"Інший" футбол та київський Фенікс, або як Динамо Лобановського грало в США
Як рівно 40 років тому команда Лобановського відкрила для себе Новий Світ
Усім відомо, що Валерій Лобановський не дуже приязно й вельми скептично ставився до футболу під дахом. Проте, траплялося, Метр навіть із власної ініціативи присмачував грою на паркеті чи синтетиці тренувальні методики київського Динамо. Скажімо, коли мова йшла про участь у комерційних турнірах або про місію повпреда, що її нерідко доручали провідному колективу нашого футболу.
Таке двоєдине завдання випало киянам наприкінці 1985 року. Ставши чемпіонами Союзу під склепінням ленінградського манежу, тріумфатори перед Різдвом здійснили подорож до Сполучених Штатів, аби зустрітися з клубом San Diego Sockers, чемпіоном MISL – елітної ліги індор-соккеру.
Через кілька часових і кліматичних поясів, із морозів у цілком весняну Каліфорнію летіли в очікуванні триматчевої серії. Але на місці з’ясувалося, що підтверджена лише перша дуель – із беззмінним переможцем кількох останніх сезонів.
Секрети "диско-футболу" в хокейній коробці
На підготовку до матчу, який припав на найважчий, третій, день адаптації, відводилася неповна доба – практично стільки ж, скільки відібрав маршрут Москва – Брюссель – Монреаль – Торонто – Лос-Анджелес – Сан-Дієго. Паралельно з тренуваннями, відновлювальними процедурами та спілкуванням із пресою підопічні Лобановського на "уроках" арбітра-інструктора MISL опановували правила й намагалися бодай трохи вникнути в специфіку заокеанської гри під дахом.
Північноамериканський "індор" (місцеві дотепники називали його пінболом і диско-футболом) суттєво відрізнявся від європейського, протестованого киянами в січні того року в Німеччині, нагадуючи скоріше змагання на призи тижневика "Неделя", зимову забавку радянського футболу 1970-х . Із незвичного – дозволена силова гра, але заборонені передачі через дві зони (щось на кшталт хокейного офсайду). Ефективно використовуються борти. Й чи не головна тактична родзинка чотирьох 15-хвилинних періодів – карколомна інтенсивність замін із своїми ноу-хау: скажімо, один гравець залишає майданчик у зоні захисту, інший же – вигулькує з-за борту на півполя ближче до чужих воріт, на рівному місці вихід сам-на-сам, гольовий момент!
Дії суперника аналізували по відеозапису одного з попередніх матчів господарів. Дізнавшись, що керівництво клубу запропонувало візитерам касету, на якій Сокерз трощать Балтімор із рахунком 14:2, наставник каліфорнійців Рон Ньюмен жартома схопився за голову: "Навіщо, в біса, ви їм це дали? Вони, мабуть, уже в дорозі додому".
Американці боялися КДБ, згадували Рейгана і Рокі Бальбоа
Насправді, однак, міжнародний авторитет гостей викликав у Штатах непідробну повагу, навіть захоплення. Розігріваючи публіку, місцева преса порівнювала міні-футбольний матч із епічними баталіями – реальною (хокейне "Диво на льоду" в рамках Олімпіади-1980, США – СРСР – 4:3) та кіношною (Рокі Бальбоа – проти Івана Драго). Не погребувавши зайвий раз згадати про "Перестройку" та її головного "прораба", один із журналістів анонсував: "Замість Рейгана та Горбачова у футбольному саміті візьмуть участь Дзангул і Блохін".
Ньюмен в інтерв’ю Los Angeles Times, одній із найвпливовіших газет США, не приховував хвилювання:
"У мене весь тиждень мурашки по шкірі, адже Сокерз протистоятимуть одній із найкращих команд світу. Це, безумовно, найважливіший товариський матч, який ми коли-небудь грали".
"Ви кажете, гості незнайомі з правилами? – перепитав репортера гравець Сан-Дієго Юлі Віє. – Головне, щоб у них на майданчику було не більше шести гравців, решту проблем Динамо вирішить, не сумнівайтеся. Подивіться, як вони працюють із м’ячем. Це майстри найвищого класу! В нашій Лізі вони, без сумніву, претендували б на титул".
"Напевно, ми маємо боятися нашого суперника, – посміхаючись, додав Віє, емігрант із Угорщини, котрий знайшов зацікавленого співрозмовника в особі Василя-Ласло Раца. – Бо якщо виграємо, нас точно викраде КДБ, завезе до холодної Москви, де змусить дати показове тренування для радянських футболістів і розкрити їм усі секрети гри в приміщеннях".
