Боротьба за спринтерську корону, Погачар – тіньовий лідер. Підсумки першого тижня Тур де Франс-2025
Через те, що День взяття Бастилії цього року припав на понеділок, перший тиждень Тур де Франс-2025 виявився на один день довшим, ніж зазвичай – 10 етапів. Перший відрізок "Великої петлі" виявився надзвичайно насиченим не лише кількісно, а й якісно: цікавих подій було більш ніж вдосталь. Про них і поговоримо.
Мерлір – найкращий спринтер світу
Цього року на Тур де Франс зібрався весь цвіт світового спринту. Яспер Філіпсен, Тім Мерлір і Джонатан Мілан отримали шанс в очній боротьбі вияснити, хто ж із них – фінішер №1 на даний момент. Виходячи з побаченого на першому тижні Туру, можна стверджувати, що найсильнішим спринтером світу є Мерлір.
Хоча розпочався Тур ідеально не для нього, а для Яспера Філіпсена, який виграв перший етап і вперше в кар’єрі надягнув жовту майку лідера. Втім, перемога на першому етапі жодним чином не говорила про перевагу Філіпсена як спринтера над Мерліром і Міланом. Справа в тому, що під кінець першого етапу в пелотоні утворилися ешелони, і з "великої трійки" спринтерів у першу групу зумів відібратися лише Філіпсен: свою перемогу він здобув не в очній боротьбі з двома іншими грандами.
Більше того: відсутність Мерліра та Мілана в першій групі створила для Яспера ще й дуже солідний гандикап у боротьбі за зелену майку. Втім, ідеальний старт для гонщика Alpecin Deceuninck на цьогорічному Турі дуже швидко змінився катастрофою: вже на третьому етапі він впав унаслідок зіткнення з Браяном Кокаром на проміжному фініші, зламав ключицю та зійшов з гонки. Ідеальна ілюстрація тому, наскільки різко доля може змінити милість на гнів.
Перед стартом Туру рішення керівництва Alpecin Deceuninck включити в склад команди ще одного спринтера, Кейдена Гроувза, виглядало доволі дивним. Втім, ранній схід Філіпсена перетворив це сумнівне рішення на вдале. Хоча австралійцеві з Джиро в ногах поки що не вдавалося піднятися на нинішньому Турі вище за третє місце, яке він посів на 8 етапі.
Сама Alpecin Deceuninck на Гроувза, схоже, не дуже і розраховує. Це стало очевидним на 9 етапі, коли два ключових елементи спринтерського поїзду команди, Йонас Рікарт і Матьє Ван дер Пул, поїхали у парний відрив дня замість того, щоби залишитися в пелотоні та допомагати австралійцеві.
Авантюра дуету з Alpecin Deceuninck ледь не увінчалася успіхом: пелотон проковтнув Ван дер Пула лише на останньому кілометрі дистанції. Втім, сама участь Матьє у відриві дня чітко показала його наміри втрутитися в боротьбу за зелену майку: він неодноразово боровся за очки на проміжних спринтах і на інших етапах.
Втім, сумніви в успішності цієї боротьби зіркового нідерландця є величезні. Більшість підходящих для Ван дер Пула етапів на цьогорічному Турі були зосереджені на першому тижні, один із них Матьє навіть виграв. Для того, щоби всерйоз поборотися за зелену майку, нідерландцеві потрібно було йти на перший день відпочинку лідером у очковій номінації з суттєвою перевагою над суперниками, а він, навпаки, іде лише п’ятим із суттєвим відставанням у 99 очок від лідера.
По-друге, Ван дер Пул не є чистим спринтером, і єдиний його шанс на зелену майку – це регулярна участь у відривах дня для того, щоби збирати очки на проміжних фінішах. Така стратегія дуже енергозатратна, тим більше для Матьє, у якого завжди були проблеми з відновленням в рамках багатоденки. Вони проявилися уже на цьогорічному Турі: на 6 етапі він поїхав у відрив дня, посів там 8 місце, ставши найгіршим із учасників відриву, а наступного дня не зміг поборотися за перемогу на Мур де Бретань, яка у 2021 році принесла Матьє його першу в кар’єрі перемогу на етапах Туру.
