Підручний – про Різдвяну гонку, вплив Бєлової та шанси України здобути максимальну квоту на Кубку світу
Дмитро Підручний проводить свій 13-й сезон на рівні Кубку світу. За результатами першого триместру, з чотирма фінішами у топ-15, українець посідає 23-тє місце в загальному заліку, що є другим кращим показником у складі збірної після Віталія Мандзина.
Найвищим досягненням у кар'єрі 33-річного біатлоніста залишається золото чемпіонату світу 2019 у гонці переслідування. Однак Підручний не приховує своїх амбіцій і відкрито називає головною метою Олімпійські ігри 2026, готуватися до яких йому допомагає особистий наставник, словацький фахівець і колишній тренер збірної України Юрай Санітра.
Лідер та капітан чоловічої збірної України з біатлону дав відверте ексклюзивне інтерв'ю "Чемпіону", в якому розповів про найвдалішу гонку першого триместру поточного сезону, тренувальний процес окремо від команди Надії Бєлової, благодійні аукціони задля допомоги Україні у війні з російською навалою, поділився думками про майбутнє після Олімпіади-2026, а також відповів на низку інших цікавих запитань.
– Дмитре, що відбувається у твоєму житті зараз, у період між етапами, коли немає змагань?
– Позаду лише 1/3 сезону, розслаблятися немає куди – продовжую готуватися в австрійському Рамзау до наступних етапів Кубку світу. День мало чим відрізняється від того, коли я влітку на зборах. У мене стабільно два тренування. З хорошого, я маю можливість провести час зі сім’єю: вони приїхали до мене, адже я не повертався в Україну і зможу приїхати лише після сезону. Тож зараз намагаюся надолужувати час з ними: ми разом катаємося на лижах. Психологічно я розвантажився, тому з позитивними емоціями продовжую підготовку.
– На чому акцентуєш зараз увагу під час тренувань?
– Після того, як я повернувся з Різдвяної гонки, ми трохи зменшили навантаження для того, щоб відновити сили. Але я продовжував виходити на тренування, щоб "підзарядити батарейки". Тому основний акцент на відновленні й на стрільбі – відпрацьовував помилки, які були під час етапів Кубку світу. В останні дні перед виїздом до Обергофа (6 січня – прим.) йде активна підготовка до наступних етапів Кубок світу. Я виконую більше швидкісної роботи для того, щоб бути готовим до виступів.
– У ході сезону можна було помітити, що ти не завжди був стабільний на стрільбі. Чи можна вважати, що це повʼязано з браком спаринг-партнера під час міжсезоння, коли ти тренувався окремо від команди?
– Я не скажу, що був нестабільним на стрільбі під час перших трьох етапів. Якщо подивитися на відсоток влучності й порівняти з попередніми роками, то він збільшився. Але було декілька гонок, коли стрільба була низької якості, особливо останні гонки в Контіолахті. І це, звичайно, було негативним моментом. Але, загалом, я вважаю, що стрільба покращилася.
Звісно, те, що я готувався наодинці, теж мало вплив на мою стрільбу. Але це відіграло іншу роль. Аналізуючи гонки минулих сезонів і цього сезону, я помітив, що почав повільніше стріляти. І саме для відпрацювання швидкострільності мені не вистачало спаринг-партнера в міжсезоння. Але я звернув на це увагу, тому вже на останньому етапі Кубку світу намагався покращити цей аспект. І зараз, у перерві між етапами, теж активно працюю над тим, щоб допрацювати швидкострільність.
– Ти багато ділився інформацією щодо тренувань під час міжсезоння, де розповідав про свої особисті рекорди й показував, що виконував чималі обʼєми (тривалість тренувань та обсяг виконаної роботи – прим.). Чи можна зараз говорити про те, що організм їх "переварив"? Чи це робота на майбутнє?
– Організм все ще "переварює" цю роботу. Але можу відзначити, що ті результати, які я зараз показую у функціональному плані, свідчать про те, що я добре переніс ці навантаження. Але, звісно, ця робота була виконана для майбутнього підготовчого періоду, який передує Олімпійським іграм 2026. Тож в цей рік ми намагалися зробити дуже великі об’єми.
– На виконання таких об’ємів вплинуло і те, що минулі два сезони ти повноцінно не тренувався?
– Так. Через травми, які у мене були в попередні два роки, я багато втратив і недовиконав потрібну базову роботу. Тож потрібно було надолужувати. Ми з тренером вирішили, що влітку 2024 потрібно зробити акцент в тренуваннях на тому, щоб я зміг не лише витримати ту кількість гонок, яка буде як в цьому сезоні, так і в наступному, але й підійшов до Олімпійських ігор в найкращій формі.
– Якщо проаналізувати перший триместр, якими трьома словами ти його опишеш?
