Інший світ Луїса Діаса: партизани, Вальдеррама та індіанське плем'я, що вимирає
Вінгер Ліверпуля Луїс Діас пройшов майже неможливий шлях, аби стати гравцем англійської Прем'єр-ліги.
***
"Наша сутність – це наша духовність, і ми, жінки, передаємо її.
Коли нашим чоловікам сниться, що станеться щось погане, ми беремо їхній одяг і проводимо ритуал, аби це відвернути. Але постійний шум поїзда позбавив наших померлих сну. Того зв'язку, який нам допомагав раніше, більше не існує".
Моніка Лопес та її чоловік Місаель Сокарра живуть в резервації 4 de noviembre у Ла-Гуахірі, де мешкають ще тисячі ваюу.
Колись давно це індіанське плем'я було єдиним у Колумбії, що так і не підкорилося іспанцям, зберегло свої землі та спосіб життя.
З плином часу войовничість ваюу стала їхнім прокляттям. Вони відстали.
Ну, а ще далі гірники відкрили на землях племені Ель Серрехон – одне з найбільших у світі родовищ вугілля, що простягається на 690 квадратних кілометрів. Загальні запаси тут оцінюють у 5,3 мегатонни, а в 2016 році видобули 32,5 млн тонн.
"Тут більше неможливо сушити випраний одяг, бо пилюка з кар'єру бруднить геть усе", – бідкається Моніка.
150 кілометрів залізничних колій – через них тут постійний шум; так вугілля доставляють до порту.
Та найгірше – з водою. Її майже не залишилось, а в 2016-му швейцарська Glencore, власник Серрехона, задля розширення видобутку добилася відведення на 3 км останнього струмка, який ще проходив по землях ваюу.
Правозахисники заблокували це рішення через суд, але як надовго їх вистачить – неясно.
В пошуках спокою багато ваюу перестали кочувати і переїхали в міста, але й там брудну воду подають лише тричі на тиждень.
Тим часом ген у Ліверпулі їхній хлопець Луїс Діас після кожного голу прикладає руку до вени, ніби слухає пульс:
"Я відчуваю ваюу. Це моє походження, моє коріння. Це й є я".
***
Знайти Діаса на полі набагато простіше, ніж Ла-Гуахіру на мапі Колумбії.
По суті, це піщана коса на крайньому північному сході. Населення – понад 800 тисяч; із них індіанці – більша половина.
З одного боку Ла-Гуахіра омивається морем, а з іншого межує з гірськими лісами, за якими – Венесуела. У тих джунглях здавна купа повстанців-марксистів, адже знайти рекрутів серед обездолених, неграмотних їм простіше, ніж деінде.
А от футболістів тут ніхто не шукає.
"Чи знаю я хоч одного професіонала з ваюу? Ні, мабуть, їх раніше не було", – визнає Діас.
Він і сам не чистокровний індіанець, бо деякі його далекі предки – африканці. Також Луїс виріс не в ранчерії, а у містечку Барранкас, де дітей вже не вчать ні мови, ні звичаям ваюу.
Замість цього батько Діаса Луїс Мануель тренував сина й іншу малечу футболу – у них було імпровізоване поле, де діти бігали босоніж на піску. Завжди голодні – у прямому сенсі. Батько Діаса в сльозах згадував, що були дні, коли він міг запропонувати сину лише одне куряче яйце.
У 18 років Луїс важив 50 кг, а загалом за останні 10 років 5,000 дітей ваюу померли від голоду.
Серрехон забрав землі, які можна було обробляти, а влада й рада – це ж типу інвестиції, податки.
***
Персональне диво Діаса почалося у 2014-му, коли союз індіанських общин Колумбії ONIC знайшов спонсорів для футбольного турніру серед племен.
Грати мали діти до 18 років, фінал – нечувана розкіш! – у Боготі.
Правозахисник Хуан Пабло Гутьєррес був тоді серед організаторів:
"Ми побачили, що єдине, що об’єднує усіх від басейну Амазонки до Анд – це футбол. Хтось грав взутим, а хтось босоніж. Хтось справжнім м’ячем, а хтось м’ячем із ганчірок. Але всі грали.
