Повномасштабна війна стала каталізатором: Садурська – про черговий світовий рекорд у фрідайвінгу
Українська фрідайверка Катерина Садурська продовжує підкорювати глибину, встановлюючи рекорд за рекордом. При тому вже третій рік вона робить це в одному місці – в Домініці в Карибському морі.
Саме тут у 2024 році українка двічі побила свій же світовий рекорд у зануренні без ласт: 26 листопада – 82 метри, 2 грудня – 84 метри. За рік, 24 листопада Катерина знову переписала історію, занурившись на 86 метрів, а вже за кілька днів підкорила і 88 метрів.
2026-й рік. Знову Домініка, знову листопад – знову світовий рекорд. Садурська занурилась на 90 метрів без ласт на турнірі AIDA Blue Element November 2026.
Після свого успіху українка поспілкувалася з Чемпіоном та розповіла, що відчуває людина на такій глибині, чому свій рекорд вона присвятила українському народу та які має плани після свого тріумфу.
– Ви стали першою жінкою у світі, яка досягла глибини 90 м без додаткового спорядження. Що відчуваєте зараз?
– Якщо чесно, я досі не можу зрозуміти, що відбулося. Я багато думала про цю глибину, це був логічний такий крок після минулого року, після 88 метрів. І наче я до неї звикла, але це все одно відчувається як якийсь новий етап.
Так, 80-ті, мої особисті 80-ті, пройшли дуже насичено, багато змін відбулося в моєму житті. І я думаю, що 90-ті теж готують щось цікаве попереду. Напевно, я все ще намагаюся осягнути, що відбулося.
– Ви присвятили свій рекорд українському народу. Розкажіть як, власне, український народ реагує на це досягнення, можливо вас привітав хтось особливий?
– Так, дійсно, мої досягнення у фрідайвінгу тісно пов'язані з тим, що відбувається в нас вдома, тому що саме повномасштабна війна стала таким каталізатором. Я почала пірнати глибше і виборювати медалі, ставити рекорди, бо маю додаткову мотивацію – нагадати про Україну світові з-під води.
Для мене кожен українець є натхненням, особливо хлопці, дівчата на передовій, наші захисники та захисниці. І всі ті, хто залишається в Україні та переживає цей дуже важкий, темний, холодний і небезпечний час вдома, і ті, хто з різних причин покинув Україну, але серцем залишається вдома.
Я не можу виділити когось одного особливого. Мені здається, що кожен з нас по-своєму особливий, кожен з нас вносить свій внесок в нашу боротьбу і в нашу перемогу. Я вірю в нашу перемогу. Звичайно, дуже багато всього треба ще буде зробити, але це процес. Так само як і в зануренні.
– Що взагалі відчуває людина під час занурення на таку глибину? Чи є якісь думки, чи говорите ви сама з собою, чи суто робите свою роботу?
– Я відчуваю дуже багато, але намагаюсь не відволікатися на ці відчуття, а робити свою роботу, слідувати за планом і знаходитись в стані потоку тут і зараз для того, щоб відстежувати найменші зміни й відхилення від плану. Щоб вчасно зреагувати, виправити, якщо щось можливо, або ухвалити рішення про те, щоб розвернутися.
Але такі рішення я намагаюся рідко ухвалювати. Звичайно, якщо є проблеми з вирівнюванням тиску, то однозначно треба розвертатися, щоб уникнути травм. Але якщо я вже наважуюсь на занурення, то це значить, що хочу спробувати. Тому найбільша робота і найінтенсивніші відчуття відбуваються саме напередодні, коли ти наважуєшся на цей крок, на цю глибину, на цю амбіцію – зробити крок в невідоме.
Абсолютно невідоме, бо ти ніколи не знаєш, що тебе очікує в цьому зануренні: буде воно приємним чи неприємним, як реагуватиме тіло, що відбуватиметься зовні. Звичайно, ми намагаємося ці всі фактори ризику мінімізувати через підготовку, ментальну підготовку, візуалізацію, вибір локації, обладнання – дуже багато різних факторів потрібно, щоб зійшлося, таймінг.
Тому вже коли відбувається саме занурення, то там все просто відбувається. Треба не втручатися і, як то кажуть, дати магії статися.
– Ви розповідали як у липні йшли на рекорд, втім через травму не вийшло досягти бажаного. Як змінився ваш підхід до тренувань та підготовки до цього занурювання, і що саме змінювали?
– Так, у липні трошки поспішила і були непередбачувані обставини. Напевно, головним уроком було не поспішати, а все-таки нагадати собі, що великі досягнення, великі справи, вимагають часу і терпіння. Хоча, звичайно, хочеться інколи пришвидшити цей процес. Але дерево не виростає за один день, і мають відбутися певні процеси для того, щоб досягнення сталося у свій час.
Тому я зосередилася на тренуванні, на інших дисциплінах. Після цього був чемпіонат світу і я мала змогу трохи потренувати інші дисципліни, на які зазвичай не вистачає часу: з ластами, з моноластою, з біластами, занурення по тросу.
Як результат, це був один з найуспішніших моїх чемпіонатів світу, при тому, що я далеко не на межі своїх можливостей пірнала. Але це нагадування про те, що досягнення можуть бути різними. Кожне занурення цінне по-своєму, і кожне тренування є частиною чогось великого. Тобто без цих всіх маленьких моментів важко досягнути більшої мети.
Я трохи передивилася свою стратегію на сезон, змінила деякі плани. Не планувала взагалі ці змагання наприкінці року, бо є ще багато інших проєктів. Але ось те невдале занурення в липні не залишило мені шансів, бо Домініка – це, по суті, єдине місце, де я можу ризикнути та спробувати пірнути на нову глибину саме в цій дисципліні без ласт.
Тому я скасувала свою участь в чемпіонаті світу AIDA для того, щоб мати змогу трохи потренуватися і попрацювати над деталями, які не могла б пропрацювати, якби змагалась. І так, це спрацювало цього разу. Але кожен рекорд різний, подивимось, що спрацює наступного разу, а що ні.
– Ви завжди дуже енергійна, глибока, чи будете зараз робити паузу на відпочинок чи далі продовжуватимете підготовку вже до нових досягнень? І якщо так, то які ставите собі цілі?
– По суті, після цих змагань потрібно буде зробити паузу в будь-якому випадку, тому що рік закінчується, сезон глибокого пірнання в цілому теж. Але вже почався сезон басейнового фрідайвінгу, і зазвичай я одразу пірнала в цю підготовку та змагання.
Останні кілька років в мене не так багато часу було на відновлення, відпочинок, тому, напевно, цього року я візьму трошки більшу паузу, бо дуже інтенсивно це все відбувається, і треба це все переварити.
Які я ставлю перед собою цілі? Влаштувати своє життя трошки краще, щоб воно працювало і з фрідайвінгом, і щоб не було відчуття, що це забирає абсолютно весь ресурс. Тому що потрібно інколи відновлювати баланс, хоча б ненадовго.