Український біатлон на межі: після провалу в Естерсунді жіноча команда ризикує втратити одразу дві квоти
Минулими вихідними в Естерсунді закінчився перший етап Кубку світу з біатлону, яким розпочався олімпійський сезон-2025/26. 10-15 років тому початок сезону був справжнім святом для українських любителів зимового спорту, адже саме біатлоністи традиційно тішили нас своїми вдалими виступами. І навіть якщо боротися за місця на п'єдесталі вдавалося далеко не завжди, в більшості гонок українцям все ж була відведена чимала кількість часу у трансляції.
На жаль, часи змінилися, і на це значною мірою вплинув фактор повномасштабної війни. У жіночих гонках в Естерсунді жодній з українок не вдалося навіть потрапити до залікової зони. Найкращі виступи в особистих гонках – 46 місця Христини Дмитренко та Дарини Чалик.
І якщо Христина Дмитренко, як чемпіонка Юнацької Олімпіади, давно подавала надії, то уявити навіть в основній команді Чалик міг хіба що головний тренер Микола Зоц. Це призвело до того, що в заліку Кубку націй, від якого формується квота на спринти та індивідуальні гонки наступного сезону, Україна посідає лише 16 місце.
Важливий момент. Усього до жіночого заліку Кубку націй в поточному сезоні увійде 21 гонка, і одразу 5 з них відбулися в Естерсунді. Тобто з точки зору боротьби за квоти пройдено вже майже 25% дистанції – саме етап в Естерсунді мав найбільший вплив з-поміж решти. Відставання від 10 місця складає понад 200 очок, а відрив від 18 позиції – лише 20 залікових балів. Таким чином, якщо в особистих гонках поточного сезону ми маємо представництво в 5 спортсменок, то вже в наступній кампанії квота може зменшитися до 4 чи навіть 3.
Лікбез: до заліку Кубку націй входять очки за спринти, індивідуальні гонки (по 3 кращих з кожної команди), естафети, змішані естафети та сингл-міксти.
Трохи краща ситуація у чоловічої збірної України, хоча й там очки в загальний залік Кубку світу набрав лише Віталій Мандзин. У спринті він посів 24 місце, а в переслідуванні фінішував 19-м. На жаль, виступ у персьюті не допоміг покращити позицію України в Кубку націй, адже ця дисципліна туди не входить. Тим не менше, наша збірна наразі 12-та, відставання від 10-го рядка складає 29 очок. Зовсім не катастрофічно.
Ба більше, мало б бути краще, якби половина чоловічої збірної не потрапила до лазарету: Дмитро Підручний, Антон Дудченко та Артем Тищенко були змушені пропускати гонки через занедужання. Проблеми зі здоров'ям мали й спортсмени з інших країн – в Естерсунді панувала справжня епідемія. Тож, після повернення капітана, команда Надії Бєлової підніметься до топ-10 Кубку націй – у цьому сумнівів немає.
Та й світло в кінці тунелю видно. Вищезгаданий 22-річний Мандзин претендує на перемогу в молодіжному заліку U-23, де він торік поступився на рік старшому американцеві Кемпбеллу Райту. 21-річний Богдан Борковський ще минулого року виступав на юніорському рівні, а зараз, під час дебюту на Кубку світу, двічі був близьким до залікової зони (43 та 44 місця в індивідуальній гонці та спринті). Особливо тішить, що Борковський показує непогану швидкість ногами. Сподіваюсь, з досвідом стрільба стане більш стабільною.
А які ж перспективи у жінок? Олександрі Меркушиній лише 20 років, однак від неї багато хто очікував більшого вже зараз. У 14 років вона вигравала золоті нагороди дорослого чемпіонату України, випереджаючи зокрема дворазову призерку чемпіонатів Європи Яну Бондар. Насправді, в неї є ще вдосталь часу для того, аби спрогресувати, набратися досвіду і через 5-7 років стати біатлоністкою, здатною боротися в кожній гонці за топ-10. Але є кейс її старшої сестри Анастасії, яка через певні причини, складається враження, не змогла реалізувати себе на повну.
Олімпійська чемпіонка Сочі-2014 в естафеті Юлія Джима до нового року гонки пропускатиме, тож вона не помічниця підопічним Миколи Зоца на етапах в Гохфільцені (Австрія) та Ансі (Франція). 28-річна дебютантка Валерія Дмитренко, старша сестра Христини, в Естерсунді не змогла абсолютно нічого продемонструвати, тож продовжить виступи у другому ешелоні – на Кубку IBU.
Замінить Дмитренко-старшу в Гохфільцені 25-річна Лілія Стеблина, яка минулого року вже виступала на Кубку світу, проте посіла лише 77 місце у спринті в Ансі. І передумов навіть для кваліфікації Стеблини в гонку переслідування наразі не видно. Цікаво, що 10 років тому і Валерія Дмитренко, і Лілія Стеблина були б змушені завершити кар'єру ще до 25-річчя або ж виступати виключно на чемпіонатах України. Зараз же в них є змога перевіряти свої сили серед еліти.
І ось тут виникає найбільше питання: а чи справді нам так необхідна квота у 5 спортсменок? На мою думку, так. Адже може вийти так, що через 5 років у нас з'являться талановиті 20-річні дівчата, які просто не матимуть змоги пробитися до основної команди, де ще будуть змагатися Христина Дмитренко, Олена Городна, Олександра Меркушина. Вже є навіть певні ознаки, бо на юніорському рівні подають надії Тетяна Тарасюк, Ксенія Приходько, Поліна Пуцко, Ірина Шевченко та Аліна Хміль.
Про якісь медалі Олімпійських ігор 2026 – годі й мріяти. Я вбачаю основним завданням-мінімум на цей сезон – не вилетіти з топ-17 Кубку націй. Бо якщо наша квота зменшиться до 3 біатлоністок, то повернутися до поточної квоти буде не лише складно, а й займе великий проміжок часу – на це піде точно не один рік.
