Ображав Усика, бився з Ломаченком у храмі: головний фрік українського боксу Іван Редкач завершив кар’єру
Боксер Іван Редкач (24-8-1, 19 КО) два дні тому відсвяткував своє 40-річчя. Ймовірно, він не святкував його в тому розумінні, яке ми зазвичай вкладаємо в слово "святкування". Можливо, зібрав коло друзів і навіть дозволив собі з'їсти тістечко. Але не більше.
Зрозуміло чому – 4 квітня у нього мав бути бій. Суперником значився небезпечний Келвін Девіс (15-1, 8 КО). Для "El Terrible" це мав бути перший вихід на ринг із вересня 2024-го.
Та цього не станеться. Іван після консультації з лікарем оголосив про завершення кар'єри.
Враховуючи всі його цитати, вчинки та бої, здавалося, що Редкач піде яскраво й абсолютно неочікувано. Яскраво не вийшло, але другий пункт таки здійснився.
Від залу Шостки до найвідоміших арен США
Іван народився у місті Шостка, Сумська область. У шестирічному віці почав займатися боксом. В аматорах ставав чемпіоном та віцечемпіоном України.
Чи то особисті амбції, чи то конкуренція за місце у збірній (а за іменами та успіхами на чемпіонатах Європи, світу та Олімпійських іграх період 2007–2013 років є, напевно, найкращих в історії українського аматорського боксу) змусила 22-річного хлопця переїхати до США і розпочати професійну кар'єру.
Зазвичай українські боксери "набирають" рекорд і досвід на батьківщині, а потім їдуть підкорювати Європу. А там, дай Боже, – і США.
El Terrible ("Жахливий") у цьому плані унікальний. Лише один раз із 33 виходів на ринг відбувся за межами Сполучених Штатів – і той пройшов у досить незвичному місці для спортсмена з українським паспортом: у Коста-Ріці.
Звичайно, далеко не всі поєдинки Іван провів на топових аренах. Але виходи під софіти MGM Grand (Лас-Вегас), Boardwalk Hall (Атлантік-Сіті), Barclays Center (Бруклін), Mercedes-Benz Stadium (Атланта) – це мрія майже кожного боксера. І підкоряється вона далеко не всім. Тим більше – не як статисту на самому дні андеркарду.
І це безумовно заслуговує на повагу.
Що не заслуговує на повагу
Редкач мав прізвисько "Жахливий" у ринзі. Але іноді – не менш жахливий у своїх вчинках поза ним.
У 2021 році зробив пропозицію Анні Андрєєвій. До цього він був одружений на російській американці Вікторії, від якої у нього син Лукас.
У Шостці тим часом мешкала його перша дружина, яка виховувала доньку від Івана. З її слів, фінансово він не допомагав.
Наприклад, влітку 2022-го, коли вже була повномастштабна війна, він похизувався фото з росіянином Дмитром Біволом. І це було не під час стердауну чи тренування. Просто сходили разом до басейну.
Це була б одна біда. Але Іван навіть не намагався нормально пояснити ситуацію. Точніше, намагався – але, можливо, краще б цього не робив.
"Потрібно розділяти спорт та політику. Хоч цей принцип йде в історію і слід визнати, що вони нерозлучні, але для мене спорт залишається поза політикою.
Бо старанно трудяться спортсмени, а в даному випадку потом і кров'ю. Жоден політик так не трудиться за рахунку держбюджету у своїх кишенях. Не треба плутати лазню з вахтою", – написав тоді він у соцмережах.
Схоже, образа на суспільство у нього так і залишилася. Через кілька місяців Олександр Усик з'явився на фото з екс-чемпіоном світу з Росії Сергієм Ковальовим. Редкач і тут не пройшов повз.
"Не плутайте політику та спорт. Мене тоді засудили за фото з Біволом, а тут Х**сік мовчить. Двуликий поц".
Іван проти всіх українських боксерів
Суперниками Редкача були представники США, Латинської Америки, казах, білорус, чорногорець. Із земляками він у ринзі не зустрічався. Але заочно – через інтерв'ю, соцмережі та коментарі – критикував і вступав у перепалки з багатьма.
