Драматичні Ігри-2002: Україна вперше без медалей, травма волонтера та "важкий" допінг у гірському Солт-Лейк-Сіті
Після свята в Нагано-1998 зимові Олімпійські ігри перебралися з Далекого Сходу на західне узбережжя США – до Солт-Лейк-Сіті біля підніжжя хребта Восатч, де лютневий сніг і рідкісне повітря задавали свій характер змаганням.
Від самого початку Ігор-2002 тінь відкидала історія з виборами господаря. США отримали право провести Олімпіаду після масштабної кампанії з підкупу членів МОК, включно з дорогими презентами, навчанням дітей, лікуванням родичів та іншими стимулюючими пільгами.
Цей скандал призвів до відставок і санкцій проти низки чиновників і організаторів. Після цього були кардинальні зміни в Міжнародному олімпійському комітеті: обмеження на подарунки, встановлення вікових лімітів для членів структури та збільшення частки олімпійців у власних лавах.
Формально Олімпіада була розтягнута по всій долині Юти. Церемонії відкриття і закриття відбулися на стадіоні Ріс-Екклз у Солт-Лейк-Сіті, також у місті розігрували медалі у фігурному катанні та шорт-треку. У хокей грали в Прово і Вест-Валлі-Сіті, керлінгісти билися в Огдені, а ковзанярі – в Кеарнсі.
Біатлон, північну комбінацію і лижні перегони приймала траса Солджер Холлоу, стрибки з трампліна, бобслей, санний спорт і скелетон – комплекс Юта Олімпік Парк, а гірськолижні змагання відбувалися в Парк-Сіті, Дір Веллі та Сноубейсін, що остаточно перетворило Ігри-2002 на Олімпіаду кількох локацій, об'єднаних однією логістикою й одним повітрям – розрідженим і вимогливим.
На тлі чудових спортивних програм і тріумфів окремих зірок Олімпіада-2002 також запам'яталася трагедіями та шахрайством: від долі волонтера, чия відвага позбавила його пальця, до допінгових випадків, що спалахували впродовж турніру й нагадували, що боротьба за результати буває жорсткою не тільки під прицілом камер.
Ці Ігри стали першими після терактів 11 вересня, тож уряд США оголосив їх Національним спеціальним заходом безпеки та мобілізував десятки тисяч силовиків для охорони об'єктів і вулиць. Протягом усієї Олімпіади були залучені національна гвардія, федеральні агентства, ФБР і служби секретної служби, а навколо спортивних об'єктів діяли обмеження повітряного простору та цілодобове спостереження.
Україна відправила в Солт-Лейк-Сіті на той момент свою найчисленнішу зимову делегацію – 22 жінок і 46 чоловіків, але, всупереч очікуванням, про медалі тут не йшлося. Команда показувала окремі сильні виступи, проте підсумкові таблиці залишилися порожніми в графі національних нагород.
При цьому Солт-Лейк-Сіті вдалося те, чого рідко досягають Ігри: Олімпіада-2002 стала першою за пів століття, що принесла не тільки емоційні та спортивні рекорди, а й прибуток організаторам.
Льодова драма: білоруси зруйнували мрії українських хокеїстів
Солт-Лейк-Сіті-2002 залишився єдиною олімпійською крапкою на карті українського хокею – спалахом епохи, яка більше не повторювалася. У збірній зібралися гравці, які не просто знали смак великого хокею – вони жили в ньому. Команда формувалася навколо покоління, яке пройшло еліту чемпіонатів світу і найсильніші ліги Європи та Північної Америки. Загалом в олімпійську заявку України потрапило 23 хокеїсти: 20 із них – вихованці київського Сокола, троє – харків'яни.
