Учень Б'єлси, який їздив до Сімферополя і зробив Кейна зіркою. Історія Маурісіо Почеттіно

"Чемпіон" розповідає про нового головного тренера Манчестер Юнайтед.
Падіння в зону вильоту переповнило чашу терпіння керівництва Манчестер Юнайтед. Майкла Карріка не врятували навіть видатні заслуги як гравця: п'ятиразового чемпіона у складі "дияволів" звільнили з посади головного тренера. А рятувати легендарний клуб боси запросили дивовижну людину.
На полі: відкриття Б'єлси, легенда Еспаньйола, одноклубник Роналдіньйо
Небагато у світі тренерів, які ще в дитинстві контактували з великими наставниками, але Маурісіо Почеттіно пощастило. На самому початку кар'єри, ще дитиною, він вирізнявся серед однолітків у Мурфі – крихітному тритисячному містечку провінції Санта-Фе. До великого футболу в таких випадках ще long, long way, але Почеттіно пощастило від самого початку зустріти незвичайного (і навіть трохи ненормального) тренера.
Марсело Б'єлса, улюблений тренер Хосепа Гвардіоли й за сумісництвом автор провалу збірної Уругваю на останньому ЧС, був готовий переглянути 3000 (!) гравців, щоб посилити Ньюеллз Олд Бойз, свій тодішній клуб. До Мурфі він самотужки дістався вночі, коли Почеттіно вже спав. Маурісіо попросив подивитися на гравця уві сні – і забрав його до себе, сказавши: "О, у нього ноги футболіста".
Співпраця з Б'єлсою залишила слід у Маурісіо – і в характері, і в любові до роботи, і в готовності братися за складні проєкти, які не обіцяють перемог. Але спершу потрібно було провести кар'єру футболіста – і Почеттіно зробив це надзвичайно гідно.
Почеттіно став центральним захисником – і був вірним бійцем Б'єлси, виступаючи у трьох різних командах. У першій Маурісіо допоміг Ньюеллз двічі виграти чемпіонат, а Ель Локо виконав настільки видатну роботу, що його ім'ям назвали стадіон. У другій, у збірній, зіграв на Копа Америка й чемпіонаті світу – от тільки разом вони зазнали великої невдачі, давши пресі всього світу привід вийти із заголовками на кшталт "Помста Бекхема".
Саме ЧС-2002, на якому Почеттіно грав в основному складі, приніс Аргентині головну невдачу за десятиліття: невихід із групи. Саме Почеттіно не встиг за Оуеном і збив чинного володаря "Золотого м'яча" у штрафному майданчику. Колліна був невблаганний – пенальті, і саме Бекхем, який на попередньому ЧС підвів Англію вилученням у матчі з тією ж Аргентиною, його реалізував. Зважаючи на те, що й на Копа Америка аргентинці вилетіли у чвертьфіналі, Б'єлсу попросили піти, а Почеттіно до збірної більше не викликали.
Маурісіо став легендою Еспаньйола – клубу, до якого Б'єлса теж приходив, але пішов через два місяці саме заради збірної. Тут, забігаючи наперед, варто сказати: за виняткової ролі Ель Локо в кар'єрі Почеттіно, за величезного впливу майстра на новий талант, у плані здатності адаптуватися й комунікабельності Маурісіо перебуває просто в іншому всесвіті. Якщо Б'єлса навіть не йшов, а тікав із Лаціо, Атлетіка, Марселя, Еспаньйола зі скандалами, то Почеттіно труднощі лише підбурюють.
Почеттіно посідає історичне третє місце за кількістю матчів за Еспаньйол, поступаючись лише двом іспанцям, а його вплив на клуб у дев'яностих і нульових просто неймовірний. Він дослужився до капітанської пов'язки, одним із небагатьох був причетний до перемоги в Кубку Іспанії і 2000-го, і 2006-го, навколо нього сформувалася велика аргентинська діаспора (Пабло Сабалета, Пабло Ротчен, Пабло Кавальєро і ні, не Пабло, а Мартін Россен) – і загалом пробиватися в єврокубки та бути значно сильнішою командою, ніж зараз, "папужки" могли багато в чому завдяки своєму бійцю в лінії оборони.
Був, утім, у Почеттіно і свій топклуб. ПСЖ початку нульових хоч нічого й не виграв, але був унікальним авторським проєктом. У ньому зійшлися надперспективний Мікель Артета, невловимий для захисників Джей-Джей Окоча, просто геніальний Роналдіньйо – а Маурісіо як надійний і досвідчений гравець мав підстраховувати їх біля власних воріт.
