Зарозумілий Мотта, короткостроковий Тудор, Манчіні на горизонті: усе, що ви не знали про кризу в Ювентусі

Ніхто не міняє тренера в березні без надвагомої причини, і в Ювентусі саме така. Тіаго Мотта пішов, Ігор Тудор прийшов – і Чемпіон розповідає, звідки такий поспіх і чого чекати далі.

***

Мотта не йшов – його вигнали

Ювентус звільнив Тіаго Мотту 23 березня, коли той відпочивав у себе вдома в Кашкайші.

"Стара синьйора" програла 2 поспіль матчі Аталанті (0:4) та Фіорентині (0:3), проте Мотта до останнього вважав свої позиції сильними:

"Відставка? Це було б занадто легко, а я не обираю легких шляхів. Нашою метою залишається потрапляння до Ліги чемпіонів, і ми знайдемо спосіб повернутися на переможний шлях".

Загалом-то це не стиль Юве. Андреа Аньєллі за 13 років на посту президента не вигнав жодного тренера посеред сезону.

Також Тіаго "захищали" 15 млн євро компенсації за контрактом на випадок дострокового звільнення.

Ну, але страх катастрофи переважив усе. 

0:7 в двох матчах – це ж не показник реальної сили Ювентуса; це сигнал, що Мотта втратив роздягальню і його "зливали".

"Останні тренування були описані гравцями як сюрреалістичні. Тренер мовчки стояв осторонь, не кажучи нічого нового – так, ніби все йшло добре. Він не виказував жодного наміру міняти свої методи", – пише La Repubblica.

Між тим, нічого вже давно не йшло добре.

19 лютого Ювентус вилетів із Ліги чемпіонів від ПСВ, а 26 лютого з Кубку Італії – від Емполі. Він поступився у Суперкубку не менш кризовому Мілану 3 січня, а в Серії А після 29 турів сповз на 5-те місце – і це ще добре, враховуючи, що Юве аж 8-й у Серії А за голами (43) та очікуваними голами (44,6). З Моттою команда виграла 43% матчів – третій найнижчий показник в історії клубу після Луїджі Дельнері й Сандро Пуппо. Жодного гравця Юве нема в ТОП-30 найкращих у Серії А за версією WhoScored.

Тренер, однак, після кожного матчу повторював: "Я все ще та людина, яка очолює проєкт". 

25 трофеїв у кар'єрі футболіста та найкращий результат за 60 років у Болоньї трансформували його впевненість у зарозумілість.

"Мені соромно, що я обрав тебе", – нібито сказав Тіаго наостанок технічний директор Крістіано Джунтолі, і на тому вони розійшлися.

Сезон почали добре, але збилися на хаос

Озираючись назад, у Ювентуса Мотти був багатообіцючий старт.

3:0 з Комо, 3:0 з Вероною, 3:1 з ПСВ – ковток свіжого повітря після задушливо нудної другої каденції Массіміліано Аллегрі.

Вершиною ж стали жовтневі 3:2 вдесятьох у Лейпцигу – аномальні, нелогічні, проте здобуті на шаленому бажанні та куражі Душана Влаховича і Франсішку Консейсау. У той момент здавалося, що гравці готові порвати за тренера і клуб.

Мотта власноруч зіпсував усе. 

Не можна було міняти капітана щоматчу. Пов'язка – відповідальність, а не елемент гардеробу.

Не можна й без кінця змінювати склад, схему та позиції гравцям. Тімоті Веа за півроку встиг виступити в п'яти амплуа – від центрального нападника до правого захисника. Вестон Маккенні побігав на шести різних позиціях. Ллойд Келлі приїхав до Турина як центральний захисник, а став лівим.

Футболісти перестали розуміти, що з них хочуть, почався хаос – і вже в січні Юве здобув 1 перемогу в 7 матчах.

Тоді ж проти Мотти і його стратегії виступили найвпливовіші гравці – Андреа Камб'язо, Душан Влахович та Кенан Їлдиз. Тренер відповів на це "засланням" в запас.

"Їлдиз раптом зник з ієрархії Мотти. Його перекидували між позиціями, а під час занять тренер вигукував: "Ти за кого себе маєш? Ти не Мессі", – розповідав журналіст Сандро Сабатіні. 

Рандаль Коло Муані, що прибув в січні, стартував з 5 голів в 3 матчах, але скоро зрозумів ситуацію і теж скис.

Всі в Турині скисли – і лише Мотта продовжував свою скажену ротацію. 9 березня з Аталантою в центрі захисту вийшли Гатті та Келлі, а вже 16 березня з Фіорентиною – Вейга та Калюлю. Паралельно центрбек Келлі пішов ліворуч замість "природньо" лівого Камб'язо, а опорник Макенні відбув на правий фланг грати вінгера. Може, тренер і мав геніальний задум, але яка різниця, якщо ніхто, крім нього, нічого не розумів?

Джунтолі мав право на різкість

І неабияке право.

Після призначення Тіаго Мотти влітку 2024-го Ювентус вклав у новачків 180 млн євро – найбільше в усій Італії.

Мотор центру поля Аталанти та збірної Нідерландів Тен Копмейнерс приїхав за 54,7 млн. Один з найрозкрученіших опорних АПЛ Дуглас Луїс – за 51,5 млн після того, як Юве влаштував у себе ще й його дівчину Алішу Леманн. Хефрен Тюрам, Консейсау, Ніко Гонсалес – все це виконавці з іменами. 

Понад те, у січні "Стара синьйора" зробила ще 4 трансфери. Оренди Ренату Вейги з Челсі, Ллойда Келлі з Ньюкасла та Коло Муані з ПСЖ обійшлися їй в 12 млн.

Грубо кажучи, Ювентус так вірив у геній Мотти після його успіху в Болоньї, що не жалів нічого.