Одним із символів тієї збірної став Дмитро Христич – на той момент чинний гравець Вашингтон Кепіталз, один із небагатьох українців із реальним досвідом НХЛ. Поруч – Руслан Федотенко, який представляв Філадельфію Флаєрс, хокеїст, для якого Олімпіада в Солт-Лейк-Сіті стала важливою точкою відліку: вже за два роки після Ігор він виграє Кубок Стенлі з Тампа-Бей, а пізніше повторить цей успіх із Піттсбургом. У воротах грав Костянтин Симчук – один із найнадійніших українських голкіперів свого часу, а керував командою головний тренер Анатолій Богданов.
На Олімпійські ігри Україна пробилася через кваліфікаційний турнір – спортивним шляхом, без автоматичних місць, які на той час отримували тільки провідні хокейні держави. І на самих Іграх ми туристами не стали. Перемоги над Швейцарією (5:2) і Францією (4:2) підтвердили рівень команди, а ключовим моментом став стартовий матч проти Білорусі – поразка 0:1, яка позбавила наших хлопців можливості продовжити боротьбу в турнірі.
Україна і Білорусь набрали в групі однакову кількість очок, але згідно з регламентом саме перемога в очній зустрічі дала білорусам путівку в основний раунд. Команда "синьо-жовтих" же зіграла матч за 9-те місце проти Латвії, і поступившись з результатом 2:9, посіла підсумкове 10-те місце в турнірі.
Висота, що стала перепоною: організаційний провал українського біатлону
Олімпіада-2002 могла стати тріумфальною для української біатлонної збірної. Очікування були більш ніж обґрунтовані: до складу команди входили віцечемпіонка Ігор у Нагано Олена Петрова, призер етапів Кубку світу Андрій Дериземля, триразова медалістка чемпіонатів світу Ніна Лемеш, а також зірка світового рівня Олена Зубрилова.
Уродженка Шостки провела найкращий олімпійський цикл у кар'єрі. Три сезони поспіль Зубрилова входила до трійки загального заліку Кубку світу: двічі посідала друге місце та один раз – третє. А на чемпіонаті світу-1999 у Холменколлені українка зробила справжній прорив, завоювавши три золоті медалі й одну срібну.
Однак у Солт-Лейк-Сіті мріям не судилося збутися. Найкращий індивідуальний результат серед чоловіків показав В'ячеслав Деркач, який став 23-м в індивідуальній гонці. У жінок справи йшли не краще: 24-те місце Петрової на 15-кілометрівці та 26-й результат Тетяни Водоп'янової в переслідуванні – найкраще, що змогли показати наші дівчата в США.
Зубрилова і зовсім Олімпіаду за своїми мірками провалила: 59-те місце в спринті, 34-та в індивідуалці та абревіатура DNS навпроти прізвища в переслідуванні стали поштовхом до тотальних змін у житті спортсменки. Завершивши сезон-2001/02 на шостому місці в тоталі, Зубрилова змінить збірну. Однак пізніше і під прапором Білорусі їй не вдасться завоювати олімпійську медаль.
Наша коронна дисципліна – естафета – цього разу не стала порятунком. Жіноча команда у складі Зубрилової, Петрової, Лемеш і Водоп'янової фінішувала лише 10-ю. Чоловіча збірна, за яку бігли В'ячеслав Деркач, Олександр Біланенко, Роман Прима та Руслан Лисенко, завершила гонку на сьомому місці.
Ці невдачі частково пояснюються організаційними помилками. Тодішній тренер збірної Роман Бондарук пізніше пояснював, що ключовим фактором стала неправильно обрана висота проживання команди під час Ігор:
"Нам не потрібно було лізти в ті гори. Принаймні, можна було навіть залишитися в олімпійському селі, їздити звідти на старти й повертатися. Або ж – оселитися ближче до стрільбища внизу, щоб не підніматися вище. Але це вже така справа. Тоді як сталося, так сталося.
