Погачар проти всіх, несподіваний дебют Евенепула. Прев’ю Туру Фландрії-2026
Сезон Монументів по традиції стартував наприкінці березня італійською класикою Мілан – Сан Ремо. Через два тижні після "Классічіссіми" – час для другого Монументу сезону, Туру Фландрії (Ronde van Vlaanderen), який відбудеться в неділю, 5 квітня.
Фландрія – північна частина Бельгії, в якій розмовляють нідерландською мовою (точніше, фламандським діалектом) та просто обожнюють велоспорт. Можливо, сильніше, ніж будь-де в світі. У цьому регіоні велоспорт – це друга релігія, за популярністю він випереджає навіть футбол. І Тур Фландрії – головна гонка цього регіону, який сміливо можна називати Меккою світового велоспорту.
Гонки у Фландрії дуже особливі. Вузькі вулички та різкі повороти роблять змагання дуже небезпечними, падінь тут завжди багато. Проте головна особливість фламандських класик – короткі підйоми, вкриті бруківкою, які місцеві жителі називають хеллінгенами. Їхнє подолання вимагає доволі специфічних фізичних характеристик і особливих технічних навиків. Саме хеллінгени формують характер цих одноденок і окреслюють коло гонщиків, які претендують на перемогу – тут потрібні й панчерські навики, і потужність, уміння "проламувати" складну фламандську бруківку.
Протягом останніх кількох тижнів фанати велоспорту з інтересом спостерігали за цілою серією фламандських одноденок – Омлооп Хет Нюсблад, Тур Брюгге, E3 Saxo Classic, Гент – Вевельгем, Дварс доор Фландерен. Всі вони – престижні та мають свою власну цінність, проте зірки світового велоспорту розглядають їх насамперед як підготовку до Туру Фландрії, приблизно так само, як грунтові тенісні турніри є підготовкою до Ролан Гаррос.
Історія та факти
– Вперше Тур Фландрії був проведений у 1913 році. Після цього гонка не проводилася лише під час Першої світової війни – у 1915 – 1918 роках. Навіть під час Другої світової війни змагання проводилися. Бельгія у той час знаходилася під окупацією нацистської Німеччини, проте окупаційна влада не заперечувала проти проведення гонки та навіть допомагала в її організації. Цього року Тур Фландрії пройде в ювілейний, 110-й раз в історії.
– Ідея проведення Туру Фландрії належить місцевій спортивній газеті Sportwereld. Згодом гонку викупила більш популярна газета Het Nieuwsblad. Зараз організатором гонки є об'єднання Flanders Classic, якому належить майже уся серія весняних фламандських класик, за виключенням E3 Saxo Classic.
– Співвласниками рекорду за кількістю перемог на Турі Фландрії є одразу 8 спортсменів: бельгійці Ахіл Буйссе, Ерік Леман, Йохан Мюзеув і Том Боонен, італієць Фьоренцо Маньї, швейцарець Фабіан Канчеллара та нідерландець Матьє Ван дер Пул. Двічі вигравав гонку чинний чемпіон, словенець Тадей Погачар, який цього року прагне увійти до когорти співвласників рекорду.
– Найчастіше вигравали гонку господарі, бельгійці – 69 раз. 13 перемог у представників Нідерландів, 11 – у італійців. Таке домінування господарів зумовлене в тому числі й тим, що до 1948 року Тур Фландрії проводився в один день з Мілан – Сан Ремо, і більшість топових гонщиків надавали перевагу італійській гонці.
Проте у 1948 році газети L'Equipe, La Gazzetta dello Sport і Het Nieuwsblad, які проводили більшість найпрестижніших гонок календаря, організували серію "Челлендж Дегранжа та Коломбо" – перший прообраз сучасного Світового туру. Після цього Мілан – Сан Ремо та Тур Фландрії розвели по датах у календарі, і закордонні гонщики, які до 1948 року вигравали Тур Фландрії лише одного разу, почали перемагати на Ронде значно частіше.
При чому, ефект був миттєвим: у 1949 році на Тур Фландрії приїхав Фьоренцо Маньї, і одразу переміг. Сумарно великий італієць виграв Ронде тричі поспіль – більше таке досягнення не підкорялося нікому.