Ну а Мерлір на першому тижні здобув дві перемоги, і обидва рази зробив це практично самотужки, без допомоги команди. Тім вчергове довів, що серед елітних спринтерів сучасності він найменш залежний від команди. А цьогорічний Тур показав, що і за чистими швидкостями він найкращий – обидва рази він переміг Джонатана Мілана в очній боротьбі.
Саме італієць має у своєму розпорядженні найкращий спринтерський поїзд на цьогорічному Турі, проте наразі це принесло йому лише одну перемогу – на 8 етапі. Здобута вона була не в очній боротьбі з Мерліром. Того дня чинний чемпіон Європи отримав прокол колеса за 12 км до фінішу. Тім встиг добрати пелотон, проте потратив на це занадто багато зусиль, і на фінішний спринт сил уже не вистачило.
Значною мірою саме той прокол Мерліра на 8 етапі спричинив його відставання у 77 очок від італійця у спринтерському заліку. Варто зазначити, що обидві поразки Мілана від бельгійця були дуже близькими та конкурентними. Та й на програному 9 етапі у Джонатана не було переваги в вигляді наявності свого поїзда. Того дня Lidl Trek спалив усі свої ресурси на відчайдушну погоню за Ван дер Пулом, і спринтував італієць, як і його суперник, без допомоги команди.
Як би там не було, перевага Мілана в спринтерському заліку спричинена не лише проколом Мерліра на 8 етапі, а й тим, що Джонатан більш успішний на проміжних спринтах. У італійця є прекрасні шанси довезти зелену майку до Парижу – ще й тому, що спринтерських етапів залишилося не так і багато: в найкращому випадку – 3, в найгіршому – всього 1, одразу після першого дня відпочинку. З огляду на це, найнебезпечнішим суперником Мілана може стати не Мерлір, а Тадей Погачар. Особливо, якщо у словенця не виникатиме проблем у загальному заліку, і він зможе відволікатися і на боротьбу за зелену майку.
Перед стартом Туру чимало питань викликала ставка Red Bull Bora на свого спринтера, Йорді Меуса, за наявності одразу двох претендентів на загальний залік – Флоріана Ліповітца та Пріможа Рогліча. І перипетії першого тижня лише переконали в неправильності такого рішення, хоча без невезіння тут не обійшлося. На першому етапі Меус не зумів поборотися за перемогу через ешелони, а вже на третьому дуже неприємно впав. Спершу його падіння взагалі виглядало як схід з Туру. В підсумку Йорді гонку продовжив, попри пошкодження, проте поки що жодного разу реально в боротьбу за перемогу не втрутився: найкращий результат – 8 місце на 9 етапі. Точно не те, на що розраховував Ральф Денк, роблячи ставку на спринтера.
Погачар – тіньовий лідер Туру
Минулого року перші гори на карті Тур де Франс зустрілися дуже рано – вже на 4 етапі. Того дня Тадей Погачар здобув переконливу перемогу та вже на самому початку "Великої петлі" показав, хто у домі господар. І в подальшому жодного разу не дозволив нікому засумніватися в своїй перевазі над суперниками.
Цього року перший тиждень Туру складався аж з 10 етапів, проте жоден із них не був високогірним. Таке враження, що організатори спеціально робили все можливе для того, щоби якомога довше зберігати принаймні ілюзію інтриги в боротьбі за підсумкову перемогу.
Попри це, на першому тижні Погачар виграв два етапи, провів сумарно 3 дні в жовтій майці лідера та пішов на перший день відпочинку не реальним, але тіньовим лідером загального заліку, маючи перевагу над усіма прямими суперниками по генеральній класифікації.
Горбисті етапи першого тижня принесли Погачару дві перемоги, сумарно 26 боніфікаційних секунд, а також важливі секунди чистого часу над більшістю прямих суперників по загальному заліку. Був уважним Тадей і в ешелонах на першому етапі, не дозволивши собі втратити час. Окрім нього, із генеральщиків у першу групу на тому етапі відібралися лише Йонас Вінгегор і Енрік Мас.
А ось розділка на 5 етапі могла створити Погачару проблеми в загальному заліку. Особливо, зважаючи на те, наскільки непереконливо Тадей проїхав індивідуальну гонку на Критеріумі Дофіне. Тоді чимало говорилося про те, що Погачар цього року банально не тренувався на розділочному велосипеді Colnago та не готувався до індивідуальної гонки. Проте перед Туром необхідна робота, очевидно, була проведена, і плідно. На розділці словенець помітно перевищив очікування: другий результат із відставанням усього в 16 секунд він Ремко Евенепула.
