Українці на драфті НБА: від "фантомного" вибору Волкова до успіху Шульги

У ніч на 27 червня в Брукліні пройшов другий раунд драфту Національної баскетбольної асоціації. Максим Шульга після 5 років виступів за команди NCAA був обраний під №57 командою Бостон Селтікс.

Команди НБА обрали представника України вперше з 2018 року. Тоді "забрали" Іссуфа Санона (№44, Вашингтон Візардс) та Святослава Михайлюка (№47, Лейкерс)

Вибір на драфті – це непрямий квиток у лігу. Зокрема, кілька українських баскетболістів відчули це на собі. Та все ж, інші представники України зуміли скористатися шансами. Хтось затримався на один-два сезони, а комусь вдалося закріпитися в найсильнішій лізі світу надовго.

Олександр Волков. Драфт-1986. Раунд 6. №134

Так-с, уже багатьох дивує не лише ім’я гравця, а й сам номер та раунд вибору в драфті. У звичному вигляді (два раунди) драфт НБА почав проводитися з 1989 року. І пояснень цьому кілька.

У 1950–80-х роках не було цифрових баз даних, відеоаналітики, потужних скаутських служб. Ніхто не вбачав нічого поганого в тому, щоб зафіксувати права на гравця в досить пізніх раундах – а там уже після спільних тренувань вирішити його долю.

Саме пізні раунди часто використовувалися на гравців із Східної Європи – щоб "застовпити" за собою потенційного зіркового легіонера на майбутнє, бо був страх, що його керівництво країни банально не відпустить у США. Той же Арвідас Сабоніс був обраний у 1985 році в 4-му раунді під №77, Дражен Петрович – у 3-му під №60. Одним із таких "пізніх" виборів став і українець Олександр Волков.

На виборі Волкова особисто наполягав головний тренер Атланти Майк Фрателло, який за кілька тижнів до драфту здобув нагороду Найкращого тренера року. Керівництву було не шкода витратити "фантомний" пік на "фантомного" гравця – тільки б задовольнити прохання свого наставника.

На той час Волков був одним із найкращих гравців чемпіонату СРСР, чемпіоном Європи, а в 1988 році здобув і золото Олімпійських ігор. Саме з таким багажем українець вирушив до США.

Статистика в НБА: 6,8 очка + 2,6 підбирання + 2,2 передачі (149 матчів) 

Підписання форварда з комуністичної країни спричинило хвилю жартів у місцевих ЗМІ: "Атланта цей сезон почне з десятьма афроамериканцями, одним білим та одним червоним". Якщо що, то "білим" був центровий Джон Конак.

І хоча експерти скептично ставилися до форварда зі Східної Європи – він спокійно довів свій рівень. Можливо, йому вдалося б проявити себе ще краще, але сезон-1990/91 Волков повністю пропустив через травму.

Залікувавши травми, Олександр третій рік провів ще краще, ніж перший – 8,4 очка, 3,4 підбирання та 3,2 асисти за 20 хвилин на паркеті. Утім, Гокс не пробилися до плейоф – і це стало сигналом для керівництва, що чудову команду кінця 80-х час перебудовувати. Місця Волкову в нових планах не знайшлося.

Олександр грав за італійську Калабрію, грецькі Панатінаїкос та Олімпіакос, але у 31 рік завершив кар’єру – хронічні травми не відпускали.

"До 25 років я взагалі не травмувався, не пропускав матчів, майже не хворів. Після переїзду в США, певно, змінився і графік матчів, і харчування – і почались мікротравми. А вже під час гри в Греції травми спини наздогнали остаточно", – згадував він.

Надалі Волков освоїв роботу функціонера. Стояв біля витоків БК Київ, був президентом Федерації баскетболу України. Саме завдяки його дружбі з Майком Фрателло вдалося залучити цього фахівця до національної збірної. Під керівництвом американця "синьо-жовті" досягли найкращих результатів в історії – 6 місце на Євробаскеті-2013 та вихід на ЧС-2014.

Віталій Потапенко. Драфт-1996. Пік №12

Кейс Віталія – дещо інший. У 19 років молодий бігмен Будівельника прийняв пропозицію університету Райт Стейт. Відразу став лідером команди. За два сезони провів 56 матчів, набирав у середньому 19,9 очка та 6,9 підбирань.

1990-ті – це епоха панування центрів. Патрік Юїнг, Хакім Оладжювон, Девід Робінсон, Алонзо Морнінг, Шакіл О’Ніл, Джуван Ховард. У лізі цінували високих, потужних гравців, які могли хоча б стримувати зірок суперника в фарбі.

127-кілограмовий Потапенко вважався ідеальним під цей запит. Недарма вже незабаром отримає прізвисько "Український потяг".

