро, а головний тренер Сергій Ребров уже визначився зі складом, де глобальних втрат чи суперечливих прізвищ практично немає.
Натомість на попередніх турнірах національна команда не завжди мала змогу зібрати найсильніший склад, адже хороші гравці з різних причин не потрапляли в заявку. Наприклад, на домашньому Євро збірна втратила футболістів через травми, у 2016-му — через рішення тренера.
У матеріалі згадуємо про відомих українських футболістів, які пропустили якийсь із чемпіонатів Європи, хоча були близькі до поїздки туди.
Олександр Рибка (Євро-2012)
Позиція: воротар
Клуб: Шахтар
У 2012 році Олександр Рибка всерйоз міг претендувати на роль основного воротаря національної команди на домашньому турнірі. Після непоганого сезону в Оболоні, влітку 2011-го року, 24-річного воротаря підписав Шахтар. Той одразу виграв конкуренцію за місце на полі в Андрія П’ятова, стабільно граючи в чемпіонаті та Лізі чемпіонів.
У жовтні того ж року кіпер дебютував за збірну проти Естонії і відбив пенальті. Через місяць зіграв на оновленому "Олімпійському" з Німеччиною (матч із фантастичними голами Коноплянки й Назаренка, що закінчився з рахунком 3:3).
Прогрес молодого Рибки посилив конкуренцію в збірній. Відтак експерти вбачали в ньому заміну 37-річному ветерану Олександру Шовковському. Але розвинути кар’єру Рибці не вдалося — уже в січні 2012-го той отримав два роки дискваліфікації за виявлений в організмі допінг.
Після відбуття покарання він ще кілька разів викликався в національну команду, але на поле не виходив. Зараз воротарю 37 років, і він виступає за київську Оболонь.
Олександр Шовковський (Євро-2012)
Позиція: воротар
Клуб: Динамо
Шовковський уперше зіграв за збірну України ще в далекому 94-му, й на наступні роки забронював статус основного гравця. Чемпіонат Європи, який приймали Україна та Польща, міг стати ефектним завершенням кар’єри легендарного воротаря в національній команді.
37-річний СаШо мав їхати на турнір, адже був стабільним гравцем основи Динамо та найдосвідченішим воротарем країни. Але домашнє Євро Шовковський пропустив через травму. У квітні 2012 року в грі чемпіонату проти Волині кіпер Динамо невдало приземлився на руку, й вибув на 4 місяці.
Яскравої крапки не вийшло, адже після відновлення до збірної воротар більше не викликався. У 2016 році завершив кар’єру гравця, а зараз тренує рідне Динамо.
Проте у 2020-му Шовковський, коли працював помічником Андрія Шевченка в збірній, мав змогу ще раз приміряти воротарські рукавиці. Українська команда тоді грала товариський матч із Францією (поразка 7:1), а напередодні два з трьох воротарів захворіли на коронавірус. Олександра внесли в заявку на гру як резервного воротаря, а в основі вийшов Георгій Бущан.
Андрій Дикань (Євро-2012)
Позиція: воротар
Клуб: Спартак, Росія
Уродженець Харкова в збірній був із 2010 року. Перед Євро-2012 головний тренер Олег Блохін активно награвав воротаря в товариських матчах. У клубі справи теж йшли непогано — Спартак із Диканем в основі боровся за медалі російського чемпіонату, який тоді вважався хорошого рівня.
Проте невдалим став для воротаря 37-й тур РПЛ, що був у березні 2012-го. У матчі із Зенітом Дикань отримав удар коліном в обличчя від Олександра Кержакова. В українця діагностували множинні переломи кісток обличчя, перелом щелепи та струс головного мозку. Голкіпер не встиг повноцінно відновитися, тому лікарі порадили Блохіну не брати його на турнір.
