Фінал Кубку України-2014: перемога Динамо, дві червоні та бійка

Весна 2014 року в Україні виявилась трагічною – Росія спочатку анексувала Крим, а потім розпочала військове вторгнення на Сході країни. Футбол відійшов на другий план, хоча чемпіонат і національний Кубок вдалося провести згідно з графіком.

8 травня виконавчий комітет ФФУ ухвалив рішення провести низку матчів без глядачів. У цілях безпеки.

Фінал Кубку України, який було заплановано на 15 травня, мав приймати Харків. Через нестабільну геополітичну ситуацію в регіоні, на позачерговому виконкомі федерації було ухвалене рішення про перенесення вирішальної гри до Полтави. Без глядачів. Наступного дня ультрас київського Динамо провели акцію протесту під стінами Будинку футболу, вимагаючи допустити уболівальників. Через кілька годин заступник тодішнього очільника ФФУ Анатолія Конькова Анатолій Попов повідомив, що гра відбудеться з глядачами. До фіналу залишалося менш як дві доби…

Про підвищений рівень заходів безпеки на стадіоні може свідчити те, що джерела в правоохоронних органах розповідали автору цих рядків, що залучались навіть снайпери.

Пам’ятаю, як одразу поїхав на стадіон Ворскла і придбав квитки прямо в бухгалтерії арени.

Полтава тоді досить часто приймала гру за Суперкубок, і завжди на матчах найпринциповіших суперників вітчизняного футболу царювала класна футбольна атмосфера, з тисячами ультрасів обох команд, фаєрами та фанатськими "зарядами". До речі, за кілька років до того саме на матчі за Суперкубок у Полтаві ультрас Динамо виконали свою пісню про президента-підар@са.

Сама ж гра подарувала незабутні емоції. Понад 9 тисяч глядачів на трибунах побачили все, що завжди притаманно українському класичному: футбол найвищого гатунку, жовті та червоні картки, сутички та бійку... Так, так, імені Дениса Гармаша.

Воно й не дивно – елітні легіонери тоді ще не почали від’їжджати, тож, якщо залишити поза увагою психологічний стан, особливо гравців Шахтаря, команди підійшли до гри в оптимальних складах і кондиціях. Лише подумати, Андрій Ярмоленко, Олександр Шовковський, Мігел Велозу, Юнес Беланда, Домагой Віда, Александер Драгович, Д’ємерсі Мбокані, Даніло Сілва – з одного боку. Андрій П’ятов, Дарійо Срна, Алекс Тейшейра, Фред, Дуглас Коста, Луїс Адріано, Ярослав Ракицький – з іншого. Футбол найвищого ґатунку гарантовано!

Матч став своєрідною сатисфакцією Динамо за провалений чемпіонат. Кияни тоді посіли лише 4 місце в національній першості та були переповнені жагою реваншу. Не менш важливою гра стала й для Сергія Реброва. Молодий наставник на той час працював менш як місяць на чолі Динамо з приставкою "виконувач обов’язків головного тренера".

Ба більше, на ту мить кияни вже 7 років не вигравали Кубок, 5 – чемпіонат і понад 3 роки не вигравали у свого головного конкурента.

"Гірники" ж, своєю чергою, жадали вчергове покласти золоті медалі в Кубок.

Сама ж гра пройшла за невеличкою переваги Динамо – кияни більше володіли м’ячем, більше били по воротах П’ятова та, здається, були куди більш мотивованими.

На 40-й хвилині Олександр Кучер відзначився автоголом, а всього через 3 хвилини Домагой Віда подвоїв перевагу. Шахтар спробував повернутися у гру після перерви, однак на більше, ніж гол Дугласа Кости, підопічних Луческу того вечора не вистачило.

Ну і куди ж без бійки. Уже в доданий арбітром час захисник Шахтаря Олександр Кучер грубо зіграв у центрі поля проти Огнена Вукоєвича. Іншому центрбеку "гірників" Ярославу Ракицькому здалося, що динамівець симулює. Почалося з’ясування стосунків: спочатку словесне, а далі з елементами штовханини. Андрій Ярмоленко "випросив" собі другого "гірчичника", це не сподобалось лаві запасних Динамо… Особливо Денису Гармашу. 19 номера киян намагалися вгамувати кілька разів, проте він постійно знаходив можливість знову вибігти на поле.

Динамо перемогло. Сергій Ребров здобув свій перший трофей і став першим, хто вигравав Кубок України й як гравець, й як тренер, а через 3 дні його було призначено повноцінним головним тренером команди.

Був у матчі й епізод, що напряму не стосувався гри. Півзахисник Динамо Олег Гусєв, який не брав участі в матчі, дружньо поспілкувався з ультрасами Шахтаря та "зарядив" "Слава Україні".

Тоді ми ще не розуміли повною мірою символізму моменту. Фактично, після того сезону український футбол почав занурюватись у зовсім іншу реальність…