Пані Булатова (голова Державного комітету України з питань фізичної культури і спорту – прим.) звинуватила у всьому тренерів. Звісно, з вибором висот помилилися і ми, тренери, і наукова група. До неї тоді входив Василь Карленко. Він влітку, за пів року до Олімпіади, приїжджав із нами на збори в Солт-Лейк-Сіті. Тоді ми разом із Василем Павловичем шукали оптимальне житло для команди на час Олімпійських ігор. Об'їхали всі регіони, знайшли один будинок.
Але там мала жити вся команда, 16 спортсменів в одному приміщенні, чоловіки і жінки. Нам це не підходило, та й вартість оренди лякала. Якщо мені не зраджує пам'ять, господарі просили 5000 доларів на добу. Виходить, тільки на житло потрібно було витратити понад 50 тисяч доларів. Причому з бюджету української Федерації біатлону або Національного олімпійського комітету, тому що в олімпійському селищі команди живуть безкоштовно.
Довелося шукати інше житло. Знайшли його в Парк-Сіті. Але ми жили з Василем Карленком на зборах. Умови начебто влаштовували. Зауважу, що Василь Павлович був тоді і науковцем, відповідав за наукове забезпечення збірної команди. Рішення про житло ми ухвалювали разом із Карленком і тренером чоловічої команди Миколою Зоцом".
У підсумку Солт-Лейк-Сіті-2002 став для українського біатлону точкою різкого падіння: крім згаданої зміни громадянства Зубрилової, відбулося серйозне скорочення фінансування, відставка з посади Бондарука та завершення кар'єри Водоп'янової у 29 років.
Не без "світлих плям": п'яті місця Кравчука і Шевченка та топ-6 для Лудан на тлі трагедії волонтера
І хоч Олімпіада-2002 завершилася для України без медалей, приводи для гордості все ж були. Так, варто відзначити виступ Станіслава Кравчука в лижній акробатиці: 5-те місце з результатом 246,30 бала – і це з новою програмою. За зізнанням самого фристайліста, він навіть і не мріяв пробитися до шістки найкращих, але розраховував щонайменше на топ-10:
"Для мене бути одним із п'яти найкращих у світі – це неймовірне відчуття. Я не очікував цього. Я дуже пишаюся своїм досягненням і почуваюся чудово, змагаючись із найкращими спортсменами світу".
"Я розумію, що міг би виступити краще в першому стрибку – ненабагато, але краще. А другий стрибок я здійснював лише три рази в житті. Сьогодні був якраз третій і перший на змаганнях. Враховуючи, що це були Олімпійські ігри, я дуже пишаюся цим".
Не менше уваги привернула Лілія Лудан. Українська саночниця з Києва за підсумками чотирьох спроб стала 6-ю, а весь п'єдестал пошани окупували німкені на чолі з Зільке Отто.
Варто зазначити, що всі учасниці санного турніру проявили стійкість характеру, адже днем раніше на трасі стався нещасний випадок. Спортсменка з Венесуели Іджинія Боккаландро втратила контроль над керуванням і, кілька разів ударившись об борти, вилетіла на крижане покриття.
Сани продовжили мчати на непритомну дівчину, яка лежала. Доброволець Дрейк Селф, який обслуговував трасу, спробував схопити снаряд рукою, але інерція і вага саней були такими великими, що він позбувся першої фаланги вказівного пальця. Іншому працівникові все ж вдалося врятувати венесуелку, однак також не без шкоди для свого здоров'я. Відштовхнувши сани ногами, він отримав сильний забій.
Одним із найвагоміших результатів України в Солт-Лейк-Сіті став виступ Валентини Шевченко. Для неї ці Ігри були другими в кар'єрі, і саме тут досвід нарешті-то перетворився на результат: п'яте місце в перегонах на 30 км стало найкращим досягненням українських лижниць на Олімпіаді-2002. У марафонській боротьбі, де вирішальними стають не стартовий ривок, а витривалість і тактика на всій дистанції, Шевченко зуміла втриматись серед найсильніших аж до самого фінішу – та опинилась за два кроки від олімпійського подіуму.
