Джанмарко Тамбері: був одержимим баскетболом, став олімпійським чемпіоном з легкої атлетики та несамовито підтримує Україну
"Спорт – це не просто сухі цифри та результати. Це пристрасть, сльози, сміх і вміння проживати кожну секунду на повну. Якщо я не відчуваю емоцій, я не можу стрибати".
Ці слова належать італійському стрибуну у висоту Джанмарко Тамбері та якнайкраще характеризують одного з найяскравіших легкоатлетів сучасності.
Висота Олега Дорощука: пізній початок, болісна зміна тренера та еліта світових стрибків
Одержимість баскетболом
Народився Джанмарко 1 червня 1992 року в невеличкому містечку Урбіно, що в регіоні Марке. А от дитинство провів в Культрано, поблизу Анкони. Від самих пелюшок хлопець був надто активним.
Його батько Марко був знаним майстром стрибків у висоту, брав участь в Олімпійських іграх 1980 року та навіть володів національним рекордом (2,26). Здавалося б, долю Джанмарко вирішено?
Головною пристрастю хлопця був м'яч. Баскетбольний. Батьки хлопця згадували, що той годинами грав на дворових майданчиках і довгий час навіть не дивився на сектор для стрибків.
"Усі знали, що на мене чекає майбутнє у стрибках у висоту. Усі, крім мене самого – хлопця з Чівітанова-Марке, який марив лише баскетболом. Батько постійно запитував мене: "Ти впевнений, що не хочеш спробувати стрибки у висоту? У тебе талант, у тебе вийде".
Але я був непохитним: щодня я відповідав йому: "Ні, я не хочу, я хочу грати в баскетбол!", – цитує нашого героя Blue News, посилаючись на відверті спогади легкоатлета в легендарній програмі Belve на італійському державному телеканалі Rai 2.
Власне повноцінно легка атлетика з'явилася у житті Джанмарко пізно – в юнацькі роки.
"Коли мені було 17 років, я взяв участь у шкільних національних змаганнях зі стрибків у висоту. Я взагалі не тренувався для цього. І я виграв ці змагання без жодної підготовки", – розповідав атлет World Athletics.
Отже, під тиском рідних хлопець здався:
"Після цього вже не лише батько почав м'яко тиснути на мене, а й мої друзі: "Чого ти граєш у свій баскетбол? Іди стрибай!" Урешті-решт я сказав: "Окей, заради Бога, замовкніть, я буду стрибати!"
Досить швидко прийшли хороші результати. У 19-річному віці італієць стрибнув 2,31 на національних змаганнях у Бріссаноне. Того ж року виборов бронзову медаль юніорського чемпіонату Європи.
Перші серйозні успіхи серед дорослих прийшли у 2015-му. Італієць двічі перевершив національний рекорд, зафіксувавши новий орієнтир на висоті 2,37. 2016-й італієць розпочинає у статусі одного з головних фаворитів: виграє всі змагання у приміщенні, оновлює національний рекорд (2,38) та стає чемпіоном світу в Портленді.
Розбиті мрії
До Олімпійських ігор у Ріо залишалося кілька місяців, Тамбері в подумках про боротьбу за медаль. Атлет і на старті літньої частини сезону не збавляє обертів, демонструючи стабільні результати на висоті понад 2,35. Форма італійця тоді дійсно вражала.
15 липня (за 21 день до старту Олімпійських ігор) Тамбері впевнено виграє етап Діамантової ліги в Монако з результатом 2,39 (новий рекорд Італії). Залишившись сам у секторі, замовляє 2,41. Під час другої спроби на рекордній для себе висоті Джанмарко невдало приземляється – усе навантаження припало на ліву ногу. Атлет одразу впав, тримаючись за гомілкостоп, і залишав стадіон на ношах під оплески шокованих трибун та колег-суперників.
Медичне обстеження виявило розрив дельтоподібної зв'язки (приблизно на 50%) лівого гомілковостопного суглоба. Операція і мрії про Олімпіаду відкладаються на довгих 5 років.
"Розбудіть мене від цього кошмару. Поверніть мені мою мрію, я прошу вас. Усі ці роки лише заради того змагання, усі ці жертви заради того єдиного дня... я хотів би сказати, я хотів би викрикнути, що повернуся сильнішим, ніж раніше, але зараз я справді можу тільки плакати! Прощавай, Ріо!"
Важке повернення та легендарний фінал у Токіо
Після повернення після травми результати бажали бути кращими. Сезони 2017 та 2018 навряд можна записати в актив. Результати на рівні 2,20-2,25 – геть не відповідали амбіціям італійця.
