Від фіналу Кубку чемпіонів до вильоту в третій дивізіон: ексклуб Михайличенка й Верховода ризикує зникнути з мапи
Колись грізна Сампдорія впала у напівпрофесійну Серію С, що може обернутися для клубу ліквідацією. Його доля висить на волосині, яку тримає в руках таємничий інвестор із Сингапуру.
Чемпіон розповідає про одну з найдовших і найглибших криз сучасного Кальчо.
***
Що сталося?
Та нічого особливого – крім того, що вулицями Генуї носять труну і співають.
Серйозно, ось так це виглядає.
Перед вами тіфозі Дженоа, що таким чином святкують виліт із професійного футболу своїх заклятих ворогів – Сампдорії.
Дербі між ними називають Ліхтарним – через знаменитий маяк Ла-Лантерна. Дженоа – найстарший клуб Італії, тут зараз грає Руслан Маліновський, і саме "Грифони" вважають своїм центр міста, тоді як молодша Сампдорія, що заснована після Другої світової, – це портовики з окраїни.
Впродовж ХХІ століття саме вони були успішнішими; навіть боролися деякий час за єврокубки.
Ну, а зараз у них катастрофа.
13 травня Сампдорія могла уникнути прямого вильоту до Серії С, якби перемогла Юве Стабію, проте так і не забила команді, де грає правнук Беніто Муссоліні.
Підзабутий Мбає Ньянг мав найкращу нагоду, але пробив ось так.
"Ще один приклад того, що у футболі не має значення, наскільки великий клуб, коли ним керують дурні", – написав у Х один з уболівальників.
"Сподіваюся, це не означає кінець Сампи", – відповів на те інший.
Як це почалося?
Всі ж чули про фільми Тінто Брасса?
Так-от Массімо Ферреро чимало з них продюсував.
У 2014-му цей бізнесмен з інтересами у багатьох галузях викупив Сампдорію, в якої тоді було 15 млн боргу, а у складі Луїс Муріель, Едер, Фабіо Квальярелла й Антоніо Кассано. Тобто, це був солідний клуб.
Ферреро тоді з порога розізлив тіфозі, коли визнав, що він, римлянин, уболіває за Рому.
Ну, і ще ходив півнем, поки зібрана не ним команда грала добре – то Лечче погрожував купити, то в мери Риму балотуватись, то біографію випускав із назвою "Життя на вершині".
Неприємний персонаж.
У 2015-му його впіймали на неправдивій декларації, куди він "забув" вписати 1,1 млн євро доходу.
Ще за півроку на Ферреро подала в суд дружина, що звинувачувала його в шахрайстві та погрозах. У підсумку вона виграла процес і забрала собі майна на 1,2 млн.
Нарешті, в 2016-му оголосили вирок по справі перевізника Livingston Energy Flight – виявилось, що Ферреро попередньо вкрав звідти гроші, а тоді оголосив компанію банкрутом. За це його засудили до 22 місяців умовно і 850 тисяч євро штрафу.
Як по вашому – нащо такій людині футбольний клуб?
Вже у 2017-му прокуратура звинуватила Ферреро у крадіжці грошей і з бюджету Сампдорії теж.
Паралельно внутрішній аудит показав, що за роки правління він влив у клуб лише 3 млн – та й то здебільшого кредитних, а не власних.
Грубо кажучи, якби не видатна старість Фабіо Квальярелли, що після 30-ти показував найкращий в житті футбол, Сампдорія би вилетіла з еліти давним-давно.
І що з Ферреро тепер?
Та нічого, програму на радіо веде.
Він ще встиг нашкодити Сампдорії у 2019-му, коли відмовився продавати клуб американцям, котрих привів легенда "Моряків" Джанлука Віаллі.
Ну, а коли Ферреро вкотре арештували в грудні 2021-го, то тут вже фанати поставили питання руба. На адресу Массімо почали приходити листи з кулями, а одного разу навіть свиняча голова.
Переляканий і ненависний, він нарешті звалив геть після вильоту до Серії Б у 2023-му.
Клуб же підхопили ексвласник Лідса Андреа Радріццані й лондонський фінансист Маттео Манфреді, який швидко Радріццані "вижив".
Виникло питання – а хто стоїть за цим?
Як виявилось, такий собі сингапурець Джозеф Тей.
На цьому місці фани Валенсії нервово хмикнули – їм-бо відомо, чого можна чекати від сингапурських власників. До всього, Сингапур – це також батьківщина Вілсона Раджа Перумала й інших королів договірних матчів.
Розслідувачі стали копати, і нюх не підвів – Тей дійсно виявився серед іншого співвласником Fun88, яка займається нелегальними ставками.
Ось чому він ховався за Манфреді.
І хоча Тей явно цікавився футболом більше за Ферреро, краще з ним не стало – навіть навпаки.
До чого тут Пірло?
А це його Сампдорія обрала лицем проєкту, коли опинилася в Серії Б у 2023-му.
Андреа відпрацював на "Луїджі Ферраріс" повний сезон-2023/24 і навіть вивів "Дорію" до плейоф за місце в Серії А рік тому, проте там поступився Палермо.
А от вже старт сезону поточного у нього не задався – дві поразки й нічия.
"Ми повинні зберігати позитив і не піддаватися страху", – сказав на це Пірло, а вже за день його звільнили.
Перша кадрова помилка з дуже-дуже багатьох.