"Якщо доля так склалася, то значить так і потрібно. Міг і основним воротарем збірної бути на турнірі: Шовковський травму зазнав, Пятов грав не найкращим чином. Але, мабуть, не судилося мені зіграти на Євро", — коментував Дикань у ЗМІ.
Загалом 2012-й рік став невдалим для українських воротарів: до чемпіонату Європи в "товарняках" награвалися Шовковський, Рибка та Дикань, натомість поїхали три інші гравці. У Диканя, як і решти, надалі можливостей зіграти за збірну більше не було.
Максим Малишев (Євро-2016)
Позиція: опорний півзахисник
Клуб: Шахтар
Малишев дебютував у складі збірної України в березні 2016 року проти Кіпру. У сезоні-2015/16 повернувся до Шахтаря після успішної оренди в Зорю. Футболіст виборов статус гравця основної обойми донецького клубу, за який провів 34 гри у всіх турнірах, забивши п’ять голів.
Відсутність гравця "гірників" у заявці на Євро викликала обурення футбольної спільноти. Малишев чудово взаємодіяв із Тарасом Степаненком у центрі поля під час гри на оборону, що було важливим показником для збірної. Українська команда тоді ще не робила акцент на контролі м’яча, а переважно грала від оборони, залучаючи швидких вінгерів. До того ж пара Малишев-Степаненко була основною в Шахтарі, який дійшов до півфіналу Ліги Європи і виграв Кубок України.
Але на той час головний тренер збірної Михайло Фоменко мав великий вибір в опорній зоні — крім Степаненка та Малишева, там також грали Руслан Ротань, Анатолій Тимощук та Сергій Рибалка. За ігровими показниками Малишев не поступався конкурентам, але досвіду гри за збірну не мав (матч із Кіпром був єдиним до турніру).
Наступний сезон у кар’єрі опорника також був вдалим — зіграв 36 матчів, виграв чемпіонат та Кубок України. Але кар’єра в національній команді не склалася: новий тренер Андрій Шевченко постійно викликав Максима, та на поле випустив тільки двічі. Останню гру за збірну зіграв у червні 2017-го проти Мальти. Після цього гравцю докучали важкі травми, через які завершив кар’єру у 27-річному віці.
Артем Кравець (Євро-2016)
Позиція: нападник
Клуб: Штутгарт, Німеччина
Кравець дебютував у збірній у лютому 2011 року проти Румунії. Сезон-2015/16 форвард розпочинав у складі Динамо, а зимою 2016-го перебрався до німецького Штутгарта. У Бундеслізі в 15 матчах забив м’яч і віддав два асисти. Михайло Фоменко викликав футболіста на підготовчий збір, проте на Чемпіонат Європи поїхав не він, а Пилип Будківський.
Рішення тренера було неоднозначним: хоча Кравець за результативністю й поступався тодішнім основним нападникам збірної Євгену Селезньову та Роману Зозулі, але за досвідом точно переважав Будківського, який на тому турнірі так і не зіграв. До того ж, Кравець зробив помітний внесок у кваліфікації до фінальної частини Євро. Нападник забив три м’ячі, а в другому матчі плей-оф проти Словенії віддав асист на Андрія Ярмоленка (той гол забезпечив Україні путівку на турнір).
Футболіст стримано прокоментував вiдсутнiсть: "Я переживу це та стану тільки сильнішим, життя на цьому не закінчується! Зі здоров’ям у мене все гаразд, я був готовий допомагати нашій команді".
Після Євро-2016 нападник ще три роки викликався в національну команду. Грав не часто. На початку 2023 року оголосив про завершення кар’єри.
Олег Гусєв (Євро-2016)
Позиція: фланговий півзахисник
Клуб: Динамо
Футболіст виступав за збірну з 2003 року, зіграв на Євро-2012, а станом на 2016-й мав статус ветерана та легенди команди. Але останні два роки змагань Михайло Фоменко не розраховував на гравця у важливих матчах – Гусєв грав переважно в товариських іграх.