Пів команди Сан-Дієго прагнули повернути боржок Блохіну
Дехто з чемпіонів MISL зустріч із Динамо розглядав як особистий реванш. Зокрема, воротар Золтан Тот згадував відбірний поєдинок чемпіонату Європи-1980 між збірними СРСР і Угорщини (2:2). На думку мадяра, тоді, в Тбілісі, рефері неправильно зарахував один із голів команди господарів, де обов’язки капітана виконував Блохін.
Зустрічався з Олегом на зеленому полі й уже згадуваний "замісник Рейгана" Стів Дзангул, котрий, щоправда, тоді ще був Славішею Жунгулом. Виступаючи за сплітський Гайдук, у середині 1970-х він вважався найперспективнішим форвардом Югославії, заслужив порівняння з видатним німецьким бомбардиром Гердом Мюллером.
Близько 200 м’ячів Жунгула упродовж шести сезонів дозволили його клубові тричі виграти чемпіонат СФРЮ, вийти до півфіналу Кубку УЄФА-1972/73 та чвертьфіналу Кубку чемпіонів-1975/76 (у тому турнірі Динамо з Блохіним вилетіло на цій же стадії, поступившись французькому Сент-Етьену точно за тим же сценарієм, що й Гайдук – нідерландському ПСВ: 2:0 удома та 0:3 в овертаймі в гостях).
Як послаблене Динамо принців у жебраки розвінчало
Нападник, котрим уже тоді цікавилися італійські гранди Інтер і Мілан, один із поєдинків за збірну Югославії провів проти радянської команди. В белградському спарингу 1977-го гості були сильнішими – 4:2, Блохін відзначився двічі.
У грудні 1978 року Жунгул відпросився в керівництва Гайдука супроводжувати до США свою наречену – співачку й супермодель. На батьківщину вже не повернувся, за океаном ставши мега-зіркою – найвлучнішим бомбардиром MISL усіх часів. Під "псевдонімом" Стів Дзангул він здійснив 1123 результативні передачі, а за кількістю голів (652) обігнав найближчого з переслідувачів, канадця Бранко Сеготу, майже на 200 пунктів. Такий собі Вейн-Іван Грецький, тільки не в хокеї, а в індор-соккері.
Дзангул двічі забив Динамо й віддав три останні паси. Інший дубль – в активі Ладусера, довершили справу Кроу та Руотоло.
Зовсім обмаль часу провів на майданчику, отримавши, втім, свою порцію овацій, іще один зірковий виконавець – поляк Казімєж Дейна, чемпіон і віцечемпіон Олімпійських Ігор, бронзовий призер світової першості-1974.
Каз, як його називали в Америці, тепло привітався з Блохіним, для преси згадав півфінальний матч мюнхенської Олімпіади 1972 року, в якому вони з Олегом провели по голу, а шлях до майбутнього тріумфу Польщі відкрив пізній м’яч Шолтисика у ворота киянина Євгена Рудакова.
Дейна, найяскравіший представник золотого покоління польського футболу, емігрував до США в 1981 році, виступав за Сокерз як на великому полі, так і на паркеті, назбиравши солідну колекцію чемпіонських титулів. Завершив кар’єру в 1987-му, а через два роки там-таки в Сан-Дієго загинув у автотрощі.
Бідолашних воротарів "розстрілювали" свої ж
Блохін терпляче відповідав на запитання численних журналістів. Серед іншого порівняв велику європейську команду, що здобувала Кубок кубків і Суперкубок, із Динамо зразка 1985 року:
"У тій обоймі Лобановського гравці були досвідченішими й більш технічно підкованими, ніж нинішні мої партнери. З ними ми поки лише на шляху до досконалої гри. Але для того й працюємо".
Перипетії матчу навряд чи варто переповідати. За всієї історичності події спортивну її значущість, вочевидь, можна сприймати зі скепсисом. Кому цікаво – може знайти на відеосервісах повну версію зустрічі з "бонусами" у вигляді інтерв’ю керівника нашої делегації Бориса Воскресенського (багаторічного голови Управління спортивних споруд України), шоу в перерві футболу та американських рекламних роликів тієї доби.
Упадає у вічі, як, трохи оговтавшись і призвичаївшись, гості по-справжньому завелися. Помітна зосередженість Лобановського, котрий вимагав від підопічних швидкостей і надійності – попри експериментальні умови. Блохіна зайве характеризують емоції після удару в дев’ятку воріт гандбольного розміру – наче це гол Ференцварошу, Баварії чи Спартаку. Найвищий клас продемонстрував на останньому рубежі Віктор Чанов, здійснивши близько двох десятків сейвів.
У тому форматі воротар узагалі – особлива фігура. Вартові воріт Сокерз, спостерігаючи за тренуванням Динамо, щулилися, згодом розповідаючи в мікрофони: "Та в них кожен удар – це гармата! З наших хіба що Сегота може так своєю правою". А киянин Михайло Михайлов, "розстріляний" власними партнерами, лише стискав плечима: "Почував себе наче в тирі. Ця гра вимагає якоїсь надлюдської реакції".
