Виграв Кубок і купує улюблений клуб дитинства: як у Лукасі Подольскі поляк перемагає німця

Чемпіону світу-2014 Лукасу Подольскі вже майже 41 рік, проте він продовжує виходити на поле.

Гурнік Забже – історичний польський клуб із Сілезії, далеко від великих світових арен, проте для Полді це передусім дім.

Колись давно він пообіцяв тут зіграти – і дотримав слова.

Ба більше, він ще й виграв у Забже трофей!

Чемпіон розповідає про несподіване завершення кар'єри одного з найкращих нападників Бундестім у ХХІ столітті.

***

По-перше, це красиво.

У фіналі Кубка Польщі-2026 скромний Гурнік не лише переграв Ракув, якого усі вважали фаворитом, а й зробив це на стилі.

2:0, ніяких шансів. І погляньте на цей гол нашого Максима Хланя.

Далі, однак, очікувано всю увагу вкрав Лукас Подольскі.

"Коли я прийшов сюди 5 років тому, я сказав вам і хлопцям, що за наступні 3-5 сезонів ми щось виграємо. І ми, чорт забирай, зробили це в моєму останньому сезоні! Це неможливо. У нас Кубок. Кубок наш!" – кричав ветеран.

Полді кілька разів вибігав на трибуну до ультрас, з якими якось навіть дивився матч – у них гарні стосунки.

Коли ж на поле винесли трофей, туди вийшов 88-річний Станіслав Ослізло – останній зі складу Гурніка, що вигравав Кубок Польщі 54 роки тому. Старий таки дочекався нового тріумфу!

"Чудовий момент. Стась першим зустрів мене в аеропорту, коли я прилетів до Катовіце. Він мало не задушив мене в обіймах! І сьогодні історія завершила коло", – усміхався Подольскі.

Точніше, це в Німеччині він Лукас Подольскі, а у Польщі – Лукаш Подольський. Так його називають на вулицях.

А як правильно?

Попри навіть 130 матчів та 49 голів за Бундестім це вже не зовсім ясно.

***

"Я добре пам'ятаю Польщу мого дитинства. Як ми закидали вугілля лопатами у підвал. Вулицями їздили вози, повні овочів і картоплі, а я біг униз та купував те, що просила бабуся", – розповідає Полді.

Його батьки покинули Польщу у 1987-му, коли Лукашу було 2 роки. При тому рідня-то їхня залишилася в Глівіце – от він і приїздив у рідні краї щоразу, як випадала можливість.

На додачу родина Подольських міцно трималася за коріння – говорили вдома польською, зберігали традиції, кухню; вболівали за Гурнік.

Чому він взагалі став виступати за Німеччину? Та тому, що коли 18-річним оголосив, що хоче грати за "Кадру", його проігнорували. Реально – нуль реакції! А от Бундестім була і уважною, і терплячою.

Лукас віддає німцям належне, але за нагоди пригадує передусім час у Польщі:

"Знаєш, у Глівіце я заробив перші гроші, збираючи металобрухт з двоюрідними братами й сестрами. У нас були великі візки, і ми їздили на відвали шахт. Це були чудові часи. Я багато чого навчився тут".

Вперше про бажання зіграти за Гурнік він заговорив ще у 2012-му, що у Польщі зустріли із захватом.

"Нам подобається Полді і не подобається Клозе. Обидва поляки, але Клозе ніколи не говорив з польськими ЗМІ, не розмовляв польською і пишався співом німецького гімну. Натомість Подольський говорить нашою мовою і не святкував голи у ворота Польщі. Люди відчувають, що він один з нас", – говорив журналіст Sportowe Fakty Марек Вавжиновський.

Так само Полді тоді запросила до Сілезії його бабуся Зоф'я та спортдир Гурніка Кшиштоф Май.

Дуже шкода, що обоє не дожили до дня, коли Лукас справді приїхав.

Все затягнулося – Подольскі ще тримався на топрівні, а далі їздив Японією, Туреччиною; розбудовував бізнес – у нього понад 60 кебабних по всій Німеччині. Лише у 2021-му Лукас вирішив, що час настав. 

У Гурніку він став першим в історії новачком, на чию презентацію зібрали повний стадіон.

35 років, так, але ж яка ліва нога!

Це тоді він пообіцяв фанатам "щось виграти за наступні 3-5 років" – слова, які майже неможливо виконати у муніципальному клубі, що дав Подольскі у 7 разів меншу зарплату, ніж він отримував в Антальяспорі.

Ну, але іноді дива трапляються.

***

Якщо чесно, Подольскі грав як зірка лише перший сезон у Екстраклясі. Вже з 2022-го вік почав брати своє.

Разом з тим, він все одно був найкориснішою людиною, яка могла прибути до Забже:

"Я інвестував у цей клуб, в академію, допоміг залучити спонсорів. Ми зробили кілька покупок. Я навіть оплатив один чи два трансфери власними грошима. Я допоміг і зробив більше, ніж місто Забже. Я пишаюся цим.

Я не з тих людей, які закінчують тренування, вимикають телефон і ні про що не переймаються. Я працюю допізна. Я знаю скаутів, агентів, завжди на контакті. Іноді хтось проситься на перегляд, іноді один гравець рекомендує іншого". 