Сезон-2015/16 у складі Динамо закінчив із чемпіонською медаллю на шиї, забивши в УПЛ 10 м’ячів. Гра та результативність Гусєва були ледь не найкращими в київському клубі. На підготовчий збір тренерський штаб півзахисника покликав, а от до фінальної заявки не включив.
Рішення не брати ветерана викликало жваві дискусії. На користь гравця був досвід важливих ігор та вміння зіграти на кількох позиціях. Проте звучали конспірологічні теорії, зокрема від коментатора Віктора Вацка. Він заявив: Гусєва не взяли, бо Динамо попросило включити в заявку молодшого Дениса Гармаша, щоби потім вигідніше продати.
Після чемпіонату Європи футболіст до збірної більше не викликався. Гравець публічно заявляв, що не ображається на тренера Фоменка за відсутність на Євро. Натомість зазначив: образливо, що не дали зіграти два матчі, яких не вистачило до ста ігор за збірну. Футболіст завершив професійну кар’єру у 2018 році, маючи 98 поєдинків у футболці національної команди.
Євген Коноплянка (Євро-2020)
Позиція: лівий півзахисник
Клуб: Шахтар
Вінгер дебютував у збірній ще у 2010 році й довгий час був ключовим гравцем національної команди, зігравши на двох чемпіонатах Європи. Але клубна кар’єра гравця після відходу із Дніпра була схожа на синусоїду — зі злетами та падіннями. І в Севільї, і в Штутгарті, і в Шахтарі Коноплянка добре починав. Однак у подальшому не знаходив спільну мову з тренерами або знижував вимоги до себе, через що опинявся на лаві запасних.
У кваліфікації до Євро-2020 Коно вже не був надважливим гравцем для команди, хоча зіграв у шести матчах і запам’ятався ефектним дублем у ворота Сербії (перемога 5:0 на "Арені Львів"). Втім, через пандемію коронавірусу турнір перенесли на 2021-й рік. А в сезоні-2020/21 Коноплянку мучили травми — сумарно зіграв лише 14 матчів.
Навіть попри погану форму Євген мав хороші шанси потрапити на турнір. По-перше, Коноплянка був єдиним номінальним лівим вінгером у збірній. По-друге, він створював позитивну атмосферу в роздягальні та користувався повагою в головного тренера Андрія Шевченка. По-третє, заявку на ЧЄ розширили до 26 гравців, тому додаткове місце було.
Коноплянку внесли в розширений список, але турнір він пропустив через відновлення від травми. Після цього вінгера не викликали два роки. Лише минулоріч у березні в. о. тренера збірної Руслан Ротань дав Євгену зіграти три хвилини на стадіоні "Вемблі" в Англії. Це було прощання для гравця з головною командою країни.
Жуніор Мораєс (Євро-2020)
Позиція: нападник
Клуб: Шахтар
У 2019 році Українська асоціація футболу натуралізувала 31-річного бразильського нападника для участі у кваліфікації до Євро-2020. Сам гравець теж був не проти допомогти країні, де грав понад сім років. Уже в першому матчі за збірну проти Португалії Мораєс міг стати героєм нації і вирвати перемогу. На 85-й хвилині мав хороший момент на добиванні, але португальців врятував їхній захисник.
Далі кар’єра в збірній у Мораєса не була видовищною — через різні обставини виступав не часто. Але на клубному рівні стабільно грав у старті Шахтаря. На початку 2021-го футболіста награвали як другого форварда національної команди. Місце в заявці на Чемпіонаті Європи не підлягало сумнівам, але у квітні гравець отримав важку травму — розрив хрестоподібних зв’язок.
Мораєс пропустив турнір і після нього синьо-жовту футболку не одягав. Загалом в активі бразильсько-українського нападника 11 матчів та один гол за Україну. До слова, на Євро його замінив форвард Дніпра-1 Артем Довбик, чий гол вивів збірну в 1/4 турніру.