"Останні два роки були чимало моментів, коли я плакав через свої невдачі та розчарування, бо я хотів занадто багато й одразу. Люди навколо мене намагалися підтримати, але я ніколи не хотів чути від них: "Ти робиш усе добре, все гаразд, ти ж стрибаєш 2,20 метра". Я не хотів задовольнятися цим", – розповідав Тамбері European Athletics.
Проте наполегливість та важка праця, першою чергою над собою – одна з головних чеснот у спорті.
"Було багато сліз і розчарувань... Але я ніколи не думав, що не зможу повернутися. Мій розум був упевнений у цьому завжди".
Справжнє повернення до еліти відбулося на початку 2019-го. Тамбері виграв ЧЄ у приміщенні, показавши хоч і не видатний, але цілком пристойний результат – 2,32.
Далі планету накрила пандемія коронавірусу.
Олімпійський сезон Тамбері звично розпочав потужно, стабільно долаючи планку на висоті понад 2,30. Але буквально за 2 місяці до Олімпіади отримав невеличке ушкодження, що могло негативно вплинути на його психологічний стан.
Але чому бути, того не минути!
Фінал чоловічих стрибків у висоту на токійський Олімпіаді став одним з найдраматичніших і найяскравіших в історії. Золоту медаль розіграли між собою наш герой і Мутаз Баршим. Катарець двічі зупинявся за крок від омріяного "золота" Олімпійських ігор (срібні медалі в Лондоні-2012 та Ріо-2016). Для італійця це ж був дебютний фінал (у 2012 не подолав кваліфікацію) на головних спортивних змаганнях людства.
Одночасно драматизму та щемливості моменту додавав факт справжньої дружби між атлетами.
Обидва в унісон долали висоту за висотою – 2,19, 2,24, 2,27, 2,30, 2,33 та 2,35 м. Наступна висота (2,37) виявилась недосяжною для обох. За правилами мало відбутися перестрибування (jump-off) – додаткова спроба, щоб визначити єдиного переможця.
Суддя підійшов до них і запитав, чи готові вони розпочати серію перестрибувань, розповідали після змагань обидва.
А далі відбувся той самий легендарний діалог:
– Ми можемо отримати два золота? ("Can we have two golds?"), запитав Баршим суддю.
– Це можливо, якщо ви обоє згодні... ("It's possible if you both agree…"), .– почув атлет у відповідь
Не дослухавши до кінця, Баршим вигукнув: "Згодні!", обійняв Джанмарко і сказав йому фразу, яка облетіла весь світ: "Історія, друже мій!" ("History, my friend!").
"Коли Мутаз запитав суддю про два золота, я навіть не вагався ні секунди. Наша дружба і все те, через що ми пройшли заради цього моменту, вартували набагато більше, ніж будь-яке перестрибування за єдине перше місце".
Коли Джанмарко усвідомив, що вони стали олімпійськими чемпіонами разом, він буквально збожеволів від щастя. Він почав верещати, кататися по біговій доріжці та стрибнув на руки до Баршима.
Цей момент назавжди увійшов в історію Олімпіад як символ справжнього суперництва, взаємної поваги та чесної гри.
Після фіналу Тамбері також дістав із сумки той самий розбитий у 2016 році гіпс із написом "Road to Rio", притиснув його до грудей і розплакався прямо на камеру.
Після свого олімпійського тріумфу італійський стрибун став чемпіоном світу (Будапешт-2023), тричі поспіль сходив на найвищий щабель європейської першості та тричі вигравав фінал Діамантової ліги.
А от Олімпійські ігри 2024 року в Парижі не задались – знову усі карти сплутало здоров'я. Ще напередодні змагань стрибун скаржився на біль у нирках, а перед самим фіналом, до якого ледь-ледь відібрався, його забрала швидка. Атлет все ж зумів вийти на старт, проте не зміг взяти 2,27 та завершив змагання 11-м. Тамбері не був би собою, якби не подарував світові черговий перформанс. На церемонії відкриття він примудрився упустити свою обручку в… Сену.
Батько
Складні стосунки протягом всього життя завершилися в липні 2022-го. Напередодні чемпіонату світу в Юджині Джанмарко публічно оголосив, що припиняє працювати з батьком через "розбіжність поглядів".
А в тому ж таки шоу Belve олімпійський чемпіон зізнався, що батько нав'язав йому стрибки у висоту замість улюбленого баскетболу.
"Батько – людина, яка обирає за тебе. Батько має допомагати обрати шлях, але він не може примушувати. Тоді я відчув себе зрадженим батьком".
Тамбері наголосив, що батько не просто пропонував чи спрямовував, а саме "вирішував за тебе" (sceglie per te) і примушував іти цим шляхом.
У тому ж ефірі Belve Тамбері заявив, що відсутність будь-яких стосунків із батьком зараз – це його найбільший життєвий біль:
"Найбільший провал мого життя – це те, що ми не маємо стосунків".
