Неповна сім'я, травми та неповторне сальто: складний шлях Лілії Подкопаєвої до олімпійського золота
Сьогодні, 15 серпня, легендарній українській спортивній гімнастці Лілії Подкопаєвій виповнюється 46 років. З цього приводу Чемпіон розповідає про життєвий шлях видатної спортсменки.
Народилася і виросла Лілія Подкопаєва у 1978 році у Донецьку, де її виховували мама, бабуся та дідусь. Батько залишив родину, коли дівчинці було 2 роки, зникнувши з її життя на майже чверть століття. Лише у 26 років Лілія змогла поспілкуватися з ним, проте зрозуміла, що нічого спільного з цією людиною не має.
Рости в неповній сім'ї для майбутньої чемпіонки було непросто, проте бабуся і дідусь всіляко намагалися компенсувати їй відсутність батьківської любові. Коли Лілії виповнилося п'ять років, бабуся, прагнучи гармонійного розвитку дитини, відвела активну дівчинку в секцію гімнастики. І хоча любові з першого погляду до цього виду спорту не виникло, згодом Подкопаєва побачила величезний гімнастичний зал в Палаці спорту "Динамо" й зрозуміла, що хоче бачити своє майбутнє саме у цьому місці.
Багато дітей ходять у спортивні секції для здоров'я та активного проводження часу, проте це твердження жодним чином не стосувалося Лілії, яка прагнула до високих результатів та нагород, про що одразу дала зрозуміти як родичам, так і першому тренеру. Задля досягнення спортивних вершин майбутня чемпіонка перейшла до спортивного спецкласу й двічі, а інколи навіть тричі на день, шість днів на тиждень тренувалася у поті чола.
Однак успіх до Лілії прийшов далеко не одразу. Перший час вона поступалася одноліткам і навіть була готова опустити руки. На щастя, бабусі вдалося знайти потрібні слова, аби вмотивувати талановиту онуку продовжити свій шлях у спорті, де на неї чекали успіхи, про які було годі й мріяти.
У 1993-му, коли Лілії було 14 років, вона стала чемпіонкою України, що відкрило для неї дорогу до міжнародних змагань. Дебютний чемпіонат світу бажаних місць на подіумі, а разом із ними й медалей не приніс, та це лише посилило жагу юної українки до великих перемог.
Вже наступного року Подкопаєва стала віцечемпіонкою світу на колоді та чемпіонкою Європи у вільних вправах, а ще за рік виграла одразу чотири медалі на першості планети, в тому числі два золота, тим самим ставши однією з головних претенденток на олімпійські нагороди.
Та медалей Ігор могло й не бути. На початку 1996-го, за пів року до головних змагань чотириріччя, Лілія невдало впала на тренуванні й зламала два ребра. На щастя, молодий організм встиг відновитися і навіть надолужити згаяне у підготовці. І вже у травні Подкопаєва привезла в Україну одразу п'ять медалей з чемпіонату Європи, з них три золоті, що додало впевненості як для самої спортсменки, так і для тренерів.
Однак до Олімпіади потрібно бути готовою не тільки фізично, а й психологічно, що для юної українки виявилося справжнім викликом.
"Я була готова не вийти на поміст. Мені хотілося втекти, щоб мене ніхто не бачив. Це було не просто хвилювання, а страх. Страх вийти перед 45 тисячами людей і виступати, представляти країну в статусі абсолютної чемпіонки світу і Європи. Це так страшно, бо у тебе немає права на помилку. Треба було ставити на карту все", — пригадувала гімнастка багато років по тому в розмові з Машею Єфросиніною.
Та Лілії все ж вдалося перебороти свій страх і не просто вийти на поміст в Атланті-1996, а приємно шокувати весь світ. Подкопаєва немов випередила час, виконавши видовищне подвійне сальто з поворотом на 180 градусів. На відточення цього елементу було витрачено довгих сім років. Жодному спортсмену не вдавалося його виконати ані до того, ані після.
17-річна українка зі своєю надскладною програмою впоралася на відмінно, отримавши настільки високі бали, що суперницям залишалося мріяти лише про місце на подіумі праворуч від Лілії. Подкопаєва виграла золоті медаль в абсолютній першості та за підсумком вільних вправ. На додачу Лілія доповнила скарбничку сріблом у вправах на колоді.
На той момент Лілія Подкопаєва була четвертою гімнасткою, яка підкорила Олімп у статусі чинної чемпіонки світу, а також єдиною, хто виграв багатоборство без завоювання командної медалі. Неймовірний успіх, однак тоді всім здавалося, що більшість перемог новоспеченої зірки ще попереду.
Доля ж склалася таким чином, що Олімпіада в Атланті стала для Лілії єдиною в кар'єрі. Ще рік після Ігор дівчина виходила на змагання, але через давні травми результати залишали бажати кращого, тож у 1997-му гімнастка прийняла непросте рішення про завершення кар’єри. Їй було лише 19 років...
З того часу в житті Подкопаєвої трапилося чимало подій. Вона закінчила університет, пробувала себе в бізнесі, тренерстві й ролі телеведучої. Паралельно із цим Лілія шукала й родинне щастя: стала мамою трьох дітей, тричі виходила заміж... Хрещеною мамою однієї з доньок є відома співачка Ані Лорак, на честь якої зірка спорту навіть назвала дитину Кароліною. Однак, на відміну від відомої куми, що навіки заплямувала собі репутацію, продовживши працювати в Росії після початку війни, Подкопаєва зайняла чітку проукраїнську позицію.
"Втрата близької людини, подруги — це певного роду трагедія. Але найбільшою трагедією вважаю те, як українка Кароліна Куєк повела себе стосовно Батьківщини — країни, де вона народилася і зростала. Зараз вона знайшла для себе нову батьківщину та нове коло спілкування. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну наше спілкування припинилося, і мені дуже прикро, що вона зробила саме такий вибір", — зазначала Подкопаєва.
Не забуває легендарна гімнастка і про спорт. Нещодавно вона відвідувала Олімпійські ігри в Парижі, де підтримувала наших гімнастів Олега Верняєва та Іллю Ковтуна. Останньому на очах у Лілії вдалося здобути срібну нагороду у вправах на брусах.
Наразі Подкопаєва живе на дві країни — США, де вона колись домоглася головного тріумфу в спорті, та рідну Україну, яка переживає дуже непрості часи. З початку повномасштабного воєнного вторгнення Росії Лілія активно зайнялася волонтерською діяльністю та підтримує особливо вразливі верстви населення Батьківщини, демонструючи приклад для багатьох людей, що закривають очі на криваву війну, живучи в інших країнах.
Денис Шаховець, Чемпіон