Знищив російського "руйнівника", нокаутував Хана і виніс Чавеса: 5 найкращих боїв Сауля Альвареса
Сауль Альварес – ікона боксу, легенда Мексики і просто видатний спортсмен.
Уже найближчої неділі його чекає поєдинок із не менш іменитим Теренсом Кроуфордом. Переможець цього мегафайту стане головним претендентом на перший рядок рейтингу P4P від The Ring, ESPN та інших авторитетних видань.
Ба більше – ця звитяга матиме історичне значення. Тріумфатор отримає всі підстави претендувати на місце в елітному списку боксерів all-time.
Напередодні цього історичного двобою "Чемпіон" вирішив пригадати найбільші перемоги Канело.
№5. Перший серйозний титул
Сауль Альварес (35-0-1, 24 КО) – Меттью Гаттон (43-4-2, 17 КО) UD 12 (119-108, 119-108, 119-108)
Зараз це звучить неймовірно, але свій перший бій на профі-рингу Альварес провів у… 15 років! У наш час важко уявити отримання ліцензії без досягнення 18-ти, проте Мексика – справжня мекка боксу, де таланти не чекають повноліття, а їм йдуть на зустріч.
За шість років Сауль встиг відбоксувати 36 поєдинків, вигравши 35 і лише раз звівши внічию – у своєму п’ятому бою (червень 2006-го).
Така статистика дозволила йому зібрати другорядні титули – WBA Fedecentro, WBO Latino, NABF, WBC Youth, WBC Silver. Але справжнім іспитом стало протистояння з британцем Меттью Гаттоном за вакантний пояс WBC у першій середній вазі.
Прізвище Гаттона знайоме фанам боксу – він молодший брат легендарного Ріккі. Водночас Меттью не був випадковим "суперником за прізвищем". Він підходив до бою із серією з восьми перемог і нічиєї, серед яких – успіхи над Джанлукою Бранко (раніше той програвав лише Гатті та Котто) та українцем Юрієм Нужненком.
На рингу ж перевага Канело була тотальною – він перехоплював атаки, контратакував і розбивав захист суперника. Подекуди бій виглядав так, ніби боксери різного рівня. Єдине, чого не вдалося – довести справу до нокауту. Перевага була відчутна: 119:108, 119:108 і 119:108. Мало бути у всіх 120:108, але в одному з раундів рефері зняв із Сауля бал.
Та молодому таланту було не до смутку – перший серйозний титул у кишені, а разом із ним і 280 тисяч доларів призових. Хоча, треба зізнатися, міг заробити більше: за день до бою він не вклався у вагу й заплатив штраф у 20% гонорару.
№4. Перший іменитий суперник
Сауль Альварес (39-0-1, 27 КО) – Шейн Мозлі (46-7-1, 39 КО) UD 12 (119-109, 119-109, 118-110)
На той момент у його списку суперників були Мігель Васкес, Карлос Адан, Карлос Балдомір, Хосе Котто (брат Мігеля Анхеля - прим.). Всі вони міцні середнячки. До такого ж рівня можна було віднести й Шейна Мозлі. Ні, безумовно, на піку він значно сильніший за цей список, але в травні 2012-го йому вже було 40 років.
І ось настав час справжнього випробування – бою з живою легендою, ексчемпіоном світу у трьох вагових категоріях.
Альварес упевнено контролював бій, перемігши "Шугара" одноголосним рішенням. Проте головним здобутком стала не тільки перемога, а й слова самого Мозлі після фінального гонгу:
"Його захист був справді хорошим, і він дуже швидкий. Він може пройти довгий шлях. Він на одному рівні з найкращими хлопцями, з якими я бився. А я бився з Мейвезером, Котто, Пак'яо. Він на одному рівні з ними".
До того ж цей поєдинок був головним у мейн-кард мегашоу – Мейвезер vs Котто. Тож у Канело була ідеальна платформа для того, щоб заявити про себе ще гучніше на весь світ. І він її, безумовно, використав: 119:109, 119:109, 118:110.
№3 Найяскравіші нокаути
Сауль Альварес (44-1-1, 29 КО) – Джеймс Кіркленд (32-1, 27 КО)
Цей американець за іменем, можливо, й не такий відомий, як кілька боксерів, які не потрапили в підбірку, але важливий контекст.
Канело після поразки Флойду у вересні 2013 року до момент зустрічі з Кірклендом у травні 2015 лише двічі виходив на ринг; технічний нокаут у 10 раунді над відвертим середнячком Альфердо Ангуло, якого ж той Кіркленд у 2011-му також здолав нокаутом у 6 раунді, і складний бій з Ерісланді Ларою, де Сауль вперше з 2009 року переміг лише роздільним рішенням суддів.
Звичайно, ніхто Альвареса і не думав виписувати з провідних боксерів, але нотки для настороження з'явилися.