Україна
Італієць не пройшов повз трагедію, яка прийшла в Україну 24 лютого 2022 року.
"Намагаюся бути в курсі подій щодо цієї дикої ситуації, яка відбувається в Україні. Усе, що я можу, так це битися та підтримувати своїх друзів з України, людей, яких я знаю. І я роблю все, що я можу – писав Андрієві Проценку, Богдану Бондаренку з моменту, коли розпочалася війна.
Питав, чи їм потрібна бодай якась допомога, і я її намагався б забезпечити. Але я розумію, що цього недостатньо, і я молюся, щоб це закінчилося якомога скоріше", – зізнавався спортсмен.
На чемпіонаті світу в приміщенні, який приймав Белград, Тамбері наклеїв на плече прапор України, а також написав під ним прізвища українських спортсменів Богдана Бондаренка та Андрія Проценка, які виступали з ним у секторі для стрибків у висоту.
"Данина Бондаренку та Проценку? Хотів стрибнути і для них також", – відповів спортсмен на питання журналістів.
Неймовірно зворушливий епізод трапився того ж року на літньому чемпіонаті Європи в Мюнхені. Італієць першим побіг вітати Андрія Проценка з бронзовою медаллю.
Історії війни. Андрій Проценко: з російської окупації на подіум чемпіонату світу
"Коли я програв бронзу в Юджині Проценку (на чемпіонаті світу-2022), був засмучений за себе, але радий за нього. Це вперше у моєму житті, коли від четвертого місця не було так важко. Для українців цей момент означав більше, аніж для мене. Радий, що на ЧЄ Проценко здобув ще одну медаль. Просто молюся, щоб все скоро завершилось", – сказав Тамбері після здобуття золотої медалі.
Любов усього життя
Поза спортом Тамбері такий же енергійний як і в секторі, дуже активний у соціальних мережах, відкрито говорить про ментальне здоров'я, виступає за справжність у спорті та щиро спілкується з фанатами.
Проте найбільше часу проводить з родиною. Зі своєю дружиною К'ярою Бонтемпі хлопець знайомий ще зі школи. Вони разом розділили всі поразки, травми та, звісно ж, миті тріумфів.
"Для мене величезна честь бути чоловіком, який іде поруч із такою жінкою. Ми почали цей шлях підлітками, і кожен мій успіх на секторі – це наполовину її заслуга, бо без її терпіння та любові я б не витримав цей тиск", – з теплотою говорить Джанмарко про свою дружину.
У 2025-му у пари народилася донечка Камілла.
Спортсмен проніс через усе життя любов до баскетболу. Раніше його часто можна було побачити на матчах чемпіонату НБА. Своїм улюбленим гравцем він називає ексзірку НБА Трейсі Макгрейді. Джанмарко двічі брав участь у виставкових матчах NBA All-Star Celebrity Game (у 2022 та 2024 роках), де демонстрував ефектні слем-данки.
Що з бородою?
Історія появи фірмової напівбороди Джанмарко Тамбері поєднує в собі жарт, пошук удачі та любов до шоу-бізнесу
Уперше він з'явився з таким незвичним іміджем ще на початку своєї кар'єри у 2011 році. Це був просто спонтанний жарт та експеримент із зовнічністю перед змаганнями спільно з друзями по команді. Коли після збривання половини бороди вдалося показати хороший результат, то вирішив, що це працює як щасливий талісман. Згодом цей образ закріпився і став його незмінною візитівкою на усіх великих міжнародних турнірах.
У Тамбері є чіткий розклад цього процесу: весь час під час тренувань і на стадії кваліфікації він ходить із повною, звичною бородою. Але щойно він пробивається до фіналу, перед виходом у сектор він навпіл збриває волосся на обличчі.
Сам атлет неодноразово зізнавався, що йому подобається бути не просто серйозним спортсменом, а й шоуменом на арені:
"Це стало моїм брендом. Мені подобається бути на сцені та розважати публіку".
***
Зараз Тамбері 34 роки. Він все ще продовжує виступати, вочевидь, ми побачимо легендарного італійця й на Олімпійських іграх у Лос-Анджелесі у 2028 році. Так, він виграв усе, що можна у стрибках у висоту: олімпійський чемпіон, чемпіон світу, багаторазовий чемпіон Європи, триразовий переможець Діамантової ліги.
Проте видатні спортсмени завжди знаходять собі нові виклики та вміють себе мотивувати.
Можливо, Тамбері все ж зможе взяти гросмейстерську висоту 2,40. Висоту, долаючи яку, він отримав важку травму і пропустив Олімпійські ігри 2016 року. Висоту, яку стабільно долав той, кого він підтримав на початку війни у березні 2022-го, українець Богдан Бондаренко...