Здавалося б, просто ідеальний перший тиждень для Погачара та його команди? Та ні, без доволі помітної ложки дьогтю в цій бочці меду не обійшлося. UAE Emirates втратили свого віцекапітана та головного помічника Погачара, Жоау Алмейду. За 6 км до фінішу 7 етапу португалець дуже неприємно впав на спуску та у підсумку програв понад 10 хвилин – з цілком реалістичними призовими амбіціями довелося розпрощатися вже тоді.
Після етапу з’ясувалося, що Алмейда при тому падінні отримав перелом ребра. Португалець проявив героїзм і вирішив продовжувати гонку, проте вистачило його всього на півтора етапи: в неділю Жоау таки був змушений зійти. Дуже вагомий удар для UAE Emirates. Оскільки інші гонщики команди всі шанси в загальному заліку давно втратили, карту з другим капітаном підопічні Мауро Джанетті розігрувати тепер не зможуть.
Та й просто-напросто Погачар залишився без найсильнішого помічника. Команда втратила в тактичній гнучкості та й просто в банальній силі. Це стало помітно вже на 10 етапі, де у вирішальний момент UAE Emirates опинилася у відчутній чисельній меншості проти Visma Lease a Bike навіть попри те, що нідерландська команда делегувала одразу двох гонщиків у відрив дня. Враховуючи, що цього сезону UAE Emirates чимало разів припускалася грубих тактичних помилок під час гонки (чого вартує лише 20 етап Джиро!), цей фактор, помножений на відносну слабкість команди у вирішальні моменти може зіграти злий жарт із Погачаром.
Розуміє це і сам Тадей, який став діяти значно раціональніше та обережніше, ніж у попередні роки. Це проявилося, зокрема, на 10 етапі, коли під кінець словенець явно притормозив перед фінішем і разом із Вінгегором підпустив до себе переслідувачів, яких внаслідок атаки спершу вдалося відкинути більш ніж на 20 секунд. Склалося повне враження, що робив це Погачар для того, щоби таки віддати жовту майку Бену Хілі. Потенційно мінус два дні у жовтій майці – дуже суттєве розвантаження для ослабленої UAE Emirates.
Цього року Погачар відрізняється від звичного себе не лише вимушеною обережністю, а й спробами погратися в трешток. Трапилося це після фінішу шостого етапу, де перемогу розіграв відрив, а Visma Lease a Bike на старті етапу намагалася делегувати туди двох своїх гонщиків з прицілом під можливу пізню атаку Вінгегора.
"Не знаю, чого вони хотіли, коли намагалися відправити двох людей у відрив. Мені здається, це була марна трата сил. Навіть цей спринт у фіналі від Йоргенсона був безглуздим. Visma задавали дуже високий темп на передостанньому підйомі, а на останньому Йоргенсон почав спринт. Це було трохи безглуздо. Він, напевно, думав, що зможе виграти секунду-другу.
Я знаю, що вони відстають, але те, що вони зробили сьогодні, було просто безглуздо. Можливо, вони збилися з курсу після вчорашньої розділки?", – сказав словенець.
Дуже дивні слова з огляду на те, що його стосунки якщо не з Visma Lease a Bike загалом, то принаймні особисто з Вінгегором завжди були якщо не дружніми, то як мінімум сповненими взаємною повагою. Тим більше, що до тактики UAE Emirates того дня запитань було значно більше. Спершу підопічні Джанетті зусиллями Тіма Велленса та Нільса Політта відчайдушно намагалися не відпустити відрив дня, претендуючи на перемогу на етапі та збереження жовтої майки, та у підсумку не виконали жодне з поставлених завдань, потративши при цьому дуже багато зусиль.
Враховуючи численні тактичні помилки UAE Emirates цього сезону, не виключено, що через деякий час хейтери Погачара зі злорадством пригадають Тадею ці слова. Тим більше, що трешток словенця не обмежився одним тільки цим інтерв’ю: капітан UAE Emirates продовжував накидати на вентилятор і в наступні дні.
