Головні брати світового біатлону. Історія Йоганнеса та Тарея Бо
Кінець березня 2009 року. На завершальний дев'ятий етап Кубку світу з біатлону, що проходив у Ханти-Мансійську, тренерський штаб збірної Норвегії залучив до основної команди перспективного юніора – Тарея Бо. Перед цим 20-річний хлопак зробив справжній фурор на чемпіонаті Європи, вигравши всі чотири юніорські гонки, в яких брав участь.
Перший млинець на Кубку світу вийшов глевким: після ідеально відпрацьованої лежки Бо прийшов на стійку й настріляв три кола штрафу. У підсумку 61 місце у спринті – менше секунди юніору не вистачило для того, аби кваліфікуватися до переслідування. Та з цього моменту хлопчина отримав право тренуватися пліч-о-пліч з Уле Айнером Бйорндаленом, Емілем Гейле Свендсеном та іншими зірковими норвежцями.
Вочевидь, щоб прогрес Тарея був поступовим, олімпійський сезон він розпочав на Кубку IBU. Та вже після двох тижів у другому дивізіоні, піднявшись тільки одного разу на п'єдестал пошани в Ріднау, Бо отримав новий виклик на Кубок світу – до Поклюки.
Боротьба за місце в олімпійській естафеті
У той час боротьба за естафетну четвірку у збірній Норвегії була шаленою: на те, щоб виступати у Ванкувері-2010 разом із легендарними Бйорндаленом та Свендсеном претендували ветеран Гальвард Ганевольд, досвідчений, хоч і не хапаючий з неба зірок Александр Ос, а також реактивний, проте нестабільний у стрільбі Ларс Бергер.
Останній вибув із цього протиборства після фіаско в Гохфільцені – через коло штрафу, зароблене Бергером, норвежці фінішували лише п'ятими. Перед цим Ларс та Александр Ос настріляли на двох три кола штрафу в Естерсунді. Хто зна, чи вплинули ці провали на виклик Тарея до основи, однак факт залишається фактом: саме після естафети на австрійському етапі Бо дізнався, що після Ріднау він їде до Поклюки.
Вже у своїй третій гонці на рівні Кубку світу "Джуніор", як його тоді прозвали уболівальники, зупинився за крок від медалі. Коли здавалося, що всі місця на п'єдесталі вже визначені, 21-річний хлопець зі 108-м стартовим номером почав швидко закривати мішені одну за одною! Та все ж останнім пострілом у тому спринті Бо схибив... Стрімко пробігши останнє коло, Тарей фінішував з четвертим результатом, програвши бронзовому призеру лише 0,3 секунди.
Отже, у наступній естафеті у квартет до Свендсена, Ганевольда та Бйорндалена потрапив Бо. І юний хлопак не підвів: він надійно пройшов другий етап естафети в Обергофі й вперше в кар'єрі піднявся на п'єдестал Кубку світу, причому одразу – на перший щабель, разом із кумиром мільйонів!
Норвезька олімпійська четвірка була де-факто визначена. Для впевненості, такий же склад скандинавські тренери виставили на останню командну гонку перед Олімпіадою, де хоч і було друге місце, та до наймолодшого члена колективу не виникало жодних нарікань – Тарей використав лише один додатковий патрон.
Історичне золото Ванкувера
На Олімпійських іграх 2010 Бо готували саме на естафету. Перед цим він пройшов обкатку канадською трасою в індивідуальній гонці, де, за порадою наставників, не рвав жили, а сконцентрувався на стрільбі й посів 21 місце. Головні ролі в тій гонці були відведені зірковим партнерам "Джуніора" – Свендсен вперше в кар'єрі став олімпійським чемпіоном, випередивши срібного призера Бйорндалена на 9,5 секунди.
Стало очевидним: норвежці перебувають на піку форми й мають вигравати естафету. Переживання були лише через недосвідченість Тарея – чи готовий він психологічно до такого виклику? "Джуніор" був готовий! Бо знову чудово відпрацював другий етап і став олімпійським чемпіоном, причому зробив це раніше і за Свендсена, і за Бйорндалена – у 21 рік!