Що цікаво, із 69 бельгійських перемог на Ронде 66 здобули саме фламандці. Представники франкомовної частини Бельгії, Валлоні, вигравали гонку лише двічі: Клод Крікельон у 1987 році та Філіпп Жільбер у 2017.
– Представники України Тур Фландрії не вигравали ніколи. У 1998 році Андрій Чміль, який протягом кар'єри змінив чотири спортивних громадянства (СРСР, Молдова, Україна, Бельгія) посів третє місце, виступаючи саме під українським прапором. У 2000 році Чміль виграв Тур Фландрії, проте на той час він уже представляв Бельгію.
Маршрут
Протягом багатьох років Тур Фландрії фінішував у Меербеке, а ключовою була легендарна зв'язка хеллінгенів Мур ван Гераардсберген + Босберг наприкінці дистанції. Мур ван Гераардсберген (1,1 км з середнім градієнтом у 9,3%), також відомий як Мур де Граммонт або Каппельмур, зі знаменитою церквою на вершині пагорба, став культовим місцем і справжнім символом Туру Фландрії.
Проте у 2012 році організатори вирішили радикально перекроїти маршрут гонки, перенісши фініш до Оуденаарде. Частково це було пов'язано з тим, що місцева влада вирішила замінити частину бруківки на Каппельмурі на новішу, що робило підйом трохи простішим.
Так чи інакше, легендарний хеллінген із маршруту Туру Фландрії зник, хоча його продовжують використовувати на інших фламандських класиках, зокрема на Омлооп Хет Нюсблад, заключна частина якої зараз повторює стару-добру розв'язку Ронде з фінішем у Меербеке. На Турі Фландрії Гераардсберген після цього з'явився лише одного разу, у 2017 році, проте був розташований аж за 95 км до фінішу та не мав вирішального впливу на хід гонки.
Після перебудови маршруту ключовою стала інша знаменита зв'язка хеллінгенів – Оуде Кваремонт і Патерберг, яка була присутня і в старій версії гонки, щоправда, на більш ранній стадії. Ця зв'язка використовується і на іншій фламандській класиці, E3 Saxo Classic, хоча там її проходять у зворотному порядку.
У 2026 році Тур Фландрії стартуватиме в Антверпені, сумарна дистанція гонки складе 279 км – це на 10 км більше, ніж минулого року, коли гонка стартувала в Брюгге. Втім, вирішальну частину маршруту ці зміни не зачепили взагалі.
Зв'язку Оуде Кваремонт/Патерберг гонщики подолають двічі. Вперше на вершину Патерберга гонщики піднімуться за 51 км до фінішу, вдруге – за 17 км. Оуде Кваремонт впродовж дистанції подолають взагалі тричі. Саме він стане першим хеллінгеном дня, штурм якого розпочнеться за 143 км до фінішу.
Що ж являє собою ця вирішальна зв'язка? Ці два хеллінгени зовсім різні. Оуде Кваремонт – доволі довгий (2,2 км), проте дуже пологий (середній градієнт – 4,2%). При чому, левова частка із набору висоти у 93 метри припадає на стартову частину підйому, в той час як друга половина Старого Кваремонта – практично рівнинна, і її подолання багато в чому нагадує Париж – Рубе.
Патерберг – повна протилежність: короткий (400 м) і дуже крутий (середній ухил – 12,5%, максимальний – 20%). Сумарний набір висоти становить 48 метрів. Така крутизна підйому дає змогу найсильнішим гонщикам скинути з колеса своїх суперників, якщо цього не вдалося зробити на більш ранніх стадіях гонки.
В цілому, Мур ван Гераардсберген можна назвати трохи складнішим хеллінгеном, ніж Оуде Кваремонт, у той час як Босберг (1 км, 5,8%) практично рівноцінний з Патербергом за складністю. Проте сумарно перебудова маршруту Туру Фландрії зробила останні 70 – 80 км гонки складнішими. В першу чергу, тому, що нова версія дозволила залучити до заключної частини маршруту такі знамениті хеллінгени, як Коппенберг (600 м, 11,6%), Таайєнберг (800 м, 7,2%) і Круйсберг (1 км, 6%) які долаються між першим і другим проходження зв'язки Оуде Кваремонт/Патерберг. Зазначимо, що на Круйсбергу бруківкою покриті лише перші 450 м підйому.
