Вони громили Моурінью і медитують з пілотом бомбардувальника: найбільша сенсація Ліги Європи грає за полярним колом
Буде-Глімт – найуспішніший скандинавський клуб останніх років, що неймовірно з його географічними координатами. 200 км за полярним колом означають, що в січні сонце тут з'являється в середньому на 50 хвилин.
Чемпіон розповідає, як норвежцям вдалося розвинути футбол там, де це здавалося неможливим.
Вони перемогли Лаціо
І це минулого тижня було у всіх газетах.
2:0!
Але ще раніше Буде-Глімт потрапив у пресу через снігопад, який в день матчу замів містечко та стадіон "Аспмюра", шокувавши теплолюбних італійців. Ті вже подумали, що гру перенесуть, але де там!
Народ в Буде знає, що робити зі снігом – інакше там не вижити.
Коли ж Лаціо вийшов на поле, то переконався, що Буде-Глімт також непогано розбирається і в грі з м'ячем. Їхній капітан Ульрік Салтнес оформив дубль, забиваючи по-естетськи.
"Штучне поле вплинуло на матч, – виправдовувався тренер римлян Марко Бароні. – Ми не звикли до таких умов, а суперник грає тут щотижня. Хто знається на футболі, розуміє, що я кажу".
Доля правди в тому є. За полярним колом неможливі натуральні газони, а до штучного покриття в Буде треба звикнути. Раніше цього сезону "Блискавки" вже били вдома Порту (3:2), Бешикташ (2:1), Маккабі (3:1), Твенте (5:2), Олімпіакос (3:0) – і кожен тренер говорив приблизно те саме, що й Бароні.
Разом з тим, гостьові 2:1 у Бразі, 1:1 у Ніцці та 2:3 на "Олд Траффорд" з Ман Юнайтед показують, що справа не лише в кліматі.
Буде-Глімт – перш за все, якісна команда, що грає в сучасний футбол.
Навіть у самій Норвегії до цього досі не всі звикли.
Вперше в заполяр'ї
55-тисячне Буде – це ж не просто Норвегія, а її північ, Нур-Норге.
Взимку сонце тут з'являється на 50-70 хвилин, і хоча Гольфстрім захищає місто від лютих морозів, тут дуже сильні вітри, часто з опадами.
Місцеві так і кажуть – "Буде-на-вітрі".
В часи Холодної війни тут збудували авіабазу, що прикривала північний фланг НАТО. Бойові F35 стояли аж до 2023-го, коли їх перевезли в інше місце, залишивши тільки гелікоптери рятувальників.
Неподалік Буде – легендарні й небезпечні для мореплавців Лофотенські острови, де рибалки виловлюють найжирнішу в світі тріску.
Також це місто – крайня точка норвезької залізниці. Ще далі на північ є життя, але вже без колійного зв'язку із "зовнішнім" світом.
Уявляєте тут футбол? Впродовж десятиліть Буде-Глімт був у норвезькій лізі командою-ліфтом – і навіть це було круто в таких умовах.
"О, це була довга подорож, – хитає головою Салтнес. – Ще в 2011 році у нас не було навіть екіпірувальника. Ми купували форму самі, й самі добиралися на матчі. Рівень усього, що ви бачите, був набагато нижчим".
І от уявіть – у 2018-му тренер Буде-Глімта К'єтіль Кнутсен зібрав усіх і оголосив, що віднині вони, 11-та команда Елітесеріен, почнуть грати, як гранд.
Стратегія – атакувати
"Впродовж усієї історії до 2018-го Буде-Глімт був контратакуючою командою. Ми вирішили не міняти це, а трохи адаптувати. По-перше, ми мали пресингувати вище в полі усією командою. Мали навчитися грати з високою лінією захисту. По-друге, ми повинні були створювати в швидких атаках більше моментів", – розповідає тодішній помічник Кнутсена Мортен Калвенес.
Як і Кнутсен, він багато стажувався в Європі, бачив різні методи – і найбільше вподобав заняття у Марсело Б'єлси.
Гравців Буде-Глімта чекали важкі часи. Схему гри змінили на 4-3-3 з акцентом на атаку. Спаринги стали інтенсивнішими; на введення м'яча в гру давали лише 4 секунди, хто не встигав – втрачав володіння. Також додалися рондо й цілі матчі на дуже обмеженому просторі.
Ексвінгер "Блискавок" Ола Сольбаккен описував це як "перетренування" – за його словами, в ті часи заняття у Буде-Глімті були складнішими за матчі.
З іншого боку, може, матчі якраз і стали для них простими, бо вони були добре до них готовими?
Уже в чемпіонаті-2019 Буде-Глімт фінішував 2-м, а за рік, в розпал пандемії, завоював дебютне золото норвезької першості.
"То було абсолютно нове відчуття. Я ніколи не вигравав чемпіонат, ніхто в команді ніколи не вигравав чемпіонат і навіть сам клуб теж ніколи його не вигравав. Це неможливо описати словами", – запевняє Калвенес.
Не менш емоційно це переживали й містяни. На "Аспмюру" пускали по 200-600 людей у масках, тож люди дивилися футбол з дахів будинків і навіть орендованих підйомних кранів!
Авжеж, їм було на що глянути.
В сезоні-2020 Буде-Глімт набрав 81 очко із 90 можливих, а в 30 турах забив 103 голи. Обидва показники – рекордні для Норвегії.
