Демченко: У матчі проти Грузії віддаю перевагу Україні
Андрій Демченко – відомий свого часу футболіст, який у складі амстердамського Аякса здобував Суперкубок УЕФА, вихованець й зірка запорізького футболу, а потім – тренер, який останні чотири роки доволі успішно працює у Грузії.
На чолі клубу Діла з Горі Андрій вибив у кваліфікації Ліги конференцій полтавську Ворсклу (у серпні 2023 року), а минулого сезону привів Динамо з Батумі до чемпіонства Грузії. Однак місяць тому керівництво розірвало угоду з українським фахівцем, оскільки команда йде на четвертому місці у турнірній таблиці, а вболівальники вкрай незадоволені таким станом справ.
Після звільнення Демченко залишається з сім’єю у Батумі, де з ним й поспілкувався кореспондент Чемпіона.
Зріст конкуренції у Грузинській лізі
– Пане Андрію, перш за все хотілося б запитати про грузинський футбол. Який він зараз? Як його охарактеризуєте на даному етапі?
– Скажімо так, грузинський футбол зростає із року в рік. За ці чотири роки, що я тут, бачу прогрес місцевих гравців та футболу загалом. Зросла конкуренція у лізі: два роки тому чемпіонство по черзі здобували дві команди – Динамо Батумі і Динамо Тбілісі. Тепер же у чемпіонаті інша ситуація: додались ще чотири клуби. Відтак вже шість команд претендують на зону єврокубків. Отож, резюмуючи, можу сказати, що грузинський чемпіонат йде вгору.
– Ви очолювали тут спочатку Ділу з Горі, потім Динамо (Батумі). Як було працювати у цих клубах? Видається, що у грузинському характері все може швидко змінюватися – скажімо, настрій? Настільки це складно?
– Усе йде від грузинської культури, невід’ємною частиною якої є футбол – менталітет, поведінка… Скажімо так, грузини дуже розслаблені самі по собі – і у житті, і у футболі. З іншого боку, грузини можуть виконувати важку роботу. Можуть терпіти, можуть грати в яскравий технічний футбол. Назагал місцеві команди, більшою мірою, пропонують саме технічний футбол, менше уваги приділяючи тактиці. Але Грузія дуже талановита на футболістів країна, у плані індивідуальностей. Водночас грузинський футбол й нестабільний. Одну-дві гри можуть зіграти дуже добре, а наступні дві – провалити.
Батумі-Запоріжжя: лінія зв’язку
– Ви привели Динамо до чемпіонства наприкінці минулого року. Цього ж сезону працювали майже до його завершення, але нещодавно ваші дороги з клубом розійшлися. У чому причина?
– Розповім про цю ситуацію. Минулого року я прийняв Динамо Батумі улітку й став з командою чемпіоном. Як наслідок, отримав нагороду "Найкращий тренер року у Грузії". Це досягнення для мене. Наступний рік… Дуже не хочу переходити на особистості… Знаєте, перше, що потрібно для досягнення результату – це фінансова стабільність. Друге – філософія тренера. Далі – добра селекція: вона дуже важлива. І, четверте – це вже мікроклімат у команді. У цих чотирьох факторах має бути порядок. Мабуть, десь не вистачило фінансової стабільності у команді, а решта факторів залежить від цього першого, який є основним.
Андрій Демченко
– Після розірвання контракту Ви залишаєтесь в Грузії, надалі мешкаєте в Батумі, освоїлися тут. Місто стало Вам близьким?
– Так, Батумі "зайшов". Зайшов і моїй дружині, і моєму сину: море, гори. Проблема є лише влітку, тому що дуже багато туристів і це зумовлює велику насиченість людей та транспорту у місті, створюючи проблеми з пересуванням. Трафік – високий. Однак ця проблема існує лише чотири місяці. А загалом тут дуже нормальне життя. Мій син ходить в Академію Динамо (Батумі) та у другий клас загальноосвітньої школи. Моя дружина добре почуває себе тут. Дуже комфортне місто для життя.
– За чотири роки вже трохи розумієте грузинську мову?
– Деякі слова я розумію, але дуже важко спілкуватись.
– Є українці тут, окрім вас?
– Так. У місті, як мені сказали, понад 20 тисяч українців.