Дійові особи
Фаворит
У статусі фаворита №1 до Туру Фландрії підходить Тадей Погачар. Словенець тричі брав участь у Турі Фландрії, і після вдалого дебюту в 2022 році (4 місце) він двічі поспіль виграв Ронде – в 2023 і 2025 роках. Нещодавня перемога на Мілан – Сан Ремо, здобута за несприятливих обставин, показала, що лідер UAE Emirates підійшов до поточної весняної кампанії як мінімум не в гірших кондиціях, ніж минулоріч, коли вдруге виграв Тур Фландрії.
Тому, важко уявити, хто і що, окрім форсмажору, може зупинити Погачара на шляху до третього титулу на Ронде. Тим більше, що у розпорядженні у Тадея буде хоч і не найсильніша команда в пелотоні, проте дуже солідна група підтримки на чолі з Нільсом Політтом і Флоріаном Вермеєршем. Останній у разі якихось проблем у Погачара може і сам поборотися за високе місце, що бельгієць довів на попередніх фламандських одноденках.
Головні суперники
Головним суперником Погачара вважається триразовий чемпіон Туру Фландрії, Матьє Ван дер Пул. Проте дві останні їхні очні зустрічі на Ронде завершилися перемогами словенця. І якщо лідер Alpecin Premier Tech програв Тадея минулоріч, після того, як обіграв його на Мілан – Сан Ремо, то важко уявити, за рахунок чого він збирається перемагати зараз, коли його форма явно недотягує до того, що ми бачили в 2025-му.
Приблизно на рівних із Ван дер Пулом можна оцінити шанси його одвічного суперника, Воута Ван Арта. Він несподівано швидко повернувся та набрав хорошу форму після січневого перелому щиколотки, проте піковими кондиції лідера Visma Lease a Bike все одно поки що не назвеш.
На попередніх фламандських одноденках Ван Арт був активним, проте жодну виграти так і не зміг – на Гент – Вевельгем і Дварс доор Фландерен його наздоганяли під самий кінець. При цьому на Дварс доор Фландерен Воут ще й потратив чимало сил – і все це лише за 4 дні до Туру Фландрії: можуть виникнути проблеми з відновленням.
На Гент – Вевельгем Ван Арту було непросто висидіти на колесі Ван дер Пула під час останнього проходження Кеммельберга, що додає скепсису щодо боротьби лідера Visma Lease a Bike навіть не з Погачаром, а зі своїм нідерландським суперником.
Проте варіант, при якому саме Ван Арт стане головною загрозою словенцеві, цілком реальний. По-перше, тому що Воут пізно розпочав сезон після травми, і його форма повинна йти лише в набір. По-друге – тому, що Ван Арт, на відміну від Матьє, має свіжий досвід результативної атаки на Погачара у підйом по бруківці: фінал минулорічного Тур де Франс із Монмартром ще свіжий у пам'яті. Ван дер Пул же не перемагав словенця на підйомах із бруківкою з далекого 2022 року.
При цьому, Visma Lease a Bike буде гнучкішою в тактичному плані: у них є запасні варіанти в особі Крістофа Ляпорта та Меттью Бреннана. Француз після тривалого спаду в кар'єрі через проблеми зі здоров'ям, схоже, повертається на колишній рівень. А ось у Бреннана не дуже віриться: після яскравого вривання в дорослий велоспорт торік у нього наступив період певної стагнації.
Не списуємо з рахунків і Мадса Педерсена. Втім, його шанси втрутитися в боротьбу за перемогу на Париж – Рубе значно вищі, ніж на Турі Фландрії. І тому, що французький Монумент лідеру Lidl Trek підходить значно краще, і тому, що це ще один додатковий тиждень для набору форми. А Педерсен, як і Ван Арт, із випередженням графіку відновився після травми. І після сильного виступу на Мілан – Сан Ремо наступні гонки у виконанні Мадса були не настільки вражаючими.
Несподіваний гість
1 квітня офіційний акаунт Туру Фландрії оголосив про те, що цьогоріч на гонці дебютує Ремко Евенепул. Це можна було розцінити як першоквітневий жарт, якби не інформація у ЗМІ днем раніше про те, що зірку Red Bull Bora побачили на розвідці маршруту Ронде. При цьому, бельгієць всіляко намагався уникнути просочування цієї інформації в пресу, тренуючись у нейтральній чорній формі без символіки своєї команди.