І це також була соціальна та політична річ. Слово "індіанець" є образою в Колумбії. Корінне населення називають примітивним, брудним, диким. Є довга спадщина колоніалізму, глибоко вкорінене упередження. Турнір був способом показати, що вони – дещо більше, ніж пір'я і лиця в фарбі".
Діасу стукнуло вже 17, тож він ще проходив у команду ваюу, де негайно став одним з лідерів.
Ну, а сам турнір став сенсацією в Колумбії – на нього ходили, про нього писали.
Вже у 2015-му колумбійський успіх захотіли повторити усі в Південній Америці, тож у Чилі влаштували континентальну першість серед індіанців. Діас і його друг Даніель Болівар потрапили в збірну Колумбії, яку очолив Джон Хайро Діас, а техдиром був Карлос Вальдеррама.
"Ходить чутка, нібито Вальдеррама відкрив Діаса, але це неправда. На тому турнірі він був лише послом, – каже Гутьєррес. – Ми знали, що за Ель Пібе слідують 50,000 камер. Це був спосіб розкрутки".
Колумбія тоді програла у фіналі Парагваю 0:1, але всі, хто це бачив, одноголосні – MVP був Даніель Болівар, друг Діаса і вроджений енганче, фантазиста. Нині він працює на тракторі в Серрехоні по 60 годин на тиждень, бо клуби в нього не повірили.
"Проблема в тому, що багато хлопців, які грали добре, вважалися застарими для професійного футболу", – сумно пояснює Діас.
Луїс і сам не був дитиною, але тренер все ж нарадив його Атлетико Хуніор із Барранкільї:
"Діас недоїдав, тому був дуже худим і не міг вести дуелі. Але він був дуже швидким і мав дуже хорошу техніку, м’яч прилипав до його ноги, як клей".
***
Навіть якби Діас назавжди залишився в Атлетико Хуніор – це була б нечувана висота для ваюу.
Тренер Октавіо Рівера каже – все вирішили тести, замовлені в одного інституту зі США.
"Ми проаналізували дані всіх 450 гравців нашої академії, і Луїс виявився найперспективнішим з усіх. Відтоді ми підписали контракт і він мав нашу повну підтримку".
Задля спокійного розвитку Луїса на початку відправили до фармклубу Атлетико – Барранкілью.
"Він був дуже худим, ми прозивали його Локшиною. Ми також змушували його їсти пасту на сніданки, поки його вага не зросла із 50 кг до 58. І ще він додатково займався в залі за індивідуальною програмою, нарощуючи м'язи".
Тренер Колумбії U20 Карлос Паньягуа приїхав особисто глянути Діаса у той період за рекомендацією Вальдеррами:
"Карлос сказав мені, що цей хлопець пройшов через небачені труднощі. Але я також помітив у нього швидкість, дриблінг і здатність легко проходити до чужих воріт, хоча він ще й не мав навиків фінішера. І він був тихим, скромним, дуже бідним, сповненим рішучості використати шанс. Якщо він говорив – то про те, як допомогти своїй сім'ї".
На Копа Америка U20 у 2017-му Діас грав у основі дуже сильно, але втомлене новою вагою тіло здало – він отримав травму.
Його статус зростав по годинах, і вже наступний сезон хлопець-ваюу розпочав у Атлетико Хуніор, де з першої ж спроби виграв чемпіонат і дійшов до півфіналу Копа Судамерикана.
Рівера каже – це магія тренера Хуліо Комесаньї, що раніше прокачав Теофіло Гутьєрреса та Карлоса Бакку.
Ну, і ще тести – після Діаса у них тут вірять, як в скрижалі завіту.
***
У 2018-му Луїса дуже хотів Рівер Плейт, але Атлетико дочекався Порту – той дав аж 7 млн після Копа Америка-2019.
"Ех, якби ми мали інфраструктуру та ресурси європейських клубів, як Порту, то виховали б тисячу Діасів, а не одного. Ми все втрачаємо через нашу економіку", – бідкається Рівера.