Неоднозначний виступ Вінгегора
Перший тиждень у виконанні головного суперника Погачара, Йонаса Вінгегора, залишив максимально неоднозначне враження. Данець дуже неприємно здивував у розділці: 12-й результат із відставанням у 1:05 від Погачара. Зовсім не те, на що розраховували в Visma Lease a Bike. Беручи до уваги результати розділки на Дофіне, данець цілком міг помріяти навіть про 40 – 50 секунд переваги над Погачаром на 5 етапі. А замість цього – більш ніж хвилинне відставання.
Знайти якесь пояснення цьому провалу важко. Так, багато говорилося про те, що Вінгегор любить горбисті розділки, а абсолютно рівнинна дистанція в Кані – не зовсім його територія. Проте навряд чи це може пояснити таке відчутне фіаско. Несподівано хороший виступ Погачара можна пояснити тим, що за 3 тижні між Дофіне та Туром він попрацював над розділкою. Але невже за такий короткий проміжок часу можна розівчитися її іздити? В таке повірити складно.
Парадокс у тому, що на усіх інших етапах, окрім розділки, Вінгегор виглядав просто прекрасно. Пагорби – це, принаймні на папері, територія Погачара. І словенець зробив усе можливе, щоби цим скористатися. Він влаштовував максимально селективну гонку, скидав з колеса всіх суперників по загальному заліку, але не Йонаса. Данець захищався просто відмінно, і, якби не провал у розділці, міг би сміливо ставити собі за перший тиждень оцінку "5+".
Що буде у великих горах? Чи значить такий переконливий виступ Вінгегора на пагорбах, що у горах він буде як мінімум не гірший? У цьому є небезпідставні сумніви. Наприклад, на минулорічному Турі найкращий виступ Йонаса прийшовся на середньогірський 11-й етап, який він виграв, у той час як у великих горах Погачар його бив раз за разом – систематично та боляче. Складається враження, що за останні роки в Visma Lease a Bike значною мірою зосередили підготовку Вінгегора саме навколо підтягування його панчерських навиків. Чи не ціною його гірського ходу? Дізнаємося в Піренеях і Альпах: минулорічні невдачі можна було списати на наслідки важкої травми на Турі Країни Басків.
Так чи інакше, на перший день відпочинку Вінгегор пішов із відставанням у 1 хвилину і 17 секунд від Погачара. Потрібно атакувати, і схід Алмейди робить словенця більш вразливим. Команда у розпорядженні Йонаса зараз точно сильніша, Маттео Йоргенсон на 5 місці в загальному заліку дає команді дуже помітну тактичну гнучкість.
Усі карти на руках – головне бути достатньо сильним, щоби їх реалізувати. Як, наприклад, у 2022 році на епічному етапі до Коль ду Гранон, де "розібрати" Погачара вдалося саме завдяки парній роботі Вінгегора з Пріможем Роглічем. Найбільша проблема в тому, що словенець поки що не подає жодних, навіть найменших ознак слабкості. У 2022 році до етапу до Гранона все було точно так само, проте з того часу гра вийшла на якісно новий рівень.
Попереду три поспіль піренейських етапи. Коли на маршруті зустрічається така важка триденна зв’язка – перший із трьох етапів часто буває пасивним, гонщики не хочуть тратити занадто багато сил у перший же день. Проте цього року вельми висока ймовірність того, що Visma Lease a Bike захоче влаштувати Погачару пекло в перший же день у Піренеях, відтворивши щось схоже на етап 2022 року до Коль ду Гранон. Маттео Йоргенсон все ще йде дуже високо в загальному заліку, і не відомо, на скільки ще вистачить американця. Його карту потрібно спішити розіграти, поки це ще можливо. Якщо у Піренеях він зловить суттєве відставання від дуету лідерів, то у Альпах Погачар на його атаки реагувати вже не буде.
Евенепул бореться тільки за третє місце
На перший день відпочинку Ремко Евенепул пішов на третьому місці в загальному заліку, програючи з генеральщиків лише Погачару. Здавалося б, у бельгійця є шанс стрибнути вище голови та поборотися за щось більше, ніж впевнене третє місце? Навряд чи. В цьому плані турнірна таблиця може вводити в оману.