Звісно ж, без досвідченіших партнерів цей успіх тоді був неможливим, однак вже наступного сезону Тарей почав претендувати на статус зірки №1, тим самим довівши, що його вклад у ванкуверську звитягу не варто недооцінювати.
У той момент за Тарея, переглядаючи гонку по телевізору, щиро радів його 16-річний брат Йоганнес, який ще не встиг дебютувати на міжнародному рівні, проте вже "горів" біатлоном і наполегливо працював задля того, щоб вже через чотири роки також боротися за олімпійські медалі.
Сенсаційний виграш ВКГ
У другому повноцінному сезоні на Кубку світу Бо-старший вийшов на абсолютно новий рівень. По-перше, він стрімко додав у швидкості на дистанції, ставши одним із найкращих у цьому компоненті. По-друге, влучність стрільби покращилася аж на 5%. Як наслідок, на стартовому етапі в Естерсунді він тричі був дуже близьким до п'єдесталу, а вже в Гохфільцені здобув першу особисту перемогу. Причому та гонка стала однією з кращих у кар'єрі нашого Сергія Седнєва, який довгий час був лідером, проте норвежець завдяки ідеальній стрільбі обійшов українця. А вже наступного дня Бо оформив переможний дубль, вигравши персьют.
Коли Тарей одягнув жовтий біб лідера, стало очевидним: саме він може кинути виклик Емілю Свендсену в боротьбі за Великий кришталевий глобус. Інтрига у протистоянні двох норвежців зберігалася аж до останньої гонки – масстарту в Голменколлені, де чинний на той момент володар Кубку світу здобув перемогу, а Тарей фінішував лише восьмим. Утім, "Джуніору" цього було цілком достатньо для того, щоб зберегти очковий гандикап і виграти престижний трофей на додачу до чотирьох медалей (у тому числі двох золотих) чемпіонату світу, які були здобуті тижнем раніше в Ханти-Мансійську.
"Можливо, це мій найкращий сезон у кар'єрі, попри те, що я збираюся бігати ще 10 чи 15 років. Я дуже щасливий", – сказав талановитий норвежець після масстарту, вочевидь передчуваючи, що стати тріумфатором на роки йому навряд чи під силу.
І Тарей мав рацію. Вже з наступного сезону настала гегемонія Мартена Фуркада, який почав "штампувати" глобуси один за одним. А старший Бо хоч і залишався серед еліти, проте був далеким від того, аби нав'язувати боротьбу французу на дистанції всього сезону – це намагалися робити інші хлопці, та довгих сім років поспіль жодна зі спроб не увінчалася успіхом. Скинути Короля з трону міг лише новий король.
Дебют "Рудого"
У сезоні-2012/13 на Кубку світу дебютував Йоганнес-Тінґнес Бо – молодший брат Тарея. В першій особистій гонці "Рудий" посів 28 місце – дебют вийшов кращим, аніж у старшого брата чотирма роками раніше. 19-річному хлопцеві одразу почали пророкувати велике майбутнє: мовляв, Йоганнес є значно талановитішим за Тарея і в майбутньому саме він може нав'язати протиборство Фуркаду, який вигравав гонки одну за одною.
Та тоді автору цих рядків, як, мабуть, і багатьом уболівальникам, здавалося, що цей хлопчина отримує завеликі аванси. Так, він дебютував на Кубку IBU лише у 17 років, був головною зіркою на юніорському рівні, однак подібні таланти вже неодноразово з'являлися, і далеко не кожному вдавалося навіть закріпитися серед еліти, не кажучи про боротьбу за глобуси.
Цікаво, що в дебютній гонці Йоганнеса, яким був спринт у Голменколлені, Тарей здобув перемогу, випередивши Мартена Фуркада лише на одну десяту секунди! Та це стало можливим лише завдяки тому, що француз пробіг два кола штрафу. Компанію їм на п'єдесталі пошани склав українець Андрій Дериземля, для якого ця бронза стала останньою особистою медаллю в кар'єрі.