Саме тоді Почеттіно здійснив візит до України. Сімферопольська Таврія вийшла до Кубка Інтертото й навіть Спартак із Варни пройшла лише тому, що болгари випустили незаявленого гравця. Почеттіно та партнерам довелося грати в запасній формі: адже сімферопольці теж грали в червоно-біло-синьому! На полі, звісно, клас дався взнаки: ще в Криму французи мінімально перемогли завдяки голу Гайнце, а вдома просто розібрали першого чемпіона України на запчастини – 4:0.
ПСЖ виграє той Кубок Інтертото, але в дуелі з Рейнджерс за місце в Кубку УЄФА вирішальний пенальті не забив саме Почеттіно.
Тренер: трудоголік, який переміг і Барсу, і Ман Сіті Гвардіоли, і навіть англійський снобізм
У 2012 році вся Англія стояла на вухах, обговорюючи заміну тренера в Саутгемптоні. Ґардіан, наприклад, писала:
…"Саутгемптон продовжив свою вражаючу серію до двох поразок у 12 матчах, відігравшись із рахунку 2:2 на "Стемфорд Брідж" і зігравши внічию 2:2 з Челсі. Адкінс ніяк не міг припустити, що це буде його останній матч. Слово "жорстоко" навряд чи передає всю суть. Він підняв Саутгемптон із самого дна в Лізі Один, здобувши два підвищення в класі поспіль і забезпечивши клубу повернення до Прем'єр-ліги вперше за сім років. Уболівальники його обожнювали, і було легко зрозуміти чому.
Едкінс вірив у відкритий, атакувальний футбол, який приносив багато голів. Бували моменти, особливо на ранніх етапах поточного сезону, коли такий підхід здавався дещо наївним. Саутгемптон пропустив 28 голів у перших 10 матчах, але Едкінс усвідомив цю проблему й вирішив її. У наступних 12 іграх Саутгемптон пропускав лише один гол за матч і набрав 18 очок. Після пам'ятного результату ввечері середи проти чемпіонів Європи вони посідали 15-те місце, випереджаючи зону вильоту на три очки".
А інший колишній тренер "святих" Лорі Макменемі сказав:
"Я від самого початку говорив, що посісти четверте місце з кінця в першому сезоні Прем'єр-ліги – це успіх. Цього року наша мета – залишитися в Прем'єр-лізі, і, схоже, ми до цього йдемо. Небагато команд зможуть зіграти внічию з Челсі. За всієї поваги до Почеттіно, що він узагалі розуміє в нашій грі? Усім буде шкода Найджела Адкінса".
Дуже хотілося б зараз, через роки, дізнатися, чи багато читачів пам'ятають і знають, хто такий Найджел Адкінс. За всієї поваги до місцевого генія, його подальша кар'єра минула в нижчих лігах – а Саутгемптон після нього запалив справжню зірку.
Насамперед Почеттіно мав успіх і до Англії. Після перемоги в Кубку Іспанії-2006 він повісив бутси на цвях і почав шукати способи залишитися у грі. Він закінчив тренерські курси, ще як гравець здобув освіту в галузі бізнес-управління та почав стажуватися в жіночій команді Еспаньйола. Можливо, свого шансу йому довелося б чекати довше, але можливість проявити себе Маурісіо дала поява практично розстрільної посади.
Після першого кола сезону-2008/09 Еспаньйол виглядав головною катастрофою Європи. Безвиграшна серія сягнула десяти матчів, а останній матч, проти Малаги, команда програла 0:4. Оборона – решето, відомі гравці – суцільні ветерани, динаміка катастрофічна. Призначення "свого", легенди, виглядало просто спробою зберегти обличчя перед зануренням до Сегунди.
Першу перемогу в новому статусі Почеттіно здобув над… Барселоною. Тією самою Барселоною Гвардіоли, яка виграє шість трофеїв того сезону й змінить погляди на футбол. Далі "папужки" ввімкнули форсаж, стали найкращою командою Іспанії на фініші (сім перемог у восьми матчах, вісім у десяти – куди там тій Барсі) – і навіть не боролися за виживання.
Саутгемптон після призначення Почеттіно перестав рахувати очки до зони вильоту. За нього команда злетіла на восьме місце (вище не була з вісімдесятих років), Артур Боруц колекціонував один сухий матч за іншим, а половину складу почали викликати до збірної Англії. Люк Шоу, Адам Лаллана й Рікі Ламберт просто під час ЧС перейшли до англійських топклубів. Сам Алекс Фергюсон після гри із Саутгемптоном визнавав: "Нам пощастило виграти цей матч… Вони тиснули на нас і не давали нам ані хвилини володіти м'ячем".