– Позитивно, оптимістично, радісно.
– Чому саме ці три слова?
– Мене тішила та стабільність, яку я показував. У мене щоразу виникало позитивне відчуття оптимізму стосовно майбутніх стартів.
– А яка гонка у цьому сезоні тобі запам’яталася найбільше?
– Ансі, гонка переслідування. Цей старт дав зрозуміти мені, що ми можемо дуже багато і не все погано, як часто ми думаємо. По-перше, що наш сервіс може працювати дуже добре. І в цій гонці він спрацював на всі 100%, і навіть більше! По-друге, в нас є хороші лижі. Склавши лише ці два аспекти – хороші лижі й відмінна робота сервісу, ти розумієш, що можеш ще більше. І, звісно, самі емоції під час гонки. Це класні відчуття, коли ти з 40 місця щоразу підіймаєшся все вище і вище. І при цьому ти можеш боротися на трасі з будь-ким. Це дає величезний заряд і поштовх працювати ще більше для ще кращих результатів.
– До речі, про сервіс. В команді зараз працює іноземний спеціаліст – Лах Габер зі Словенії, також доєднався Сергій Семенов. Чи відчутні позитивні зміни з приходом нових фахівців?
– Мені складно оцінити їхню роботу з середини. Але хлопці працюють. Однозначно, з’явилося більше рук. І у період, коли у тебе величезне навантаження і потрібно підготувати різні лижі, то відчувається різниця, коли в команді чотири людини, а коли шість. Це додає позитиву, а відсоток того, що лижі будуть гарно підготовлені, – зростає. Зараз сервіс почав краще справлятися з роботою, бо їх стало більше. До того ж прийшли люди з новими знаннями, і це приносить свій результат.
– Окрім знань, чи принесли вони нові сучасні мастила і техніки?
– Я не втручаюся в їхню роботу, тому не знаю, що саме вони кладуть на лижі і як працюють. Це мене не стосується, та й особливо знати мені це не потрібно. Для мене найголовніше, щоб лижі їхали. І з цим сервіс у грудні справлявся добре.
– Надія Бєлова доволі скромно коментує все, що пов’язано з твоїм тренувальним процесом. Чи має вона вплив на певні тренувальні моменти під час етапів?
– Оскільки я тренувався окремо, то і впливу на тренувальний процес вона немає. Але, звісно, ми спілкуємося під час етапів Кубку світу. Загалом, у нас нормальна робоча комунікація як з нею, так і з усією командою. Я такий же член команди, як й інші хлопці, лиш з іншим тренувальним планом та іншим тренером. Але що стосується етапів Кубку світу, то я, як і всі інші хлопці, комунікую з усіма – з лікарем, масажистом, помічником тренера. Тобто жодних обмежень. Гадаю, цей рівень комунікації задовольняє і Надію Олександрівну, і мене. У нас все відбувається на нормальному рівні.
– А як щодо розташування по етапах в естафетах?
– Розстановка в стартові групи на особисті гонки та по етапах на естафету залишається за головною тренеркою. Але, наскільки мені відомо, вона це також обговорює з Юраєм.
– Ти згадав про розподіл по стартових групах. Вже пройшов перший триместр, тож можна робити проміжні висновки. Як тобі оновлення від IBU щодо розподілу стартових місць?
– Для мене, як для глядача, видовищність гонок затримується на довше. Цікавіше спостерігати, коли топи стартують ближче до середини й у другій половині стартового протоколу. Інтрига зберігається на довше. А для мене, як спортсмена, то я не відчув великої різниці. Мені не було особливого значення в якій групі я стартуватиму – чи за попередньою системою, чи за новою.
Глянемо, як будуть вкінці сезону відгукуватися про це нововведення, але, як на мене, нова система приносить більше позитиву, ніж негативу.
– Можливо, ти чув відгуки інших спортсменів-іноземців?
– Чув про нарікання лише перед сезоном, коли різні команди висловлювалися негативно з цього приводу. Але зараз ніхто нічого не коментує – всі працюють в тих умовах, які є.
– Ти – постійний гість Різдвяної гонки. Однак шлях до Гельзенкірхена далекий. Чи не вимотує тебе дорога, і чи не позначається це негативно на тобі? Адже пропустивши цей старт ти мав би більше часу на відновлення перед другим триместром…
– Так, важкий шлях. Але ми, спортсмени, особливо українці, вже звикли до довгих переїздів. Щотижня ми долаємо чималі відстані між містами, які приймають етапи Кубку світу. Натомість ця гонка дає хороші позитивні емоції. Ти на неї зовсім по іншому налаштовуєшся – психологічно значно легше. Перебуваючи тут, в цій атмосфері, де тебе гарно зустрічають і підтримують, ти заряджаєшся на наступні етапи. І відчуття після переїзду нівелюється.
