Стрільба з лука – український слід: у 1931-му у Львові відбувся перший чемпіонат світу
Саме на українській землі, у тоді польському Львові, 1931 року було створено Міжнародну федерацію стрільби з лука та відбувся перший чемпіонат світу з цього давнього та шляхетного виду спорту.
Стрільба з лука як спорт походить в Європі з 1844 року (Велика Британія), а у США – з 1879-го. Наприкінці XIX сторіччя у Великій Британії налічувалось 50 стрілецьких клубів.
Стрільба з лука входила до програми Олімпійських ігор 1900, 1904, 1908 та 1920 років. Проте через невелику кількість національних команд, що брали участь у змаганнях (не перевищувала трьох при тому, що на Іграх 1920 в Антверпені в стрільбі з лука було розіграно 10 комплектів нагород), та через розбіжність у правилах змагань у різних країнах, цей вид спорту 1924 року на певний час видалили з олімпійської програми та повернули тільки в 1972-му.
Наприкінці 1920-х років ентузіасти з країн, де розвивалась стрільба з лука, вирішили створити міжнародну федерацію, щоб уніфікувати правила, проводити турніри для виявлення найкращих спортсменів світу та повернути стрільбу з лука до програми Олімпійських ігор.
За ініціативи Польського союзу лучників, з 23 серпня до 2 вересня 1931 року у Львові відбувся перший чемпіонат світу. Після закінчення турніру, 4 вересня, відбувся перший конгрес Міжнародної федерації стрільби з лука.
Але про все по черзі.
Чемпіонат
Гарним буксиром для цих подій стала Міжнародна федерація кульової та мисливської стрільби, що регулярно проводила свої чемпіонати світу (з 1897 року).
Спортивна стрільба з лука виникла в Польщі на початку 1920-х років після повернення з Південної Америки офіцера Мечислава Фулярського. Він тривалий час провів серед племен індіанців у Бразилії й там навчився стріляти. Офіційно Союз лучників Польщі (Polski Związek Łuczniczy) було створено 7 лютого 1927 року у Варшаві.
У жовтні 1929 року у Варшаві на національній конференції міністерства військових справ та департаменту фізичного виховання було ухвалено рішення провести у Львові в 1930 році великі національні змагання, а в 1931-му провести великий міжнародний турнір зі стрілецьких видів спорту. Пізніше саме він отримав статус 28-го чемпіонату світу з кульової та мисливської стрільби, а також – першого чемпіонату світу зі стрільби з лука. Патронат над проведенням чемпіонату світу здійснював сам міністр військових справ маршал Юзеф Пілсудський.
Оскільки Варшава не мала відповідного об’єкту, місцем проведення стрілецького турніру обрали Львів. Тут на Клепарові (де тепер спортивний комплекс СКА) було споруджено модернові, як на той час, стрільбища: сім для кульовиків, чия програма змагань була дуже широкою, два – для мисливців (стендовиків), і одне – для лучників, які вирішили приєднатися до кульовиків та мисливців.
Лучне поле мало сто метрів завдовжки, у кожному кінці поля стояло по вісім щитів. Тоді цей стрілецький комплекс, в якому також були кімнати для відпочинку та зберігання зброї, приміщення для суддівської колегії та журналістів, вважали найкращим у Європі.
У турнірі лучників взяли участь 22 спортсмени з чотирьох країн світу – Польщі, Швеції, Чехословаччини та Франції. Стрільба велася на дистанціях 30, 40 і 50 метрів по мішені діаметром 80 см. Змагались в індивідуальній та командній стрільбі (без розділення на чоловічі та жіночі категорії, серед учасників було 8 жінок – сім з Польщі та одна з Чехословаччини).
В індивідуальній стрільбі чемпіоном став поляк Міхал Савицький – 478 очок. Друге місце виборола полька Яніна Курковська (467 очок), бронзу здобув француз Рене Александр (455 очок). У командних змаганнях (у складі команди троє спортсменів) чемпіонами стали французи (1277), друге місце виборола чоловіча команда Польщі (1245), третє – жіноча польська команда (1163).
До речі, у складі французької команди виступив 51-річний Гастон Кінтен, який здобув 4 медалі на Олімпіаді-1920 (3 срібні та 1 бронзову). В індивідуальних змаганнях у Львові він став п’ятим.
Турнір викликав великий інтерес у львів’ян та зібрав багато глядачів. Учасникам чемпіонату дуже сподобалася культурна програма, яку підготували господарі змагань. Спортсменам показували околиці Львова, гори Карпати, Високий замок, знамениту панораму Рацлавицьку в Стрийському парку (битва військ Костюшка в 1794 році) тощо.
Федерація
4 вересня 1931 року в залі засідань львівської ратуші представники 7 національних федерацій (Італія, Польща, США, Угорщина, Франція, Чехословаччина, Швеція) заснували Міжнародну федерацію стрільби з лука. За традицією тих часів, назву федерації дали французькою мовою – ФІТА (FITA) від Fédération Internationale de Tir à l'Arc: Міжнародна федерація стрільби з лука. Головував на конгресі Гастон Кінтен, віцепрезидент Федерації стрільби з лука Франції.
Першим президентом ФІТА обрали капітана Війська Польського Мечислава Фулярського. Також були обрані віцепрезидент і члени ради ФІТА та затверджено її статут. За пропозицією Фулярського був призначений членський річний внесок від кожної національної федерації в розмірі 250 франків.
Через зайнятість на військовій службі Мечислава Фулярського незабаром змінив інший представник Польщі – Броніслав Пежхала (він був єдиним конкурентом Фулярського на виборах та програв йому: 3 голоси проти 4). Пежхала виконував функції президента ФІТА до 1946 року.
