Стереотип замість захисту: як Атлетико та Сімеоне втратили свою найбільшу чесноту
Екватор сезону позаду, і вже можна констатувати – Атлетико Мадрид знову ні про що.
Два роки поспіль "Матрацники" витрачали на новачків найбільше в Іспанії, але прогресу нема – ні за грою, ні за результатами.
Ба більше, Атлетико ще й розгубив те, що робило його впізнаваним – залізобетонну оборону.
Де вона, сеньйоре Сімеоне?
І чому тепер вам забивають по 2-3 голи Буде-Глімт, Брюгге, Еспаньйол?
Чемпіон розповідає історію падіння, яка пахне кінцем ери Ель Чоло на "Метрополітано".
***
А пам'ятаєте страхітливий, навіжений Атлетико початку 2010-х?
Уся Європа їх боялася.
Кому охота потрапити під шипи Ката Діаса чи лікоть Дієго Кости?
Але ті "Матрацники" також вміли й грати футбол. Їхня оборона стала еталоном у Європі, а контратаки шокували Барсу з Мессі й Реал з Роналду – мабуть, найкращі команди ХХІ століття.
І саме тоді Дієго Сімеоне заробив статус, який має.
"Не дивіться на них. Вони талановитіші за вас. Вони їздять по США, бо вони за вас обдарованіші. Але якщо ви справді хочете їх перемогти, ви маєте працювати в 2, 3, 5 разів більше!" – переказував слова Ель Чоло Арда Туран.
І вони так і робили.
Важкою працею той Атлетико виграв Ла Лігу-2013 та двічі доходив до фіналів ЛЧ у 2014-му та 2016-му. Серхіо Рамос вкрав у них Кубок чемпіонів за секунди до фінішу – ось як складно з ними було!
Але саме "було".
Коли зараз, у 2026-му, коментатор заявляє, що Атлетико відійшов назад, аби у своїх традиціях втримати 1:0, це викликає хіба посмішку.
Той, "старий" Атлетико дійсно часто перемагав 1:0.
Уже в 2021-му вони здобули титул в більш атакувальному стилі, хоча оборона ще була на місці.
Нинішні ж "Кольчонерос" на 24 лютого мають лише 4 перемоги по 1:0 в усіх турнірах.
***
Останні результати Атлетико буквально кричать – ця команда не контролює нічого.
"Матрацники" перемогли Еспаньйол, та пропустили двічі – 4:2, бо центрбеки втекли зі своєї зони в голі Жофре, а тоді Ян Облак "проспав" удар Еспозіто.
До цього – 3:3 з Брюгге, хоча на перерву пішли за спокійних 2:0. Проблеми почалися, коли бельгійці підняли темп, і першим здувся Науель Моліна – всі голи прийшли з його правого флангу.
Ще раніше – 0:3 з Райо Вальєкано. Тут і коментувати нема що – хіба комічний захист Матео Руджері проти Андрея Ратіу повеселив.
До нього – прекрасні 4:0 проти Барселони; ніби матч-мрія для "Кольчонерос".
Але вже перед Барсою – 0:1 проти Бетіса, де Антоні знову впіймав Облака, що надто змістився з ближнього кута.
Ось такий нині Атлетико – нервовий, нестабільний; талановитий, але незібраний.
У лютому команда тричі поспіль не забила у Ла Лізі – це лише другий такий випадок після того, як Сімеоне їх очолив у 2011-му.
Реалізація моментів кульгає. З Райо Атлетико завдали 9 ударів, з Бетісом – 10, з Леванте – 9, а голів забили 0. Всього у Ла Лізі "Матрацники" відзначалися 42 рази в 25 матчах, що менше за Реал (54) та Барсу (67), які взагалі-то у кризі.
Та насамперед вражає захист; візитна картка, що ніби випарувалася.
Ветерани вже вголос б'ють у дзвін.
"Ми не маємо права так грати. Так неможливо конкурувати. Ніхто не має обирати, в яких іграх викладається. Ти маєш грати кожен раз на повну силу, і в мене таке відчуття, що ми цього не робимо. Мені здається, що ми викинули лігу на вітер", – каже Ян Облак.
"Ми повинні знати, як захистити результат. Ми ведемо 2:0 і не можемо втримати лідерство. Весь наш сезон – американські гірки", – бідкається Коке.
А Сімеоне що? Він навіть песимістичніший за своїх капітанів:
"Я не згоден з тим, що каже Облак. Команда не обирає матчі. Вона просто грає погано".
***
Ще б пак, адже у нього були ресурси навіть на справжнє диво.
За два останні трансферні вікна Атлетико витратив на новачків 230 млн євро.
Влітку 2024-го – ще 188 млн.
Обидві цифри найвищі в Іспанії. Навіть Реал стільки не платить, не кажучи вже про Барселону, яка з мільярдом боргу обходиться вихованцями Ла Масії і ветеранами, як Жоау Канселу.
І що маємо на головних фронтах?