Провал братів на Іграх у Сочі
Головним стартом сезону-2013/14 була Олімпіада в Сочі. Йоганнес за віком цілком міг ще виступати на юніорському рівні, проте він повністю переріс той рівень і не мав спортивного інтересу змагатися з однолітками. Бо-молодший був готовим увірватися в еліту й претендувати на медалі в кожній гонці.
Вже на етапі у французькому Ансі, який вперше в історії приймав змагання на рівні Кубку світу, Йоганнес Бо оформив золотий дубль, вигравши "спарку" спринт+персьют. Нічого не нагадує? Дуже схожим чином за три роки до того Тарей Бо розпочав свій шлях до Великого кришталевого глобуса. Та глобуси мали зачекати, адже в той сезон всі були сконцентровані на змаганнях, що відбуваються раз на чотири роки.
Заради Олімпіади-2014 Йоганнес пожертвував двома етапами Кубку світу, пропустивши всі гонки в Гохфільцені та Антгольці. Та все ж зачепитися бодай за одну нагороду в Сочі "Рудому", як і його старшому брату, не вдалося.
В особистих гонках Ігор у Сочі найкращим виступом Йоганнеса стало 8 місце у спринті, Тарей жодного разу не забіг навіть до топ-25. Натомість в естафеті брати виступили майже бездоганно, але підвів норвежців досвідчений фінішер Свендсен, який заробив коло штрафу на останній стрільбі. Як наслідок, чинні олімпійські чемпіони посіли прикре четверте місце.
Амбітний Йоганнес не зміг виграти в молодшому за брата віці ані олімпійську медаль, ані Великий кришталевий глобус. Попри це, відчувалося, що домінування "Рудого" у світовому біатлоні є невідворотним. Однак початися воно мало трохи згодом.
Кінець гегемонії Фуркада
До наступної Олімпіади Йоганнес Бо підходив значно досвідченішим – йому було 24 роки. Він вже мав три золота чемпіонатів світу, десятки перемог на етапах Кубку планети, одначе все ще не міг скинути з трону Мартена Фуркада – француз стрімко прямував до сьомого ВКГ поспіль. Цього разу Бо-молодший обрав трохи іншу тактику: він не пропустив жодного етапу перед Олімпіадою, а лише пожертвував окремими гонками.
Та все ж олімпійський Пхьончанг почався для "Рудого" так погано, що гірший сценарій було складно уявити. Вперше за три роки він у двох гонках поспіль не забіг до чільної двадцятки, зазнавши фіаско у спринті та персьюті. На черзі була індивідуальна гонка, яку Йоганнес до цього вигравав лише одного разу. У свою чергу Тарей у переслідуванні був досить близький до успіху, та все ж фінішував четвертим. Уболівальники братів почали наводити аналогії з Іграми в Сочі й переживали, що другий цикл поспіль може завершитись провалом.
Та все ж у виснажливій індивідуальній гонці Йоганнес Бо виграв омріяне золото – не завадили йому навіть дві штрафні хвилини. А на додачу молодший з братів здобув два командних срібла – у змішаній та чоловічій естафетах. Тарей обмежився лише срібною нагородою у чоловічій естафеті, оскільки в міксті компанію Бо-молодшому склав Свендсен.
У той час частина експертів почала сумніватися, що Йоганнесу до снаги побити більшість легендарних рекордів. Та вже наступний олімпійський цикл змусив скептиків бути обережнішими у своїх прогнозах.
Ера Йоганнеса
Сезон-2018/19 став для Бо-молодшого переломним у кар'єрі. Передусім він додав у стабільності. Якщо до цього Йоганнес міг декілька разів за сезон не забігти навіть до топ-20, що давало Мартену Фуркаду чималу фору в загальному заліку, то тепер норвежець не дозволяв собі подібних фіаско. Водночас Фуркад, навпаки, ще в першому триместрі провів дві провальні гонки, причому в одній з них не набрав жодного залікового балу.