Статистика в НБА: 6,5 очка + 4,5 підбирання (610 матчів)

Так, це зовсім не та статистика, яку очікували від гравця з №12. Тим більше, що одразу за ним був обраний Кобі Браянт, а під №15 – Стів Неш.

Не отримавши контракту влітку 2007 року, Потапенко залишався без клубу до грудня, поки не прийшла пропозиція від іспанського Естудіантеса. Але вистачило ненадовго – лише шість матчів і знову болі в колінах.

Він практично одразу розпочав тренерську кар’єру. До 2013 року працював асистентом у клубах G-ліги. Потім – чотири роки в штабі Клівленда, далі – Мемфіс (2018–2024), а влітку 2024-го приєднався до Детройта.

Зазначимо, що з Кавальєрс став чемпіоном НБА у сезоні-2015/16.

Сергій Ліщук. Драфт-2004. Пік №49

Габаритний форвард ще в молодому віці став зіркою Суперліги. Спершу – у Пульсарі (Рівне), згодом підтвердив своє реноме у Хіміку (Південне) та Азовмаші (Маріуполь).

З 2009 до 2015 року виступав за іспанську Валенсію, з якою вигравав Кубок Іспанії та двічі тріумфував у Єврокубку – баскетбольному аналогу футбольної Ліги Європи.

На жаль, за океаном спробувати свої сили одному з найкращих гравців національної збірної не вдалося. Символічно, що його права в результаті обмінів побували у трьох клубів: Х’юстона, Лейкерс та Філадельфії. Та до НБА Ліщук так і не дістався.

Олексій Печеров. Драфт-2006. Пік №18

Доля Печерова багато в чому схожа на історію Ліщука. У юному віці Олексій уже мав пристойні хвилини на паркеті в чемпіонаті України. Але якщо Сергій був про силу, контакт і захист, то Печеров – це мобільність, дальній кидок і атакувальний потенціал.

Ліга звикала до нової парадигми – великі гравці, які вміють атакувати з дистанції. Саме тому Вашингтон витратив свій 18-й пік на українця.

Статистика в НБА: 3,9 очка + 2,4 підбирання (111 матчів) 

Іноді Печеров виблискував – його кар’єр-хай становить 24 очки. Але здебільшого він отримував мізерні хвилини або сидів із травмами.

Після Візардз і Тімбервулвз грав за Мілан, був лідером Азовмаша, але постійні пошкодження зводили нанівець стабільність. Востаннє вийшов на професійний матч у 2016 році за ліванський Хекмех. Завершив кар’єру у 31.

Кирило Фесенко. Драфт-2007. Пік №38

У юному віці перебрався з Дніпра до «Азовмаша, де став одним із лідерів дубля. А вже у сезоні 2006/07 став справжнім відкриттям у Черкаських Мавпах – клуб гідно протистояв вітчизняним грандам, а Кирило був ключовою фігурою.

Скаути Портленда, Чикаго та Юти не залишилися байдужими і приїздили до Черкас, щоб переглянути Кирила. Саме Джаз і обрали його на драфті.

Статистика в НБА: 2,3 очка + 2,0 підбирання (135 матчів) 

Перший рік Фесенко провів на акліматизації – лише 9 матчів за Юту, більшість часу грав у фарм-клубі. З кожним сезоном кількість матчів зростала, але хвилини – ні. Після сезону 2010/11 контракта не продовжили.

У 2012 році отримав короткострокову угоду з Індіаною, але провів усього 3 гри.

У 2013 був на контракті з БК Донецьк, але знову спробував прорватися в НБА – виступав у G-лізі за Кантон Чардж та Делавер, однак безрезультатно.

Повернувся до Європи – грав за Локомотив-Кубань, Монако, Авелліно, Канту. З 2018 до 2021 року виступав за рідний Дніпро. Згодом мав екзотичний досвід у іранському Хормозгані та лівійському Аль-Насрі.

Згодом, Кирило сам визнавав, що через молодий вік відволікався від тренувань і не міг налаштуватися на серйозну роботу на тренуваннях.

Сергій Гладир. Драфт-2009. Пік №49

Перший українець, який грав у задній лінії, а не був бігменом. Гладир – класичний атакувальний захисник із влучним триочковим, добрим проходом і здатністю підмінити плеймейкера.

Але, схоже, №49 – це нещасливий пік для українців. Як і Ліщук, Гладир так і не отримав шанс дебютувати в НБА.

З 2009 до 2019 року виступав у топ-чемпіонатах Іспанії та Франції. У складі Манреси вигравав конкурс триочкових на матчі зірок іспанської ліги, а в Монако заклав фундамент сучасної сили клубу.