Данило Сікан (Євро-2024)
Позиція: нападник
Клуб: Шахтар
Форвард "гірників" у збірній із 2020-го року. У дебютному матчі проти Казахстану відзначився голом. У сезоні, що минув, Сікан завоював місце в основі донецького клубу.
23-річний гравець провів, напевне, найкращий відрізок у кар’єрі. Він став першим українцем після Андрія Шевченка, який забив чотири м’ячі в груповому раунді Ліги чемпіонів, із них — переможний у ворота Барселони. Крім того, у чемпіонаті України відзначився 10 разів.
Попри успішну статистику, Сергій Ребров залишив нападника в резервному списку. Сікан став жертвою великої конкуренції серед форвардів у збірній. На його позиції є кращий бомбардир Ла Ліги Артем Довбик, кращий бомбардир УПЛ Владислав Ванат та зірка матчу плей-оф проти Боснії Роман Яремчук.
За таких обставин гравець Шахтаря міг би претендувати хіба на позицію третього нападника. Але тренери обрали Ваната, ймовірно, через його перевагу в грі з м’ячем. Сікан за манерою гри нагадує таранного форварда, якими є більш досвідчені Довбик та Яремчук.
Віталій Буяльський (Євро-2024)
Позиція: атакувальний півзахисник
Клуб: Динамо
Дебют у збірній футболіста відбувся в жовтні 2017 року. Загалом зіграв 13 матчів, в 12 з яких виходив із лави запасних. Гравець київського клубу ніяк не може закріпитися в національній команді, адже уже третій тренер не бачить його в ігровій схемі.
Буяльський міг потенційно претендувати на Євро у 2021-му, але отримав пошкодження напередодні. У нинішньому ж році зі здоров’ям усе гаразд, але півзахисника включили лише до резервного списку.
Уже кілька сезонів поспіль Віталій є лідером Динамо й незамінним гравцем на позиції під нападником. У чемпіонаті України півзахисник три сезони забиває понад дев’ять голів. Але, як і у випадку із Сіканом, велика конкуренція завадила потраплянню на турнір. Ігрові навички конкурентів — Миколи Шапаренка, Олександра Зінченка, Руслана Малиновського та Георгія Судакова — більше підходять під модель гри тренерського штабу головної команди.
Єгор Ярмолюк (2024)
Позиція: атакувальний півзахисник
Клуб: Брентфорд, Англія
20-річний півзахисник ще не дебютував у складі головної команди й навіть жодного разу не викликався. Але його прогрес не міг залишитися без уваги Сергія Реброва. Той включив Ярмолюка в резервний список.
Гравець Брентфорда в минулому сезоні 27 разів виходив на поле в Англійській Прем’єр-лізі, а це, погодьтеся, дуже сильний рівень. Попри відсутність міжнародного досвіду, гравця основної обойми найкращої ліги світу мали б викликати принаймні на підготовчий збір.
Теоретична поїздка на чемпіонат Європи стала б швидше авансом для молодого півзахисника, як свого часу для Георгія Судакова. Але Ребров вирішив не вводити нових гравців напередодні важливого турніру, обмежившись перевіреними виконавцями. Крім того, ситуація Ярмолюка схожа із Буяльським — така ж велика конкуренція в центрі півзахисту.
Щоправда, якщо Єгор надалі стабільно гратиме в АПЛ, то на вересневі матчі з великою ймовірністю опиниться в складі національної команди.
***
У 2024 році напередодні оголошення заявки найбільш обговорюваною була відсутність у складі Данила Сікана та Віталія Буяльського. Але загалом, як можна помітити, уперше в української команди немає критичних втрат перед фінальною частиною Євро.
Ніхто з футболістів не вибув через травму, ніхто не попався на допінгу. Наш тренерський штаб вибрав перевірених виконавців, без особливих експериментів із новачками, яких потенційно могли запросити.
Дмитро Климчук, для Чемпіона