До того ж у тебе є можливість представити свою країну на цих, не побоюся цього слова, престижних змаганнях. Нас запрошують щороку. Україна – одна з 9 країн, яка представлена на цій шоу-гонці. І це круто, адже за тобою, як за українцем, стежать десятки тисяч людей як на стадіоні, так і біля телеекранів.
– А чим стратегія на Різдвяній гонці відрізняється від одиночної змішаної естафети на Кубку світу?
– У Гельзенкірхені величезну вагу мають стрільба і швидкострільність. Тому що коло відносно коротке, дуже багато поворотів, і ти маєш їх ретельно відпрацьовувати. Тож ти не маєш тієї швидкості, як на Кубку світу. Внаслідок коротших кіл і великої кількості вогневих рубежів без запасних патронів, вага кожного промаху зростає. Тому під час Різдвяної гонки важливо швидко і чітко відпрацьовувати на вогневих рубежах.
З Юлею ми обговорили тактику на гонку і намагалися ретельно працювати саме над цим аспектом. У першій гонці нам це вдалося дуже непогано, ми стали третіми, і по трасі теж вдавалося відігравати. В другій вже було важче: і в мене і в Юлі на вогневих рубежах не склалося, тож і результат був не такий хороший.
– Другий рік поспіль ти ініціюєш збір коштів на допомогу Україні. Насправді не так багато спортсменів, особливо провідних, які виступають на міжнародному рівні, самотужки організовують збори, або ж взагалі долучаються до подібних ініціатив. Чому для тебе це важливо?
– Тому що як громадянин України я повинен допомагати своїй країні. А ще тому, що я хочу це робити. І якщо я бачу можливість щось організувати і якось допомогти – я це зроблю. Представляючи Україну на міжнародній арені, я розумію як можна залучити кошти та конвертувати їх у допомогу.
Минулого року я розігрував свої номерки з етапів Кубку світу. Цього року ідей стало більше, амбіції зросли, тож я знайшов можливість залучити спортсменів з інших країн, щоб розширити географію збору. І тим самим я нагадую світу, що у нас продовжується війна, що Україна потребує допомогти.
– Як біатлоністи реагують на твої пропозиції? Чи є такі, які не відповідають та ігнорують?
– Звісно, є такі, які не відповідали, залишаючи повідомлення без відповідей, не читали повідомлення або ж відмовляли. Але хто ці люди – я не буду називати. Нехай українці бачать за кого ще, окрім нас, треба вболівати. Але хочу сказати, що відсоток тих, хто відмовляє, менший у порівнянні із тими, хто погоджується.
Я хочу ще раз згадати тих, хто вже підтримав збір – це Себастьян Саммуельссон, до якого я написав першим. Він одразу відповів згодою. А потім приніс три біби – усі, що мав від початку сезону. Потім Сімон Едер підписав номерок, а згодом запропонував свої змагальні костюми! У мене чудова комунікація з Ендре Стрьомсгеймом, він і зараз продовжує виступати з синьо-жовтою шторкою на гвинтівці й без зайвих запитань погодився підтримати ідею. Я дякую їм, а також іншим спортсменам, які вже відгукнулися на мою пропозицію, і які відгукнуться у майбутньому.
– Дмитре, а чи цікавляться іноземці темою війни в Україні? Адже фраза "в Україні зараз війна" викликає подив у чималої кількості людей закордоном.
– Цікавляться. Звісно, не так багато, як у попередні роки, але цікавляться, запитують. Мабуть, найбільше запитань я чую від норвежців. Вони по особливому виявляють зацікавленість. Неодноразово ми спілкувалися на тему війни, і я бачу, що вони слідкують за ситуацією і в курсі новин. Я приємно вражений їхньою обізнаністю. З інших країн спортсмени також запитують – Швеція, Німеччина… Журналісти також підходять і цікавляться: на початку грудня я давав інтерв’ю німецькому телеканалу, де розповідав про війну. Але особливо відзначаю саме норвежців.
– Чи не було побоювання, що на збір не відгукнуться? Все-таки з кожним місяцем донати збирати все складніше...
– Були хвилювання. Тому у мене виникла ідея із залученням іноземних спортсменів, щоб мотивувати донатити. Але я не лише закликаю людей робити внески, я даю нагоду отримати щось в замін. І для багатьох це цінні призи, ексклюзивні, їх ніде не купиш. Тому цей збір особливий – якщо ти фанат біатлону, ти можеш виграти щось від свого кумира.
Я радію, що провідні українські спортивні медіа активно нагадують про збір. І дуже дякую усім, хто долучається не лише донатом, але й поширенням. Це також допомагає наповнювати банку. Хотілося б також, щоб під час трансляцій хоча б іноді звучала інформація про цю ініціативу, адже не вся глядацька аудиторія підписана на мої соцмережі. Я впевнений, що це дасть свій позитивний вплив.