Після відходу Пірло вакантний пост отримав Андреа Соттіль, який навіть вибив з Кубку Дженоа, проте в Серії Б справи йшли паршиво, і за 14 матчів його вигнали теж.
Третім тренером Сампдорії у сезоні став Леонардо Сімплічі, але й він не досидів до кінця сезону. У березні після поразки 0:3 від Фрозіноне фани закидали автобус камінням, і Манфреді на емоціях вказав тренеру на двері.
На той момент ситуація вже порядно пахнула керосином – зона вильоту була поруч.
У біді рятувати клуб кинулися його легенди – Альберіго Евані став головним тренером, Аттіліо Ломбардо погодився бути радником, а Роберто Манчіні допомагав, чим міг, без контракту.
"Важливим є менталітет і дух, з якими ми підходимо до ігор. Ми налаштовані боротися й віддати все, що в нас є", – говорив Евані, скоріше, про себе, ніж про гравців.
Ті якраз геть байдуже спостерігали, як клуб падає.
А що не так з гравцями?
Взагалі-то у Сампдорії був другий найбільший бюджет у Серії Б після Сассуоло, який впевнено виграв лігу.
Тобто, грати було ким.
Проблема в іншому – вони ледве знали один одного.
Лише впродовж літа 2024-го та січня 2025-го Сампдорія підписала 27 гравців, а сама позбулася 29 – і це при тому, що команда не міняла дивізіони; тобто, потреби в розпродажу не було.
Та й потім, кого вони понабирали? Чотири різні голкіпери виходили в старті "Моряків" у Серії Б, і жоден не зіграв бодай 15 матчів. Найкращому – і єдиному ефективному – нападнику Массімо Коді уже 36 років.
Класичний приклад втрати грошей – Мбає Ньянг. Давним-давно потужний сенегалець подавав надії у Мілані і забивав за Ренн, але зараз це руїна, що прибула із лави запасних марокканського Відад Касабланка.
Що це – некомпетентність чи директори так заробляли гроші – досі неясно.
Зате всі бачать результат.
"Футбольне поле суворе і не визнає колишніх заслуг", – ці слова приписують ще одному гравцеві могутньої Сампдорії 80-х Джованні Інверніцці, який теж допомагав рятувати клуб.
Чому стільки уваги?
Той-таки Інверніцці, Ломбардо, Евані, Манчіні – це все одна команда.
Приїхав би й Віаллі, але програв свою битву раку і помер в січні 2023-го.
З цими чоловіками Сампдорія вистрілила у 1980-х, коли Серія А вже була найтоповішою лігою світу із німецьким тріо в Інтері, голландським – у Мілані, Марадоною в Наполі та Баджо в Юве.
Це десь фантастика, що "Дорія" виграла у них всіх Скудетто в 1991-му.
По ходу того розіграшу Манчіні та Віаллі хотіли купити усі гранди світу, але вони поклялися один одному, що нікуди не підуть серед сезону.
Це була дійсно крута, магічна історія, крихітною частиною якої став українець – Олексій Михайличенко прибув з Динамо як суперзірка, але не виправдав сподівань і забивав мало. Каже – Віаллі з Манчіні дивилися на нього майже косо:
"Я мав певні проблеми з адаптацією. Особисто мені здавалося, що я можу гори перевернути, але лідери Сампдорії сприймали мою ініціативу на полі стримано".
З іншого боку П'єтро Верховод – син військовополоненого з Луганщини, який народився вже в Італії і став легендою Кальчо, – вважає, що сам Михайличенко був надто скутим, тому й не прижився:
"Я зустрів його пізніше на матчі ветеранів, і це була геть інша людина. Якби він був таким одразу, все було б інакше".
Та Сампдорія виграла Кубок кубків-1990 – Віаллі у фіналі двічі забив Андерлехту.
Також вже без Михайличенка у 1992-му вони дійшли до фіналу Кубка європейських чемпіонів, де штрафний Рональда Кумана приніс перемогу каталонській Дрім-Тім. З гри у Лаудрупа, Стоїчкова, Гвардіоли нічого не вийшло.
Ось чому така увага – Сампдорія це гордість Італії, один з її великих клубів.
Чи буде ліквідація?
Це питання зараз у всіх в голові.
Джозеф Тей вже влив у Сампдорію біля 100 млн євро, але ви ж бачите, яка віддача.
Ніхто не знає, чи не кине він клуб просто зараз.
Є ще трохи надії на фінмоніторинг, який знайшов порушення в Брешії, але чи вистачить їх на адміністративне пониження в класі і, таким чином, підвищення Сампдорії до перехідних матчів, – неясно. То був би грандіозний скандал.
Для контексту, якщо в Серії Б призові складають 5-8 млн євро, то в Серії С лише 200-400 тисяч. Така сама різниця у доходах від ТБ-прав – вони впадуть з 2 млн євро до 100-200 тисяч.
Між тим дефіцит бюджету генуезців лише за 2024 рік склав аж 40,6 млн євро.
Фани продовжують уболівати, і навіть в найгірші дні у Серії Б на "Луїджі Ферраріс" збиралося по 22,000 глядачів, але це реально останній актив.
Тому-то Тей і мовчить, думає.
А тим часом фани Дженоа танцюють навколо труни.
Вони-бо чудово розуміють, що перший в історії виліт Сампдорії до 3-го дивізіону може стати останнім. До ліквідації за борги залишилося небагато – значно менше, ніж до виздоровлення і повернення.