Перший нічний етап, "крашгейт" та остання перемога Феттеля: історія Гран-прі Сінгапуру
Уже цього тижня відбудеться Гран-прі Сінгапуру, який чимало фанатів прозвали "азійським Монако" через використання вулиць міста, а також тому, що в маленькій країні панує схожа атмосфера багатства і розкоші.
Перед початком заїзду одразу дві теми викликають ажіотаж серед шанувальників Формули-1, обидві з яких пов'язані з Максом Ферстаппеном: чи підтвердиться на повільній трасі Маріна-Бей прогрес Ред Булла, що був показаний на швидкісних треках, а також той факт, що це наразі єдиний етап, на якому нідерландець поки що жодного разу не переміг. Чи зможе він це виправити – дізнаємося в неділю.
І поки обидва питання залишаються відкритими, ми пропонуємо зануритися в нехай і недовгу, але все ж таки історію Гран-прі Сінгапуру, який 2008-го став першими нічними перегонами в історії Формули-1 і тим самим породив безліч етапів-наслідувачів, які заради гарної картинки і зручності з часовими поясами також вирішили влаштовувати змагання при штучному освітленні.
За попередні 15 гонок, траса Марина-Бей знала чимало драматичних і скандальних подій, і про них зараз піде мова.
"Крашгейт"
Перші ж перегони вулицями Сінгапуру призвели до одного з найгучніших скандалів в історії Формули-1, що вже натякало на те, яка у траси буде репутація. Завдяки вдалому виїзду машини безпеки, Фернандо Алонсо здобув перемогу після старту з 15-ї позиції.
Однак рік потому з'ясувалося, що це було не просто "везіння", а спланована дія команди: напарник іспанця – Нельсон Піке-молодший, спеціально розбив болід, щоб спричиняти появу сейфіті-кара, на який і була розрахована вся стратегія Рено.
Усе це призвело до величезного резонансу в суспільстві, а також судовим процесом над "винуватцем урочистості" – Флавіо Бріаторе. Що ж стосується всіх подробиць того випадку, а також біографії одіозного керівника команди – про це у нас є окрема стаття:
Дрифт Шумахера
Перший сегмент кваліфікації до Гран-прі Сінгапуру 2010 відзначився красивим дрифтом у виконанні Міхаеля Шумахера. І хоча цей епізод ні на що до пуття не вплинув, його естетична краса призвела до того, що фото та відео й досі можна часто зустріти в різних соціальних мережах.
Нагадаємо, що в сезоні 2010 Міхаель Шумахер повернувся до Формули-1 з командою Мерседес, однак через слабкий болід результати німця залишали бажати кращого, і лише зрідка "Червоний Барон" потрапляв у центр уваги.
"Великий шолом", здобутий у боротьбі
Одним із найвищих досягнень гонщика на одному Гран-прі є так званий "великий шолом" – коли один пілот отримує поул-позицію, здобуває перемогу, ставить найшвидше коло гонки і при цьому лідирує від старту до фінішу.
Як правило, це відбувається, коли один пілот відверто домінує на конкретному етапі: щоб безперервно утримувати першу позицію всю дистанцію, потрібно або вирушати на піт-стоп пізніше за всіх, або створити до зупинки відрив від суперників, достатній для "безплатного" відвідування боксів.
Але є й доволі унікальний випадок, що стався на Гран-прі Сінгапуру 2010 – усю дистанцію перегонів Фернандо Алонсо захищався від атак з боку Себастьяна Феттеля, а на фініші їх розділило лише 0,293 секунди.
Як же в такій битві можна було зібрати "великий шолом"? Мабуть, найголовнішим фактором стало те, що на піт-стоп іспанець і німець вирушили одночасно, а Феррарі на піт-лейні розташовується далі, ніж Ред Булл.
Що ж до найкращого часу, на 58-му колі знайшовши короткий момент для перепочинку в обороні, а також "просвіт" у трафіку кругових пілотів, Фернандо встановив результат 1:47,976, – це і стало найшвидшим колом гонки.
