Українець під прицілом, різнобічна Тандревольд та 25-річна мрія журналістки: душевний репортаж із Контіолахті
Коли я в дитинстві відмовлялася йти на гуртки, щоб подивитися перегони у прямому етері, тато казав, що я все одно бачу трансляцію із затримкою. Я висловлювала невдоволення і не хотіла вірити, що телевізор "запізнюється". Тепер я знаю, що це правда. Навіть на стадіонному екрані в Контіолахті картинку та реальний перебіг подій розоділяють приблизно 20 секунд. Що вже говорити про сприйняття, коли ти, звикнувши дивитися змагання на електронних пристроях, опиняєшся в самому вихорі подій і тільки до 3-го кола гонки, відійшовши від первинної ейфорії, починаєш розпізнавати у "фігурах, що біжать" знайомі обличчя.
У цьому матеріалі результати другорядні, а аналіз взагалі відсутній. Зате є багато навколобіатлонного, часом душевного, що не показують камери, а також поради для телевізійних фанатів, які планують вперше побачити змагання наживо. Скільки коштує переліт за маршрутом біатлоністів, хто з українських спортсменів був під постійним прицілом операторів, чим займається Інгрід Тандревольд в аеропорту, а також де можна отримати безкоштовні сувеніри – у матеріалі журналістки, яка мріяла відвідати етап Кубку світу 25 років.
Навколо грошей та дороги: як потрапити в Контіолахті, ціни на біатлон та проживання у Йоенсуу
Цього року сезон стріляючих лижників відкривав фінський Контіолахті, і шлях у глиб "країни тисячі озер" може здатися неабияким квестом. Звичайно, все залежить від вашої стартової точки та фінансових можливостей, але з великою ймовірністю ваш маршрут проходитиме через Вантаа/Гельсінкі. Далі доступні 2 опції: літак (дороге задоволення в Суомі) або поїзд до Йоенсуу за ціною в районі 35-50 євро. У серці Північної Карелії загубитися вже складно: буквально 20 хвилин пішки від вокзалу – і в центрі ринкової площі ви побачите зупинку, від якої кожні 15 хвилин вирушають безкоштовні шатл-баси – до лижно-біатлонного стадіону.
Порада: Якщо у вас є багаж і ви не плануєте орендувати авто, найоптимальнішим варіантом буде приїзд за день до гонки. Традиційної камери схову на вокзалі в Йоенсуу немає, але ви можете залишити свої речі в кафе за 4,90 євро на добу. Тут закладено ризик: заклад працює лише до 20:00 і відкривається вранці після відправлення першого поїзда, а закінчення вечірніх перегонів – в районі 19:00, після чого вам ще належить подолати зворотний шлях: ~ 25 хвилин на автобусі та ~ 20 хвилин до вокзалу пішки.
Вибір житла в Контіолахті дуже мізерний, варіанти розпродаються швидко, а якщо вам пощастило – доведеться розщедритися трохи більше. Тому більшість глядачів віддають перевагу проживанню в Йоенсуу. Готельний номер у центрі міста коштує в межах 65-85 євро.
Порада: Постарайтеся забронювати нічліг з можливістю скасування за тиждень-два до приїзду, оскільки ближче до необхідної дати можуть з'явитися нові, більш бюджетні варіанти. Так мені вдалося заощадити 25 євро – рівно стільки коштував квиток на біатлон із можливістю перегляду перегонів як на трасі, так і на головних трибунах.
Якщо раптово голод чи спрага перевершили ваш розум, переживати не варто: вибір є на будь-який смак. Легке перекушування сосискою без хліба або традиційний фінський Глег коштуватимуть вам 2 євро. За ситніші страви, зроблені на грилі, доведеться заплатити від 8 до 15 євро. Що важливо: розрахунок відбувається як готівкою, так і карткою.