Робота Почеттіно в Тоттенгемі – просто історія. Він прийшов до клубу пафосних невдах, посміховиська, яке навіть Моурінью та Конте після прощання з ним не втримали від "повернення до витоків", – а за нього був фінал Ліги чемпіонів. І це була не просто удача й не разовий сплеск: "шпори" почали постійно грати в головному єврокубку, а на шляху до фіналу вибили Манчестер Сіті та здійснили камбек із 0:2 на полі Аякса.
Почеттіно – це ставка на командну роботу. Тут можна не заглиблюватися в історію, а згадати буквально останній чемпіонат світу. Тренеру вдалося, здавалося б, неможливе: поставити у збірній командні взаємодії клубного рівня. Його збірна США просто блискуче розбирала на запчастини суперника за суперником і впевнено виграла чотири матчі з п'яти. У клубах, звісно, це вміння помітне ще більше.
Почеттіно – це важка робота як для нього, так і для інших. Він уже скасував вихідні наступного дня після ігор у МЮ, а всі його підопічні в клубах відзначали надзвичайні навантаження на тренуваннях. Це формує його фірмовий почерк: украй агресивний пресинг. Ті самі слова Фергюсона підкреслили обсяг роботи, яку Саутгемптон, як і будь-яка команда Маурісіо, виконує на полі. Маурісіо багато вимагає від інших, бо й сам постійно працює: за його словами, він не має іншого життя, крім футболу, і не вважає його роботою.
Почеттіно – це суворість. Те саме призначення в Еспаньйол могло наштовхнути на думку про привілеї для ветеранів, із якими тренер відіграв сотні матчів. Але вийшло навпаки: Рауль Тамудо пішов після 14 сезонів у клубі, Іван де ла Пенья – після дев'яти, Карлос Камені й Луїс Гарсія – теж після тривалого перебування. Натомість Почеттіно підняв з академії цілу юрбу молоді, і Дідак Віла дуже скоро перейшов до Мілана, Віктор Руїс – до Наполі, а Хосе Кальєхон – до Реала.
Почеттіно – це пристрасть. Мало хто готовий сам, на звичайній пресконференції, спалити мости одразу до двох топклубів. Ще в Тоттенгемі, коли Маурісіо був одним із найперспективніших тренерів світу, він прямо сказав, що ніколи не тренуватиме Арсенал і Барселону. Адже він багато віддав не лише "шпорам", а й Еспаньйолу – і для нього, аргентинця, дербійні настрої не порожній звук.
Почеттіно – це любов. Щоб патоки не було надто багато, нагадаю про випадок, який кидає певну тінь підозри на його персону. Те саме містечко Мурфі подарувало світові лише двох відомих людей – і обидва футболісти. Це Почеттіно і одноклубник Ваната, Піщура, суперник Крапивцова Пауло Гассаніга. Аргентинський воротар розпочав професійну кар'єру в надзвичайно скромному Джиллінгемі з четвертого дивізіону, а потім раптом грав за два клуби АПЛ – Саутгемптон і Тоттенгем.
Почеттіно штучно просував земляка? Хай навіть Гассаніга перейшов до Саутгемптона трохи раніше, але перехід до такого сильного Тоттенгема вже зовсім не відповідав його статусу. Гаразд, навіть якщо в одній ситуації Маурісіо допоміг Гассанізі (у таких маленьких містечках земляцькі зв'язки особливо сильні), то в багатьох інших його прискіпливість і любов контролювати гравців дуже допомогли.
Люк Шоу, з яким він возз'єднається після 13-річної перерви, вдячний йому як другому батькові. У Саутгемптоні Маурісіо міг дозволити собі приїхати до таланта додому й відібрати піцу, щоб той не псував форму зайвими вуглеводами. Тоттенгем узагалі завдяки Почеттіно виявив у себе нову топкоманду: Денні Роуз, Гаррі Вінкс, Деле Аллі, Бен Девіс розкрилися під його керівництвом як класні гравці, а Гаррі Кейн із просто класного гравця перетворився на суперзірку.
