Охота: Якщо триває війна, то мають існувати й певні правила для нейтральних спортсменів
Українська боксерка Ганна Охота здобула срібну нагороду на чемпіонаті Європи з боксу, який триває у болгарській Софії.
Після поразки у фіналі уродженка Горішніх Плавнів на церемонії нагородження проігнорувала представницю РФ Юлію Чумгалакову.
Чемпіон поспілкувався з Ганною про завоювання "срібла", рішення покинути подіум та майбутнє в боксі.
– Срібло завжди приносить змішані емоції. Що було у вас на душі наступного ранку, коли усвідомили, що отримали цю нагороду?
– Наступного ранку після фіналу я відчувала виснаження та апатію до всього. Десь у глибині душі хотілося перемотати час на 10 годин назад і спробувати виправити моменти, які вже сталися. Мені хотілося бути поруч із рідними людьми, хотілося просто відпочити, але попереду була важка дорога додому. Ох, цей автобус, ця дорога – це найгірше, що можна було придумати…
– Ми всі бачили, як ви покинули подіум, аби не фотографуватися з росіянкою. Розкажіть про це рішення.
– Коли я отримувала медаль, я подумала: чому в мене немає права вибору? Якби це залежало від мене, я взагалі не стала б виходити на п'єдестал. Коли йдеш із подіуму і чуєш за спиною гімн, це дуже сильні емоції. Напевно, це просто антиутопія наших днів, просто безрозсудний час. Можна говорити багато, але я не хочу, щоб мене неправильно зрозуміли.
Якщо триває війна, то, напевно, мають хоча б дотримуватися певних правил і заходів: вихід із подіуму, нейтральний прапор. А тут ти просто приїжджаєш на змагання і маєш відчуття, ніби нічого не відбувається. Це боляче. Десь у цей момент гинуть люди, а тут просто змагання.
– Ви провели три поєдинки на чемпіонаті Європи. Який із них був найбільш складним фізично, а який морально?
– Кожен по-своєму важкий. Не можу точно описати свій стан, тому що я просто була в моменті й проходила бої за одним регламентом. Я прокидалася вранці о 5:50, їхала на зважування, поверталася, їла, приводила тіло до ладу: масаж, різні процедури. Потім сон або прогулянка, можливо, книга, знову їла, збиралася на бій і їхала боксувати.
Після цього поверталася, їла, приймала душ, лягала спати – і все починалося знову: зважування... Для мене відчуття втоми приходило ввечері перед сном. Воно яскраво говорило мені: "Ти велика молодець, так і продовжуй. Скоро ти прийдеш до своєї мети".
– 48 кг – не олімпійська вагова категорія. Чи плануєте підніматися вище наступного року, аби поборотися за ліцензію на Олімпійські ігри-2028?
– Для мене це поки неактуально, оскільки ми з моїм тренерським штабом ще не обговорювали подальші дії. Зараз у мене повноцінний заслужений відпочинок. Я майже півтора роки працювала без відпочинку. Тому не дочекаюся моменту, коли зможу розвіяти думки й відчути щось нове.
Додам, що для переходу у вищу вагову категорію потрібна індивідуальна робота. Щоб її створити, потрібні великі ресурси, тому перехід залежить не лише від мене. Але він цілком можливий.