Козирні місця – не на стадіоні, безкоштовні сувеніри та фінський Пшедушний
Мій вибір ліг на масстарти, які стали вінцем стартового етапу Кубку світу. 30 найкращих атлетів та атлеток за підсумками першого тижня змагалися на максимумі: хтось за право виїхати до Гохфільцена у жовтому бібі лідера, інші – за гарантовані кубкові очки.
Ідея приїхати за 2 години до старту перших перегонів надихала небагатьох, за винятком італійців. Фанати Доротеї Вірер та компанії навіть боялися, що вони не влізуть у наступний автобус, а після посадки взялися за бурхливе обговорення актуальних новин.
До чого такий поспіх – стало зрозумілим тільки на місці: хлопці знали, де знаходиться найкращий оглядовий майданчик. Виявляється, знаменита "Контіолахтинська стіна" – не лише випробування для спортсменів. Проштовхнутися ближче до підйому глядачам незадовго до гонок практично неможливо. Про тих, хто вважає за краще вболівати за спортсменів на відстані витягнутої руки, організатори подбали й навпроти трибун встановили величезний екран, щоб не пропустити інші ключові моменти змагань.
Тим, хто приїхав заздалегідь, але не бажав поглядати на "стіну", також було чим себе зайняти: від мальовничої прогулянки лісами до безкоштовного колеса фортуни у фуд-зоні. У Контіолахті мій багаж поповнився брелком та фірмовою наклейкою. Заради тих, хто бажає висловити свою симпатію до будь-якої команди, працюють волонтери, які малюють прапори обраної країни на ваших щоках. І лише за "дякую". А для замерзлих відкритий великий шатер зі столиками, де під музику можна познайомитись із багатонаціональною фанатською громадою.
Порада: Якщо ви віддаєте перевагу вилазці на природу, подбайте про протиковзне взуття. Моя непоінформованість призвела до падіння на спуску та синця.
Ажіотаж розпочався за 40 хвилин до години X. Новоприбулі вишикувалися у величезну чергу перед головним входом, приєднався і місцевий диктор. Зачитуючи у швидкому темпі прізвища спортсменів, він неодноразово помилявся, і нашого українського чемпіона світу було оголошено як Дмитра Пшедушного.
Мандзин – улюбленець операторів, "пустотлива" палиця Жанмонно й балакучі французи
Поки глядачі насолоджувалися закусками та отримували вхідні браслети, на трасі вже розминалися головні дійові особи. Серед них яскраво виділялися шведи, які ганяли так, наче зараз борються за олімпійські медалі. Щоправда, чоловічій частині команди така бадьора розминка не принесла плодів. Найкращий представник збірної, Себастьян Самуельссон, посів лише 10 місце. Чого не скажеш про жіночі результати – Ельвіра Еберг не лише виграла гонку, а й закріпилася у статусі володарки жовтого бібу лідера.
На чоловічій пристрілці ніби все крутилося довкола Віталія Мандзина. Саме українець найчастіше мелькав на стадіонних екранах. Що ж, свою порцію слави наш спортсмен у Контіолахті більш ніж заслужив: показав найкращий результат у кар'єрі (4-те місце в короткій індивідуальній гонці) й вперше в історії України одягнув синій біб, що позначає лідерство у молодіжному заліку U-23. Але здивувати наших уболівальників (а їх було чимало у біатлонному серці Суомі) цього разу Віталію не вдалося: зібравши 4 кола штрафу, він фінішував на 27-му місці. Натомість разом з іншими представниками України Дмитром Підручним та Антоном Дудченком порадував фанатів спільними фото на затримці.
На фініші тріумфували французи: 23-річний Ерік Перро здобув другу перемогу в кар'єрі й вперше став лідером у тоталі. Одягаючи на нагородження жовтий біб, він кілька разів похвалився новим трофеєм, ніби даючи всім знати: скоро буде новий король. Слідом за ним фінішував його земляк Кантен Фійон Має, і відразу після фотосесії обидва французи вирушили до трибун. Скромний Кантен і переповнений емоціями Ерік ще хвилин 15 не залишали стадіон, обговорюючи з глядачами емоційну гонку.