Згодом і генеральний менеджер Red Bull Bora Ральф Денк підтвердив, що Ремко на Фландрії – це не першоквітневий жарт. При цьому, німецький фахівець стверджує, що це не імпровізація: участь Евенепула запланували ще до старту сезону, просто до останнього не хотіли розкривати карти.
Що вийде із такого несподіваного дебюту бельгійця на домашньому Монументі? Сказати важко. Так, з точки зору рельєфу Тур Фландрії Евенепулу підходить чудово. Проте долання хеллінгенів із бруківкою все ж вимагає особливого навику та досвіду: навіть Погачару не вдалося виграти Ронде з першого ж заходу.
Тим більше, що Евенепул, який пізно прийшов у велоспорт із футболу, ніколи не славився своїми навиками управління велосипедом і проходження технічно складних ділянок, до яких, безумовно, відносяться і хеллінгени, і Тур Фландрії загалом.
Так, можна згадати про те, що Евенепул став олімпійським чемпіоном 2024 року на паризькій трасі з Монмартром. Проте все ж там бруківка значно простіша в проходженні ніж на Турі Фландрії, і той підйом мав не настільки важливе значення у формуванні характеру гонки.
У вирішальні моменти гонки у Ремко можуть виникнути проблеми навіть із банальною боротьбою за позицію в групі – з цим від уже зіштовхувався минулого року на арденських класиках, які проходять на настільки ж вузьких дорогах, хоч і без бруківки.
Резюмуючи, слід сказати, що подвигів від Ремко на цьогорічному Турі Фландрії чекати не варто. Його дебют на Ронде – це радше робота на перспективу: знайомство з гонкою та спроба оцінити, наскільки реально буде потрапити в число претендентів на перемогу в наступні роки.
Бажання Евенепула виступити на Турі Фландрії для Red Bull Bora проблемою точно не стане, оскільки явних претендентів на найвищі місця у команді немає. Проте на статус небезпечних темних конячок претендують брати Мік і Тім Ван Дейке, які проводять дуже непогану весну.
Інші претенденти
Варто виділити і колишню команду Евенепула, Soudal Quick Step. Вона, як і у минулому десятиріччі, приїхала на Тур Фландрії без яскраво вираженого топфаворита, проте з цілим рядом претендентів другого-третього ешелонів. Найкращою опцією виглядає Яспер Стуйвен, який потрапив у топ-10 на Мілан – Сан Ремо та Гент – Вевельгем.
Здатен створити сюрприз і ексчемпіон Париж – Рубе Ділан Ван Барле. А ось від Поля Маньє подвигів чекати не варто. По-перше, йому цієї весни відверто не щастить, по-друге – Тур Фландрії для нього, найімовірніше, виявиться надто складним.
Не дуже віриться і у іншого спринтера, Арно Де Лі з Lotto Intermarche, для якого ця весняна кампанія складається не кращим чином. На Дварс доор Фландерен ознаки життя почав подавати Біньям Гірмай, який може в найкращих традиціях Александера Крістоффа поборотися за місце наприкінці топ-10 у спринті з пелотону. Приблизно на такий же сценарій розраховуватиме й італійський ветеран Маттео Трентін, який класно проявив себе на Гент – Вевельгем.
Також не списуємо з рахунків двох ексчемпіонів Туру Фландрії – Альберто Беттіоля та Каспера Асгрена, які перемагали в 2019 і 2021 роках відповідно. Утім, обидва від своєї оптимальної форми зараз вкрай далекі. UnoX може розраховувати на спринтера Сорена Вереншольда, який потрапив на подіум Дварс доор Фландерен, і Йонаса Абрахамсена, який став антигероєм E3 Saxo Classic.
За відсутності Філіппо Ганни головною ставкою Ineos Grenadiers буде Джошуа Тарлінг. Утім, для нього рельєф Туру Фландрії може виявитися надто складним. Може здивувати і ветеран Олівер Насен, який тричі за кар'єру заїжджав на Ронде у топ-10. За традицією зачисляємо до широкого кола претендентів ексчемпіона Мілан – Сан Ремо Матея Мохоріча. Movistar розраховуватиме на Івана Гарсію Кортіну, який минулого року фінішував на Турі Фландрії у топ-10. Цього сезону він може похватилися 7 місцем на Турі Брюгге.