Під час святкувань 80-ї річниці ФІТА у липні 2011 року було прийнято рішення перейменувати федерацію на WA (від англійського World Archery).
Сьогодні WA об’єднує 159 національних федерацій. Президент WA – Угур Ерденер (Туреччина, з 2005 року). Штаб-квартира знаходиться в Лозанні (Швейцарія). Відзначимо, що Угур Ерденер з 2011 року є президентом НОК Туреччини, а також є віце-президентом МОК.
Раз на два роки (по непарних роках) ФІТА проводить чемпіонати світу. Найближчий чемпіонат пройде вже незабаром, 5-12 вересня, у Кванджу (Республіка Корея). Серед учасників будуть представники України.
Український слід
Ще у період до Другої Світової війни четверо представників Львова стали чемпіонами світу. Мирон Труш, етнічний українець, онук Михайла Драгоманова, переміг у складі збірної Польщі 1937 року в Парижі. Бруно Пругар там же виграв змагання зі стрільби по рухомій мішені. Наступного року у Лондоні у складі жіночої команди Польщі чемпіонками світу стали Людмила Дубай і Казимира Свистельницька.
Бруно Пругар належав до родини, яка прожила у Львові кілька поколінь і виробляла широкий асортимент дерев'яних виробів. Їхня фабрика розташовувалася на вулиці Супінського, 7 (нині вулиця Коцюбинського). Дід чемпіона, Марцін Пругар, виготовляв дерев'яні віконні рами та двері; батько, Тадеуш Пругар, розширив асортимент продукції, включивши до нього лижі. А сам Бруно опанував виробництво луків. Спорядження, що вироблялось фабрикою Пругарів, було настільки якісним, що в 1939 році воно отримало сертифікат Всесвітньої виставки в Нью-Йорку…
Сучасна спортивна стрільба з лука розвивається в Україні з другої половини 1950-х років. У витоків стояв львівський спортсмен, тренер та винахідник Микола Калініченко, чемпіон світу зі стрільби з пістолета. Він захопився стрільбою з лука, побачивши показові виступи на Фестивалі молоді та студентів у Москві (1957). Калініченко став першим чемпіоном УРСР та як тренер виховав ряд видатних майстрів.
З того часу українськими лучниками завойовано багато медалей, здобуто перемоги та встановлено рекорди чемпіонатів Європи, світу й Олімпіад, розроблено різні методики стрільби з лука.
У радянський період, коли збірна СРСР дебютувала на чемпіонатах світу, 1969 року в Веллі Фордж (США) першими радянськими чемпіонками світу в команді стали львів’янки Нонна Козіна та Тетяна Образцова. 1973-го світову першість у французькому Греноблі виграв Віктор Сидорук, який згодом став одним із найвідоміших тренерів світу: був наставником збірних СРСР, Іспанії, Італії та України. Львів’янка Валентина Ковпан стала чемпіонкою світу в команді (1975, Інтерлакен, Швейцарія), а 1976 року в Монреалі здобула першу українську олімпійську медаль – срібло.
У 1989-му на чемпіонаті світу в Лозанні харків’янин Станіслав Забродський виграв золото в особистих та командних змаганнях.
Перші олімпійські нагороди лучники незалежної України здобули в Атланті-1996: киянка Олена Садовнича завоювала бронзу в особистому заліку. У 2000 році в Сіднеї жіноча команда, у складі киянки Олени Садовничої, одеситки Наталі Бурдейної, харків’янки Катерини Сумко, здобула срібло командного заліку. В Афінах-2004 чоловіча команда (харків’яни Віктор Рубан і Олександр Сердюк та львів’янин Дмитро Грачов) здобули командну бронзу. У 2008-му в Пекіні Віктор Рубан завоював перше та допоки єдине українське олімпійське золото в особистому заліку.
На чемпіонаті світу 2015 року в Копенгагені українська жіноча команда (Олена Борисенко, Вікторія Дякова, Марія Школьна) виграла золото у блочному луці. Також за період з 1995 до 2009 року українці на чемпіонатах світу здобули 2 срібні та 4 бронзові нагороди.
На чемпіонатах Європи з 1992-го до 2016-го наші спортсмени здобули 4 золоті, 4 срібні та 6 бронзових нагород.
Українські лучники також успішно виступали на чемпіонатах світу в закритих приміщеннях, які ФІТА проводила в 1991-2018 роках. Чемпіонами ставали Тетяна Мунтян (1997), Наталія Бурдейна (2005), Георгій Іваницький (2016), жіноча команда (1995, 2003, 2014), чоловіча команда (2005, 2014).
Чимало українських тренерів плідно попрацювали за кордоном. Зокрема, першим тренером чемпіонки світу та Європи, олімпійської призерки Зебінісо Рустамової (Таджикистан) був колишній львів'янин Віктор Пряхін. А подружжя Інеси та Ігоря Орликів підготувало кількаразову чемпіонку і рекордсменку світу та Європи, олімпійську призерку Наталію Валєєву.
Розвитком стрільби з лука в Україні опікується національна федерація, заснована у 1992 році. З того ж року Всеукраїнська федерація стрільби з лука є членом Міжнародної федерації стрільби з лука (фр. FITA) та Європейського і середземноморського союзу стрільби з лука (EMAU, з 2014 року перейменована на World Archery Europe). Президент ВФСЛ – Олександр Ніколаєвський.
Основними центрами розвитку стрільби з лука в Україні історично були Харків, Львів, Чернівці, Нова Каховка. Під час повномасштабної війни і російської агресії провідні тренери та спортсмени з Харкова та Нової Каховки перебазувались на захід України – Львів, Чернівці та інші міста отримали серйозне підсилення. Попри всі складнощі, українські лучники невпинно працюють та сподіваються успішно продовжувати славетні історичні традиції.