Граючий спортивний директор – скажіть, ви часто таке бачили?

Якось Подольскі привіз до Забже німця Лоуренса Енналі, якого вже за рік клуб продав до Динамо Х'юстон за 2,75 млн євро – це 30% від клубного бюджету.

І так не лише в трансферах, а й у комерції та організації matchday – Полді з головою пірнув у футбольний бізнес Гурніка, який до нього був геть відсталим місцем:

"Я намагаюся зацікавити людей нашим клубом. Якщо футболки не продаються, треба думати, що змінити – їхати за кордон; питати, як це роблять у Німеччині, Англії та Італії, пройти додаткові курси, а не скаржитися.

Я не збираюся купувати тисячу футболок лише для того, щоб позначити їх у системі як "продані". І я думаю, що результати нашої роботи в Гурніку вже видно".

В принципі, їх видно і у результатах – Гурнік не тільки виграв Кубок Польщі, але і йде 3-м у Екстраклясі. 

Трансфер Подольскі попри весь скепсис дав поштовх клубу, який ще ніколи у ХХІ столітті не грав так добре.

***

Ложка дьогтю?

Подольскі-то запевняє, що він "звичайний хлопець із Сілезії", але це брехня. У його мові, манерах відчувається зверхність.

І коли у нього не йде гра, а з віком це трапляється дедалі частіше, Полді починає хамити на полі, на що судді – і навіть авторитетний Шимон Марчиняк – закривають очі.

Отакі-от фоли – і завжди тільки усні попередження.

"Твоя ліва нога хороша, краща за мою, твої вітрини повні трофеїв... але твоя голова порожня. Ідіотом не стати, ідіотом треба народитися", – наїхав на нього ветеран Пяста Жерар Бадіа.

Ну, а судді не на камеру визнають, що "Подольскі під парасолькою, бо він чемпіон світу".

Тому-то Лукас може кричати арбітру "зберися, бляха!", а лідеру Шльонська після поразки, що "ти коштуєш 10 тисяч євро, і я можу викупити всю вашу команду". Це огидно, але йому сходить з рук.

Ба більше, Подольскі дозволяє собі критику самої Польщі й поляків:

"До того, як я приїхав до Гурніка, мені усі радили не робити цього. Вони повторювали: "На тебе там будуть нападати фани, ЗМІ, просто люди. І тебе виснажать". Тут здебільшого такий менталітет: негативне ставлення, скиглення, заздрість і твердження на кшталт "так не можна ". Це польський стиль".

Чому Подольскі все це прощають?

По-перше, 25 геніальних голів, 22 асисти. Екстракляса – турнір веселий, але йому дуже не вистачає суперзірок із елітними скілами. 

Також важливо, що Лукас не просто критикує, а й вкладається; показує, як потрібно; тягне свій клуб вперед.

Ну, і головне – він не відділяє себе від поляків. Його дружина Моніка – полька; його син тренується в школі Гурніка, і в Подольскі, здається, нема ніякого бажання повертатися до Німеччини:

"Я вдома. Я виріс тут, на цих вулицях. Наша сімейна квартира знаходиться за 5 хвилин від стадіону Гурніка. Я знаю людей тут, кожну вулицю, Сілезію, атмосферу шахти. Це повернення не стало для мене шоком. Мої діти розмовляють польською в школі, і я цьому радий. Мені не потрібен Лондон, щоб мати гарне життя".

***

Ну, і щоб це продовжувалося і по завершенні кар'єри, Подольскі зараз викупляє Гурнік собі.

У Польщі пишуть, що угода на мазі.

Сума – майже 4 млн злотих, і також Полді сплатить 30 млн злотих боргів, які накопичив клуб, перебуваючи під управлінням міста Забже. 

"Я хочу купити клуб якомога швидше. Я завжди казав, що Гурнік має бути приватним, окремим від міста та політики. Щоб там не працювали такі люди, як ті, хто був тут, коли я тільки приїхав. Я хочу допомогти", – запевняє ветеран.

Складно знайти в Польщі людину, яка була б проти – хіба, може, якісь політикани. Подольскі повен чеснот і недоліків, але передусім він легенда.

Ну, і на додачу – живий доказ, що навіть знамениті поляки тягнуться додому.

Недавно місцеві порахували, що у 2017-25 роках лише з Великої Британії повернулися 400 тисяч поляків, а у 2024-му вперше за 25 років припинився відтік громадян і до Німеччини.

"Сілезія та Катовіце дуже розвинулися. Пишуть, що багато поляків повертаються з Німеччини, бо тут чудові умови для життя. Я погоджуюся. Вулиці чисті, ресторани на рівні, міста доглянуті. Стадіони тут першокласні навіть у 1-й лізі", – ділиться враженнями майбутній президент Гурніка.

Чисто візуально – він має рацію.

А Подольскі чи все-таки Подольський – мабуть, і так, і так правильно.

Все залежить від контексту. На ЧС-2014 він ще був герр Подольскі, а вже до 2026-го остаточно перетворився на пана Подольського.

Телеграм-канал автора: Футбольні історії