Кругове божевілля
Як відомо більшості фанатів Формули-1, якщо під час виходу машини безпеки є пілоти, які відстають від лідера більш ніж на коло, незадовго до того, як сейфіті-кар піде з траси, їм дозволяють проїхати вперед і наздогнати пелотон.
Але в сезоні 2011 все було інакше – усі "кругові" залишалися на своїх місцях. А на Гран-прі Сінгапуру стався прецедент, який і спонукав організаторів змінити правила.
Коли Бернт Майландер залишив трасу, Себастьяна Феттеля і Дженсона Баттона, які перебували на першій і другій позиціях, розділяла ціла низка пілотів-аутсайдерів.
Поки британець пробивався через трафік із суперників, які відставали на коло, німець встиг помітно відірватися. А далі почалася погоня, в якій Дженсон відігравав 2-3 секунди за коло.
Однак для того, щоб наздогнати Себастьяна, йому не вистачило лише кількох кілометрів дистанції. По суті, вирішальну роль у цій боротьбі зіграв величезний буфер із повільних машин, який розділяв претендентів на перемогу під час присутності на трасі машини безпеки.
"Камбек" Феттеля
Хаотичний сезон 2012 року, де нестабільність шин Pirelli перетворила перегони на справжню лотерею, часто згадується очевидцями. А друга половина чемпіонату запам'яталася кардинальною зміною розстановки сил, завдяки тому, що Едріан Ньюї найкраще знайшов підхід до італійських покришок.
Себастьян Феттель, який відставав до цього на 39 очок від Фернандо Алонсо, здійснив доволі ефектний "камбек" і лише за три етапи до кінця перехопив лідерство в чемпіонаті. А почалося все це на Гран-прі Сінгапуру.
До речі, на трасі Марина-Бей німець стартував лише з третього місця і на виграш заїзду особливо не претендував. Однак сходи суперників попереду підняли його на першу сходинку – спершу до перемоги, а надалі – і до третього чемпіонського титулу.
Провали домінаторів
Починаючи з сезону 2015, у Гран-прі Сінгапуру почала проявлятися ще одна особливість – там доволі часто провалювалися вниз беззаперечні домінатори чемпіонату.
Того року на більшості трас лідером була команда Мерседес, пілоти якої виграли 16 із 19 етапів. Але на Марина-Бей і Льюїс Гамільтон, і Ніко Росберг мали явні проблеми з темпом – причому як у кваліфікації, так і в гонці.
І цим одразу ж скористалися "наздоганяючі" Феррарі і Ред Булл, які одразу ж почали ділити вільний подіум. У підсумку перемогу в перегонах здобув Себастьян Феттель, який проводив свій перший сезон за кермом Феррарі.
Завал у першому повороті
Сезон 2017 року став першим із двох чемпіонатів напруженого протистояння Льюїса Гамільтона та Себастьяна Феттеля.
І якщо перша половина складалася повністю на користь німця, то перемоги британця в Бельгії та на батьківщині Феррарі – в Італії допомогли Льюїсу, який виступав за Мерседес, вийти в лідери чемпіонату з відривом у три очки.
Але Марина-Бей явно краще підходила Скудерії, і все віщувало те, що маятник знову хитнеться в їхній бік. У кваліфікації Феттель посів першу позицію, його напарник Кімі Райкконен – четверту, а Гамільтон – лише п'яту. Здавалося, що все, про що могли мріяти "срібні стріли", – це мінімізація втрат.
Однак ніколи не варто забувати, що головна битва у Формулі-1 – це перегони, де все може змінитися, а особливо якщо старт відбувається на вологій трасі. Вирішальну ж роль у заїзді та, цілком можливо, в усій боротьбі за титул зіграв ривок до першого повороту.
Щойно згасли стартові вогні, пілоти Феррарі взяли "в кліщі" Макса Ферстаппена, який був другим на решітці. Але нідерландець ніколи не поступався позиціями без боротьби і, до того ж у юності вирізнявся агресивністю.
