Заради Моурінью 2 роки не розмовляв з Касільясом: трофеї, вірність та божевілля Альваро Арбелоа

Альваро Арбелоа – людина не нова для топфутболу, але ніхто не сподівався побачити його на чолі Реала вже зараз.

Роботящий правий захисник, який у гарний день міг закрити будь-кого – це так.

Людина, що підіймала над головою усі головні трофеї у футболі – теж він.

Але тренер? Ще й після провалу Хабі Алонсо?

Чемпіон розповідає про найбільш обговорювану персону у сьогоднішньому Мадриді.

***

То хто ви, сеньйор Арбелоа?

Насамперед уродженець Саламанки, звідки до Мадрида 2 години їзди, тож все місто вболіває за Реал.

Коли у 2002-му Альваро забрали у Ла Фабрику, його родина святкувала. Реал тільки-но прибив Баєр у фіналі ЛЧ, епоха Галактікос була у розквіті.

Тим часом в Кастільї, коли за неї загрався Арбелоа, поруч бігали Альваро Негредо, Роберто Сольдадо, Хуан Мата; ворота захищав Дієго Лопес.

Арбелоа не мав багато таланту, і за основу зіграв лише 4 рази, перш ніж у 2006-му його продали Депортиво, що вже падав. Проте йому вистачило й їх. Велич Реала, його слава, талант підкорили Альваро:

"Я знаю, що таке Реал Мадрид і які до нього вимоги. Я знаю, що означає грати добре, і чого хочуть від команди уболівальники. Саме тому в нас всі ці трофеї. Тут важливе одне – перемога".

Він став Мадридистою.

А от скаузером не став, хоча загалом-то видав хороші два роки у Ліверпулі Рафи Бенітеса, який забрав його із Ла-Коруньї в 2007-му. 

Наприклад, у складі червоних Арбелоа на "Камп Ноу" намертво закрив такого собі Ліонеля Мессі.

Втім, ще більше запам'ятався епізод із Джеймі Каррагером, який ледь не завершився нокаутом. Арбелоа тоді врятував Алонсо.

"Ну послухайте, цей Арбелоа був хорошим гравцем. Не великим, а хорошим. А він почав думати, що великий. Мені довелося втрутитися, а то він забагато атакував. Захищатися, бачте, не хотів, хоча це була його робота", – пригадував недавно Джеймі.

Здається, він анітрохи не розкаявся. 

То хто такий Арбелоа?

Якісний, дуже працелюбний гравець, якому пощастило провести кар'єру в більших клубах, ніж він сам.

***

А потім сталося літо 2009-го, коли до Мадрида переїхали Роналду, Кака, Алонсо, Бензема, Альбіоль, Гранеро.

Арбелоа був чи не найменш популярним серед них.

Він грав постійно у Мануеля Пеллегріні, та попри 96 очок (!) Реал не здобув трофеїв, і з Інтера приїхав Жозе Моурінью. Альваро ще не знав, але це був поворотний момент у його долі.

"Ми дуже швидко дізналися, хто такий Моу, ще під час передсезонки", – каже Арбелоа. "У перерві ми програвали Гелаксі 0:2. Він кричав на всіх, навіть на Кріштіану. Він казав: "Не хочеш бігти? Нема проблем. Лава запасних. Ти теж? Нема проблем – ти вибуваєш". Байдуже – чемпіон світу, гравець молодіжки чи Кака. Ми запам'ятали цю розмову".

А оскільки суперником Мадрида була найсильніша в історії Барселона, то вже скоро Моур виявив – навіть самовіддачі замало.

Його перше Ель Класіко за Реал – найгірший його спогад.

І тоді Жозе став підвищувати градус. Судді, УЄФА, Ла Ліга – всі проти Реала. Барса – не конкурент, а ворог, якого слід бити, топтати, зневажати на словах і в грі.

Вже в кінці сезону-2010/11 тактика дала плоди – Реал виграв "битву при Местальї" у фіналі Кубка завдяки крутому голу Роналду.

Але також той шалено грубий, скандальний матч обірвав багато дружніх зв'язків.

Арбелоа, наприклад, тоді наступив на лежачого Давиду Вілью. 