– Велика громада. Чи є якісь центри української культури?
– Є благодійні фонди. Є організації, які підтримують і Україну, і ЗСУ, організовуючи благочинні марафони. Ми з дружиною збирали футболки на лоти благочинних аукціонів.
– Запоріжжю, яке постійно перебуває під обстрілами, нині дуже важко. У вас залишаються родичі у рідному місті?
– Так, у мене у місті залишилися мати. Вона доглядає за онуком призовного віку. В мене там також сестра з чоловіком та двома доньками. Тому я дуже часто спілкуюся зі своїми родичами і в курсі всіх подій, які відбуваються і в Україні загалом, і у Запоріжжі. Фактично за 25 кілометрів від нашого міста стоять рашисти. Дуже важко. Переживання та тривога за життя моїх родичів і близьких – постійне відчуття . Тому так, така ситуація.
Українці у Грузії
– Так, ми всі живемо в Україні у таких відчуттях. Але мусимо боротися, мусимо виживати. Повертаючись до чемпіонату Грузії, довелося побувати на матчі Динамо Батумі, за який віднедавна грає українець Артем Мільченко. Чи є ще у чемпіонаті Грузії наші земляки, яких би Ви могли виділити?
– Позаминулого сезону у грузинський чемпіонат прийшов Іван Литвиненко. Він спочатку був у Динамо Батумі, прийшовши до команди за попереднього тренера Гегучадзе. Ми домовилися, що я дам йому шанс на зборах, і він гарно проявив себе. Але іноді бувають такі ситуації, коли не все вирішує головний тренер. Буває що і президент, і спортивний директор вносять свої корективи.
Відтак, півроку погравши доволі непогано за Динамо, Литвиненко ще й гарно попрацював на міжсезонних зборах у Туреччині, і його запросили у мій колишній клуб – Ділу з Горі. У нього був статус вільного агента, тож він перейшов без жодних проблем. У Ділі зіграв ще півсезону, і його продали у Металіст 1925. Це те, що трапилося на моїх очах. Хочу сказати, що Іван добре спрогресував.
Цього сезону до Динамо (Батумі) прийшов Артем Мільченко й дуже гарно вписався у склад. Я був ним задоволений. Він якраз зайшов на позицію "шістки", на якій у нас грав бразилець Алеф Сантос: він отримав ушкодження серцевого м’язу й потребував паузи. Артем "зайшов" дуже гарно і я дуже задоволений.
– Це була ваша ініціатива запросити його?
– Так.
Нове поле для гри Грузія – Україна
– Динамо Батумі нині грає матчі на невеличкому стадіоні з двома тисячами місць…
– Так, запасний стадіончик.
– Отож, головне поле Батумі бережуть для матчу збірної дуже ретельно, адже Динамо вже тури 3-4 не грає на стадіоні…
– Вони повністю замінили газон на "Батумі-Арені". До цього поле, дуже неякісно постелили і перед матчем Грузія – Україна його реконструюють. Там гібридне поле – напівштучне, наполовину натуральне. Але добре, що є де грати. До Євро-2023 U-21 у Батумі та Цхалтубо Федерація футболу Грузії побудувала нові тренувальні комплекси: газони там також штучно–натуральні "50 на 50", тож клуби використовують їх як тренувальні, а також й матчі проводять.
– Відтак ми плавно підійшли до теми збірної. Коли ви з Динамо грали на цій арені, яка там панувала атмосфера?
– Класна. Це суто футбольна арена. Грати там дуже комфортно. На матчі Грузія – Україна буде аншлаг: усі квитки було продано буквально одразу ж. Тому ми побачимо дуже якісну атмосферу – для футболістів, і для вболівальників.
– Чи Ви бачили першу гру Україна – Грузія?
– Так, я дивився гру.
Ребров – Саньйоль: дуель тренерів
– Чи вважаєте, що нам у тому матчі більше пощастило?
– Я так не вважаю. Україна заслужено перемогла у цьому матчі. Відзначу роботу тренерського штабу. Ця гра показала, що наша збірна може грати у хороший сучасний футбол. З усього видно, що Сергій Ребров та його помічники добре проаналізували матчі збірної Грузії.