Стабільність знову підтвердила Ірина Тереля. Третя Олімпіада в її кар'єрі пройшла без гучних сенсацій, але зі звичною надійністю. Два потрапляння в топ-10 (9-те і 10 місце відповідно) і ще два фініші у двадцятці найкращих затвердили її в статусі однієї з найрезультативніших українських лижниць в історії Ігор.
Свій крок уперед зробили українські фігуристи в танцях на льоду – Олена Грушина та Руслан Гончаров. Показавши 15-й результат у Нагано-1998, у Солт-Лейк-Сіті "жовто-синя пара" стрибнула на 6 позицій вище, завершивши турнір на 9-му місці. Цей результат став важливою проміжною точкою в їхній кар'єрі: вже за 4 роки вони досягнуть піку своєї кар'єри та піднімуться на олімпійський подіум у Турині, підтвердивши, що прогрес, намічений у 2002-му, був не випадковим.
Домінація Бйорндалена, сенсація від швейцарського "Гаррі Поттера" і диво Бредбері: яскраві моменти Ігор-2002
Олімпіада в Солт-Лейк-Сіті стала ареною абсолютної домінації "Короля біатлону" Уле-Айнера Бйорндалена. Норвежець приїхав до США в статусі одного з лідерів світового пелотону і беззастережно підтвердив його. На трасі Солджер Холлоу він виграв спринт, переслідування та індивідуальну гонку, а потім додав золото в естафеті, ставши першим біатлоністом в історії, який завоював чотири олімпійські титули на одних Іграх. У турнірі, де багато що вирішують погода, висота і нерви на стрільбищі, Бйорндален виявився поза конкуренцією і фактично задав новий масштаб для всього виду спорту.
Зовсім іншою за походженням, але не менш гучною стала історія Симона Амманна. Швейцарський стрибун на лижах з трампліна підходив до Солт-Лейк-Сіті без перемог на етапах Кубку світу, проте з кількома подіумами в поточному сезоні. Проте, до рангу фаворитів 20-річний уродженець Грабса не належав. Ба більше, всього за місяць до Олімпіади Сіммі впав під час тренування у Віллінгені: приземлення на голову призвело до струсу мозку, забою плеча і саден по всьому тілу, через які він пропустив усі наступні передолімпійські старти сезону.
Попри це, лікарі дозволили йому продовжити підготовку. І Амманн скористався своїм олімпійським шансом на максимумі. У Парк-Сіті він спочатку виграв золото на нормальному трампліні, а за 3 дні повторив успіх на великому, ставши другим спортсменом в історії після Матті Нюканена, кому вдалося взяти обидва індивідуальні титули в стрибках на лижах з трампліна на одних Іграх.
"Я весь тремчу, це просто не описати словами. Нерви були на межі. Досі не віриться, що вдалося полетіти так далеко", – емоційно реагував на свій другий тріумф чемпіон.
А його зовнішність молодого юнака в окулярах з розпатланим волоссям змусили глядачів і журналістів порівнювати Амманна з Гаррі Поттером – ловцем, який майстерно ширяє в повітрі на мітлі для квідичу зі знаменитої саги Джоан Роулінг.
Найнеймовірнішою ж сторінкою Ігор стала розв'язка фіналу шорт-треку на 1000 метрів. Австралієць Стівен Бредбері підходив до Олімпіади-2002 з біографією, більше схожою на медичну карту. За кар'єру він переніс перелом шиї, серйозні ушкодження стегна, втрату кількох літрів крові після зіткнення на льоду і операції, після яких лікарі сумнівалися, чи зможе він взагалі вижити.
На головному старті чотириріччя Бредбері не був найшвидшим – зате став найфартовішим. Дискваліфікації та падіння суперників провели австралійського спортсмена у вирішальну стадію турніру. І у фіналі удача знову була на його боці. Будучи останнім весь заїзд, він уникнув падіння в завалі на останньому повороті, і перетнув першим фінішну лінію, тим самим принісши своїй країні перше золото в історії зимових Олімпійських ігор.
