Листопадова пауза та дисбаланс дисциплін. Що не так із календарем Кубку світу з гірських лиж?
Кубок світу з гірських лиж за традицією стартував у останній вікенд жовтня в Зольдені. Проте сьогодні на календарі 11 листопада, вже два вікенди поспіль "білий цирк" стоїть на паузі, й відновиться лише 16-17 листопада слаломами в Леві. Така перерва у майже три тижні не сприяє цілісному сприйняттю Кубку світу, роблячи стартовий етап в Зольдені якимось чужорідним тілом в календарі.
Гігантські слаломи на Реттенбахському льодовику з’явилися в якості такого раннього відкриття Кубку світу з сезону-1993/94. У 80-х роках взагалі були експерименти з початком сезону в серпні у південній півкулі (Нова Зеландія, Аргентина), проте цю ідею визнали невдалою і більше до неї не поверталися. У перші роки після появи у календарі Зольден чергувався місцем у програмі з французьким гірськолижним курортом Тінь, проте, починаючи з XXI століття, австрійська локація закріпилась у статусі безальтернативного місця початку сезону.
Варто сказати, що спершу перерва між етапом у Зольдені та основною частиною Кубку світу була навіть тривалішою, і у деяких роках сягала навіть повноцінного одного місяця. Проте з часом Міжнародна лижна федерація (FIS) почала розуміти цю проблему і шукати способи заповнення цієї місячної листопадової прогалини. З сезону-2006/07 у календарі з’явився слаломний етап в фінському Леві, проте для того, щоби повністю залатати цю діру, потрібно було ще декілька етапів, і з пошуками локацій були великі труднощі: у більшості європейських гірськолижних курортів у цей період ще залишаються проблеми зі сніговим покриттям.
Певні зрушення у цьому питанні наступили лише у сезоні-2020/21: у календарі з’явився етап у паралельній дисципліні в іншій австрійській локації, Лех/Цюрсі. Проте його поява прийшлась на той час, коли у FIS нарешті почали розуміти, що паралельні види у Кубку світу просто не потрібні, і всього за два роки етап у Лех/Цюрсі з програми зник.
В той же час почала зароджуватись нова супермасштабна ідея: перший в історії транскордонний швидкісний спуск між швейцарським Церматтом та італійською Червінією, біля підніжжя легендарного Маттерхорна – надзвичайно мальовничої вершини і одного з головних символів Альп. Планувалося проводити по два швидкісних спуски у чоловіків та жінок на трасі "Гран Бекка" у два різних вікенди, що практично повністю вирішувало б проблему паузи між Зольденом та основною частиною сезону.
Але "Speed Opening" в Червінії виявився однією з тих ідей, які виглядають прекрасно в теорії, проте набагато гірше – на практиці. На таких висотах в Альпах на початку листопада погода дуже нестабільна. У підсумку за два сезони (2022/23 та 2023/24) із 8 запланованих гонок на "Гран Бекка" не вдалося провести жодну: у перший рік завадила відсутність снігу, а у минулому сезоні – його надмірна кількість в комбінації з сильними вітрами.
В результаті ідея з гонками в Церматті/Червінії в листопаді була похоронена в зародку. Але не остаточно: тепер є плани проводити цю гонку виключно на території Італії, і не на початку, а в кінці сезону. Щоправда, не зовсім зрозуміло, як ця ідея поєднуватиметься з традиційним форматом фіналів Кубку світу, де в одній локації змагаються в усіх основних дисциплінах зразу. Та й щодо того, що навесні погодні умови будуть більш сприятливими, ніж у листопаді, є сумніви: через велику висоту над рівнем моря та особливості місцевості (відсутність рослинності, що призводить до сильних вітрів) дана траса надзвичайно метеозалежна.
Гадаю, невдала спроба реалізувати ідею з Червінією/Церматтом дозволить винести один дуже важливий урок: проведення змагань у швидкісних дисциплінах у першій половині листопада практично неможливе. А це значить, що прогалину в календарі варто заповнювати технічними видами: вони менш метеозалежні та потребують набагато меншої кількості снігу для проведення змагань.
І FIS уже почав рухатися у цьому напрямку: у минулому сезоні в календарі з’явився чоловічий слалом у Гурглі, цього року там будуть змагатися і жінки. В свою чергу, чоловіки після чотирирічної перерви повертаються в Леві, де останнім часом змагалися лише представниці прекрасної статі. Гадаю, знайти ще одну-дві локації для технічних етапів на першу половину листопаду не буде надто складним завданням. Проте це підводить нас до головної проблеми календаря Кубку світу: дисбалансу дисциплін.
Уже впродовж багатьох років технічних стартів на Кубку світу значно більше, ніж швидкісних, що ставить майстрів останніх у дуже несприятливе становище з точки зору боротьби за Великий кришталевий глобус (ВКГ). Особливо яскраво це проявлялося в період домінування Марселя Хіршера. Безумовно, в останні роки своєї 8-річної гегемонії великий австрієць (а тепер – нідерландець) тотально домінував у Кубку світу і вигравав загальний залік з величезним відривом. Проте ранні роки переможної серії Хіршера були доволі конкурентними з точки зору боротьби за генеральну класифікацію, випереджав Марсель саме швидкісників (Акселя Лунда Свіндала, К’єтіля Янсруда, Беата Фойца), тому цілком можна говорити про те, що у ті сезони саме фактор дисбалансу в календарі ставав вирішальним у боротьбі за ВКГ.
