Краснюк: Срібна медаль чемпіонату світу – не той результат, на який ми очікували
Михайло Краснюк став одним із творців командного успіху збірної України на чемпіонаті світу з фехтування. Українські шпажисти вперше за шість років повернулися на світовий п'єдестал, здобувши срібні нагороди в командних змаганнях.
В інтерв'ю "Чемпіону" 24-річний дніпрянин поділився емоціями після фіналу, пригадав ключові моменти вирішальної сутички та оцінив свій виступ та результати команди на світовій першості.
– Це дебютний для вас чемпіонат світу, і одразу срібна нагорода, що відчуваєте прямо зараз?
– Я навіть не знаю, які саме це емоції. Це велика радість, це було неочікуванно. Знаєте, таке відчуття, ніби ти нічого не чекав і тут на тобі. І ти максимум міг розраховувати на бронзову медаль, а ти у фіналі. І саме такі емоції. Щоб коротко зобразити моє відчуття і моє внутрішнє становище. Коли ми взяли бронзу на чемпіонаті Європи, в мене був час, щоб я міг усвідомити це, що я дійсно бронзовий призер, а що це не є якийсь жарт моїх друзів чи щось таке. Пройшло багато часу, і я зміг в це повірити. Мені складно зрозуміти, скільки тепер необхідно часу, щоб усвідомити, що я не тільки бронзовий призер чемпіонату Європи, а ще й віцечемпіон чемпіон світу.
Чого саме в мене такі емоції? Тому що, наприклад, якщо брати цілі та задачі, які ми ставили з тренером на цей сезон, основна задача була потрапити у збірну та пофехтувати на чемпіонаті Європи, чемпіонаті світу і отримати досвід. А виявилося так, що я не тільки зміг пофехтувати і отримати досвід, а ще й отримати медалі. Тому це для мене неперевершено. Ти розумієш, що вся ця робота була не просто так.
– Перед поїздкою на чемпіонат світу думали про те, що все може закінчитись саме так?
– Звісно, я просто їхав на чемпіонат світу з метою отримати досвід, але були надії та сподівання, втім вони були дуже примарними. Не можна перед змаганнями думати, що ти приїдеш і візьмеш золото, і станеш найкращим. Так не можна думати. У нас є стратегія, що ти приїжджаєш на змагання і задачі йдуть поступово. Тобто спочатку ти перший бій відфехтував, потім другий, потім третій. І так воно складається поступово і ти призер. Тому не можна на змаганнях думати про медалі, очки, рейтинги. Є лише бій та лише твій к.
– Фінальне протистояння зі збірною Казахстану, що стало вирішальним у ньому, на вашу думку?
– Якщо брати саме чемпіонат світу, то дуже великий вклад саме у команду зробив наш лідер Рома Свічкар. Саме він вів нашу команду. Останній поєдинок дуже важливий, бо там найскладніше – це психологія і ти повинен довести рахунок саме до перемоги. І я вважаю, що, по-перше, дійсно, частково є і моя провина у нашій поразці, тому що, якщо брати коефіцієнт саме цієї зустрічі, я дав мінус два. Програний мною перший бій, коли був спочатку рахунок рівний, я вийшов і дав мінус два. І це вплинуло на подальшу нашу тактику. Ми повинні були йти, розігрувати уколи. Тобто ми атакували, тому що ми програвали.
Але більшу частину зіграло те, що Рома Свічкар, наш лідер, дуже багато фехтував і багато викладався в останніх зустрічах. У поєдинку з Польщею, коли Рома виходив на мінус 8, він за 3 хвилини наносив 23 уколи. Він просто був виснажений як емоційно, так і фізично – це зіграло свою роль.
Зрозумійте мене правильно, я не хочу сказати, що ми програли саме через Рому Свічкаря. Тут провина усієї команди. Ми знали, що він виснажений, але не змогли привести нормальний рахунок, щоб Рома міг закінчити поєдинок. Він виходив на мінус 5 і було дуже важко перемогти. Тому це провина команди.
– Востаннє українські шпажисти виходили у фінал світової першості у 2019 році. Тоді Анатолій Герей, Богдан Нікішин, Ігор Рейзлін та Роман Свічкар стали теж срібними призерами. Зараз нашу команду якраз тренує Ігор Рейзлін, його досвід та поради зробили нашу команду сильнішою?
– Ігор Рейзлін дуже досвідчений боець. Тобто він не теоретик, він саме практик. Він знає, як фехтувати, він знає, які там емоції, він знає, як це все складно. Це перше. А по-друге, з нами працює не тільки Ігор Резлін, а з нами працює ціла команда тренерів. І до неї входить Богдан Нікішин. Він теж фехтував. Він був лідером національної збірної багато років. Витягав дуже багато зустрічей, коли ми програвали.
Він також лідер. І що мені подобається, ми робимо аналіз після кожного бою, після кожних таких поєдинків, аналізуємо помилки і робимо, так сказати, домашнє завдання. І це реально дає свій буст. Приємно працювати з професіоналами, з людьми, які знають свою справу. І не тільки знають, вони ще й горять нею. Вони, мені здається, як і ми всі, віддаємось повністю мистецтву фехтування.
– Якщо говорити про чвертьфінал та півфінал, долю поєдинку вирішував укол, який завдавав Роман Свічкар, що можете сказати про нього, його холоднокровність додає команді наснаги?
– Рома був неперевершений. У день змагань він був неперевершений, він був реально лідером, героєм. Це 100%. Можна сказати, що відсотків на 50 це саме Романа заслуга, тому що він кожні зустрічі нас витягував. Він дійсно дуже талановитий і дуже сильний спортсмен і член команди.
– Як загалом оціните свій виступ на чемпіонаті світу та яку оцінку поставите собі від 1 до 10?
– Я вважаю, що якщо оцінювати по тому, який результат ми очікували і який отримали, то це десятка. Ми не очікували, що ми будемо у фіналі. Це 100%. Тому в плані результату – це десятка, тобто ми реально молодці. Якщо аналізувати саме мене, саме те, як я фехтував, який я профіт давав команді, то я скажу так, що я вважаю, в моєму фехтуванні є багато помилок, є багато хороших речей, а є і помилок.
Я не можу собі поставити десятку, навіть дев'ятку, тому що, як я казав, у фіналі я вийшов на другий бій, коли був рівний рахунок, і нафехтував на мінус два. Тому, частково, нам було складно з ними фехтувати і тому ми маємо результат, який маємо. Я вважаю, що нафехтував на 8. Я дійсно непогано працював, але я можу набагато краще. І я це знаю.
І не тільки я це знаю, це знають і мої тренери Сергій Ніколайович Комаров, Богдан Нікішин, Ігор Рейзлін. Вони це знають і ми будемо працювати над цим.