Насправді 10 етап показав, що Погачар і Вінгегор у великих горах все ще знаходяться в іншій лізі порівняно з рештою суперників, і при цьому наразі немає ніякої впевненості в тому, що Евенепул принаймні буде найкращим серед решти. Як тільки словенець пішов у атаку на фінальному підйомі, а Вінгегор сів йому на колесо, вони втекли від усіх суперників немов на мотоциклі, а Ремко навіть не намагався на їхню атаку відповісти.
Перед стартом Туру багато говорилося про проблеми Евенепула в позиційній боротьбі, і на самій "Великій петлі" вони нікуди не поділися. Кілька разів Ремко через це ловив відставання на горбистих етапах, проте в подальшому йому вдавалося ці розриви ліквідовувати та уникати часових втрат. А ось на першому етапі капітан Soudal Quick Step за свої позиційні помилки поплатився, не відібравшись у першу групу в момент утворення ешелонів.
На тому етапі Евенепул програв Погачару, Вінгегору та компанії 39 секунд, і перша думка, яка прийшла в голову – це те, що таке відставання може позбавити бельгійця шансу хоча б на кілька днів перехопити жовту майку після розділки. Проте в індивідуальній гонці Ремко виграв у словенця всього 16 секунд, і за підсумками 5 етапу відставав від нього в генеральній класифікації на 42 секунди: капітан Soudal Quick Step не перехопив би жовту майку, навіть якби уникнув часових втрат на першому етапі.
Цей факт розкриває ще одну проблему, яка проявилася у Евенепула на цьогорічному Турі: у нього зникла різкість ривка та фінішного спринта. Цей навик у бельгійця базово був розвинений слабко, проте в 2023 – 2024 роках він його дуже помітно прокачав. Зараз же, таке враження, Ремко у цьому компоненті повернувся до самого себе зразка 2021 – 2022 років. Цифри говорять про це більш ніж красномовно: на першому тижні було чимало горбистих етапів, і якщо Погачар і Вінгегор на них назбирали 26 і 14 боніфікаційних секунд відповідно, то Евенепул – жодної.
В цілому здається, що на минулорічному Турі Ремко вперся в стелю своїх можливостей, і цього року за рівнем ані трохи не наблизився до двох головних зірок. Безумовно, робити такі висновки до перших великих гір було б неправильно, проте поки що все виглядає так, що на щось більше, ніж 3 місце, Евенепул розраховувати не зможе. Можливо, для якісного прориву на більш високий рівень бельгійцеві потрібно змінювати команду. І в кулуарах активно ходять розмови про те, що його перехід у Red Bull Bora наприкінці поточного сезону – справа вже вирішена.
Провали Red Bull Bora та Ineos Grenadiers
Втім, виступи Red Bull Bora на цьогорічному Турі та у цьому сезоні загалом змушують засумніватися в тому, що перехід туди дозволить Евенепулу вийти на якісно новий рівень. Підопічні Ральфа Денка відверто розчаровують у поточному сезоні, і поки що не схоже на те, що на Турі зможуть реабілітуватися.
Вище уже говорилося про те, що ставка на спринтера Йорді Меуса не виправдалася, в загальному заліку теж все не дуже добре – і Флоріан Ліповітц, і Прімож Рогліч на першому тижні розчарували. На перший день відпочинку вони пішли на 8 і 9 місцях у загальному заліку з відставанням від Погачара у 3:05 і 3:12 відповідно.
Все пішло не за планом з першого ж дня – обидва капітани Red Bull Bora втратили час у ешелонах. Проблеми продовжилися на горбистому 4 етапі, де словенець і німець втратили 32 і 54 секунди відповідно. Ліповітц після цього проїхав розділку приблизно на тому ж непоганому рівні, що і на Дофіне: 6-й результат із відставанням у 58 секунд. А ось Рогліч розчарував і в індивідуальній гонці: 12-й результат із відставанням у 1:19.
На першому тижні було чимало етапів для панчерів, на яких праймовий Рогліч боровся би за перемоги. Проте, здається, з віком уся вибуховість словенця зникла – це було помітно і на аналогічних за рельєфом етапах Джиро. Перед стартом Туру шанси Рогліча в загальному заліку автор цих рядків оцінював дуже скептично, багато в чому саме через те, що словенець приїхав із двома тижнями "Корса роза" в ногах. Перший тиждень Туру Прімож пройшов без падінь – для нього це вже успіх. Проте шансів на подіум відверто мало – виглядає так, що зірковий словенець просто не тягне.