– Під одним із дописів популярного медійного ресурсу в соцмережах, де розповідали про твій збір, було дуже багато хейту, що ти обрав фонд Сергія Притули. Чи можеш ти аргументувати чому саме цей фонд, і чому саме цей напрямок?
– Минулого року я обрав мілітарний напрямок від благодійного фонду "Повернись живим" для українських снайперів. В процесі збору я також бачив негативні коментарі. Цього року я збираю з благодійним фондом Сергія Притули на укриття для дітей в Харківській області. Як бачимо, це теж комусь не подобається. Я не можу всім догодити. В будь-якого фонду є свої прихильники та хейтери.
Я обрав цей фонд через те, що він відомий в Україні й тому, що в ньому був гуманітарний напрямок. Для мене це було важливо. Хоча українці активно підтримують ЗСУ, частка допомоги, яка йде на гуманітарні ініціативи, зазвичай менша. З іншого боку, під час минулорічного збору на потреби армії, я помітив, що іноземні донори не так активно долучалися до цього процесу. Тому я вирішив, зосередитися на гуманітарному проєкті, що допоможе залучити більше підтримки з-за кордону. І виявився правий. Водночас я вдячний українцям, які продовжують підтримувати різні напрямки, не зважаючи на їх специфіку.
– Чи є персонально у тебе сума, яку ти б хотів зібрати до кінця сезону?
– Чим більше, тим краще. І зараз бачу, що темпи кращі, ніж минулого року. І це мене радує. Впевнений, ми перевершимо суму, яку зібрали під час тогорічного збору!
– Дмитре, привідкрий таємницю. На біб короля біатлону (Йоганнеса Бьо – прим.) уболівальникам слід очікувати?
– Можу точно сказати, що готую дещо ексклюзивне, в тому числі й за його участі! Впевнений, усім сподобається. А щодо бібу, то я докладу усіх зусиль, щоб в найближчому майбутньому потішити хорошою новиною.
– Повернемося до змагальних справ. Ти зазначав, що цей сезон проміжний на шляху до Олімпіади. Який саме вплив ця глобальна мета має безпосередньо на цей змагальний сезон?
– Підготовка до Олімпійських ігор вже зараз впливає на цей сезон. Як? У мене немає тієї максимальної швидкості на трасі, яка могла б бути на початку сезону за умови підведення до стартів. Через те, що пророблений великий об’єм, у мене немає потрібного відчуття швидкості. Ми не готуємося від старту до старту, поступово набираючи швидкість. Ми з прицілом працюємо на те, що головні змагання не в цьому сезоні, а в наступному.
Але, звичайно, ми розуміємо, що Кубок світу і чемпіонат світу дуже важливі, і ми не нехтуємо ними. Ми також стараємося тут показувати хороші результати й працювати на високому рівні.
– Чи плануєш ти пропускати якісь гонки або етапи у цьому сезоні?
– Етапи Кубку світу до чемпіонату світу я пропускати не планую. Можливо, не бігтиму якісь одиночні гонки. Але це все буде залежати від результатів і стану моєї підготовки в кожен конкретний день.
– Основна команда постійний учасник чемпіонату Європи. Чи очікувати на твою участь цьогоріч?
– Повноцінно точно ні. Можливо, в якійсь одній гонці.
– Наразі чоловіча збірна України знаходиться на 5-му місці в Кубку націй. Наскільки реально утриматися до кінця сезону на цій позиції, маючи представництво у чотири атлети?
– Якщо стабільність в результатах трьох спортсменів залишиться на тому ж рівні, як на перших трьох етапах Кубку світу, то ми зможемо втримати. Але нам потрібна четверта людина для естафети: під час естафети в Хохфільцені ми втратили дуже багато очок. Тому за наявності четвертої надійної людини в естафеті, і за наявності трьох стабільно високих результатів в особистих гонках на Кубку світу, ми зможемо втримати це місце. Це реально.
– Дмитре, твоя співпраця з Санітрою розрахована до кінця Олімпійських ігор-2026?
– Я думаю, що ми продовжимо співпрацю до кінця сезону 2025/26. Оскільки ми разом розробили стратегію на два сезони й запланували підготовку до Олімпіади, то логічно продовжити співпрацю разом як мінімум до кінця Ігор. Звичайно, це залежить від результатів за підсумками цього сезону, від фінансування і від можливостей. Сподіваюся, ця співпраця продовжиться.
– А що далі? Чи роздумуєш ти над своїм майбутнім після Ігор?
– Звісно, про майбутнє всі думають, і я в тому числі думав, і дуже багато. Але основна ціль – це Олімпійські ігри. А як далі буде – побачимо. Не можу з впевненістю відповісти про своє майбутнє після Олімпіади.