Особливо любив пройтися по Усику. Наприклад, вважав, що чемпіона "витягнули" в першому поєдинку проти Даніеля Дюбуа.
"Я б повірив, якби Усик сказав, що захист від удару піднявся/закрутився і притиснув ділянку паху, або що удар припав на ділянку живота нижче від пупка/області пояса, але те, що наговорив Усик зі своєю командою, в жодну книгу з анатомії не лізе. Рефері – полум'яний привіт, витягнув, так би мовити, за яйця Усика."
Переживав Редкач і за можливий похід чемпіона світу в політику.
Восени 2022-го він не пройшов повз і Катерину Усик, обурившись тим, що вона через сторіс в Instagram часто згадує війну в Україні.
"Хто може забрати телефон у дружини Усика? Як ти можеш говорити про політику, якщо ти далека від неї? Зупиніть цю жінку. Досить боксерським пабликам постити її. Дружина Усика, якщо ти хочеш говорити про війну, їдь в Україну, мати Тереза".
Діставалося й колись найкращому другу Олександра – Василю Ломаченку. Редкач міг поставити 25 тисяч доларів на суперника Ломи, критикувати "Хай-тека" за висловлювання, позицію та навіть проведення боїв.
Апогей стався у 2020 році, коли Редкач повідомив, що Ломаченко накинувся на нього у церкві.
"Прийшовши сьогодні із сім'єю до церкви, я зустрів там Василя з його командою. Я з Василем привітався, на що православна і віруюча людина, якою себе позиціонує Василь, зі словами "Ти чьо, бл*, попутався", відштовхнув мене двома руками і ще попросив залишитися тут і зараз, і чекати на розбірки, мовляв йому є мені що пред'явити.
Васю, ти просто Вася. У церкві, у присутності моєї дружини та сина, у присутності інших віруючих ти руками махаєш і свої емоції не контролюєш. Що ж тебе так зачепило?
Ти за якими поняттями взагалі живеш? Точно не за Божими, не за людськими, не за спортивними".
Щоправда, згодом боксер цю публікацію з Інстаграм видалив. А сам Ломаченко чи його команда так і не підтвердили правдивість цієї історії.
Були й епізоди, коли "Жахливий" навпаки – "вписувався" за свого візаві. Після поразки від Хейні Ломаченко заплакав прямо на ринзі. Тут Редкач, на диво, став на його бік.
"У кожного механізму є свій ресурс і наш Ідол теж не залізний. Не судіть суворо. Вася, ми всі, вся Україна з тобою! Чекаємо назад у ринг!".
Навіть любов до України він озвучив так, що багатьом було складно не образитися.
Яскравий не тільки на словах
Безумовно, успіхи Івана на ринзі не зрівняються з тим "хайпожерством", яке він створював своїми словами та дописами. Але посередністю він точно не був.
Серед його суперників – Денні Гарсія, Реджис Прогрейс, Джон Моліна, Девон Александер.
Редкач любив бити – і дозволяв це робити своїм опонентам. Недаремно лише п'ять його поєдинків із тридцяти трьох пройшли всю дистанцію. Причому лише один – 12 раундів. В інших випадках це були два 10-раундові та два 8-раундові бої.
Бокс – це не футбол. Але правило "напад виграє матчі, а захист – титули" цілком можна застосувати й до цього виду спорту. З роками бити швидко й влучно ставало дедалі складніше, а от пропускати – багато майстерності не потрібно. Тому нічого дивного у чотирьох поразках за останні п'ять поєдинків немає.
Але це ніяк не забирає того факту, що Іван був яскравим – і не тільки на словах.
Ще одним його козирем була непередбачуваність – і в "коробці", і в житті. Це фактично його візитна картка. Тому не варто дивуватися, якщо колись він розкритикує Усика, а через певний час назве його найвеличнішим боксером гевівейту. Скаже, що любить Україну, а потім буде хизуватися спільним фото з російським боксером.
Тепер у нього буде більше часу для формування не дуалістичних позицій, а єдиного і чіткого, цільного принципу, що саме варто любити й цінити, й не відходити від заданого курсу.
Життя – це поєдинок, а перед Іваном не суперник. Не треба "фінтити", ухилятися. Потрібно бути прямолінійним, і тоді все буде гаразд і зрозуміло.