З Ліповітцем усе складніше. Все ж він від природи гонщик не вибуховий, а темповий, тому його часові втрати на панчерських етапах першого тижня читалися. Розділку він проїхав дуже гідно, а уже на 10 етапі, який був найскладніший за рельєфом на першому тижні, виглядав ледь не третім за силою серед генеральщиків. У великих горах німецький ексбіатлоніст може бути ще сильнішим, і наразі саме він здається найнебезпечнішим суперником Евенепула в боротьбі за подіум, навіть попри відставання у 2:05 у загальному заліку.
Ще гірше склався перший тиждень для генеральщиків Ineos Grenadiers. Герейнт Томас доволі прогнозовано на своєму прощальному Турі не потягнув боротьбу за загальний залік і доволі швидко з цим змирився. Вже на 7 етапі ми побачили ветерана у відриві дня, проте доволі прогнозовано нічого з цього не вийшло. Ризикну спрогнозувати, що не вийде і у подальшому: все ж, для боротьби за перемоги з відривів потрібні специфічні навики і характеристики, і Томас ними ніколи не володів.
Карлос Родрігес на першому тижні був погіршеною версією Флоріана Ліповітца: через відсутність вибуховості він також втрачав час на пагорбах, але при цьому проїхав слабку розділку та продовжив ловити відставання і на 10 етапі. Тому, на відміну від німця, очікувати від Родрігеса стрімкого прориву в генеральній класифікації у великих горах не варто. Карлос вчергове проявляє себе як гонщик із дуже чітко помітною стелею можливостей, і це точно не рівень капітана однієї з найбагатших команд світу.
Доволі непогано розпочинав гонку Енрік Мас, який єдиним із генеральщиків, окрім Вінгегора та Погачара, відібрався у групу лідерів у ешелонах на першому етапі. Проте в подальшому капітан Movistar знову став тим блідим гонщиком, яким ми звикли бачити його на Турі: втрати часу на горбистих етапах, слабка розділка, і навіть гірший за Родрігеса виступ на 10 етапі. Як і його співвітчизник, Енрік виглядає претендентом у кращому випадку на місце у другій половині топ-10 загального заліку.
Головною надією французів на цьогорічному Турі став Кевін Воклен, який підтвердив невипадковість своїх успіхів на червневому Турі Швейцарії. Капітан Arkea дуже сильно виглядав на перших горбистих етапах і навіть стрибнув вище голови у розділці, показавши в ній 5-й результат. Після цього французькі вболівальники почали навіть мріяти про подіум загального заліку, проте кінець першого тижня виявився холодним душем для них.
Трагічний символізм полягає в тому, що французькі сподівання на подіум були розбиті саме на День взяття Бастилії. Воклен проїхав етап на рівних з Енріком Масом і відступив у загальному заліку з 3 на 6 місце, показавши, що з відновленням і великими горами у нього, скоріше за все, будуть проблеми. Цілком імовірно, що Кевіну вдасться втриматися у топ-10 генеральної класифікації, проте у понеділок стало очевидно, що з боротьбою за подіум французькі вболівальники відверто погарячкували.
А ось хто може, як і Ліповітц, у великих горах прорватися та втрутитися в боротьбу за подіум, так це Фелікс Галль. Австрієць завжди вважався чистим гірником, який навіть на горбистих етапах почувається вкрай некомфортно. Капітан Decathlon Ag2r прогнозовано слабко проїхав розділку та втрачав час на панчерських етапах, проте піймав там не таке велике відставання, як можна було очікувати. Галль явно у хорошій формі, співставній з Туром-2023. Тому навряд чи хтось здивується, якщо у великих горах він буде навіть третім за силою гонщиком у пелотоні.
Небезпечною темною конячкою є Оскар Онлі. Талановитий британець із Picnic PostNL непогано виглядав на пагорбах, ніхто не здивується, якщо і у великих горах він буде на такому ж рівні. Онлі виглядає цілком реальним претендентом на топ-5 загального заліку, проте його відновлювання на тритижневій дистанцій все ж під великим питанням: глибокі кризи у високих горах не виключені.