А що отримав?

Дуглас Луїс тричі вийшов в старті у Серії А. Ніко Гонсалес, який забив 12 голів у минулому чемпіонаті за Фіорентину, наразі має 1 м'яч за Юве. Копмейнерса теж не впізнати – частково через незручну нову роль. Скажете, вони всі погані гравці?

Мотта, здається, навмисно ігнорував роботу менеджерів. Не секрет, що Ювентус хотів би продати Душана Влаховича з його 19 млн зарплати на рік, проте Тіаго запхав серба в запас, що розлякало всіх зацікавлених, ще й збило ціну – із 60 до 45 млн на Transfermarkt.

І навіть це не все, бо були ще ініційовані Моттою відходи Федеріко К'єзи, Діна Гюйсена, Даніло, Мойзе Кіна, Ніколо Фаджолі.

Ви ж бачите, як поживає в АПЛ Гюйсен, правда? 

А Мойзе Кін – другий найкращий бомбардир Серії А, що забив 15 голів за Фіорентину? 

Ну, а Фаджолі – то найепічніше. В січні Мотта віддав його "Фіалкам" в оренду, а вже в березні Ніколо зробив два асисти проти Юве і "відправив" Тіаго у відставку.

Тому так, Джунтолі мав право гніватися на Мотту. Той отримав гігантський кредит довіри, а тепер директори, які у всьому йому потакали, виглядають ідіотами.

Пишуть, що сам Джунтолі може за цирк поплатитися посадою – на його місце сватають Джорджо К'єлліні.

Тудор – головний "в.о." на Середземномор'ї

Несподівано, але є й така ніша в Кальчо.

Відтоді, як Ігор вперше покинув Хайдук в 2015-му, він потренував ПАОК, Карабюкспор, Галатасарай, двічі Удінезе, ще раз Хайдук, побув асистентом Андреа Пірло в Ювентусі, тоді знову як головний очолював Верону, Марсель та Лаціо, ніде не затримуючись бодай на 50 матчів.

Тудор приходить серед сезону, стабілізує кризу, а тоді їде в інше проблемне місце – завжди так. Будь-які його спроби затриматися надовго досі завершувалися фіаско. 

Ймовірно, це через стиль – дуже виснажливий, енерговитратний.

"Якщо порівнювати з іншими видами спорту, то у футболі ми працюємо менше. Я бачив тижневу програму чемпіона Токіо на 1500 метрах Якоба Інгебрігтсена, і він біжить 10 кілометрів вранці і стільки ж в обід, і так щодня без відпочинку", – казав Тудор шокованим марсельцям.

До слова, був там і наш Руслан Малиновський – він витримав. А от Дімітрі Паєт – ні, і поїхав догравати аж до Бразилії.

"Якщо я бачу гравця, який не біжить, я його раз-два попереджу, а на третій раз відреагую", – ось що чекає тепер Ювентус.

При тому поза роботою Тудор дружній у спілкуванні і точно не такий відсторонений, як Мотта. До всього, хорват ідеально знає клуб – він грав за Ювентус у 1998-2007 роках і асистував Пірло в 2020-21. Тоді їх обох розгромили за 4-те місце та 78 очок. Хто ж знав, що з тих пір "Стара синьйора" і стільки не набиратиме? 

Майже 50% читачів Gazzetta dello Sport впевнені, що Ювентус правий, призначивши Тудора. Там пам'ятають, як Ігор минулої весни за 7 турів вивів Лаціо до Ліги Європи.

Зараз у Тудора буде 9 турів, а ціль – Ліга чемпіонів.

Конкуренція аж надто щільна – Болонью, Ювентус, Лаціо, Рому, Фіорентину та Мілан наразі розділяють лише 7 очок.

Якось у 2022-му Тудора запитали, чи є Віктор Осімхен найкращим нападником Кальчо, а він відмахнувся: "Ні, це Душан Влахович". І хоча останні місяці серб провів паршиво, в Турині вірять, що Ігор його відродить. Заради цього його призначали теж.

Проєкт скоріше живий, ніж мертвий

Причому це стосується і бізнес-проєкту, і спортивної складової.

Щодо першого, то Джон Елканн – то вам не Андреа Аньєллі. Ера дурних афер в Турині позаду, і клуб знову вміє рахувати. 

28 лютого Ювентус опублікував фінзвіт, що засвідчив 16,9 млн чистого прибутку проти 95,1 млн збитку рік тому. Основний дохід при цьому зріс із 173 до 224 млн євро – і добру половину різниці дали виступи команди в Лізі чемпіонів (64,1 млн).

А здогадуєтеся, що буде, коли Ювентус вийде, наприклад, у Лігу Європи? Або Лігу конференцій?

Ну так, влітку зіграють новий клубний чемпіонат світу ФІФА, де "Стара синьйора" розраховує на 25-30 млн, проте все одно це не компенсує неучасті в головному турнірі Європи.

Тому-то й прибрали Мотту вже зараз. 15 млн за його звільнення – менше лихо, ніж ймовірна втрата ЛЧ і наступний розпродаж складу.

Копмейнерс, Дуглас Луїс, Фаджолі, Їлдиз, Бремер, Камб'язо, Гатті – солідні гравці, що можуть вистрілити при іншому тренері, от клуб і намагається їх зберегти. Спортивний проєкт – це ж вони, а не Мотта.

І не Тудор, ясна річ. Хорват – лише помічник-попутник на 2-3 місяці.

Хтось дійсно масштабний прийде вже після Ігора. Ходять чутки про Роберто Манчіні, і йому нібито навіть цікаво, але знову все впирається в гроші, а отже й Лігу чемпіонів. Коло замкнулося. Наступні 9 турів будуть для Юве, як 9 фіналів.