Та, на жаль, і його кар’єра була зіпсована травмами. У 30-річному віці повісив кросівки на цвях.

Доля пов’язала його з Монако надовго. Гладир три роки працював асистентом Саші Обрадовича, а згодом залишився в штабі Васіліса Спануліса. Нещодавно погодився приєднатися і до тренерського штабу збірної України.

Олексій Лень. Драфт-2013. Пік №5

Усі українські баскетболісти до Леня (за винятком Потапенка) були обрані з вітчизняних клубів. Олексій повторив шлях Віталія – також провів два сезони в NCAA, де став одним із лідерів Меріленда.

Той драфт був суцільною лотереєю. Що вже казати – з усієї топ-десятки нині в лізі залишилися лише Лень і Сі Джей Макколлум. Українця могли взяти навіть вище, ніж під №5. Та й цей пік досі залишається найвищим для нашої країни.

Статистика в НБА: 6.7 очка + 5,3 підбирання

Сказати, що кар’єра Леня в НБА була зірковою – перебільшення. Але на тлі провального драфту-2013 – він один із тих, хто справді закріпився.

Успіхи були – ефектні блоки, хайлайти, ротація в кількох клубах, захист партнерів. І зрештою – Лень є лідером серед українців за всіма основними показниками: матчі, очки, підбирання, блоки. 12 сезонів у НБА – це вже досягнення, яке важко буде повторити.

Святослав Михайлюк. Драфт-2018. Пік №47

Уже в ДЮСШ Свят показував себе особливо. Його залучали до старших команд, і ще у 16-річному він дебютував за Черкаські Мавпи в Суперлізі – та ще й як! 16 очок у матчі проти Політехніки-Галичини.

Влітку 2014 року він дебютував за збірну України та став наймолодшим гравцем в історії національної команди, йому було всього 17 років та 1,5 місяці. Це дозволило перевершити показники Віталія Потапенка та Сергія Ліщука – ті дебютували невдовзі після настання повноліття.

Його кликали Реал і Барселона, але Михайлюк обрав NCAA – і не просто якусь програму, а культовий Канзас Джейхоукс. Перші два роки були важкі – адаптація, мова, інше середовище. Але з третього сезону Святослав отримав ключову роль.

Статистика в НБА: 6.6 очка, 1.8 підбирання, 1.4 передачі.

7 років – 8 команд. А могло бути й 9. У лютому 2023 року Нікс обміняли Свята в Портленд, але в той же день він уже був у Шарлотт.

Він пограв із Леброном, отримував непогані хвилини в Детройті, був у Тандер під орудою Марка Дейно, в Нікс працював із Томом Тібодо, а також став чемпіоном разом із Бостоном.

Контракт із Ютою на межі продовження – 30 червня рішення за клубом. Але навіть якщо ні – у нього сильний бекграунд. Незважаючи на такий бекграунд, баскетболісту всього 28 років. Свят явно ще не сказав останнє слово.

Іссуф Санон. Драфт-2018. Пік №44

Атлетичний і вибуховий – Санона взяли вище, ніж Михайлюка. Але в НБА він так і не дебютував.

Був у Літній лізі, проте отримати контракт не вдалося. Можливо, позначилися ті ж фактори, що й у Святослава на старті NCAA – молодість, мова, адаптація.

Після Олімпії-Любляна повернувся до Дніпра, а з початком війни виступав за Шауляй.

Наступні роки – феєрія у складі Прометея та ВЕФа. У Ризі Санон допоміг команді взяти всі можливі титули – чемпіонат, кубок і перемога в Латвійсько-естонській лізі. Весною ширилися чутки про інтерес Барселони – але поки без конкретики.

Макс Шульга. Драфт-2025. Пік №57

Найсвіжіший приклад. Макс пройшов найдовший шлях в NCAA – п’ять повноцінних сезонів. У 18 років переїхав до США, де спочатку грав за Університет штату Юта, а потім, слідом за тренером Раяном Одомом, перейшов у Вірджинію.

Там він став справжнім лідером – завдяки універсальності, поставленому кидку, фізичності (196 см на позиції плеймейкера) і вмінню вести гру.

Драфт-2025 – і Макс став десятим українцем в історії, якого обрали на ярмарку талантів НБА.

Другий раунд – це не гарантія контракту. Але це шанс. І Шульга його отримає – уже влітку на матчах Літньої ліги.

Швидше за все, сезон він почне в системі Мен Селтікс у G-лізі. Та хто знає, як складуться обставини: Тейтум лікується, в Бостоні вже обміняли Холідейа й Порзінгіса. Якщо з’явиться вікно – треба просто бути готовим. А далі все залежить від самого Макса.