Відповідь мексиканець дав на ринзі: два нокдауни за 3 раунди, а потім яскравий нокаутуючий удар правим боковим. Скептики заткнули роти, а журнал The Ring віддав нагороду "Нокаут 2015 року".
Сауль Альварес (46-1-1, 30 КО) – Амір Хан (31-3, 19 КО)
Практично через рік мексиканець ще більш ефектно "відправив у царство Морфея" куди зірковішого Аміра Хана. За таке він отримав свою другу й наразі останню нагороду "Knockout of the Year".
Символічно, що через три роки британець пакистанського походження не менш брутально побуває в нокауті від рук Теренса Кроуфорда.
№2 Герой Мексики має бути один
Сауль Альварес (48-1-1, 31 КО) – Хуліо-Сезар Чавес-молодший (50-2-1, 32 КО)
Хуліо і близько не наблизився до кар’єри свого батька, але через це мав велику повагу до себе.
Протистояння двох мексиканських зірок світового боксу відбулося у 2017 році та пройшло в рамках проміжної ваги 74,6 кг. Чавес мав перевагу в зрості і розмасі рук, але бойовий інтелект Канело нівелював це без особливих проблем. Нокауту не було, але можна назвати той поєдинок "виносом тіла" – тричі 120:108.
Мексиканським поціновувачам боксу довелося чекати довгих сім років, коли знайдеться ще один земляк гідний зустрічі з титаном. Хайме Мунгія, які і Чавес-молодший, вистояв всі 12 раундів у 2024-му, але був далекий від перемоги.
№1. Прийняв виклик і завершив кар’єру росіянина
Сауль Альварес (53-1-2, 32 КО) – Сергій Ковальов (34-3-1, 29 КО)
Мексиканець, який починав кар’єру у вазі до 63,5 кг, поступово зростав не лише у майстерності, а й фізично. І от у 2019 році він наважився на ризикований виклик – бій проти Сергія Ковальова у напівважкій вазі (до 79,3 кг).
На кону стояло історичне досягнення – титул у четвертому дивізіоні. Для Канело це була можливість підтвердити статус "універсального солдата", здатного перемагати в будь-якій вазі.
Сам поєдинок довгий час не вражав видовищністю. Альварес у звичній манері не форсував події, акуратно вичікуючи момент. Ковальов не мав арсеналу, аби перехопити ініціативу. Судді після 10 раундів бачили мінімальну перевагу Канело (двічі 96-94) та нічию (95-95).
Усе вирішив 11-й раунд. Альварес різко пішов уперед і потряс суперника правим прямим. Ковальов відступив до канатів, де отримав важкий лівий хук, після якого вже ледь орієнтувався в просторі. І тоді прозвучав вирок – точний правий у скроню, і росіянин на прізвисько "руйнівник" повалився на канати, довго не підводячись.
Цим нокаутом Канело не лише увійшов у клуб чемпіонів чотирьох дивізіонів, а й, фактично, викинув Ковальова зі списку топових боксерів світу.
Поза рейтингом. Трилогія Сауль Альварес – Геннадій Головкін
Коли говоримо про епохальні протистояння, одразу згадується сага "Канело – Головкін". Вона подарувала шанувальникам боксу три великі битви.
У першому бою (2017) казахстанець виходив у ринг як чемпіон трьох організацій та головний панчер середньої ваги. Альварес – як претендент, який мав довести свою зрілість. Бій вийшов рівним: Головкін більше тиснув, Канело блискуче контратакував. Багато експертів віддали перемогу Геннадію, але судді зафіксували нічию – (118:110, 113:115, 114:114).
У реванші (2018) мексиканець вийшов більш агресивним і нав’язав казаху "свій бокс", діючи першим номером. Це було несподівано і принесло йому мінімальну, але офіційну перемогу.
Третій бій (2022) уже не мав тієї інтриги – Головкін був далеко від прайму, вперше піднявся у другий середній дивізіон, де Канело вже зібрав усі пояси. Мексиканець виграв за очками (116:112, 115:113, 115:113), але перевага не виглядала такою переконливою, як очікувалось.
Ця трилогія увійшла в історію – двоє боксерів елітного рівня билися на рівних, і хоч офіційно Канело має дві перемоги та нічию, багато хто досі сперечається щодо справедливості рішень.
Альварес перемагав безліч грізних суперників. Єдиними, хто зумів зупинити його, залишаються Флойд Мейвезер (2013) та Дмитро Бівол (2022). Головкін – не зміг, хоч і двічі змусив суддів рахувати мінімальну поразку та одного разу нічию.
Ця трійка – справжня еліта світового боксу. І саме до неї тепер долучається Теренс Кроуфорд. Так, американець ризикує, піднімаючись у вазі, але він настільки універсальний і майстерний, що без бою точно не віддасть своє legacy. Якщо три легенди боксу поставили під сумнів велич Канело, то чому це має бути не під силу і Теренсу? Цей бій – одне з найбільших випробувань у кар’єрі обох.