Найкращих гравців "Блискавок" Каспера Юнкера, Філіппа Цинкернагеля, Єнса-Петера Хауге негайно забрали інші клуби за гарні гроші, але команда не розвалилася, зберегла лице і до 2025-го виграла ще три золота у Норвегії, а один раз фінішувала другою.
Їх вже не назвеш каліфами на годину, як Лестер-2016 чи Грецію-2004.
У 2020-му цей Буде-Глімт дав бій Мілану у кваліфікації Ліги Європи (2:3).
Ще за рік невгамовний Кнутсен та його хлопці історично познущалися над Ромою Жозе Моурінью в груповому раунді Ліги конференцій (6:1), перш ніж "Вовки" взяли реванш у чвертьфіналі (4:0).
У 2022-му Буде-Глімт лише в екстратаймах поступився Динамо Загреб у плейоф-раунді кваліфікації Ліги чемпіонів, а в Лізі Європи гідно бився з Цюрихом та ПСВ.
І ось тепер вони на новій вершині – у чвертьфіналі Ліги Європи – красиво здолали Лаціо вдома і намагатимуться зберегти перевагу в Римі.
Хто ще в Європі проходив настільки карколомний шлях за останні 10 років? Таких нема.
Медитація з пілотом бомбардувальника
Ну, і поки Кнутсен придумував ідентичність Буде-Глімта на полі, директори "Блискавок" займалися тим же в офісах та ЗМІ.
"Ми більше, ніж інші норвезькі клуби, говоримо про цінності та працюємо над популяризацією нашого регіону. Буде-Глімт змусив людей з Півночі відчувати гордість за своє походження. Колись моєму батьку в Осло квартиру не хотіли здати, бо він з Нур-Норге, а зараз усі охоче обговорюють нас", – каже гендир Буде-Глімта Фроде Томассен.
Це він придумав набирати гравців так, аби щонайменше 40% складу були уродженцями Півночі.
Буде-Глімт прагне не просто бути клубом з заполяр'я, а й представляти місцевий народ та його ідентичність.
Завдяки такому підходу, десь схожому на баскські Атлетик та Реал Сосьєдад, футболісти відчувають додаткову відповідальність, а бізнес в Нур-Норге чи не весь вклався у клуб, бо теж хоче бути причетним до успіхів своїх місцевих хлопців. Блискучий маркетинговий хід.
Ну, і є ще один секрет, пов'язаний з тією-таки закритою натівською авіабазою.
Його звуть Бйорн Маннсверк, і він колишній військовий льотчик, що серед іншого бомбив Лівію в 2011-му, а по завершенні служби здобув другу освіту психолога. Саме ця людина в Буде-Глімті відповідає за настрій гравців, їхній моральний дух.
"На початку хлопці були дуже тихими, некомунікабельними, що відрізнялось від моєї роботи з пілотами. Я проводив з ними індивідуальні сеанси і групові, давав домашні завдання. Я намагався прищепити ідею, що головне не результат, а якість роботи. Надмірна зосередженість на результаті дає лише стрес", – каже Маннсверк.
У день їхнього знайомства нинішній опорник збірної Норвегії Патрік Берг хотів кинути футбол – його замучували депресії.
Також зав'язати з грою через постійні поразки хотів і Салтнес, який зараз визнає: "Не думаю, що ми змогли б грати так сміливо без Бйорна та занять із ним".
Завжди повертаються
Отже, вони пресингують високо, представляють заполяр'я і ходять до психолога – часто бачили таке у плейоф єврокубків?
Але є у Буде-Глімта й один не надто приємний нюанс.
Хоча "Блискавки" вже п'ять років на вершині норвезького футболу, лише одна їхня зірка заграла у великих лігах – це Віктор Боніфейс із Баєра. Інші сміливці не показали в тепліших краях нічого, повернувшись назад побитими собаками.
Сьогодні їх у старті Буде-Глімта вийде чимало. Так, Єнс-Петер Хауге провалився у Мілані та Айнтрахті. Патрік Берг виглядав просто жахливо у Лансі. Хакон Ев'єн не прижився у Алкмаарі та Брондбю. Фредрік Бйоркан дуже невдало з'їздив до Герти й Феєнорда.
Лише вдома вони грають сильно, і це не туга за полярними ночами, а їхній рівень. Ці хлопці ефективні хіба як гвинтики у добре продуманій системі Кнутсена.
Саме він, тренер, тут головна зірка.
Решта ж йому допомагають – як, наприклад, у 2018-23 роках робив Калвенес: "Ми шукали хлопців з Х-фактором, який би можна було розвивати далі. Наприклад, Сольбаккена ми взяли за його швидкість. Наші вінгери грали швидко й прямо – це було те, що треба. А от Бйоркана взяли, бо він добре просував м'яч уперед".
Знайти всесторонньо розвиненого оригінала в Нур-Норге складнувато, тут 450 тисяч мешканців, а трансферний рекорд Буде-Глімта – лише 4,8 млн євро.
Справді цікаво – чи зможе цей проєкт процвітати з іншим тренером та іншою групою виконавців? Від самого 2018-го погоду в Буде роблять глобально одні й ті ж прізвища.
Ну, але то буде потім.
Поки ж у заполяр'ї свято. У листопаді аж 6500 містян – 17% населення Буде – літали до Манчестера, щоб побачити своїх на "Олд Траффорд". Клуб вже заклав нову базу і знайшов спонсорів для нового стадіону на 10 тисяч місць, який би міг приймати матчі Ліги чемпіонів.
І ні, Лаціо не буде легко, хай навіть не очікує. Це поодинці північани на Півдні губляться, а от разом вони – сила.