Режисер трансляцій, що помітив успіхи французів, найбільший екранний час на пристрілці виділив чемпіонці індивідуалки – Лу Жанмонно. Вона помітно нервувала і, стоячи на рубежі, кілька разів невдало кинула палиці, доки одна з них не впала за килимок. Довелося подавати знак суддями та лізти у небезпечну зону. І все ж таки непогані очки за підсумками масстарту Лу вдалося зібрати: фінішувавши 8-ю, француженка залишає Фінляндію, замикаючи трійку найсильніших у загальному заліку Кубку світу.
Порада: Будьте критичними до ваших відчуттів. Коли тридцятка спортсменів одночасно з'являється на першому вогневому рубежі, складається враження, що вони досі біжать на рівних. Секундомір показує протилежне: між першим та останнім килимком може бути різниця у 20 секунд.
Негласне змагання австрійців та німців, різнобічна Тандревольд та нечувані ціни на переліт
Після перегонів глядачі розподіляються на 2 категорії: мисливців за фото з кумирами та суперників за місце у першому шатл-басі. Залишивши свій багаж у Йоенсуу, я належала до другої групи. У дорозі розмови про біатлон не стихали, одним із найактивніших фанатів був чоловік похилого віку. На його шапці красувався жовто-синій прапор, проте, як виявилося, українською він не розуміє жодного слова, а сам має громадянство Фінляндії.
Самі біатлоністи та інші члени збірних наступного дня вирушили з Йоенсуу до Зальцбурга, щоб звідти переїхати до австрійського Гохфільцена, який приймає другий етап Кубку світу. Але не всім було виділено місця на "біатлонному" рейсі. Частина австрійської та німецької команд о 6-й ранку вирушила в п'ятигодинний шлях до Вантаа/Гельсінкі, щоб зі столиці відлетіти до Мюнхена. Серед них екстренер збірної України Урош Велепець. Чому групи розділилися – місце для фантазій. Можливо, річ у ціні польоту. За словами колеги-журналістки, яка також віддала перевагу довшому шляху, вона намагалася прокласти для себе "біатлонний маршрут", прайс якого становив 410 євро.
Порада: Не бійтеся розглядати варіанти зі стикувальними рейсами, вони можуть обійтися вам у 2 рази дешевше. Наприклад: прямий рейс до Мюнхена в день вильоту коштував понад 200 євро. Мій квиток за тим же маршрутом з 40-хвилинною пересадкою в Ризі – 89 євро.
Вийшовши з поїзда на зупинці Тіккуріла (ох ці фінські назви!), австрійці та німці влаштували негласне змагання – хто встигне на найближчу електричку до аеропорту. Перші закинули весь інвентар на плечі й побігли в підземний перехід (і за 1 хвилину встигли змінити платформу), другі вважали за краще полегшити ношу підйомом та спуском на ескалаторі, а тому на 10 хвилин затрималася в очікуванні наступного потяга.
Непростою була дорога й для норвезької зірки Інгрід Ландмарк Тандревольд. Чотириразова чемпіонка світу пропускає наступний етап через проблеми з серцем, а тому замість Гохфільцена вона стала пасажиром літака Norwegian Airlines, що прямує маршрутом до Осло. Попри неприємну ситуацію, Інгрід зберігала властивий їй оптимізм, а в очікуванні посадки не втрачала жодної хвилини: спочатку зайнялася в'язанням, потім читала книжку, а в кінці, відійшовши від членів команди (серед яких був також Йоганнес Дале-Шевдаль) почала записувати нове відео для свого блогу
І тут я, проїхавши з нею половину Фінляндії, нарешті набралася сміливості й попросила про спільне фото. Нервуючи, я ніби забула англійську мову, але Інгрід, мило посміхнувшись, зорієнтувалася швидко. Два кліки на смартфоні – і тепер момент збережено на все життя. А глава Контіолахті – остаточно завершена. Настав час альпійського Гохфільцена.
Відповідальний редактор – Денис Шаховець