Футбол без співчуття
Наразі ситуація в Україні така, якою вона є. Я вважаю, що нам слід постаратися зосередитись лише на тому, що відбуватиметься на полі. Ситуація та проблеми в Україні — це їхні проблеми.
(с) Саво Милошевич, головний тренер збірної Боснії і Герцеговини з футболу
Якщо грубо спростити: те, що українців щодня вбивають, нас не хвилює. Слова сербського наставника боснійців мають мало спільного як зі славнозвісним поняттям "респект", так і зі звичайним людським співчуттям. Чи були це добре продумані слова, чи просто недолуга спроба дистанціюватися від "політики", або ж абсолютно холодний цинізм - особливого значення не має, адже головне ми почули.
Здавалось, після "подвигів" тандему європейських прем’єрів Орбан-Фіцо, футбольному тренеру з Балкан треба дуже постаратися, аби викликати справжнє обурення. І схоже, що Милошевича від загальнонародного гніву українців врятував Папа Римський Франциск, який зі своєю пропозицією "білого прапору" трохи раніше добряче виснажив наші запаси обурливості.
Менше з тим, висловлювання Милошевича – не єдине, що може неприємно відгукуватись при згадці про майбутнього суперника збірної України. У заявці боснійців є четверо гравців, які виступають у чемпіонаті Росії. Ренато Гойкович, Іван Башич, Амар Рахманович та Саїд Хамулич продовжують грати у футбол в країні, яка роками намагається фізично знищити іншу країну. Цей факт не сильно бентежить федерацію футболу Боснії і Герцеговини, не кажучи вже про головного тренера, який вважає війну в Україні суто українською проблемою.
Можна також пригадати дивакувату тяганину з товариським матчем Росія – Боснія і Герцеговина у 2022-му. Цей матч, щоправда, так і не відбувся. Уже під час повномасштабного вторгнення, коли російський футбол був викинутий за двері європейського, Боснія прийняла запрошення Росії провести гру національних збірних у Петербурзі. Утім, після суспільного осуду, зокрема й з боку лідера команди Едіна Джеко, відтермінувала зустріч на "якусь майбутню дату".
Так, Боснія і Герцеговина - це далеко не британські "друзі", проти яких Україна частенько з різним успіхом грала останні роки (Шотландія, Уельс, Англія). Навряд чи від боснійців ми почуємо гасло "слава Україні", як у післяматчевому флеш-коментарі англійця Деклана Райса. І не треба.
Навпаки, не виключено, що ближче до дня гри можливі нові випади від представників команди суперника. Не виключено також, що подібні речі можуть бути частиною стратегії на це протистояння. Адже боротьба розгортатиметься не лише на траві газону "Билино Полє", а й у головах усіх учасників матчу, і чи не першочергово - саме у головах. Імовірно, супернику може здаватися, що тема війни є тим болючим місцем синьо-жовтих, на яке можна натиснути. Звісно, наразі це лише припущення, адже навіть сказаних Милошевичем слів для таких висновків недостатньо.
Попри це боснійці чудово усвідомлюють переваги України і шукатимуть способи їх нівелювати.
"Я не думаю, що Україна набагато краща за нас за індивідуальними якостями. Багато речей вирішуються командою завдяки тактиці", - вважає Милошевич. Що ж, 21 березня команді Сергія Реброва треба бути готовою до будь-якої тактики своїх візаві. А також до тиску та можливих провокацій з боку боснійських уболівальників. Час від часу наші футболісти стикаються з мерзенними спробами фанів суперника зачепити за живе, на кшталт скандування турками імені президента РФ під час матчу Фенербахче – Динамо. Схожа історія мала місце ще у поєдинку плей-оф кваліфікації Євро-2016 Словенія – Україна. Тоді на трибунах у Мариборі також лунали вигуки на підтримку Росії.
І якщо такі вболівальники не здатні пройти елементарний тест на людяність, українські футболісти мають лишати їм лише подібну "втіху".
Євген Пастухов, Чемпіон
Несхожість із собою. Висновки після втраченої перемоги Динамо над Вересом