Відтоді в австралійському варіанті англійської мови навіть з'явився фразеологізм "doing a Bradbury", що означає "досягти успіху, не докладаючи для цього зусиль".
Неспортивна слава: допінг російських лижниць і перекреслена кар'єра іспанця Мюллега
Ми б не стали зайвий раз згадувати сусідів, які ведуть загарбницьку війну проти України з 2014 року, однак не розповісти про кричущі випадки шахрайства не можемо. Ці Ігри стали першою зимовою Олімпіадою після створення Всесвітнього антидопінгового агентства (WADA), і на них одразу ж відбулися дискваліфікації за допінг просто під час змагань.
У лижних перегонах одразу дві росіянки дали позитивні тести на "дарбепоетин" – аналог знаменитого ЕПО, який не міг потрапити в організм спортсмена випадково.
Ларису Лазутіну позбавили золота в 30-кілометровій класиці та двох срібних нагород у перегонах переслідування і на 15 км вільним стилем, а Ольга Данилова втратила перемогу в комбінованих перегонах 2х5 км і срібло на 10-кілометровій класичній дистанції.
Реакція з боку керівництва російських спортивних структур була звинувачувальною: вони заявляли про "упередженість" і навіть погрожували знятися з Ігор, намагаючись опротестувати рішення, але МОК був непохитний: антидопінгові правила рівні для всіх.
Провину за подію так ніхто й не взяв, а міжнародну кар'єру спортсменки завершили з ганьбою. Двома словами: казкові...
Скандал із допінгом перекреслив і кар'єру одіозного іспанського лижника Йоханна Мюлегга. Його позбавили одразу трьох золотих нагород Ігор-2002: перемогу в перегонах на 50 км анулювали одразу, а пізніше Суд зі спортивного арбітражу зобов'язав МОК відібрати й решту медалей.
За словами тренера німецької збірної і колишнього партнера Мюлегга Йохена Беле, той не потребував допінгу і був об'єктивно кращим спортсменом, але йому "просто не вистачило мізків".
Дворічна дискваліфікація, що слідувала за цим, фактично поставила крапку в його професійній кар'єрі: уродженець Баварії більше не повертався до Кубку світу і незабаром оголосив про відхід зі спорту.
І якщо 2 вищезгадані росіянки досі вважаються героями в країні 404, то шахрайство Мюллега залишило відбиток на його позаспортивному житті. Одразу після Ігор фірма Fischer розірвала з ним спонсорський контракт, його не поновили в митниці Мюнхенського аеропорту, почався відтік туристів у родинному готелі Zum Jeremia в Грайнау.
На колишнього спортсмена обрушилося справжнє цькування, його мати навіть вимушено змінила прізвище. Лижник надовго зник з поля зору, і до 2014 року його доля не була відома широкому загалу. Однак на ЧС з футболу в Бразилії шведським журналістам випадково вдалося поспілкуватися з чемпіоном, який не відбувся. Мюллег зізнався, що в нього є сім'я, робота в будівельній фірмі й він усім задоволений. А колеги та сусіди навіть не знають про його спортивне минуле.
Солт-Лейк-Сіті-2002 у цифрах і фактах:
- Дати проведення: 8 – 24 лютого 2002 року;
- 2399 спортсменів (886 жінок і 1513 чоловіків) із 77 країн – новий рекорд учасників;
- 7 видів спорту, 15 дисциплін, 86 комплектів нагород;
- 18 національних збірних завоювали золоті нагороди – серед них перші перемоги Китаю та Австралії;
- Нуль нагород у збірної України;
- Телевізійне покриття: понад 2,1 млрд глядачів у 160 країнах і понад 13 млрд годин перегляду по всьому світу;
- Бюджет Ігор: 3,4 мільярда доларів (у купівельній спроможності 2025 року). Це перша за пів століття прибуткова Олімпіада.