"Сьогодні я відчув, що головна мета сезону вислизнула від мене", – зізнався Фуркад в інтерв'ю після спринту на етапі в Нове-Место, де Йоганнес Бо здобув перемогу, а француз посів 43 місце.
У віці 25 років Йоганнес Бо впевнено вперше в кар'єрі виграв Великий кришталевий глобус. Фуркад завершив той сезон лише на 12 місці в загальному заліку, проте збирав сили на останній бій.
Сезон-2019/20 став одним з найцікавіших та найдраматичніших за всю історію у чоловічому біатлоні. Це була справжня "заруба" двох королів: Мартен Фуркад та Йоганнес Бо протягом усього сезону йшли майже "нога в ногу". Перед чемпіонатом світу в Антгольці та після його закінчення француз зберігав за собою жовтий біб лідера, однак на етапі в Нове-Место Бо здобув дві перемоги поспіль, а потім ще й виграв спринт у Контіолахті, де сезон через спалах пандемії коронавірусу мав достроково завершитись.
На пресконференції після спринту Мартен Фуркад оголосив, що гонка переслідування стане для нього останньою в кар'єрі. Інтрига в боротьбі за Великий кришталевий глобус залишалася: Фуркад відставав від Йоганнеса на 19 очок. Таким чином, французу для тріумфу в тоталі потрібно було не лише фінішувати першим, а й сподіватися, що Бо провалиться і посяде місце нижче за четверте.
Попри старт із першої позиції, ту гонку Йоганнес Бо програв. Причому не лише Мартену, який все ж виграв прощальну гонку, а й ще двом французам – Кантену Фійону-Має та Емільєну Жаклену. Однак четвертого місця виявилося цілком достатньо, щоб здобути другий глобус і не дозволити Фуркаду піти на максимально мажорній ноті.
Цікаво, що Йоганнеса Бо та Мартена Фуркада в тому сезоні розділили лише два очки – це найменша в історії біатлону відстань між першим та другим місцями в підсумковому чоловічому тоталі.
Тріумфальний Пекін та незабутні "Бо-діуми"
Особливою сторінкою в історії братів Бо стали Олімпійські ігри 2022. Спершу вони разом виграли золоті медалі у змішаній естафеті, а згодом у спринті Йоганнес втретє став олімпійським чемпіоном, а Тарей здобув бронзову нагороду.
"Я так пишаюся Тареєм! Радий за нього більше, ніж за себе. Ця бронза для нього – справжня перемога. До того, як він поїхав від сім'ї в 16 років, він був "скалкою у дупі". Але коли ми стали рідше бачитися, то стали справжніми друзями", – розповідав Йоганнес після фінішу.
Для Тарея ця медаль була особливо дорогою, адже він вперше в кар'єрі піднявся на олімпійський п'єдестал за підсумками особистої гонки, а не командної. А ще, звісно ж, вдвічі приємніше стояти на цьому п'єдесталі разом із братом.
"Зрозумів досить рано, років 10 тому, що Йоганнес стане непереможним. Тому моєю метою було перемагати якнайбільше до того, як мій брат підросте, і в мене виходило. Зараз він, безумовно, найкращий біатлоніст світу. Сьогоднішній день – чудовий опис нашої з ним кар'єри. Ми й раніше підіймалися на п'єдестал разом, але це не так часто. Йоганнес прийшов у біатлон моїми стопами й багато чого в мене навчився. Він став справжньою зіркою, а я завжди був борцем", – говорив Тарей після фінішу.
Після цього Тарей доповнив свою скарбничку срібною медаллю за підсумками переслідування. Цього разу Йоганнеса на п'єдесталі не було – він фінішував у тій гонці п'ятим. Проте згодом брати разом виграли естафету, а наостанок Йоганнес фінішував першим у масстарті.
Той олімпійський сезон закінчувався на батьківщині братів – у норвезькому Голменколлені. Однак Йоганнеса місцеві вболівальники побачили не у спринті, переслідуванні або масстарті, а на трибунах як уболівальника. Він пожертвував протистоянням за четвертий поспіль ВКГ і достроково завершив сезон після завоювання чотирьох золотих і однієї бронзової медалей у Пекіні-2022, щоб відпочити й відновити сили перед наступним олімпійським чотирирічним циклом.