На превелику радість трибун, господарі перемогли – 6:4. Динамо відігралося за рахунку 0:2 (Яремчук, Блохін), а в заключній чверті поєдинку зусиллями Євтушенка розгромну поразку перетворило на цілком гідну, як для дебюту.
Музейні раритети й близьке дихання Мексики
"Пропоную наступну гру між нашими командами провести на відкритому повітрі й трав’яному газоні, – посміхнувся, коментуючи результат, Валерій Лобановський. – Упевнений, там рахунок буде зовсім іншим".
"Київ добре контролював м’яч. Вони створили менше нагод для взяття воріт, але скористалися ними ефективніше. Нас карали практично за кожну помилку, – підсумував Дзангул, відзначивши також коректність суперників. – Сьогодні, на відміну від ігор чемпіонату MISL, я обійшовся без жодного нового синця".
Матч наживо транслювався на Північну Америку топовим каналом ESPN. Обов’язковою умовою для показу на Сан-Дієго був аншлаг на однойменній арені. Й усі 10 949 квитків розійшлися задовго до дати зустрічі, дозволивши господарям і фінансові умови контракту виконати, й заробити, й навіть на благочинність витратитися. Разом із динамівцями представники Сокерз відвідали дитячу клініку, порадувавши малих пацієнтів чеком на 10 тисяч і подарунками з Києва.
Обмінялися сувенірами й самі учасники товариської гри. Причому вже за якихось пів року динамівська атрибутика з автографами набула за океаном статусу музейних раритетів – після Чорнобиля, після перемоги команди Лобановського в Кубку кубків і її виступу практично повним складом на світовій першості в Мексиці, кордон якої від Сан-Дієго – на відстані удару Бєланова.
Жіноча логіка Фортуни: Динамо в 1965-му зазнало однієї з найприкріших поразок в історії
Саме по дорозі додому наші співвітчизники дізналися результати жеребкування фінального турніру мундіалю. Й гадки не маючи про те, що візьмуть на себе основний тягар відповідальності. Й не підозрюючи, що одним із суперників у останньому поєдинку групових змагань із командою Канади стане гравець Сан-Дієго Сокерз Бранко Сегота, ще один уродженець Югославії. Блохін і в тому матчі заб’є, а крапку поставить Заваров.
Обидва відзначаться й у другому американському спарингу, що його господарі "зметикували" наостанок – проти збірної "Всіх зірок Аризони". Перемога з рахунком 13:5 над компанією колишніх гравців MISL (три голи – Бєланов, по два – Блохін, Євтушенко, Дем’яненко та Рац, по одному – Михайличенко й Заваров) завершила спортивний рік мажорною нотою.
Фенікс відродився у Фініксі
"Ідею відвідати Штати після "обов’язкової програми" сезону підкинув знайомий менеджер із Німеччини, – згадує в ексклюзивному коментарі для "Чемпіона" Михайло Ошемков, однин із найближчих тодішніх асистентів-однодумців Валерія Лобановського. – Поїздка вийшла досить яскравою, подарувавши цілу палітру приємних вражень. Спортивна її цінність, звісно, була значно вищою для господарів, котрі на очах своєї публіки затвердили статус чемпіонів Америки на міжнародному рівні – нехай і в боротьбі з представниками суто іншого виду футболу. Але й ми, попри формально негативний результат, у підсумку залишилися задоволеними.
Кілька днів Динамо було головним ньюсмейкером якщо не для всієї спортивної Каліфорнії, то для Сан-Дієго – точно. Двоповерховий червоний омнібус, що возив нас містом, зустрічали оплесками й дружелюбними вигуками. Незабутні емоції принесло відвідання океанаріуму та Діснейленду в Лос-Анджелесі. На деяких атракціонах адреналін зашкалював – навіть найінтелігентніший доктор Малюта на синусоїді американських гірок не стримував себе в лексиці. А Мишко Михайлов, роздаючи автографи в госпіталі, зачарував дітлахів не лише посмішкою, але й якісною англійською".
Михайло Олегович згадує, як Лобановський, дякуючи хлопцям за плідну роботу в 1985-му, вже зазирав у рік наступний: "Бажаю всім добре відпочити. Одразу після новорічних свят на нас чекають нові складні й важливі завдання. Сезон буде ще більш насиченим, іще складнішим. Зробімо його й не менш вдалим, ніж нинішній".
"Ці слова пролунали по завершенні матчу з "Зірками Аризони", в роздягальні арени міста Фінікс, – підсумовує Михайло Ошемков. – Не можна було не вгледіти в цьому глибокої символіки. Наче казковий птах Фенікс, відродившись із попелу жахливого в турнірному плані 1984-го, Динамо розправляло крила, готуючись штурмувати нові висоти..."