На КЧС – тотальний провал з ПСЖ і невихід з групи. У Ла Лізі команда Сімеоне лише 4-та, відстаючи від Барси на 13 очок. У ЛЧ бореться, але 18 пропущених у 9 матчах не вселяють багато надій. Брюгге, може, й пройдуть, а далі?
Лише в Кубку короля "Матрацники" виглядають зараз фаворитами.
І відповідальний за усе Сімеоне.
Впродовж років трансферами в Атлетико керував Андреа Берта, що був правою рукою Ель Чоло і у всьому йому потакав. Руджері, Лангле, Ле Норман, Распадорі, Альмада та інші антигерої сезону – це ж його креатури.
І коли до 25 жовтня команда лише двічі зіграла "на нуль", Берта пішов, а його місце зайняв Матеу Алемані – фігура самодостатня, знаменита.
На додачу ще й старі власники Атлетико Хесус Хіль Марін та Енріке Сересо продали контрольний пакет американському фонду Apollo Sports Capital.
Сімеоне дуже довго не питали про результати. Його харизма та стереотип про Атлетико як супернадійну команду були ніби охоронною грамотою.
Але тепер, коли клуб міняється, неприємна розмова буде.
***
І що він відповість?
Що за 10 років не підшукав адекватну заміну Дієго Годіну, Дієго Кості, Хуанфрану, Габі, Філіпе Луїсу, коли ті завершили?
Що розпочав перебудову Атлетико під позиційно-атакувальний стиль, проте без внеску Луїса Суареса воно так і не запрацювало?
Що з сезону в сезон привозив на "Метрополітано" неліквід?
"Це дуже погана команда в захисті. От прямо дуже погана, я не перебільшую", – каже коментатор Маноло Лама.
"Задум же який був? Четвіркою захисників мали стати Льоренте, Хіменес, Ле Норман та Руджері. Ганцко та Пубіль мали бути варіантами на флангах захисту, але грають центральних, бо стартові центрбеки виявилися катастрофою.
І при цьому ще дві проблеми на флангах все одно залишаються. Моліна – переможець ЧС, але не має оборонних якостей для гри за Атлетико. А Руджері – наполегливий, багато бореться, але недостатньо якісний для основного складу".
Під цими словами підпишеться кожен, хто бачив їх у ділі.
У чемпіонському сезоні-2013/14 "Матрацники" були найкращими у Ла Лізі за відбираннями м'яча (по 24 за матч), а зараз – лише 14-ті (15 за матч).
Тоді, у 2014-му, Атлетико виконував по 15 перехоплень за гру, а зараз – по 7,5.
У "старому" Атлетико лідерами за відбираннями були центрхави Габі (3,8), Тіагу (3,5). Коке (2,7). Їхній пресинг розвантажував захисників; не дозволяв і підійти на лінію удару. Габі встигав блокувати по 1,9 паса, Коке – 1,6.
Сьогодні цифри шалено впали, і найкращі у відборі вже фулбеки – Льоренте (1,9), Руджері (1,7), Ганцко (1,6). Про блокування передач і мова не йде; Руджері тут найкращий – у нього 0,7 за гру.
А центрбеки? Ви помітили, що ми говоримо про оборону, а їх ніби не існує в природі?
Так-от в 2014-му Дієго Годін по 7,1 раза за матч виносив м'яч із небезпечних зон, а Жоао Міранда – 5,3.
Навіть у 2021-му ще був Феліпе, який виконував по 4,1 виносу.
А вже зараз і це накрилося.
3,5 виносу від Робіна Ле Нормана та 2,7 – від Давида Ганцко видають у них стоперів, що вагаються і недостатньо агресивні перед воротами. І то навіть вони випередили Хосему Хіменеса й Клемана Лангле!
***
І що з цим робити? Як долати оборонний параліч?
"Ми, тренери, можемо вірити в гравців, але буває, що гравці не демонструють те, що ми просимо. І тому ми завжди кажемо, що у нас є гарні ідеї, гарні думки. Та різницю завжди роблять гравці. Завжди", – Сімеоне елегантно переводить стрілки.
Воно-то ясно, з Лангле, Моліною і Барріосом як системоутворюючим півзахисником каші не звариш.
Але як щодо тренера, який ще пів року назад зробив на них ставку?
Як щодо менеджера, що отримав найбільші в Іспанії інвестиції і... нічого? Суперзірки Реала підняли бунт і захопили клуб, а Барса через борги ставить на неповнолітніх, проте ті двоє далі на вершині. Атлетико ж як був периферією, так і лишився.
Сімеоне хотів перебудувати їх в бік атаки, але застряг на пів дорозі, і навіть Хуліан Альварес не допоміг.
А тепер вони ще й захищатися не вміють.
Із козирів – тільки чорна сорочка та харизма Ель Чоло, плюс спогади про лікті й підкати з 2010-х.
Ну так, іноді це працює, і в такі дні Атлетико перемагає навіть сухо. Проте час йде, наростає нове покоління, що не застало Дієго Косту, а інших аргументів у Сімеоне нема.
Одними стереотипами та харизмою відбивати атаки не виходить – навіть від Брюгге.
Можливо, це вже кінець, і просто час рухатися далі.