Декілька років тому в FIS спробували вирішити цю проблему, і в базовий варіант календаря закладали практично рівну кількість стартів у швидкісних та технічних видах. Проте, оскільки змагання у швидкісних дисциплінах набагато більш метеозалежні, впродовж сезону ряд гонок у швидкісному спуску та супергіганті скасовувались, і перекіс в сторону технічних видів повертався.
Варто сказати, самі представники швидкісних дисциплін також не сприяють покращенню ситуації для себе. У цьому плані дуже показовим був той скандал, який виник у січні поточному року підчас етапу в Венгені. Нагадаємо, на легендарному "Лауберхорні" важкі травми отримали дві зірки екстра-класу: Алексі Пінтуро та Александер Омодт Кілде. У Венгені тоді відбулося три старти у швидкісних видах поспіль: до двох запланованих початково додали ще один швидкісний спуск, який був скасований на старті сезоні в Бівер Кріку.
Важкі падіння Пінтуро та Кілде їхні колеги по швидкісних видах пояснювали втомою від трьох змагальних днів поспіль, не звертаючи увагу на те, що француз впав лише у другій з трьох гонок у цій серії, а норвежець їхав з невеликою хворобою, яка, безумовно, призводила до підвищеної втомлюваності. Масові протести швидкісників розгнівали керівництво гірськолижного Кубку світу, яке оголосило про те, що до кінця сезону-2023/24 жодна зі скасованих гонок не буде перенесена на іншу дату та в іншу локацію. І поки що не відомо, чи не планують вони продовжувати притримуватися цієї лінії й у новому сезоні.
Відверто кажучи, у цій ситуації дивує поведінка обох сторін. Самі швидкісники, які стільки років скаржилися на дисбаланс календаря та вимагали рівності, тепер власноруч посприяли поверненню перекосу в сторону технічних дисциплін, керуючись не тверезим розумом, а емоціями: безумовно, переживання за травмованих колег можна зрозуміти, проте це не привід ігнорувати абсолютно об’єктивні обставини, які посприяли падінням Пінтуро та Кілде. Ну а директор чоловічого Кубку світу Маркус Вальдер вирішив діяти за найпростішим принципом "найкращий засіб від лупи – це гільйотина", замість того, щоб шукати якісь конструктивні шляхи вирішення даної проблеми.
А чи існують способи вирішення цієї проблеми насправді? Гадаю, що так. Курс на заповнення листопадової паузи технічними видами, обраний FIS, цілком вірний. Так, він може призвести до посилення перекосу в сторону технічних видів, проте цього можна уникнути, якщо прибрати деякі старти у слаломі та гіганті у подальшій частині сезону.
Якщо розглядати чоловічий Кубок світу, то, звичайно, чіпати такі культові етапи, як Альта Бадія, Мадонна ді Кампільо, Адельбоден, Венген, Кітцбюель чи Шладмінг ніхто не буде, проте зникнення Краньської Гори чи Хаф’єлла з календаря трагедією точно би не стало. А грудневий етап у Валь д’Ізері цілком можна було би з технічного перетворити на швидкісний – необхідні траси на цьому французькому курорті є. Що стосується жіночого Кубку світу, то тут календар ще більш гнучкий, оскільки недоторканних культових етапів, які за жодних обставин не будуть виключати з програми, у дівчат значно менше.
Звичайно, перевантаження технічними видами старту сезону і менша їх кількість у подальшому розбалансує календар всередині самих технічних дисциплін: слаломісти будуть дуже активно виступати на старті сезону, після чого можуть на тривалі відрізки випадати зі змагального ритму. Безумовно, це також проблема, проте, на мою думку, значно менша, ніж дисбаланс дисциплін.
Як показала практика попередніх кількох сезонів, навіть рівна кількість стартів у всіх дисциплінах у початковій версії календарю не гарантує збереження цього балансу у підсумку: швидкісні види більш метеозалежні, і впродовж сезону декілька стартів у супергіганті чи швидкісному спуску майже гарантовано будуть скасовані. Тому в ідеалі для збереження балансу в базовій версії календаря стартів у швидкісних видах повинно бути навіть дещо більше, ніж технічних: від самого початку треба закладати високу імовірність скасування частини стартів у супергіганті чи даунхілі.
Втім, такий хід дуже непростий в реалізації. По-перше, швидкісні види складні та недешеві в організації, і знайти достатню кількість локацій для проведення більшої кількості стартів буде важко. Тому існують інші, регламентні способи забезпечення балансу. Один з них – викреслювання для кожного спортсмена кількох найгірших результатів у технічних дисциплінах за зразком біатлонного Кубку світу. Проте, така система не дуже подобається простим вболівальникам – вона складна для розуміння та ведення підрахунків наприкінці сезону: недарма у біатлоні нещодавно від неї відмовились.
Тому, як на мене, найкращим способом вирішення цієї проблеми є наступний варіант. Ні для кого не секрет, що у Кубку світу, особливо чоловічому, є декілька найпрестижніших та найбільш культових стартів у швидкісних видах – Венген, Кітцбюель, Борміо. При чому, це не просто найпрестижніші, а й найскладніші траси у календарі. За гонки на цих етапах можна би було начисляти подвійні очки у загальний залік. Організатори Кубку світу вже давно не займаються лицемірством і не намагаються донести меседж про те, що всі етапи однаково цінні та важливі. На цих найпрестижніших етапах підвищені призові порівняно з рядовими етапами Кубку світу. І, якщо така нерівність вважається цілком прийнятною у фінансовій стороні питання, то в чому проблема створити її й у нарахуванні очок до загального заліку?