Можна довго сперечатися про те, хто з гонщиків винен у тому, що сталося, проте факт залишається фактом: сталася аварія, що закінчилася сходженням з дистанції на першому колі для всіх трьох – Феттеля, Райкконена і Ферстаппена.
Що ж до Гамільтона – він, скориставшись загальним хаосом, обійшов Даніеля Ріккардо, який "вижив", і проклав собі шлях до перемоги. А можливість відірватися одразу на 25 очок за один етап фактично завершила боротьбу за чемпіонство – все інше стало лише формальністю.
Дві десятих між ідіотом і генієм
Починаючи з сезону 2019 у Формулі-1 діє зрозуміла система комплектів шин. Хоча самі вони, як і раніше, мають градацію м'якості від 1 до 6, на кожному етапі привозять три набори, які для простоти називають "софт", "мідіум" і "хард". Це позбавило і команди, і глядачів зайвої плутанини.
Але до цього моменту панував справжній хаос. У 2018 році назва покришок безпосередньо залежала від їхньої "загальної" жорсткості, і крім трьох звичних варіантів існували ще "суперсофт", "ультрасофт" і найм'якший – "гіперсофт".
У першому сегменті кваліфікації до Гран-прі Сінгапуру 2018 Льюїс Гамільтон вирішив заощадити швидші комплекти та виїхав на швидку спробу на жорсткішому "ультрасофті", тоді як усі суперники поставили "гіперсофт". Різниця у швидкості виявилася настільки відчутною, що британця від вильоту на початку суботніх заїздів відокремили лише дві позиції та 0,2 секунди.
Дивом пробившись далі, у Q3 Льюїс уже здобув поул, який потім конвертував у перемогу.
А після кваліфікації керівник Мерседеса Тото Вольф отримав SMS від Фредеріка Вассера: "Ти знаєш, яка різниця між ідіотом і генієм? Дві десятих".
Остання перемога Себастьяна Феттеля
Сезон 2019 року вважається роком домінування Льюїса Гамільтона. Але якщо в турнірній таблиці британцеві справді ніхто не загрожував, то в межах окремих перегонів конкуренція з боку Феррарі та Ред Булла була цілком відчутною.
Доволі напруженою виявилася ситуація всередині самої Скудерії, де розгорталося типове протистояння досвідченого та молодого пілотів. А головним фактором, який дозволив новачку команди Шарлю Леклеру блиснути на тлі чотириразового чемпіона світу Себастьяна Феттеля, стала психологічна зломленість німця після Гран-прі Німеччини 2018 року.
Чемпіонат 2019 року складався для Себастьяна як низка постійних проблем. Навіть коли здавалося, що у нього всі козирі на руках, щось все одно йшло не так. Але й за такого розкладу одна гонка все ж склалася на його користь.
Під час хвилі піт-стопів на 19-20-му колах стався рідкісний випадок: у групі, що лідирує, спрацював так званий "андеркат" – вихід уперед за рахунок більш раннього піт-стопу. Такий маневр можливий тільки тоді, коли перед зупинкою гонщик перебуває зовсім близько до суперника. Саме це і дало змогу Феттелю випередити Леклера, який стартував із поула.
Опинившись на першій позиції, все, що залишалося німцеві на трасі, де обганяти вельми складно, – це втримати лідерство. З цим завданням він впорався бездоганно. Перемога стала для нього першою в сезоні і, як виявилося згодом, останньою в кар'єрі пілота Формули-1.
11:11:11
У "ковідному" сезоні 2020-го і наступному чемпіонаті 2021 року Гран-прі Сінгапуру був відсутній у календарі Формули-1. На трасу Марина-Бей перегони повернулися тільки у 2022-му, коли вирувало протистояння Макса Ферстаппена і Шарля Леклера.
І хоча їхні боліди мали схожий темп, загалом по сезону картина складалася на користь нідерландця, якого вже тоді неофіційно почали називати домінатором. Але етап у Сінгапурі в нього не задався: лише восьме місце у кваліфікації та сьоме в гонці.