Перспективи в МЮ? Легко сказати, що буде важко
Почеттіно вже залишив по собі добру пам'ять, особливо в Англії, але найголовніше й найскладніше випробування починається для нього зараз. Манчестер Юнайтед останніми роками якщо чим і славиться, то це вмінням псувати добру пам'ять. Луї ван Гал, Девід Моєс, Ерік тен Гаг, Рубен Аморім приїздили на Олд Траффорд мало не на білому коні – після блискучої, чудової роботи. Усі вони пішли з клубу з ганьбою – і тепер найцікавіше, чи зможе аргентинець уникнути такої долі.
Маурісіо змушує гравців працювати дуже, дуже багато. Це разюче контрастує з останніми або близькими до них місцями "дияволів" за всіма показниками, що стосуються роботи на полі: чи то кілометраж, чи то пресинг-дії. Лінощі гравців на кшталт Санчо чи Рашфорда обурювали й лояльніших тренерів – і загалом для дуже багатьох гравців сам факт трансферу на Олд Траффорд уже вважається успіхом.
Саме такий тренер і потрібен, щоб покарати самопроголошених зірок? Звучить красиво, але в ПСЖ Почеттіно навіть ігровий бекграунд не допоміг реалізувати ідеї. Команда з Мессі, Мбаппе, Неймаром дуже мало пресингувала – і Маурісіо не зміг вирішити цю проблему, як і тренери до та після нього. Ба більше: Почеттіно досі має малопочесне звання останнього тренера, який програв чемпіонські перегони з парижанами.
Возз'єднання Почеттіно й Шоу через 13 років – красивий сюжет, якому конче потрібен щасливий фінал. Ігрова система тренера потребує активних крайніх захисників, які не вимикаються з гри, а вони зараз у МЮ найгірші в лізі. Левова частка проблем – правий захисник Діогу Далот, який не тримає лінію офсайду, не встигає за гравцями, просто грає наче за суперників. Вічно травмований Шоу теж не тішить – і якщо реанімувати його не вийде в Почеттіно, то не вийде ні в кого, але, як ви вже могли зрозуміти, Почеттіно все-таки не чарівник.
Жахливий менеджмент Манчестер Юнайтед, бажання постійно перетрушувати склад, набір гравців то під одну, то під іншу концепцію та величезна конкуренція в АПЛ сформували ситуацію, за якої в МЮ просто дуже посередній склад. Захист геть не укомплектований: про крайніх захисників уже сказано, але й центр із Йоро, де Лігта та Магвайра навряд чи увійде до десятки найсильніших у лізі; про атаку із Шешко, Зіркзе, Рашфордом можна сказати приблизно те саме; воротар Семме Ламменс не рятує; і лише в середній лінії є достатньо варіантів, але й там лідер, капітан Бруну Фернандеш не хоче продовжувати контракт, який закінчується влітку.
Це константа, з якою доведеться мати справу будь-якому тренеру МЮ – і тут великим козирем виглядає любов Почеттіно до роботи з молодими гравцями. Найкращий талант покоління саме днями залишив команду – але тут хочеться додати "і слава богу", настільки він здається самозакоханим. Попередній "призов" подарував клубу Грінвуда, Рашфорда, Майну – усе найкраще за останнє десятиліття. Може, людина, яка навіть в Еспаньйолі знайшла майбутніх зірок, подарує клубу, який так обожнює "малюків Басбі", нові таланти?
А ще важливо, що Почеттіно в Англії справді люблять. Уже час визнати, що менеджер МЮ – це не лише тренерська, а й політична посада. Так уже сталося, що Гарі Невілл, Пол Скоулз, Рой Кін, Петер Шмейхель і багато інших легенд Юнайтед стали експертами на телебаченні – і приблизно щодня висловлюються про стан справ на "Олд Траффорд". Мають право? Безумовно, але саме через цю обставину будь-який тренер "дияволів" перебуває під особливим тиском. Почеттіно приїздить під оплески.
Загалом, хоча жоден тренер МЮ після Фергюсона не зміг піти з високо піднятою головою, новому хочеться побажати успіху. Місце в зоні вильоту? Почеттіно зміг видати серію перемог навіть з Еспаньйолом, у якого команда точно була слабшою. Прогалини у складі? У Маурісіо найдефіцитнішу позицію може закрити нікому не відомий гравець. Важка роздягальня? Та він Трампа зміг витримати, який так любить примазуватися до великих подій – і виступи "янкі" на домашньому ЧС, звісно, належать до них.
МЮ за рівнем випробувань для будь-якого тренера останніми роками наблизився мало не до Голгофи, але тепер він запросив тренера, який любить випробування.