Коли Луїс перейшов до Ліверпуля у січні 2022-го за 53 млн, про це заговорили вдвічі голосніше.
Уряд навіть виділив гроші, за які у Барранкасі та інших містечках Ла-Гуахіри побудували футбольні майданчики зі штучним покриттям, бо натуральна трава тут швидко чахне.
Джон Ангаріта, тренер Ла Гуахіри, вперше в історії почав проводити перегляд серед дітей індіанців. За його словами, він відкрив для себе, що тубільці можуть бігати весь день, майже не втомлюючись.
Дядько Луїса Діаса Єлкіс на це лише сумно посміхається:
"Наша громада бідна, тому наш транспорт – то ходьба і біг".
Його племінник приїздить сюди щоліта, і обов'язково ходить босим – каже, аби відчути призабуте відчуття рідної землі.
"Його гра показує, хто він є. Це місце його сформувало. Бігати й виконувати щось з м'ячем серед каміння, ям, на піску вкрай нелегко, і багато хто відмовився би від мрії".
Єлкіс продовжує жити в Барранкасі, як і батьки Діаса Луїс Мануель та Сіленіс Маруланда, і в листопаді 2023-го це мало не призвело до трагедії. Терористи, що засіли в лісах поблизу Венесуели, викрали старих.
Матір Діаса тоді відпустили майже одразу, а от батька 13 днів тримали бозна-де.
Армія національного визволення (ELN) вела з урядом переговори. Її утворив у 60-х священик-марксист Каміло Торрес, відомий за фразою: "Якби Ісус жив зараз – він був би партизаном".
У 66-му Торреса вбила армія, та й загалом ідейні в ELN скоро закінчились – зараз вони промишляють виробництвом наркотиків і викраденнями людей.
Дивним чином наліт на Діасів ледь не поховав ELN, бо від неї відвернулися навіть розгнівані давні прибічники. Через свою історію Луїс дуже популярний в Колумбії.
"Я так і не зрозумів, нащо вони це робили. Викуп вони не просили, я ні з ким не мав проблем, – дивувався шокований Луїс Мануель. – Вони самі сказали мені, що зі мною нічого не трапиться, бо я скромна й авторитетна людина в місті через роботу, яку виконую".
Поліція потім впіймала чотирьох бандитів, і ті видали, що Діаса взяла інша банда, і ELN навіть не знала, як із ситуації вийти, тож його просто кинули в лісі у домовленому місці. Хепі-енд, якщо не рахувати нервові клітини близьких та родичів. На Луїса в ту пору дивитися було боляче.
Ну, і хоча зустрічав Луїса Мануеля особисто президент Колумбії Густаво Петро, це лише підкреслило стан, у якому перебуває Ла-Гуахіра.
***
44% населення департаменту у крайній бідності, вугільний гігант наступає, а бандити нападають серед білого дня.
Історія Луїса Діаса – єдина світла, яка є у сучасних ваюу.
"Коли ми бачимо, як один із нас досягає такої висоти, долає бар’єри, які поставило перед нами життя, це укріплює наші серця. Він надихає наших дітей. Луїс Діас відроджує ту силу, той дух, який був знищений", – каже речник племені Хав'єр Рохас Уріана.
Тим часом, Хуан Папп’єр із Human Rights Watch підтверджує – у Ла-Гуахірі навіть сьогодні пухнуть з голоду діти.
Іноземцям, які сюди їдуть з різних причин, радять мати з собою трохи їжі, бо вздовж доріг малі будуть її просити.
Авжеж, привозить багато і Діас – ймовірно, перший в історії доларовий мільйонер-ваюу.
На столі у Рохаса – великий портрет Луїса у формі Ліверпуля:
"А головне – Луїс Діас та його історія спростовують звинувачення, які проти нас висовували десятиліттями. Мовляв, ми живемо в злиднях, бо нам так подобається, ми ліниві чи не хочемо адаптуватися. Тепер вже ніхто так не скаже. На нашій землі багато Луїсів Діасів, але ми потребуємо хоч трохи підтримки і можливостей від держави".