То хто ж він такий?

Один з улюблених солдатів Моурінью.

"Жозе відкрив очі багатьом мадридським уболівальникам. Він бачив речі, пов'язані з суддями, календарями матчів. І, звичайно, зі ЗМІ. Завжди існують подвійні стандарти. Для гравців він був як бронежилет", – здається, він щиро в це вірить.

А от авторитетніші Серхіо Рамос та Ікер Касільяс метод Моурінью не сприйняли. Вони виграли з Хаві, Іньєстою, Бускетсом чемпіонати Європи й світу – нащо їм це?

І отак війна прийшла вже до роздягальні Реала.

***

Як і раніше, Арбелоа захищав Моура навіть там, де інші не бажали.

Коли Жозе посадив Касільяса в запас, Альваро єдиний заговорив публічно:

"Ікер наш капітан і має багато досвіду, але усі ми рівні. Я його розумію, але ми маємо залишатися професіоналами".

Вони тоді 2 роки не спілкувались і якось – свідомо чи ні – Арбелоа наступив Касільясу на руку, зламавши кістку. Ікер ще місяць в гіпсі ходив.

На іншому ж кінці Іспанії, у Каталонії, Арбелоа й поготів зневажали.

Талановитий, зірковий, одружений з Шакірою Піке називав Альваро "дорожнім конусом" і сміявся, типу, не звертайте багато уваги на гравця, що зіграв 1 матч із 32.

Насправді Арбелоа грав частіше, але все одно сприймав це за комплімент.

"У матчах Ла Ліги немає друзів. Моє ставлення до суперника таке: "Я не дам тобі спокою". Деякі речі ти робиш набагато сильніше в іграх максимальної напруги, але загалом моя ідея полягає в тому, щоб якомога сильніше розлютити суперника", – ділився він з El Mundo. 

То хто ж він?

Провокатор, яких ще пошукати.

Криза Моурінью, що почалася одразу після чемпіонства-2012, стала для Альваро справжньою бідою:

"Жозе постійно вимагав від нас більшого. А коли вимог багато, зрештою виникають тертя, що трохи виснажує роздягальню. Я бачив його з темними колами під очима, і думав: "Цей хлопець не спить, він не відпочиває".

До всього, за ту реало-барселонську війну і спірні коментарі Дель Боске не взяв Арбелоа на ЧС-2014.

Зате він заслужив добре слово від Моурінью до завершення кар'єри у 2016-му:

"Для мене Альваро – друг, а не просто гравець. Арбелоа не має високого статусу, але він, безумовно, один із тих, хто віддав Реалу, його фанам, усім тренерам і товаришам по команді все, що мав, – і навіть те, чого не мав. За мої 16 років тренерської роботи він, безсумнівно, один із найважливіших гравців, з якими я працював".

***

Реал теж тоді влаштував Арбелоа гарні проводи, а "Бернабеу" навіть вітав його з днем народження в січні 2016-го.

Нікого не вітали, навіть Роналду, а от Арбелоа – так.

І оскільки робив це фанклуб, контрольований Флорентіно Пересом, то було ясно, що це пролог до чогось нового – і Арбелоа лишили в Реалі, де він зустрічав новачків, роздавав коментарі, наїжджав на суддів.

Останнє – найчастіше. 

"Вони вже сміються нам в обличчя! Як прикро", – писав він, коли Роналду вилучили за поштовх судді у Суперкубку-2017.

"Наш президент сказав краще за всіх. Судді можуть помилятися, але не буває, щоб усі помилки – в одну сторону", – заявляв Альваро у 2018-му після заклику Переса до суддівської реформи. 

То хто такий Арбелоа?

Ехо всесильного президента Реала.

Там, де Хорхе Вальдано може не погодитися з Пересом, а Рауль чи Касільяс промовчать, Арбелоа лізе на рожен, ніби за рідного батька.

І тоді, у 2020-му, він отримав місце тренера у Ла Фабриці.

Це не була його примха чи мрія. Ще гравцем Арбелоа зізнавався:

"Бувають дні, коли я думаю про це, а бувають дні, коли кажу собі: "Нізащо". В мене є спокуса спробувати, щоб потім визнати: "Ні, це не моє".