У грузинів – дуже потужна команда, яка заслуговує на серйозну повагу. Вони добре виступили на Євро-2024. Плюс виграли перші два матчі Ліги націй. Але, попри це, Україна заслужено перемогла у домашньому матчі: не дали зіграти на повну трьом лідерам збірної Грузії – Кварацхелії, Мікаутадзе і Чаквітадзе, які визначають стиль гри цієї команди . За грою Грузія – Україна хочу сказати дуже хороші слова на адресу тренерського штабу, зокрема, Сергія Реброва.
– Ви назвали трьох ключових гравців збірної Грузії. Та, без сумніву, головний плеймейкер грузинського стиля – їхній Марадона, Платіні та Зідан, на якого молиться Грузія – це Хвіча Кварацхелія…
– Так, Кварацхелія – один із найяскравіших на даний час футболістів Грузії. Але сама команда Грузії заслуговує на увагу й повагу передусім тому, що Віллі Саньйоль добре з нею попрацював, створивши дуже якісний й робочий колектив. Французький фахівець налагодив мікроклімат, і, за цих умов, національна команда прогресує від гри до гри. Помітно, що Саньйоль детально розбирає кожного наступного суперника, ретельно готуючи тактику на кожен матч. Тож 16 листопада нас чекає дуже цікаве протистояння.
Хвіча Кварацхелія бореться з Іваном Калюжним та Миколою Шапаренком
– У першому матчі українцям вдалося перекрити кисень лідерам збірної Грузії, але зробити це ж саме у них на полі буде вдвічі, а то й утричі складніше…
– У першому матчі Україна добре спрацювала у плані переходу від оборони в атаку: дуже якісно переключалися. Видно, що Ребров доніс до хлопців те, що потрібно накривати опонентів на їхній половині поля, був пресинг при втраті м’яча на чужій половині. Тому ми й контролювали гру, не даючи грузинам нічого зробити. Бо якщо дати Кварацхелії, Чаквітадзе, Мікаутадзе втекти, будуть проблеми.
Мудрик – Кварацхелія: порівняння не на користь Михайлові
– У першій грі ми не дали грузинам себе показати й вирішили долю зустрічі за рахунок індивідуального виконання Михайла Мудрика. Раніше ви вже порівнювали Мудрика і Кварацхелію, і Ваше порівняння було не на користь Михайла...
– Так, не на користь Мудрика. Я сказав, що Кварацхелія – це діамант, а Мудрик – це алмаз, який потребує огранки. Михайлові треба ще трохи часу, знань та досвіду. Кварацхелія – найкращий гравець Італії минулого сезону. Це дуже серйозне досягнення. А Мудрик – ще на початку шляху, але він не менше талановитий, ніж Кварацхелія.
– Ви самі казали, що грузини, як правило, бувають нестабільні, але Кварацхелія якраз показує стабільність. То він виняток з правил? Звідки у нього взялася самодисципліна? Від Саньйоля теж? Чи хто його навчив?
– Саньйоль дав своє, як ексгравець захисного плану, й він зробив гарну роботу. Та Кварацхелія став яскравим після роботи з Лучано Спалетті у Наполі. Спалетті дав йому дуже великі знання, потужно попрацювавши з Хвічею. Сам по собі Кварацхелія – дуже талановитий футболіст. Він – нестандартний, він може у різних ситуаціях прийняти різні рішення: розвернутися на 180 градусів, на 360. Він може в будь-яку секунду створити гольовий момент. Дуже небезпечний виконавець.
Оцінка шансів
– Це талант, який робить різницю для своєї команди, надаючи їй перевагу на рівному місці: може вирішити долю епізоду сам, а може комусь віддати такий асист, що залишиться лише переадресувати м’яч у ворота. Грузія буде йти в атаку у матчі з Україною, буде давити?
– Перед Євро до мене дзвонили українські журналісти й запитували: "Як ви оцінюєте шанси України й Грузії на чемпіонаті Європи?". Я сказав, що Україна йде фаворитом. Мовляв, Грузія грає від оборони, тому я віддаю перевагу Україні. Але відбулося з точністю до навпаки: Україна зіграла свої не найкращі поєдинки, а Грузія від матча до матчу додавала. Перед поєдинком Україна – Грузія, ті ж самі журналісти мене запитували, кому ви тепер віддаєте перевагу. І я сказав, що тепер вже Грузія йде фаворитом, а Україна після двох поразок у Лізі націй виглядає гірше… Нинішня гра дає мені інші відповіді. Я хочу зараз дати перевагу Україні.