На чемпіонаті світу 2023 в Обергофі "Бо-діум" повторився. Йоганнес стартував під першим номером, який вважається нещасливим для біатлоністів у гонках із роздільним стартом, оскільки немає на кого орієнтуватися. Утім, це не завадило молодшому з братів здобути впевнену перемогу. Тарей у той день здобув срібну нагороду, програвши братові 15 секунд.
"Коли Тарей після чистої другої стрільби вийшов на трасу з другим часом, я зрозумів – золото буде у мене, або у нього. У будь-якому разі це була б переможна гонка", – зазначав Йоганнес Бо на пресконференції після спринту, підкресливши, що не засмутився б, якби поступився братові золотою нагородою.
Останній цикл та прощання з біатлоном
Пожертвувавши Великим кришталевим глобусом у сезоні-2021/22, Йоганнес Бо "помножив на нуль" свої шанси побити серію Мартена Фуркада за виграними поспіль Кубками світу. Утім, схоже, він таку мету перед собою і не ставив. У наступних двох сезонах "Рудий" повернувся на біатлонний трон і виграв спершу четвертий, а згодом і п'ятий ВКГ. Для того, щоб повторити рекорд Фуркада за сумарною кількістю великих глобусів, залишалося продовжити своє домінування на ще два роки олімпійського циклу.
А враховуючи, що на той час Бо-молодшому було лише 30, він мав всі шанси побити і це досягнення, і безліч інших. Передусім – "вічні" рекорди Бйорндалена, який виступав до 44 років.
Та Король мав зовсім інші плани. Перед чемпіонатом світу 2025, за рік до Олімпійських ігор, брати Бо по черзі оголосили про завершення кар'єри. Першим це зробив Йоганнес, зазначивши, що бажає більше часу проводити з сім'єю. Слідом за молодшим братом таке ж рішення ухвалив і Тарей.
"Останні шість сезонів я намагався поєднати кар'єру зі своєю сім'єю. Це було чудово, але важко. Тепер настав час обрати сім'ю пріоритетом. Давайте насолоджуватись останніми гонками, перш ніж востаннє фінішувати у Голменколлені", – написав Йоганнес у своєму Instagram.
Сказати, що Бо-молодший шокував фанатів – нічого не сказати.
Чи назавжди йде Йоганнес?
І все ж за підсумками чемпіонату світу 2025 Йоганнес-Тінґнес Бо зробив вагомий внесок для того, щоб стати легендою №1 в історії світового біатлону. Вигравши спринт, переслідування та естафету, він перевершив одразу два рекорди Бйорндалена.
Тріумф у спринті дозволив Бо-молодшому обійти легендарного земляка за загальним числом золотих нагород на чемпіонатах світу, а наступна звитяга в персьюті підняла Йоганнеса на перше місце за кількістю особистих перемог у гонках планетарних першостей.
Зовсім інша справа з Олімпійськими іграми. "Рудий" має 5 золотих медалей, тоді як в Уле Айнара аж 8 перемог на головних стартах чотириріччя. Та й на етапах Кубку світу Бйорндален виграв на декілька гонок більше. Але чи назавжди йде Йоганнес?
Цілком можливо, що, трішки перевівши подих і насолодившись часом у родинному колі, Король знову "загориться" справою усього життя й повернеться, щоб побити ті рекорди, які йому ще не підкорилися.
Та навіть якщо камбек Йоганнеса не відбудеться, Бо вже стали справжніми легендами й головними братами в історії біатлону, залишивши в тіні зокрема Мартена та Сімона Фуркадів.
Чи остаточно Йоганнес йде з біатлону – покаже час. Попереду ж на Бо-молодшого чекають три гонки на рідному стадіоні в Голменколлені, де він, попри перенесену хворобу, спробує вирвати у Стурли Легрейда шостий для себе Великий кришталевий глобус і піти "на коні", як справжній король.
Денис Шаховець, Чемпіон