Проте люди в Реалі запевняють – хист у Альваро присутній.

Він хоч і ставить звичайні 4-3-3, але здобув славу найсміливішого тренера у академії. Арбелоа запровадив відеоаналіз у юнаків та робив ставку на високий, агресивний пресинг. За 5 років він виграв з різними віковими групами 5 трофеїв, оформивши требл у сезоні-2022/23. 

При цьому й мінуси теж були – передусім у Юнацькій лізі УЄФА, де Реал тричі поспіль вилітав у чвертьфіналі.

***

То який з Альваро тренер?

Ну, старе божевілля у запалі боротьби він точно не розгубив.

У 2023-му, наприклад, мало не побився біля бокової лінії з Фернандо Торресом, що очолював молодь Атлетико.

"Та я тобі голову відірву!" – верещав Ель Ніньйо.

"То ходімо! Починай, коли захочеш!" – огризався Арбелоа.

На його щастя, Торрес не підійшов, бо проти його біцухи шансів у Альваро було б небагато.

Ну, або ще момент – публічна критика найталановитішого захисника Кастільї Жоана Мартінеса. Арбелоа не зупинило й те, що все відбувалося після спокійної перемоги 2:0 над Касереньйо:

"Мартінес – дуже талановитий юнак, але йому треба працювати старанніше, ніж зараз. Зосередженіше й інтенсивніше. Якщо він хоче стати гравцем Реала, то має зрозуміти – вимоги до цього дуже високі".

І отак майже п'ять хвилин.

Ще в еру Моурінью преса та фани прозвали Арбелоа "Спартанцем" – і він зберіг цю репутацію, тренуючи молодь. Арбелоа все ще жорсткий, наполегливий, вірний. Разом з тим, у ньому нема родзинки, блиску, який історично притаманний Реалу. 

Чому тоді саме він?

Хабі Алонсо посварився з частиною зірок, але це пів біди.

Ще гірше, що баск ні разу не образив іспанських суддів, що Реал робить через клубне ТБ кожен тиждень. Хабі ніби підкреслював свою автономність, елітарність. І він нізащо б не зреагував на свист "Бернабеу", як Арбелоа:

"Я знаю, звідки лунають свистки і звідки йдуть кампанії. Це не люди, яким не подобається Флорентіно. Це люди, яким не подобається мадридський Реал. Вони мене не обдурять".

Також Альваро повернув до тренувального процесу Антоніо Пінтуса, як хотів Перес, і гайда розхвалювати усіх зірок, від Мбаппе й Беллінгема до Віні й Джуда.

То хто ж він сьогодні?

Мабуть, найзручніший тренер для президента Реала. Жодного натяку на его. В арсеналі тільки слово: "Так". 

***

Чи дасть це результат? Чи є хоч якісь шанси?

Ну, поки що толку мало.

Виліт від Альбасете з Кубку можна списати на перший матч, відсутність підготовки.

Але жахливі за якістю 2:4 з Бенфікою – це як? 

Та й у Райо виграли так, що свистіли десятки тисяч "вершкових".

Арбелоа хвалить зірок, проте Мбаппе далі входить до 5% найгірших нападників Ла Ліги за оборонною роботою. Ніякого покращення не видно. Та й у кого в Мадриді воно є? Франко Мастантуоно вже вголос жаліється, що грає на чужій позиції, а днями ще й пішли чутки про булінг у роздягальні Арди Гюлера.

Усе своє життя Арбелоа був вірним солдатом Реала, але, здається, зараз клубу треба генерал.

"Це несподіванка, коли тренери без історії чи досвіду роботи мають можливість керувати найважливішими клубами світу", – всадив недавно ніж у спину "другу" Моурінью.

То хто ж все-таки Арбелоа?

Дуже ймовірно, тимчасовий варіант до літа, коли Реал прислухається до Моура і найме зірку.

Разом з тим, Альваро теж залишиться в клубі, тільки на іншій посаді. Тренер дубля, помічник президента, директор – байдуже. Головне те, що він готовий заради Мадрида на все, а таких людей замало, щоб ними розкидатися.