– Перед грою на виїзді? Незважаючи на те, що граємо у гостях?
– Так, попри вказані фактори.
– У Грузії – більше шансів вийти в Лігу А. Нам треба виграти два матчі, щоб зберегти свої шанси, і не усе залежить від нас. Але ви все ж таки вважаєте, що Україна виглядає більш привабливо. За рахунок чого?
– Мені здається, що збірна України після двох поразок, після критики та хейту на адресу тренерського штабу (адже вся Україна дуже потужно хейтила збірну), Ребров і тренерський штаб віднайшли цей ключик, який, незважаючи на весь негатив, переключить ситуацію на позитив. Мені здається, що Ребров це зробив, і я очікую, що з кожною грою хлопці будуть додавати, додавати й додавати.
Мікроклімат у команді визначає результат
– На вашу думку, що не вдалося Реброву та команді на Євро? Чому так провалилися?
– Підбір гравців у збірній України дуже гарний: потужний сплав досвіду й молодості. Багато гравців грають у топ-чемпіонатах, клуби яких не просто так витрачали великі гроші, купуючи наших футболістів. Мені здається, що на чемпіонаті Європи проблема була у мікрокліматі у команді. Не сумніваюся, що наші збірники – талановиті та якісні й можуть грати у хороший футбол. Гадаю, можливо, щось зламалося у мікрокліматі, у роздягальні. На мою думку, десь в цьому проблема.
– Які принципові відмінності Ви бачите у нашого найближчого суперника, у порівнянні зі збірною України?
– У Грузії, як і у нас, має місце сплав досвіду й молодості. Використовуючи футбольний термін, скажу так: у них є ті, хто грає на роялі і ті, хто його носить. Перевага Грузії – у стабільності їхнього складу, який грає з кваліфікації на Євро-2024. Хлопці дуже добре притерлися один до одного і розуміються з півслова та пів погляду. Це їхня основна перевага. У Реброва ця ситуація дещо інша. Як ми бачимо, склад на Албанію кардинально змінився у порівнянні зі складом на Грузію. Як мені бачиться, Ребров продовжує шукати.
З Україною у серці
– Тут у Грузії ви продовжуєте стежити за чемпіонатом України?
– Так, дивлюся кожен тур Ось бачив дуже класну гру Олександрія – Полісся (інтерв’ю було записане наступного дня після цього матчу – О.Г.). Дуже класно. Хочу сказати добрі слова на адресу Олександрії. Ця команда заслужено йде на першому місці в УПЛ. І Полісся теж, і Кривбас – потужна команда.
– Зараз Ви без роботи, чи припускаєте варіанти й пропозиції, які можуть бути з України? Можете повернутися до чемпіонату України?
– Так, все може бути, розглядаю все. Коли людина без роботи, то розглядає різні варіанти – і за кордоном, і з України. Робота тренера змушує бути постійно у тонусі. Пробіли у роботі – це дуже погано для нього самого. Тож хочу швидко знайти роботу, щоби приступити і зараз почати новий етап своєї кар'єри.
– Що для Вас, як для тренера, найголовніше у новій команді?
– Таємниць немає. Якщо надходить пропозиція, аналізуєш цю команду: відстежуєш ігри, виявляєш проблемні моменти, бо ти мусиш знати куди йдеш, і від цього вже починаєш перші кроки роботи. Тож секретів ніяких немає: це – комунікація з президентом, з вболівальниками, з командо… Коли проводиш аналіз, ти вже приблизно знаєш: "ага, цей гравець влаштовує, а цього можливо ми змінимо..."
– І на завершення – невдячна справа: чи можете зробити прогноз на гру Грузія – Україна?
– Перевагу, як сказав, віддаю українцям. Хочу, щоби Україна виграла цей матч. Я живу у Грузії, але Україна – у моєму серці, я хочу щоби наша збірна перемогла у Батумі й якомога вище піднялася догори і стала боротися за вихід у наступний етап. Хочу, щоби Україна виграла.
Олександр Гливинський, спеціально для Чемпіона з Батумі
Відповідальний редактор – Денис Шаховець