Поки лідер Ред Булла переживав далеко не найкращий вікенд своєї кар'єри, "естафету" підхопив його напарник Серхіо Перес. Уже на старті мексиканець обігнав Леклера, який стояв на поулі, і впевнено довів заїзд до перемоги.
Магія чисел: об 11 годині 11 хвилин і 11 секунд за місцевим часом болід під номером 11 перетнув фінішну лінію.
Хитрість Карлоса Сайнса
Сезон 2023 вже справді став часом домінування не окремого гонщика, а всієї команди Ред Булл: із 22 етапів "бики" виграли 21. Але навіть у такій переможній ході знайшовся виняток – Гран-прі Сінгапуру, де темпу не було ні у Ферстаппена, ні у Переса, а ситуацію погіршила ще й помилка стратегів.
Цим шансом тут же скористалися суперники. Очолив боротьбу за перемогу пілот Феррарі Карлос Сайнс, який лідирував від старту до фінішу. Однак навіть за такого розкладу для успіху йому довелося проявити кмітливість.
Ключовий момент настав на 44-му колі, коли Джордж Рассел і Льюїс Гамільтон здійснили піт-стоп під час режиму віртуальної машини безпеки, спричиненого сходом Естебана Окона.
На свіжих шинах пілоти Мерседеса здобули явну перевагу у швидкості та почали стрімко скорочувати відставання.
Тоді Сайнс пішов на хитрий крок: він утримував Ландо Норріса на дистанції 0,8-0,9 секунди. Цього було недостатньо для атаки, але дозволяло Норрісу користуватися DRS для оборони від Рассела.
По суті, Карлос перетворив Ландо на "захисний буфер". І тактика спрацювала ідеально – іспанець зберіг лідерство та здобув перемогу.
Старт Ландо Норріса
Гран-прі Сінгапуру 2024 пройшло під впевненим контролем Ландо Норріса. Болід Макларена виявився настільки швидким, що ще до першої хвилі піт-стопів британець створив собі комфортний заділ, достатній для ще однієї зупинки.
Як не старався Макс Ферстаппен, який переслідував його, наздогнати лідера він так і не зміг, і навіть помилки Норріса не змінювали загальної картини.
Єдина причина, чому цей заїзд все ж запам'ятався, криється в статистиці самого Ландо. Раніше він славився вкрай невдалими стартами з поула – майже завжди поступався позицією ще до першого повороту, що стало предметом безлічі фанатських жартів.
Але на Марина-Бей британець таки перервав цю тенденцію і зберіг лідерство після першого кола, що й відкрило йому шлях до легкої перемоги.
"Непереможні" траси для чемпіонів із Ред Булла
Багато глядачів часто порівнюють Макса Ферстаппена і Себастьяна Феттеля, оскільки обидва вигравали по чотири чемпіонські титули поспіль за кермом болідів Ред Булл.
Щодо Сінгапуру, де Макс ще жодного разу не перемагав, можна провести цікаву паралель: Себастьян за свої чемпіонські сезони 2010-2013 жодного разу не вигравав на Гран-прі Угорщини, а підкорився йому Гунгарорінг лише у 2015 році.
І той факт, що німець таки "зняв прокляття", вселяє надії фанатам нідерландця, що і він зможе зробити подібне з поки що "непереможеною" трасою Марина-Бей.
Очікування від 2025 року
Як уже йшлося на початку статті, виграні Максом Ферстаппеном перегони в Італії та Азербайджані помітно пожвавили його фанатів, найсміливіші з яких почали мріяти про "камбек" у чемпіонаті.
Однак варто враховувати, що високошвидкісна Монца традиційно славиться нестандартною для сезону розстановкою сил, а в Баку ключову роль відіграє довга двокілометрова пряма по проспекту Нафтовиків.
З цієї причини особлива увага прикута до майбутнього Гран-прі Сінгапуру. Вулична траса повільна і за характеристиками діаметрально протилежна попереднім етапам.
І саме темп на "Марина-Бей" має дати відповідь на головне питання: чи були успіхи нідерландця тимчасовим сплеском, чи він продовжить переможну ходу – і тоді претендентів на титул стане троє.
